Тема 8 Правова психологія напрям юридичної психології

Тема 8. Правова психологія – напрям юридичної психології, що досліджує психологічні аспекти правотворчості і змісту права, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб`єктів правовідносин. Соціалізація (від лат. sociatis – суспільний) – процес навчання та засвоення індивідом соціальних норм, культурних цінностей, зразків поведінки, притаманних певному суспільству чи соціальній групі. Структура соціалізації Соціальна адаптація – пристосування індивіда до соціальних умов, рольових функцій, соціальних норм та цінностей нового для нього середовища Інтеріоризація – процес включення соціальних норм, цінностей у внутрішній світ людини, формування здатності особи поєднувати індивідуальні та суспільні інтереси

Типи соціалізації Первинна соціалізація охоплює період дитинства, коли індивід стає членом суспільства та включається у сферу міжособистісних відносин у малих групах Вторинна соціалізація передбачає своєрідну трансформацію особистості (засвоєння нових цінностей і навичок), за допомогою якої вже соціалізований індивід інтегрується у нові сектори суспільства

Соціально-психологічні механізми соціалізації ідентифікація – визначення особою своєї належності до певної соціальної групи, що полегшує процес засвоєння норм, відносин та форм поведінки, їй властивих імітація – свідоме чи несвідоме відтворення зразків поведінки людей, які є набуттям життєвого досвіду попередніх поколінь навіювання – несвідоме відтворення індивідом досвіду тих людей, з якими він взаємодіє конформізм – прагнення пристосувати свою поведінку до вимог групи

Правова соціалізація включає засвоєння критеріїв оцінки юридично значимих ситуацій вивчення законів і соціальних вимог, що визначають міру можливої і належної поведінки в суспільстві усвідомлення та прийняття власних прав і обов`язків, методів і засобів їх реалізації оволодіння необхідними соціальними навичками користування правовими знаннями, вимогами, правилами вироблення розуміння особою власної ролі у соціально-правовій системі суспільства та реалізації правових норм у своїй поведінці

Етапи (рівні) розвитку моралі (за Л. Колбергом) передконвенційний – дитина виконує вимоги дорослих лише заради самої слухняності; вона уникає порушення норм, щоб уникнути покарання конвенційний – формується «моральна свідомість» , засади власних, а не запозичених уявлень про «правильне» і «неправильне» рівень автономної моралі – особа вже здатна сама розуміти, що у конкретній ситуації є добро, що зло на основі правосолідарних установок

Шляхи засвоєння правових норм і цінностей традиційний – особа засвоює норми поведінки, погляди і переконання, що притаманні її сім`ї та найближчому оточенню інституціональний – реалізується в процесі взаємодії людини з різноманітними організаціями та установами стилізований – діє в межах субкультури, тобто сукупності норм, цінностей, поведінкових проявів, характерних для певної групи людей, що обумовлює певний спосіб її життя міжособистісний – функціонує в процесі взаємодії особи з іншими людьми, які є для неї значними (батьки, вчителі, друзі і т. ін. ) рефлексивний – реалізується через індивідуальні переживання та усвідомлення, внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає певні цінності, властиві різноманітним інститутам суспільства

Періодизація процесу правової соціалізації Етап дотрудової соціалізації – охоплює період первинної соціалізації та формування особистості: - рання соціалізація (від народження до вступу до школи) - період навчання (в школі та інших навчальних закладах) Етап трудової соціалізації – охоплює період зрілості, коли особа активно відтворює соціальний досвід шляхом реорганізації та розвитку природного та соціального середовища Етап післятрудової соціалізації – охоплює період, коли особа за своїми фізичними можливостями не здатна брати активну участь у виробничому процесі і спрямовує свою енергію на відтворення соціального досвіду

Дефектність правової соціалізації виявляється в: недостатній оцінці цінності права (правовий негативізм) безвідповідальному, легковажному ставленні до вимог закону (правовий інфантилізм) активному неприйнятті норм права (правовий нігілізм) свідомій злочинній поведінці

Функції та компоненти правосвідомості Пізнавальна функція – наявність певної суми юридичних знань і вмінь, або правова підготовка Оціночна функція – система оцінок та поглядів з юридичних питань, або оціночне ставлення до права та практики його виконання й застосування Регулятивна функція – реалізується за рахунок соціальноправових установок та ціннісних орієнтацій

Типи оціночних ставлень у структурі правосвідомості до права (його принципів, інститутів, норм) до правоохоронних органів та їх діяльності до правової поведінки інших людей до власної правової поведінки (правова самооцінка)

Рівні сприймання права правова психологія правова ідеологія правова культура

Рівні розвитку правової психології Високий рівень характеризується максимальною відповідальністю соціально-психологічних явищ уявлення про справжнє правове суспільство та правомірну поведінку громадян Середній рівень характеризується ймовірносним, нестабільним та ситуативним відображенням правової реальності громадянами Низький рівень свідчить про правовий нігілізм, зростання криміногенних проявів та протиправної поведінки членів суспільства

Правова психологія групи Правова освіченість – сукупність знань, якими володіють члени групи, стосовно правової системи суспільства, ролі права та законності у житті суспільства, власних правах і обов`язках, способах їх реалізації і т. ін. Правова поінформованість – знання групою та її членами законів та інших правових настанов, як уже діючих, так і нових, що розробляються суб `єктами правотворчості, а також уміння орієнтуватися в них прийнятті рішень, котрі стосуються власного життя і діяльності Правовий клімат – комплексний феномен у вигляді цілісної характеристики психологічної атмосфери правового життя групи Правова громадська думка – це притаманна групі точка зору стосовно того чи іншого закону, нововведення, рішення державних органів, дій держапарату та правоохоронних органів, роботи судів і т. ін. Правовий досвід – особливий психолого-правовий феномен, що виникає внаслідок правових подій, котрі відбуваються в групі правові переконання групи групові цінніснонормативні орієнтації правова позиція групи правова активність групи

Структура правової психології особистості спрямована на правовірну поведінку морально-правові компоненти особистості правова компетентність психофізіологічні властивості

Компоненти спрямованості особистості на правомірну поведінку гармонійно розвинені духовні і матеріальні потреби, відсутність криміногенних деформацій (алкоголізму, наркоманії тощо) високий рівень правової культури – правові погляди, ідеї, переконання, ідеали справедливості, законності, рівності, єдності прав та обов`язків і т. ін. правомірні цілі, плани, наміри у житті та діяльності за умови повної неприйнятності протиправних правові установки, що знаходять вираження у пильній та стійкій увазі та інтересі до правових аспектів життя суспільства, колективу, групи, членом яких є особа, та суто законному їх вирішенню зацікавленість та потреба у правомірній поведінці та сприянні укріпленню законності й правопорядку, в особистій посильній участі у підтримці правоохоронних органів, підтримка правових норм у своєму оточенні, у наданні допомоги людям, які зробили помилку та вступили у конфлікт із законом, але готові спокутувати провину правові мотиви – рушійні сили особистості, виражені у особистісній цінності правомірної поведінки, як усвідомлена потреба її дотримання

Різновиди правових мотивів особистості громадський державний громадянський колективістський мотив особистої гідності мотив доцільності

Компоненти правової компетентності особи правова освіченість – обсяг правових знань, необхідних для адекватної правової регуляції своїх вчинків, відносин, прийняття повсякденнопобутових та професійних рішень правові уміння і навички – їх обсяг також визначається місцем даної особи у правовій сфері підготовленість, що сприяє зниженню особистої віктимності: знання, що підвищують особисту обережність, обачність; навички поведінки, що знижують ризик стати жертвою

Морально-правові компоненти особистості ставлення до життя, що характеризується осмисленістю, цивілізованістю, гідністю та правомірністю повага до закону та законності, ставлення до них як до норм життя, що затверджують та захищають найвищі моральні цінності цивілізоване ставлення до власних прав і свобод повага та відповідальне ставлення до свого громадського обов`язку неприйняття групової відповідальності, коли йдеться про аморальні, протиправні вчинки вибір правомірних методів і засобів задоволення власних потреб, досягнення цілей, реалізації намірів стійкість до спокус та можливостей, які містяться у протиправних шляхах задоволення потреб високоморальне, вимогливе ставлення до себе, до власної поведінки у суспільстві розвинені почуття гідності, честі, совісті, самоповаги, які не дозволяють здійснювати аморальні та асоціальні вчинки повага до правоохоронних органів, їх представників та надання допомоги в укріпленні законності і правопорядку

Рівні правової культури правова культура суспільства правова культура особи

Показники соціально-правового прогресу правові знання реальність прав і свобод громадян належний рівень розвитку всієї системи юридичних актів участь громадян в управлінні державою престиж, авторитет юридичної науки якість роботи правоохоронних органів ефективність правового регулювання належне правове виховання добровільність виконання вимог правових норм стан законності у суспільстві

Структура правової культури особи ідейно-теоретичні правові уявлення, що проявляються, насамперед, у готовності особи до сприйняття та засвоєння правових ідей і законів, у вмінні і навичках користуватися правом позитивні правові почуття, що проявляються у ставленні особи до права і правових явищ, усвідомленні соціальної значимості права і правопорядку, повазі до прав іншої людини творча діяльність особи в правовій сфері, в процесі якої вона набуває і розвиває свої правові знання, вміння, навички, набуває громадськоправової активності

Функції правової культури Пізнавально-реформаторська – пов`язана з теоретичною й організаторською діяльністю щодо формування правової держави і громадянського суспільства Праворегулятивна – спрямована на забезпечення стійкого, злагодженого, динамічного і ефективного функціонування всіх елементів правової системи Ціннісно-нормативна – знаходить вираження за допомогою системи аксіологічних характеристик Правосоціальна функція – формування правових якостей особи Комунікативна – існує у форму спілкування громадян у юридичній сфері та впливає на нього Прогностична – охоплює правотворчість і реалізацію права, містить аналіз тенденцій, що характерні для всієї правової системи