Тема 9 ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Діяльність по розслідуванню

Тема 9. ПСИХОЛОГІЯ СЛІДЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Діяльність по розслідуванню злочинів (слідча діяльність) – цілеспрямований процес, метою якого є відтворення справжньої картини події злочину за її прямими та не прямими доказами. Її психологічна структура може розглядатись як сукупність основних (пізнавальної, конструктивної, комунікативної, організаційної) та допоміжних (профілактичної та засвідчувальної) різновидів діяльності.

Структура слідчої діяльності пізнавальна діяльність – пошук, сприймання, аналіз та узагальнення інформації, за допомогою якої встановлюється істинне знання щодо конкретної кримінальної справи конструктивна діяльність – складається з відібрання та композиції зібраного доказового матеріалу і планування розслідування комунікативна діяльність – процес встановлення та підтримання психологічного контакту з різними категоріями учасників процесу розслідування, а також здійснення на них психологічного впливу з метою одержання необхідної інформації про подію злочину організаційна діяльність – реалізація системи слідчих дій для одержання доказової інформації; координація зусиль працівників правоохоронних органів, які беруть участь у процесі розслідування злочину; формування технічної та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи проведенні окремих слідчих дій профілактична діяльність – полягає у виявленні причин та умов, що сприяють злочинності; здійсненні психологічного впливу на різні категорії учасників розслідування з метою корекції їх небажаної позиції засвідчувальна – надання всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова тощо)

• Слідча ситуація – динамічна інформаційна система, що адекватності, відображає, багатоманітні з різним степенем логіко-пізнавальні зв'язки між встановленими і ще не встановленими обставинами, тактико-психологічні відносини учасників (сторін) кримінального судочинства, а також організаційно-управлінську структуру та рівень упорядкованості процесу розслідування. • Слідча ситуація є проблемною ситуацією, що детермінує всю пізнавальну активність слідчого.

Компоненти слідчої ситуації компоненти інформаційного характеру компоненти психологічного характеру компоненти матеріального та організаційнотехнічного характеру компоненти процесуального і тактичного характеру

Співвідношення компонентів реальної ситуації та модельного її уявлення об'єктивно складна ситуація правильно відображена в складній слідчій ситуації об'єктивно складна ситуація неадекватно відображена як проста слідча ситуація об'єктивно проста ситуація неадекватно сприймається як складна слідча ситуація об'єктивно проста ситуація правильно усвідомлюється як проста слідча ситуація

Мислительні завдання слідчого ідеальні слідчі версії реальні завдання по визначенню джерел інформації завдання по організації слідчих і оперативнорозшукових дій завдання по координації діяльності завдання по економізації процесуальних зусиль і визначенню термінів розслідування завдання по організації профілактичних заходів

Перший тип реальних завдань визначає дії по знаходження не стільки самої інформації, скільки надійного її джерела. Вихідна умова цього типу завдань міститься в проблемній слідчій ситуації як джерел первісної інформації щодо, щонайменше, факту злочину (місто події, свідки, потерпілі, речові докази). Другий тип реальних завдань підрозділяється на декілька підтипів: а) завдання щодо обрання ефективної слідчої дії чи оперативно-розшукового заходу для одержання доказової інформації: б) завдання щодо системи слідчих дій та оперативнорозшукових заходів: в) завдання щодо структури організації слідчих дій та оперативнорозшукових заходів (їх планування та організація). Третій тип реальних завдань спрямований на координацію дій при розслідуванні злочинів. Четвертий тип реальних завдань передбачає економізацію процесуальних зусиль та визначення термінів діяльності. П’ятий тип реальних завдань – профілактична діяльність слідчого, що має на меті, з одного боку, встановлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, а з іншого – здійснення заходів, спрямованих на їх ліквідацію.

Функції слідчого цільові – встановлення фактів, висунення версій та ін. контрольні – співвіднесення, перевірка одержаних результатів, вирішення слідчого завдання забезпечуючі – створення умов для ефективних дій Професіограма слідчого становить собою багаторівневу ієрархічну структуру, в якій відображаються психодинамічні та індивідуально-психологічні властивості і якості, що реалізуються в професійній діяльності.

Структурні компоненти особистості слідчого рівень моральних якостей, принципів та цінностей рівень інтелектуальнопізнавальних якостей характерологічні властивості психофізіологічні якості

Диференціація станів, що супроводжують професійну діяльність слідчого залежно від ролі особистості та ситуації – особистісні та ситуативні залежно від домінуючих компонентів діяльності – інтелектуальні, емоційні, вольові залежно від ступеня вираженості – глибокі та поверхневі залежно від терміну перебігу – короткочасні та тривалі залежно від ступеня адекватності – адекватні та неадекватні залежно від впливу на особистість – позитивні та негативні, стенічні та астенічні

Стани, що оптимізують діяльність слідчого професійний інтерес, стан творчості, натхнення стан готовності до проведення певної слідчої дії стан рішучості Професійний інтерес, стан творчості, натхнення – викликає енергійність, підвищує працездатність, покращує сприймання та мислительні процеси. Стан готовності до проведення певної слідчої дії – сприяє активізації пізнавальних процесів та спостережливості, гостроті відчуттів, високому рівню саморегуляції. Стан рішучості – спонукає до складних вольових зусиль та самоконтролю.

Стани, що негативно впливають на діяльність слідчого психічна напруженість тривожність фрустрація персеверація – ригідність Психічна напруженість – дезорганізує поведінку, викликає утруднення мислення, призводить до пасивності. Тривожність – викликається складною ситуацією чи неочікуваними змінами, невдачами та помилками Фрустрація – виникає в ситуації актуального чи потенційного протиборства, звичайно завершається агресією (на об’єкт чи самого себе). Персеверація – ригідність – сполучення інерційності, стереотипності з впертістю, супротиву змінам як наслідок шаблонності мислення та надмірної типізації розслідуваних справ.

Типи особистості слідчого 1 тип – слідчийорганізатор 2 тип – слідчий-мислитель 3 тип – слідчийкомунікатор 4 тип – слідчий-слідопит 1 тип – слідчий організатор. Уміло розподіляє повноваження, легко встановлює міжособистісні контакти, успішно керує діями слідчо-оперативної групи. 2 тип – слідчий-мислитель. Не схильний до керівництва, продуктивно генерує версії, є професіоналом в оцінці інформації по справі, віддає перевагу самостійній, інтелектуальнонасиченій праці, володіє розвиненим продуктивним мисленням та уявою. 3 тип – слідчий комунікатор. Легко встановлює і підтримує соціальні контакти, у процесі розслідування основну увагу приділяє комунікативним слідчим діям (допит, очна ставка). 4 тип – слідчий-слідопит. В структурі професійних якостей домінують інформаційно-пошукові, зокрема, високий рівень спостережливості. Схильний працювати «за гарячими слідами» , володіє широкими криміналістичними пізнаннями.

Види слідчих дій інформаційнопошукові огляд місця події впізнання відтворення обстановки та обставин події обшук інформаційнокомунікативні допит очна ставка

Огляд місця події – першочергова слідча дія, що має на меті знаходження слідів злочину та інших речових доказів, виявлення обстановки події, а також інших обставин, котрі мають значення для розслідуваної справи. Основним змістом огляду місця події є усунення дефіциту інформації про подію злочину шляхом безпосереднього сприймання та фіксації змін матеріальної обстановки на місці події.

Етапи огляду місця події початковий (орієнтовний) детальний (фіксований) Початковий етап полягає у загальній орієнтації в обстановці місця події, визначенні меж простору огляду, вихідної позиції та способу, першочергової точки огляду. На детальному етапі огляду відбувається відокремлення певних допоміжних вузлів на місці події (сліди насильства на трупі, пошкоджений сейф, розбите скло, забуте знаряддя злочину, відбитки слідів).

Особливості проведення огляду місця події невизначеність слідчої ситуації дефіцит часу емоційне тло злочину як негативно соціально оцінюваної та індивідуально сприйманої події підвищене почуття відповідальності прийнятті рішень публічність, можливість присутності сторонніх осіб на місці події

Завдання пізнавальної та реконструктивної діяльності слідчого збирання всієї інформації, яка може стосуватися події, а не відбір лише тієї інформації, що відповідає одній (хоча б і привабливій) версії зіставлення кожної версії з усіма фактами, з усією обстановкою місця події, приділяючи особливу увагу протиріччям між фактами та обставинами аналіз усієї зібраної інформації і тільки після того – висунення конкретних версій

Ознаки інсценівки демонстративний характер дій протиріччя у обставинах або ознаках злочину наявність певних ознак можливого злочину поряд із ознаками інших злочинів, разом звичайно не вчинюваних відсутність ознак злочину, що обов'язково мають бути наявні

В основі впізнання лежить здатність особистості не згадувати, а ідентифікувати той об’єкт, який раніше сприймався та запам’ятався, тобто основним пізнавальним процесом тут є не пам'ять, а мислення. Різновиди впізнання Симультанне (синтетичне, цілісне) Сукцесивне (аналітичне, поелементне) Симультанне (синтетичне, цілісне) – миттєве, відбувається внаслідок формування та зберігання в пам’яті людини, що впізнає, цілісного образу. Сукцесивне (аналітичне, поелементне) – відбувається поступово, шляхом уявного порівняння, відбору та зіставлення окремих ознак того, що спостерігається, з образами пам'яті.

Чинники ефективності впізнання Об’єктивні: Суб'єктивні: умови, за яких відбувався стан органів чуття, процес сприймання індивідуальна материка (тривалість, відстань, погодні сприймання, вік, стать, умови, освітленість, динаміка соціальний та професійний подій), наявність у об’єкта статус, інтелектуальний впізнання яскраво виражених розвиток, значущість ситуації анатомо-фізіологічних ознак, для спостерігача, психічні стани особливостей оформлення спокою або хвилювання. зовнішності, особливості сприймання в цілому, чи за окремими ознаками

Різновиди відтворення встановлення можливості існування якого-небудь факту або явища встановлення можливості сприймання якого-небудь факту, явища встановлення часу, необхідного для виконання тих чи інших дій встановлення можливості виконання певної дії встановлення механізму події або її елементів Відтворення обстановки та обставин події – слідча дія, що полягає у проведенні спеціальних досліджень із метою одержання та перевірки доказів, оцінювання слідчих версій про можливі факти, що мають значення для розслідування злочину.

Чинники проведення відтворення особливості матеріальної обстановки, в якій відбувалася подія особливості сутності (послідовності, елементів, специфіки тощо) певних дій творення особливості суб'єктивних, психологічних чинників, що мали місце при вчиненні злочину В процесі відтворення обстановки та обставин події доцільно проводити ретельне та детальне спостереження за поведінкою особи, яка перевіряється (напрямок руху, темп пересування, вмотивовані та невмотивовані зупинки, активність пошукових дій, впевненість або невизначеність поведінки).

Чинники конфліктного характеру обшуку протиріччя цілей сторін (інтелектуальний конфлікт) примусовість та публічність стосовно обшукуваного (емоційний конфлікт) Обшук – примусова слідча дія з обстеження об’єктів і окремих громадян із метою розшукання і вилучення прихованих предметів та документів, що мають доказове значення. Психологічним змістом діяльності слідчого при проведенні обшуку є організація пошукових дій стосовно прихованих матеріальних об’єктів, що викривають злочинця.

Чинники проведення обшуку позитивні підготовка до проведення обшуку кваліфікована реалізація пошукових дій спостереження за поведінкою обшукуваного та членів його родини негативні конфліктність ситуації відсутність постійного позитивного контакту з обшукуваним та його оточенням особисті якості слідчого та інших членів слідчо-оперативної групи На ефективність обшуку негативно впливають зовнішні перешкоди: недостатність кабатури простору пошуку; дефекти температури та вологості; дефекти освітлення; неприємні, подразнюючі та задушливі запахи; атмосферні опади при обшуку на відкритій місцевості; тривалість та інтенсивність роботи, що призводить до втоми та притуплення психічних процесів і чутливості.

Складові підготовки до обшуку основні характеристики розшукуваних предметів особливості місця обшуку, можливі схованки характеристики особистості обшукуваного та його оточення, можливі варіанти їх поведінки під час обшуку загальна тактика проведення обшуку склад оперативно-слідчої групи, розподіл функцій між її учасниками технічні засоби, що будуть використані

Правила проведення ефективного обшуку не поспішати і не розпочинати огляд нового об'єкта до повного обстеження попереднього при можливості усувати всі відволікаючі чинники не допускати як загострення конфлікту, так і занадто інтенсивного розвитку довірчих взаємин із обшукуваним та його оточенням

Типи схованок використання місць, пристосованих у побуті для збереження різних предметів використання як схованок місць, що психологічно утруднюють пошук обладнання спеціалізованих схованок використання «психологічних» схованок

Напрями інформаційного пошуку обшукуваного загальна обстановка та умови, за яких відбувається процес пошукових дій можливості впливу на психіку слідчого та інших учасників слідчої дії ставлення слідчого до осіб, що присутні при обшуку особисте ставлення слідчого до учасників обшуку

Цілі спостереження за поведінкою обшукуваного: контроль за діями осіб, що виконують пошукові дії, за повнотою та ретельністю обшуку; знаходження у поведінці обшукуваного та членів його родини спрямовуючої увагу слідчого інформації. Допит – слідча дія, яка здійснюється при безпосередньому спілкуванні з об’єктом професійної діяльності (підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим).

Загальні характеристики допиту ефективність допиту залежить від ретельності попереднього вивчення особистості допитуваного необхідність встановлення психологічного контакту поетапність проведення необхідність подолання опору зацікавлених осіб застосування сукупності методів і засобів психологічного впливу

Етапи проведення допиту попереднє вивчення та аналіз обставин злочину психологічна підготовка до допиту виконання процедури суто допиту (допитування) фіксація ходу та результатів допиту аналіз та оцінка допиту

Методи одержання інформації в ході допиту безпосереднє та опосередковане (за допомогою інших осіб) спостереження аналіз дій і поведінки при вчиненні злочину та в звичайних умовах життєдіяльності бесіда метод експертних оцінок, тобто одержання інформації від обізнаних осіб психологічний експеримент – вивчення поведінки допитуваного у спеціально створених умовах

Орієнтація щодо можливості встановлення психологічного контакту відбувається, за допомогою своєрідних (особливо позамовних) ознак у поведінці допитуваного. Розрізняють два їх типи: v пускові (породжуючи контакт) та v корегувальні (ті, що змінюють характер комунікації).

Стадії методики контактної взаємодії (по Філонову Л. Б. ) I стадія – накопичення згоди II стадія – пошук спільних або подібних зацікавлень III стадія – визначення принципів та якостей, що пропонуються для спілкування IV стадія – виявлення якостей, небезпечних для спілкування V стадія – індивідуальний вплив та адаптація до партнера VI стадія – вироблення спільних правил взаємодії

• Першій стадії – накопичення згоди – притаманні функції зняття психологічних бар’єрів та напруженості. • Функціями другої стадії – пошук спільних або подібних зацікавлень – є формування стану задоволення спілкуванням, створення єдиного психологічного та інформаційного поля. • На третій стадії – визначення принципів та якостей, що пропонуються для спілкування – відбувається обмін інформацією про індивідуальні принципи та цінності контактерів; усвідомлення очікувань партнера по спілкуванню; формування готовності до прийняття його якостей (почуття гумору, погляди та цінності). • Четверта стадія – виявлення якостей, небезпечних для спілкування – виконує функції встановлення якостей, які партнер приховує, оцінювання їх значущості; розуміння ситуацій, коли ці якості можуть виявитися. • Функціональним змістом п’ятої стадії – індивідуальний вплив та адаптація до партнера – є корекція поведінки партнера щодо небезпечних та негативних якостей; реалізація синхронної комунікативної поведінки, спільний самоконтроль. • На шостій стадії контакту – вироблення спільних правил взаємодії – відбувається побудова довірчих стосунків.

Емоційні стани зацікавлених осіб, які сприяють ходу розслідування невизначеність – коли допитуваний не має можливості передбачити ситуацію, керувати нею накопичення згоди страх про негідну поведінку дізнаються рідні, близькі, сусіди, співробітники щире каяття та жаль про вчинене

Емоційні стани зацікавлених осіб, які не сприяють ходу розслідування страх втратити волю, звичний спосіб життя, можливість опинитися серед злочинців побоювання помсти з боку співучасників агресія, ворожість до співробітників дізнання та слідства, свідків, потерпілих, інших осіб тривога, страх розплати, наступного покарання, що викликають депресію, погіршення самоконтролю, пригнічення психіки

• Переконання – логічне обґрунтування думок, виважена аргументація своєї позиції. • Навіювання – вплив, побудований на переживанні сильних емоційних станів, що знижують критичність сприйняття та оцінювання.

Прийоми психологічного впливу, що можуть бути використані при проведенні допиту «використання психологічних особливостей особистості допитуваного» «використання або створення стану емоційної напруженості» «використання ефекту раптовості» «припущення легенди» «вільної розповіді» «максимальна деталізація свідчень» «послідовність пред'явлення доказів» «пред'явлення контрдоказів» «поєднання форсованого (прискореного) та уповільненого темпів допиту»

«Використання психологічних особливостей особистості допитуваного» – сутність прийому полягає в урахуванні слідчим як на етапі встановлення контакту, так і безпосередньо при допиті, відомостей про характерологічні риси допитуваного, рівень його домагань, самооцінку, систему стосунків у сімейно-побутовій та професійній сферах, домінуючі мотиви поведінки тощо. «Використання або створення стану емоційної напруженості» – прийом базується на тому, що в стані емоційної напруженості у особи суттєво знижується здатність здійснювати свідомий контроль за змістом мовних повідомлень та своєю поведінкою. «Використання ефекту раптовості» – полягає в несподіваній для допитуваного появі фактів та обставин, що доводять неправдивість його свідчень. «Припущення легенди» – реалізація цього прийому полягає у створенні в процесуальних межах таких умов, що видаються допитуваному природними.

«Вільної розповіді» – допитуваному надається можливість в оповідній формі, докладно, без обмежень часу та деталізуючи запитань викласти свій варіант послідовності подій. «Максимальна деталізація свідчень» – є своєрідним доповненням та продовженням попереднього прийому. Слідчий, ставлячи допитуваному перелік запитань щодо подробиць певного факту, примушує його самостійно встановити протиріччя у власних показаннях. «Послідовність пред’явлення доказів» – прийом використовується в тому випадку, коли слідчий має декілька доказів різної значимості, що спростовують свідчення допитуваного. «Пред’явлення контрдоказів» – прийом передбачає спростування кожного неправдивого свідчення конкретним доказом. «Поєднання форсованого (прискореного) та уповільненого темпів допиту» – дія прийому заснована на тому, що інтенсивний темп не дозволяє допитуваному ретельно обмірковувати варіанти відповідей і концентрувати увагу на деталях, що викривають неправдивість свідчень.

Допоміжні прийоми впливу для подолання опору зацікавлених осіб асоціація за суміжністю контрастність перифраза інерція схожість-подібність демонстрація «незаповненості» Асоціація за суміжністю – демонстрування місця події або його фотографії асоціює спогади про власні дії та переживання. Схожість-подібність – демонстрування речей, об’єктів, що безпосередньо не стосуються справи, але ізоморфні (подібні, схожі) справжнім, також збуджує аналогічні (на момент події) переживання.

• Контрастність – демонстрування чи бесіда про контрастні властивості предметів, явищ, подій (наприклад, здоров’я – хвороба, модельне взуття – чоботи тощо). • Перифраза – повторення своїми (тобто іншими) словами проблемної, неправдивої, спірної інформації про подію. • Демонстрація «незаповненості» – акцентування, підкреслювання розірваних зв’язків у розповіді, «білих плям» у версії події, тощо. • Інерція – створення настрою максимальної захопленості бесідою на сторонні теми, а потім – раптове запитання стосовно справи. • Очна ставка – слідча дія, за допомогою якої можна одержати важливу інформацію та яка виконує функцію потужного засобу психологічного впливу. • Очна ставка визначається як гостро конфліктна слідча дія.

Різновиди очної ставки на вимогу звинуваченого з ініціативи слідчого Цілі очної ставки допомогти одному або кільком учасникам пригадати забуті або неправильно інтерпретовані здійснити психологічний вплив на одного або обох учасників

Характеристики очної ставки єдність предмета – обидві особи допитуються щодо одних і тих же обставин єдність об'єкта – суперечливих свідчень (їх порівняння, опис, спостереження) єдність місця – допитувані знаходяться в однакових умовах, що дозволяє водночас сприймати запитання слідчого і ставити їх один одному, включаючи, окрім мовних висловлювань, також мімічні та пантомімічні прояви єдність документування - свідчення допитуваних фіксуються в одному протоколі

Взаємодія – це максимально загальна характеристика спілкування учасників очної ставки, що виявляється у формі взаємних впливів. Диференціація взаємного впливу учасників очної ставки за об'єктами спрямування свідомість людини установки система мотивів її поведінки цілі емоційна сфера воля

Чинники ефективності проведення очної ставки підготовленість раптовість упевненість викладення фактів та сила моральнопсихологічного впливу особи, яка їх повідомляє несподіваність інформації, що повідомляється врахування сутності стосунків, що існували між учасниками очної ставки раніше вольові якості та психологічна активність слідчого