Тема 8 Становлення ринкових форм господарства України др

Тема 8 Становлення ринкових форм господарства України (др. пол. XVIII – п. пол. XIX ст. ) Богдан Хмельницький Петро І Катерина ІІ Йосип ІІ

План лекції 1 Передумови Визвольної війни 1648 -1676 рр. та господарство Української козацької держави 2 Господарство Лівобережної України за часів Гетьманщини та у складі Російської імперії 3 Формування елементів ринкового господарства 4 Передумови скасування кріпацтва та відображення цих процесів у сусп. - екон. думці

Політичний чинник 1 липня 1569 р. в Любліні було укладено унію про об'єднання: Польське королівств о Литовське князівство Річ Посполита (дослівно – республіка, проіснувала до 1795 р. )

Українські землі розділені на 7 воєводств: Сигізмунд ІІ Август Руське (Галичина); Белзьке; Волинське; Брацлавське Київське; Подільське; Чернігівське.

Особливості розвитку українського суспільства (до утворення козацької держави) l Зростання великого феодального землеволодіння; Виникнення магнатських латифундій; Запровадження «держави» ; Розвиток товарно-грошових відносин, прогрес в с/г виробництві і зростання кількості фільварків; Остаточне закріпачення селян; Виникнення Запорізької Січі; Основною формою козацького господарства стає хутір; Домінування цехових організацій; Поширення мануфактурного виробництва (ХVІІ ст. ); l Поглиблення суспільного поділу праці. l l l l

Національно-визвольна війна Розвиток соціальноекономічних відносин Зародки буржуазного ладу Посилення соціального гноблення Формування українського народу Посилення національнорелігійного гноблення Українська козацько-гетьманська держава

Становлення фільваркового господарства Посилення кріпосної залежності Сеймові постанови про заборону переходу (1505 -1520) Третій литовський статут (1588)остаточне покріпачення Волочна реформа Масові втечі селян Руйнування громади Козацтво Розшарування селянства Форма господарства (зимівник) Хутори

Економічна політика Богдана Хмельницького

l l l Ліквідація великої земельної власності магнатів та формування дрібного землеволодіння козаків, міщан, вільних селян (корпоративний тип власності); Ліквідація особистої залежності безпосередніх виробників; Перетворення козацтва на привілейований стан українського суспільства; Збереження шляхтою значних привілеїв; Поділ українського суспільства на дві верстви: товариство і поспільство; Основна форма організації госп-ва - індивідуальне селянське або козацьке господарство; Звільнення міщанства від влади феодалів; Зростання ролі міст як центрів ремесла та торгівлі; Надання права торгівлі усьому населенню; Політика залучення в Україну іноземних купців; Стабілізаційна бюджетно-фінансова політика.

Еволюція форм землеволодіння Ліквідація великого феодального землеволодіння Козацьке та селянське землеволодіння Державна власність на землю ( «власність війська Запорізького» ) Основна господарська форма – індивідуальне козацьке, або селянське господарство Старшинське землеволодіння Умовне (рангове) Спадкове (вічне) Церковне і монастирське землеволодіння Селянські повинності та інші ознаки феодального господарства

Основні джерела бюджетних надходжень СЕЛЯНИ МІЩАНИ КОЗАКИ Торговельно – орендні збори Подимне Стації та показанщина Земельний фонд Козацьке старшинство Православне духовенство Українська шляхта Продаж землі Проведення політики меркантилізму На утримання війська, продаж алкоголю З господарства З торгівлі і оренди

Потреба у зростанні грошової маси Активне втручання держави у господарські процеси Економічна політика Б. Хмельницького – політика меркантилізму Обмеження вивозу з країни дорогоцінних металів Заохочення вивезення товарів Встановлення захисних мит Протекціоністські пільги місцевим підприємцям і купцям

2 Господарство Лівобережної України за часів Гетьманщини та у складі Російської імперії У результаті угоди між урядами Б. Хмельницького та московським (1654 р. ) Україна втрачає як політичну автономію, так і самобутність господарського розвитку. … Ой, Бо Нерозу гдане!. . м Подив ний сину! ис матір, ь тепер на На сво ю Що, ко Вкраїну. ли співал шучи, а Про св ою нед олю, Що, сп іваючи , ридала , Вигляд ала во л Т. Г. Ш ю. евченк о

Ознаки трансформації соціальноекономічної системи Зростання старшинського землеволодіння Погіршення становища селян Зростання повинностей Намагання закріпити права на повинності Закріплення прав на вічне володіння

Гетьмани-найбільші землевласники Іван Мазепа 1687 -1708 Іван Скоропадський 1708 -1722 Данило Апостол 1727 -1732 19654 селянських дворів 19822 селянських дворів 9997 селянських дворів

Економічна політика Петра І • посилення економічної та політичної могутності Росії. • Основні напрямки трансформації господарства України Основне спрямування політики: Відносно України: Переорієнтація торгівельних шляхів Мануфактурна політика Митна політика Обмеження на створення мануфактур українськими власниками Орієнтація виробництва на задоволення потреб Росії Україна-ринок збуту для російської промисловості посилення колоніальної залежності.

Торгово-промислова політика російського уряду щодо України: q підпорядкування та використання української промисловості; q створення російських державних підприємств з використанням української сировини та дешевої (часто безплатної) робочої сили; q перетворення України у ринок збуту та сировинний придаток Росії; q обмеження української зовнішньої торгівлі – імпорту та експорту; q розширення бази митних стягнень з українських купців

Феофан Прокопович 1681 -1736 l досягнення позитивного торгівельного балансу; l l стимулювання розвитку освіти та науки та застосування їх здобутків у господарстві; уникнення соціальних протиріч через зростання загального добробуту; державне сприяння будівництву мануфактур та доріг; удосконалення системи державних органів управління.

Дякую за увагу!

Депутатские наказы и всеподданийшие челобитья (Малоросійска губерния, Слобідська Україна ) • питання надання прав російського дворянства українській старшині; • окремі прохання депутатів щодо – свободи винокуріння; – надання пільг у торгівлі сіллю; – пом'якшення мит; – заснування Дворянського банку у Гетьманщині.

У складі двох імперій 1776 – перший поділ Польщі Галичина та інші західноукраїнські землі у складі Австро-Угорщини 1793 – другий поділ Польщі Правобережжя до складу Російської імперії

Реформи Йосипа ІІ • 1775 – заборона накладати на селян повинності що не передбачались інвентарями; • 1782 – розширення громадських прав та деяке обмеження залежності селян; • 1786 – обмеження кількості днів панщини (не більше 3 -х днів на тиждень для селян з наділом землі, та 12 днів на рік для безземельних); • 1787 – відділення рустикальних земель від домініальних. • 1789 – скасування повинностей (указ скасовано 1790 р. по смерті Йосипа ІІ). “… Після австрійських законів хлоп не був уже панська власність і грунт його не був панська власність ” (Іван Франко)

Криза кріпосної системи господарства Сільське господарство Зростання товарності господарств Селянських Розшарування селян Промисловість Витіснення кріпосної мануфактури капіталістичною Панських Зростання повинностей особливо панщини «місячина»

Українська економічна думка господарської системи пошук шляхів подолання кризи ідеї економічного лібералізму І. Сміта “… Зате читав Адама Сміта І сильний був економіст, Тобто доводити мав хист На чім держава багатіє, І чим живе і як вона Бува без золота міцна, Коли продуктом володіє ” (А. Пушкін) • С. Десницький (1740 - 1789) автор теорії суспільного розвитку: 4 етапи - стадії кожний відрізняється від попереднього відповідним станом власності. • М. Балудянський (1769 - 1847) Його “ економічна система ” – вчення про державне господарство і економічну політику. Державне господарство – поєднання трьох систем: - меркантилізму (багатство у грошах); - фізіократів (багатство у не перероблених продуктах землі); - теорії Адама Сміта (багатство – у праці та обміні).

• В. Каразін (1773 -1842) відстоював позиції фізіократів, розробляв проекти господарського розвитку, зокрема необхідність інтенсифікації землеробства, розвитку різних галузей промисловості, або торгівлі. • Т. Степанов (1795 -1847) автор першого російського підручника з політичної економії. Не лише пропонує класичну політичну економію А. Сміта або Д. Рікардо, але творчо осмислює їх, зокрема розглядає дію основних категорій з позиції соціального підходу. Вважав продуктивною працю як в матеріальному так і нематеріальному виробництві. • І. Вернадський (1821 -1884) послідовний представник трудової теорії цінності, але вважав, що А. Сміт залишив поза увагою значення розумової праці та ролі підприємця у процесі виробництва. Піддавав критиці Ф. Ліста та його послідовників щодо протекціонізму.