Тема 8. Глобальна продовольча безпека

Тема 8. Глобальна продовольча безпека План 1. Продовольча безпека: еволюція концепції, структура і показники 2. Сучасний стан продовольчої проблеми у світі та шляхи її вирішення 3. Роль міжнародних організацій у вирішенні проблеми голоду 4. Продовольча піраміда здорового харчування

1. Продовольча безпека: еволюція концепції, структура і показники Передача надлишків продовольства Продовольство для розвитку Гарантія доступності продовольства Розширення поняття продовольчої безпеки Подолання голоду і нестачі продовольства Рис. 1. Еволюція проблеми забезпечення продовольчої безпеки і повноцінного харчування

Продовольча безпека ( Food Security ) - стан, що виникає тоді, коли «всі люди протягом всього часу мають фізичний, соціальний та економічний доступ до достатньої кількості безпечних і поживних продуктів харчування, які задовольняють їх потребу у їжі, а також їх продовольчі смаки і забезпечують активне і здорове життя» (листопад 1996 р. , Світовий продовольчий саміт )

Рис. 2. Структура продовольчої безпеки

Наявність продовольства (food availability) – фізичне існування продовольства: або власного виробництва або того, що можна придбати на ринку. Доступність продовольства (food accessibility) – мається на увазі, що всі домогосподарства і всі члени домогосподарств мають достатньо ресурсів для отримання потрібного продовольства і забезпечення повноцінного харчування. Використання продовольства (food utilization) – відображає соціально-економічний аспект продовольчої безпеки домогосподарств. Стабільність продовольчої системи (food system stability) або стійкість є часовим детермінантом продовольчої безпеки, тобто являє собою часові рамки, в яких розглядається стан продовольчої безпеки.

Як правило ФАО використовує 7 загальних показників продовольчої безпеки: 1)відношення світових загальних запасів зерна до можливого обсягу потреб ринку; 2) відношення поставок п’яти основних експортерів зерна до потреб у імпорті пшениці і кукурудзи; 3) частка обсягу кінцевих запасів зернових основних експортерів пшениці, кукурудзи і рису по відношенню до загальних витрат цих видів зернових (внутрішнє споживання плюс експорт); 4) зміни у виробництві зернових у головних країнах-імпортерах зерна – Китаї, Індії і країнах СНД у порівнянні із тенденцією попереднього року; 5) зміни у валовому виробництві зернових у країнах із дефіцитом продовольства внаслідок низьких доходів (LIFDCs); 6) зміни у валовому виробництві зернових в країнах із дефіцитом продовольства внаслідок низьких доходів ( LIFDs ) за виключенням Китаю та Індії; 7) порівняння експортних цін на основні види зернових.

Індикатори у сфері продовольства, харчування, охорони здоров’я, економічного доступу та інтеграції: 1) питома вага голодуючих у загальній структурі населення (%); 2) частка витрат на придбання продуктів харчування у загальних витратах на споживання (%); 3) споживання енергії з їжею на душу населення (ккал/доба). За класифікацією ФАО, особи, які споживають 1520 ккал/доба належать до категорії тих, хто голодують, а 2150 ккал на добу – до категорії тих, що перебувають на порозі голоду [26, C. 33]. Варто зазначити, що рекомендаціями ФАО /ВООЗ мінімальна потреба у витратах енергії в середньому у розрахунку на працездатну людину не може бути нижче за 2560 ккал на добу; 4) структура харчового раціону передбачає відсотковий розподіл дієти людини за трьома групами поживних речовин – вуглеводи, білки і жири. За рекомендаціями ФАО /ВООЗ співвідношення у грамах між білками, жирами і вуглеводами повинно становити: 1: 1: 4

2. Сучасний стан продовольчої проблеми у світі та шляхи її вирішення Рис. 3. Зміна чисельності людей, що голодують протягом 1969 - 2010 рр.

1) питома вага голодуючих у загальній структурі населення (%); Загальний = 925 млн. Розвинені країни Близький Схід і Північна Африка Латинська Америка Африка на півд. від Сахари Азія Рис. 4. Структура людей, що голодують за частинами світу у 2010 р.

За даними ФАО протягом останніх півстоліття питома вага голодуючих у загальній структурі населення світу поступово скорочується. Якщо у 1969 -71 рр. вона становила 26%, у 1990 -92 рр. – 16%, то вже у 2005 -07 рр. – лише 13%. Серед країн світу найбільша питома вага людей, що страждають від голоду відповідає: - Демократична Республіка Конго – 76 %, - Еритрея – 68 %, - Бурунді – 63 %, - Гаїті – 58 %, - Сьєрра-Леоне – 47 %, - Ангола і Ефіопія – 46 %, - Замбія – 45 %

Питома вага голодуючих у структурі населення (2005 -07 рр. ), % Дуже висока – 35 і більше Висока - 25 -34 Середній високий – 15 -24 Середній низький – 5 -14 Дуже низький – 5 і менше Відсутні дані Рис. 5. Питома вага людей, що страждають від голоду по країнах світу у 2005 -07 рр.

2) частка витрат на придбання продуктів харчування у загальних витратах на споживання (%); - Австрія - 19, 5 % (2004), - Канада – 18, 0 % (2005), - Франція – 22 % (2007), - Німеччина – 18, 5 % (2003), - Японія – 19, 8 % (2004), - Нова Зеландія – 18, 8 % (2000), - Швеція – 17, 4 % (2005), - Сполучене Королівство – 22, 5 % (2006), - США – 13, 7 % (2005). У свою чергу, в країнах «третього світу» цей показник є вищим за 50 %.

3) споживання енергії з їжею на душу населення (ккал/доба). порівняно із 1990 -92 рр. у 2003 -05 рр. рівень даного показника зріс майже на 5 % і склав 2770 ккал. Причому в економічно розвинутих країнах рівень споживання поживних речовин суттєво переважає значення країн, що розвиваються і становить 3380 ккал, тоді як в останніх цей показник дорівнює 2620 ккал. США і Люксембург - близько 3800 ккал на день на одну людину, в той час як у Конго і Еритрея - майже 1500 ккал.

4) структура харчового раціону Розвинуті країни Країни, що розвиваються Рис. 6 . Структура раціону харчування людей у різних за розвитком групах країн світу за 2003 -05 рр. , %

Фундаментальними чинниками виникнення глобальної продовольчої небезпеки є: -бідність; -здоров’я; -вода; -гендерне питання; -лиха і конфлікти; -населення і урбанізація; -торгівля; -біопаливо

Основним шляхом розв’язання глобальної продовольчої проблеми на фоні зростання світового попиту на продукти харчування має стати : -удосконалення виробничого процесу; -економічне зростання і торговельна лібералізація; -розподіл; -посилення ролі жінки суспільстві; -продовольча допомога

3. Роль міжнародних організацій у вирішенні проблеми голоду Головними організаціями, які переймаються продовольчою безпекою у світі і діють у рамках Організації Об’єднаних Націй (ООН) можна назвати: - Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО); - Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР); - Світова продовольча програма.

Продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО) це міжурядова організація, до складу якої входять 191 країна-член (у т. ч. Україна), 2 асоціативних члени і одна організація – Європейський Союз. Статут ФАО був затверджений конференцією у Квебеку (Канада) 16 жовтня 1945 р. Мета. ФАО відіграє ведучу роль у міжнародній діяльності, що спрямована на боротьбу із голодом. Вона допомагає країнам, що розвиваються і країнам із перехідною економікою модернізувати та удосконалювати методи ведення сільського, лісового і рибного господарства і забезпечувати належне харчування для всіх.

Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку це багатостороння фінансова установа, створена у 1977 р. за рішенням Світової продовольчої конференції 1974 р. Мета. Боротьба із голодом і бідністю у сільських районах у країнах, що розвиваються. Механізм роботи. Надає пряме фінансування у вигляді позик і грантів, залучає додаткові ресурси для реалізації своїх проектів і програм. Умови кредитування залежать від величини ВНП на душу населення у конкретній країні.

Світова продовольча програма (СПП) це найбільша у світі гуманітарна організація, яка бореться із голодом у всьому світі. Вона була створена у 1962 р. Мета. СПП нараховує 5 стратегічних цілей: 1) врятувати життя людей і допомогти їм вижити у надзвичайних ситуаціях; 2) попередити сильний голод і робити вклад у підготовку до надзвичайних ситуацій для здійснення необхідних заходів по полегшенню участі голодуючих; 3) відродити зруйноване господарство і повернути до нормального життя людей у ситуаціях, які виникають після конфліктів, стихійних лих, а також у перехідних ситуаціях; 4) знизити рівень хронічного голоду і недоїдання; 5) зміцнювати потенціал країн із метою зниження в них рівня голоду, включаючи передачу стратегій, що використовуються і спрямовані на боротьбу із голодом, а також здійснення місцевих закупівель продовольства.

4. Продовольча піраміда здорового харчування Рис. 7. Піраміда здорового харчування