Тема 7. Заробітна плата в Україні Заняття 1. Заробітна плата в Україні (лекція) Навчальні питання: 1. Поняття заробітної плати за законодавством України. 2. Система оплати праці. 3. Особливості оплати працівників органів та установ бюджетної сфери.
Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. СТРУКТУРА ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ: ОСНОВНА ЗАОХОЧУВАЛЬНІ ТА КОМПЕНСАЦІЙНІ ВИПЛАТИ ДОДАТКОВА
Основна заробітна плата – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Правове регулювання оплати праці: Ø Ø Ø Ø Кодекс законів про працю України, затверджений 10 грудня 1971 року. ( глава 7) Закон України “Про оплату праці” від 24. 03. 1995 року. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати» від 20 грудня 1997 року № 1427 Постанова Кабінету Міністрів України «Про оплату працівників на основі Єдиного тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» № 1298 від 30 серпня 2002 року. Постанова Кабінету Міністрів України «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об’єднань державних підприємств» від 19 травня 1999 року № 859 Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13
Сфери регулювання оплати праці: (ст. 8, 14 Закону України «Про оплату праці» • Державне регулювання - встановлення розміру мінімальної заробітної плати, інших державних норм та гарантій, умов і розмірів оплати працівникам підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівникам підприємств, установ, організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету. • Договірне регулювання - на основі системи соціально-партнерських угод, що укладаються на державному (генеральна угода), галузевому (галузева угода), регіональному (регіональна угода) та виробничому (колективний договір) рівнях.
У колективному договорі встановлюються такі умови у сфері оплати працівників: n фонди оплати праці. n системи оплати праці. n норми праці і грошові розцінки. n тарифні ставки. n розмір тарифної ставки І розряду, що перевищує розмір, встановлений угодами більш високого рівня. n схеми посадових окладів. n надбавки і доплати, що перевищують розміри, встановлені законодавством, а також додаткові види надбавок і доплат. n премії, що входять до системи оплати праці, та види і розміри матеріального заохочення. n компенсаційні та гарантійні виплати.
У колективному договорі можуть передбачатися додаткові виплати : n n n оплата гарячого харчування для працівників підприємства; укладання договорів про додаткове медичне, оздоровче обслуговування працівників за рахунок коштів підприємства; індексація заробітку працівника в більш високих розмірах порівняно із законодавством; доплати за зниження норм праці для осіб із зниженою працездатністю, неповнолітніх, осіб передпенсійного віку; доплата за додаткові відпустки і скорочений робочий час працівникам, які поєднують роботу з навчанням; фінансування платного навчання працівників підприємства за рахунок коштів підприємства; оплата транспортних витрат і витрат на житло працівникам за рахунок коштів підприємства; виділення коштів профспілковому комітету на культурні, спортивні і оздоровчі програми; виплата одноразової допомоги працівнику при виході на пенсію; встановлення заводської пенсії працівникам підприємства; додаткові виплати сім'ям з дітьми та інші виплати.
Тема 7. Заробітна плата в Україні Заняття 2. Умови і гарантії виплати заробітної плати(лекція) Навчальні питання: 1. Гарантії виплати заробітної плати. 2. Обмеження відрахувань із заробітної плати.
Гарантії виплати заробітної плати: q Розмір заробітної плати не може бути нижчим за розмір, встановлений трудовим договором та за мінімальний розмір заробітної плати і залежить від професійно-ділових якостей працівника, складності виконуваної ним роботи та результатів господарської діяльності підприємства (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року). • Суб’єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови праці, встановлені законодавством, угодами і колективним договором. • Заробітна плата робітників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань і розписок або у будь-який іншій формі забороняється.
Гарантії виплати заробітної плати: • Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні, в строки, встановлені в колективному договорі, але не раніше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів. • У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. q При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: q а) загальна сума заробітної плати з розшифровками за видами виплат; q б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; q в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Гарантії виплати заробітної плати: q Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік, витрат на оплату праці у встановленому порядку. q Держава встановлює тверді гарантії в оплаті праці. Це стосується оплати щорічних відпусток; часу виконання державних обов’язків; оплата для тих хто направляється на курси підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; переведення тимчасово на іншу роботу у зв’язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання іншим спеціальностям; у разі переїзду на роботу у іншу місцевість тощо (ст. 12 Закону).
Гарантії виплати заробітної плати: q При кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: q а) загальна сума заробітної плати з розшифровками за видами виплат; q б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; q в) сума заробітної плати, що належить до виплати. q Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік, витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Гарантійні виплати – це суми, що зберігають працівникові заробітну плату (повністю або частково) за час, коли він з по важних причин, передбачених законом, звільняється від виконання трудових обов’язків і за ним зберігається місце роботи. q 1) виплати працівникам за час виконання державних або громадських обов’язків (ст. 119 КЗп. П); q 2) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗп. П); q 3) виплати при службових відрядженнях (ст. 121 КЗп. П, Постанова Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» );
Гарантійні виплати: q 4) виплати за час підвищення кваліфікації з відривом від виробництва (ст. 122 КЗп. П, постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 695 “Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва”); q 5) виплати за час перебування в медичному закладі на обстеженні (ст. 123 КЗп. П); q 6) виплати донорам (ст. 124 КЗп. П, ст. 9 Закону України від 23 червня 1995 р. «Про донорство крові та її компонентів» , постанова Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня оплати давання донорами крові та (або) її компонентів” від 27 грудня 2006 р. № 1821);
Гарантійні виплати: q 7) виплати працівникам – авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій (ст. 126 КЗп. П); q 8) виплати за участь у колективних переговорах і підготовці проекту колективного договору або угоди (ст. 12 Закону України “Про колективні договори і угоди”); q 9) виплати незалежним посередникам, членам примирних комісій і трудових арбітражів під час роботи в примирних органах, тобто за участь у вирішенні колективного трудового спору (ст. 14 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)”).
Гарантійні доплати – це суми, які виплачуються понад заробітну плату працівникові при скороченні робочого часу або переведенні на іншу роботу у встановлених законом випадках. • 1) доплати неповнолітнім працівникам (ст. 194 КЗп. П); • 2) доплати при переведенні працівника на іншу роботу і переміщенні (при переведенні на іншу нижчеоплачувану роботу і переміщенні – ст. 114 КЗп. П, при переведенні на легшу роботу вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, – ст. 178 КЗп. П) та в інших випадках.
Компенсаційні виплати – це суми, які виплачуються працівникам понад оплату за працю для компенсації витрат, пов'язана із виконанням ними своїх трудових обов'язків, а також витрат у зв'язку з переїздом прийнятті на роботу в іншу місцевість. • 1) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗп. П, постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. № 255 “Про гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість”); • 2) витрати на відрядження при направленні в службове відрядження (ст. 121 КЗп. П, Постанова Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» );
Компенсаційні виплати. • 3) компенсація за зношування інструментів, що належать працівникам (ст. 125 КЗп. П); • 4) виплати призові на військову службу або проходженні військових зборів (статті 21, 29 Закону України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”); • 5) виплати при направленні для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва (постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 695 “Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання іншим професіям з відривом від виробництва”);
Компенсаційні виплати. • 6) компенсація витрат за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок; • 7) компенсація окремим категоріям працівників бюджетних установ і організацій витрат на проїзд у пасажирському транспорті у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків та і и
Згідно ст. 127 КЗп. П України за наказом власника можуть бути проведені відрахування: q для повернення авансу, виданого в рахунок зарплати або для службового відрядження; q для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; q для погашення невитраченого і своєчасного не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; q якщо працівник не оспорює підстави і розмір відрахування.
При кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань • не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством – 50% заробітної плати, що належить до виплати працівникам. • Ці обмеження не поширюються на відрахування із зарплати при відбуванні покарання у вигляді виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей (ст. 128 КЗп. П, ст. 26 Закону України “Про оплату праці”). У таких випадках розмір утримань не може перевищувати 70 % (ч. 3 ст. 128 КЗп. П України).
Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості (ст. 70 Закону України “Про виконавче провадження”: • У разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, відшкодування шкоди у зв'язку із втратою годувальника та збитків чи шкоди, заподіяних злочином, – п'ятдесят відсотків. • За всіма іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, – двадцять відсотків.
