Тема 7 Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника

Тема 7. Варіації факторів виробництва та оптимум товаровиробника. 1

n n n Зміст 1. Частинна варіація факторів виробництва. 2. Ізоквантна варіація факторів виробництва. Пропорційна варіація факторів виробництва. 2

1. Частинна варіація факторів виробництва. 3

n n В процесі поєднання різних виробничих факторів (капітал, праця, матеріали) створюється продукт. Взаємозв’язок між вхідними факторами виробництва, виробничим процесом та кінцевим його результатом у вигляді певного обсягу продукції описує виробнича функція. 4

Виробнича функція показує на максимальний випуск продукту, який може виробити підприємство при кожному окремому поєднанні факторів виробництва. 5

Зверніть увагу. Термін «максимальний випуск продукції» є дуже важливим з точки зору виробничої функції. Виробничі функції не допускають використання малоефективних виробничих процесів, а передбачають саме економічну ефективність діяльності підприємства, тобто те, що воно застосовує кожне поєднання виробничих факторів з максимальною віддачею, результатом чого є створення максимально можливого обсягу продукції. 6

Виробнича функція стосується певної технології – практичних знань про різні способи поєднання виробничих факторів у процесі випуску продукції. 7

Для простоти аналізу будемо вважати, що у виробництві товару, використовується лише два фактори, а саме праця (L) і капітал (К). тоді виробничу функцію можна записати у вигляді формули : Q = f( L; K) (7. 1) ДЕ L – затрати (кількість) праці; К – затрати капіталу; Q – обсяг виробленого продукту. n 8

Виробнича функція дозволяє визначити максимальну кількість продукції, яку можна виготовити при існуючих технологіях і певній кількості трудових ресурсів. 9

Таблиця 7. 1 Обсяги виробництва продукції за різних комбінацій виробничих факторів (праці і капіталу) Затрати капіталу (К), од. 1 2 3 4 5 Затрати праці (L), од. 1 2 3 4 5 50 100 130 150 160 100 140 160 175 185 130 160 185 195 205 150 175 195 210 215 160 185 200 215 220 10

З таблиці 7. 1. видно, що при незмінних затратах капіталу і збільшенні кількості праці (див. кожний рядок) обсяги виробництва збільшуються. Ростуть обсяги виробництва і при збільшенні затрат капіталу при фіксованій кількості праці (див. кожний стовпчик). 11

Виробничу функцію можна представити графічно за допомогою кривої, яка одержала назву ізокванти. Ізокванта – це крива, яка відображає всі можливі поєднання виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий обсяг виробництва продукції. Ізокванту ще називають кривою однакового обсягу продукту. 12

Сукупність ізоквант, кожна з яких вказує на максимальний випуск продукції, який досягається при використанні певного поєднання факторів виробництва, називається картою ізоквант. Кожна ізокванта відображає різні обсяги виробництва продукції. 13

Затрати капіталу A M 5 4 R N B 3 S C 2 L 1 К=185 D К=160 К=130 1 2 3 4 5 Затрати праці 14

На графіку 7. 1. на основі таблиці 7. 1. побудовані три ізокванти для випуску відповідно 160; 130; і 185 одиниць продукції. Всі точки, які знаходяться на ізокванті Q=160 (зокрема точки А, B, C, D) відображають різні можливі технології виробництва 160 одиниць продукції. Точки R і L – демонструють технології випуску 130 одиниць продукції, а точки M, N, S – певні поєднання праці і капіталу, які забезпечують виробництво 185 одиниць продукції. 15

Чим правіше розташована ізокванта, тим більші обсяги виробництва вона демонструє. Ізокванти, що розташовані на графіку лівіше, відповідають меншим обсягам виробництва. Карта ізоквант є альтернативним методом опису виробничої функції. Ізокванта показує на можливі застосування альтернативних технологій виробництва певного обсягу продукції. Завданням виробника є вибір єдиної з можливих технологій, яка дозволяє максимізувати прибуток і мінімізувати витрати. 16

З точки зору можливостей підприємства змінити кількість затрат певних ресурсів розрізняють короткостроковий і довгостроковий періоди. Короткостроковим називають період часу, протягом якого виробничі потужності залишаються незмінними, а випуск продукції може змінюватись із зміною кількості праці, сировини тощо. Довгостроковий період – період протягом якого всі ресурси змінюються 17

Виробництво з одним змінним фактором виробництва. 18

Виробнича функція з одним змінним ресурсом має вигляд: Q = f(F) (7. 2. ) Де F – обсяг змінного ресурсу. Ця функція дає можливість досліджувати вплив приросту кожної додаткової одиниці змінного ресурсу на обсяг загального випуску продукції (ТР – загальний продукт), на величину середнього продукту (АР) та на величину граничного продукту (МР). 19

ТР або Q – загальний продукт – це загальний обсяг виробництва, що визначається як обсяг продукції, що виробляє підприємство при використанні певних затрат. 20

Граничний продукт (МР) - це додатковий продукт (приріст продукції), одержаний від збільшення на одну одиницю ресурсу, за умов, що обсяг іншого ресурсу залишається незмінним. Граничний продукт (МР) розраховується за формулою: МР = (7. 3. ) 21

Де Δ ТР – зміна обсягу випуску (приріст); ΔF – збільшення на одиницю затрат ресурсу. Граничний продукт (МР) показує зміну обсягу загального продукту внаслідок зміни на 1 одиницю змінного ресурсу. 22

Граничний продукт праці можна обчислити за формулою: МРL= Граничний продукт капіталу можна обчислити за формулою: МРK= 23

Середній продукт – це загальний обсяг виробництва в розрахунку на одиницю ресурсу: АР = Де L – це обсяг змінного ресурсу (праці) 24

Середній продукт праці можна обчислити за формулою: АРL = Середній продукт капіталу можна обчислити за формулою: АРK= 25

В КОРОТКОТЕРМІНОВОМУ ПЕРІОДІ динаміка обсягів виробництва у зв’язку зі зміною затрат одного ресурсу (праці) знаходиться під впливом дії закону спадної віддачі. Цей закон ще називають законом спадного граничного продукту або спадної граничної продуктивності. 26

Сутність закону спадної віддачі полягає в тому, що починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниці змінного ресурсу (праці) до незмінних фіксованих ресурсів (капіталу) дає все менший додатковий продукт в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу. 27

Таблиця 7. 2 Результати виробництва з одним змінним фактором Затрати праці L змінні Загальний обсяг виробництв а TP або Q Граничний продукт праці MPL=ΔTP|ΔL Середній продукт праці APL=TP|L 4 0 0 - - 4 1 10 10 10 4 2 30 20 15 4 3 60 30 20 4 4 80 20 20 4 5 95 15 19 4 6 108 13 18 4 7 112 4 16 4 8 112 0 14 4 9 108 -4 12 Затрати капіталу К постійні 28

Як видно з даних таблиці 7. 2, із збільшенням затрат праці від 1 до 3 одиниць включно граничний продукт зростає, що вказує на прискорений ріст загального обсягу виробництва. Після 3 одиниці праці до 8 граничний продукт зменшується, але має додатне значення, що вказує на сповільнений ріст випуску продукції. Залучення 8 одиниці праці не забезпечує приросту випуску, обсяги виробництва набувають свого максимального значення, а граничний продукт цієї восьмої одиниці праці дорівнює 0. приєднання до незмінних затрат капіталу дев’ятої одиниці праці приводить до скорочення загального обсягу виробництва і граничний продукт цієї одиниці праці набуває від’ємного значення. 29

Отже, існують певні співвідношення між загальним обсягом виробництва, граничним і середнім продуктом: • - При збільшенні затрат одного ресурсу (праці), коли загальний обсяг виробництва зростає прискорено, граничний продукт зростає; • - При збільшенні затрат ресурсу (праці), коли загальний обсяг виробництва зростає сповільнено, граничний продукт зменшується, але має додатне значення; • - При затратах ресурсу (праці), коли загальний обсяг виробництва набуває свого максимального значення, граничний продукт дорівнює 0; • - При затратах ресурсу (праці), коли загальний обсяг випуску абсолютно зменшується, граничний продукт має від’ємне значення; 30

n n n При затратах ресурсу (праці), коли граничний продукт є більший за середній, останній зростає; При затратах ресурсу (праці), коли граничний продукт є менший за середній, останній спадає; з останніх двох співвідношень випливає, що крива граничного продукту перетинає криву середнього продукту в точці максимального значення останнього, тобто середній продукт максимальний, коли він дорівнює граничному продукту.

Рис. 7. 2. Закон спадної віддачі

2. Ізоквантна варіація факторів виробництва. ВИРОБНИЦТВО З ДВОМА ЗМІННИМИ ВХІДНИМИ РЕСУРСАМИ

Виробництво певного обсягу продукції може бути здійснене різними технологіями. В довготерміновому періоді у підприємства є достатньо часу для заміни однієї технології виробництва іншою. В цьому періоді всі види затрат виробничих факторів є змінними. Специфічною рисою одночасної зміни декількох затрат є можливість заміни одного їх виду іншими.

Ізокванта характеризується певними властивостями: По-перше, вона є спадною По-друге, ізокванта є випуклою по відношенню до початку координат. Нахил ізокванти відображає величина граничної норми технічного заміщення.

Гранична норма технічного заміщення одного ресурсу на інший (ГНТЗху) – це величина, на яку можуть бути зменшені затрати фактору Y (капіталу) за рахунок використання однієї додаткової одиниці фактору Х (праці) при незмінному обсязі виробництва продукції.

Гранична норма технічного заміщення праці на капітал (ГНТЗпк) визначається за формулою: MRSL, K=Гранична норма технічного заміщення капіталу працею визначається за формулою: MRSK, L=-

Рухаючись вниз по ізокванті, кут її нахилу зменшується, зменшується і значення ГНТЗ. Зменшення ГНТЗ визначає форму ізокванти, яка стає все більш пологою в міру руху по ній вниз.

ГНТЗ можна визначити і як відношення граничного продукту ресурсу Х (праці) до граничного продукту ресурсу Y (капіталу), тобто: МРх/Мру.

3. Пропорційна варіація факторів виробництва. Два особливих випадки виробничої функції.

Можливість заміни одних виробничих факторів іншими є різною для кожної виробничої функції. Існують два особливих випадки останньої: виробнича функція з ідеально взаємозамінними факторами і виробнича функція з використанням факторів в незмінних пропорціях.

n Виробнича функція з ідеально взаємозамінними ресурсами представлена в графіку 7. 3. За цієї виробничої функції випуск продукції може здійснюватись за технологією А (при використанні тільки капіталу), за технологією С (при використанні лише праці), або за технологією, яка застосовує у виробництві обидва фактори (В). ГНТЗ в кожній точці ізокванти є однаковою.

Рис. 7. 3. і 7. 4. Ізокванти для виробничих функцій: а — з ідеальною взаємозамінністю факторів виробництва; б — з фіксованою пропозицією факторів виробництва

n n Виробнича функція з фіксованою структурою використання ресурсів зображена на графіку 7. 4. В цьому випадку заміщення одного ресурсу іншим є неможливим. Кожний обсяг випуску вимагає поєднання праці і капіталу в певних пропорціях. Збільшення випуску не можливе за рахунок збільшення затрат лише одного ресурсу. Приріст виробництва може бути досягнутий лише шляхом збільшення затрат обох ресурсів в певних пропорціях. Ізокванта виробничої функції з фіксованою структурою ресурсів має форму прямого кута.

n Точками А, В на графіку 7 -4 позначені технічно ефективні технології виробництва продукції. Так, для випуску продукції на рівні Q 1 найбільш доцільним буде використання праці і капіталу в кількостях відповідно L 1 і К 1. При незамінних затратах праці – L 1 і збільшенні капіталу понад К 1 обсяги виробництва залишаються незмінними, зростають лише витрати виробництва продукції. Аналогічна ситуація має місце при використанні незмінної кількості капіталу - К 1 і збільшення затрат праці понад L 1. Так, збільшення машин при незмінній кількості водіїв не забезпечить росту перевезень пасажирів так само, як і збільшення водіїв при незмінній кількості машин.

n Довгостроковий період і ефект масштабу

n n Особливість процесу виробництва в довгостроковому періоді розкриває залежність динаміки обсягу виробництва продукції при збільшенні використання всіх ресурсів. При пропорційному збільшенні всіх виробничих факторів випуск продукції може змінюватись по різному. Наприклад, при подвоєнні всіх факторів виробництва обсяг випуску продукції може збільшуватись більше, ніж вдвічі, менше ніж вдвічі, рівно вдвічі.

n Якщо обсяги виробництва зростають в більшій мірі, ніж збільшуються затрати всіх ресурсів, то таке зростання називають позитивним (додатнім), або зростаючим ефектом масштабу.

n n Причиною цього ефекту є вища продуктивність від спеціалізації праці і управлінського персоналу, використання більш складного і ефективного, і водночас, дорогого обладнання, застосування безвідходних технологій, використання яких можливе лише на підприємствах з великими обсягами виробництва. Додатній ефект масштабу проявляється у зниженні витрат виробництва одиниці продукції. (приклад – автомобільне виробництва, електроенергетика тощо).

n Якщо обсяги виробництва продукції зменшуються в меншій мірі, ніж збільшуються затрати ресурсів, то таке зростання називають негативним (від'ємним) або спадним ефектом масштабу.

n Причиною такого ефекту є труднощі в управлінні дуже великими підприємствами. Із збільшенням розмірів підприємства виникає багаторівневість управління, яка розділяє адміністративний апарат і безпосередній процес виробництва, створює труднощі в ефективному контролі і координації діяльності великого підприємства. Негативний ефект масштабу проявляється у збільшенні середніх валових витрат виробництва

n Якщо обсяги виробництва збільшуються в такій же мірі, як і фактори виробництва, то в цьому випадку виробництва продукції здійснюється в умовах незмінного або постійного ефекту масштабу.

n n При незмінному ефекті масштабу розмір діяльності підприємства не впливає на ефективність використання виробничих факторів. Середні витрати є однаковими для підприємств з різними масштабами випуску продукції. Економічно доцільним є виробництва такої продукції на підприємствах різних розмірів. Про додатному ефекті масштабу ізокванти все ближче наближаються одна до одної. При від'ємному – все більше віддаляються одна від одної. При незмінному ефекті – розміщуються рівномірно.