Тема 7 СТРУКТУРА ОКРЕМИХ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ МЕТОДИК РОЗСЛІДУВАННЯ

Тема 7

СТРУКТУРА ОКРЕМИХ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ МЕТОДИК РОЗСЛІДУВАННЯ

Структура криміналістичної методики як система взаємопов’язаних принципових наукових положень, спрямованих на оптимізацію розслідування і розкриття злочинів. n Криміналістичний аналіз окремої категорії злочинів: їх класифікація і криміналістична характеристика. n Обставини, що підлягають встановленню у розслідуванні злочинів певної категорії. n Типові слідчі ситуації на початковому етапі розслідування. Їх адаптація до конкретної слідчої ситуації. n

Програмування розслідування на його початковому етапі: стратегічні і тактичні завдання, загальні і окремі версії, методи засоби їх вирішення і перевірки. n Тактичні особливості первісних слідчих дій, типові тактичні операції. n Особливості подальшого етапу розслідування. n Типові слідчі ситуації. n Розгорнуте планування розслідування, спрямоване на встановлення всіх обставин злочинної діяльності. n Тактика подальших слідчих дій. n

Структура криміналістичної методики складається з двох частин: n загальні наукові положення (або вступ до криміналістичної методики); n методики розслідування окремих видів злочинів (або окремі комплексні, видові та спеціальні криміналістичні методики розслідування злочинів).

Як уже відзначалося, криміналістична характеристика злочинів являє собою систему відомостей про криміналістично значимі елементи злочинів певної категорії, яка будується на основі закономірностей предметної діяльності. Така характеристика являє собою інформаційно-пізнавальну модель, яка дозволяє усвідомити зв'язки і відносини між її елементами, особливості даних злочинів, механізми слідоутворення і розробляти типові слідчі версії.

Обставини, що підлягають доказуванню, на відміну від криміналістичної характеристики злочинів, інтегрують у собі властивості правової сутності злочину, що дозволяють виділити з усіх подій і діянь ті, котрі наділені ознаками кримінально-правового характеру (суспільна небезпека, протиправність, винність, караність) і дати їм правильну кримінально -правову оцінку, що виражається у визначенні в них відповідного складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Інакше кажучи, без їх повного і точного встановлення не можна здійснити правильну кваліфікацію учиненого, відокремити злочинну подію від інших діянь, що не є протиправними.

Предмет доказування вказує і на те коло обставин розслідуваного злочину, які повинні повно і всебічно відбити сутність події і ролі осіб, що беруть у ньому участь, без чого не можуть бути вирішені завдання кримінального судочинства. Таким чином обставини, що підлягають встановленню, уособлють цілі розслідування у кожному кримінальному провадженні, встановлюють межі доказування, засвідчуючи своїм змістом повноту й об'єктивність розслідування.

У методиці розслідування окремих категорій злочинів обставини, що підлягають доказуванню, мають криміналістичне значення, оскільки обумовлюють кінцеві завдання розслідування, спрямованість слідчих версій, постановку проміжних завдань розслідування на його різних етапах і в різних слідчих ситуаціях.

Крім того, в окремих методиках повинні бути відображені і допоміжні обставини (доказові факти), типові для даної категорії злочинів, за допомогою яких і через з'ясування яких встановлюються основні обставини злочину – предмет доказування.

Якщо предмет доказування визначається законом, то коло допоміжних обставин обумовлюється особливостями криміналістичної характеристики виду чи групи злочинів, а також змістом слідчих ситуацій, що складаються на тому чи іншому етапі розслідування.

Повне розкриття злочинів вимагає встановлення всіх обставин розслідуваної події в необхідному обсязі, хронологічній послідовності, зв'язках і відносинах, виявленні їхніх ознак і властивостей, станів, у тому числі стосовно фізичних, фізіологічних і психічних характеристик його учасників. Це в остаточному підсумку дозволяє повно і правильно усвідомити сутність розслідуваної події, дати їй відповідну правову оцінку.

Для систематизації цих обставин і оптимального їх використання в методиці розслідування злочинів доцільно застосувати системнодіяльнісний підхід, виділяючи елементи людської діяльності і групуючи навколо них відповідні обставини у вигляді функціонально зв'язаних між собою підсистем.

У відповідності до висловленої думки у злочинах, що розслідуються, доцільно виділити відповідні групи обставин, котрі відносяться до: n події, як процесу діяльності, яка наповнена певним змістом; n суб'єкта злочину і його психологічного відношення до задуманих і учинених дій; n об'єкта злочинних дій: майна, що викрадається, і потерпілого; n наслідків, що наступили в результаті вчинення злочину.

n n Загальний аналіз сутності, змісту та значення обставин, що підлягають доказуванню, дозволяє дійти наступних висновків. 1. З'ясування обставин, що підлягають встановленню, вирішує найважливіші питання кримінально-правового характеру: визначення наявності в розслідуваній події ознак злочину і складу злочину, здійснення правильної кваліфікації, розмежування суміжних видів злочинів, визначення ознак, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, або виключають таку й ін. 2. Встановлення таких обставин спрямовано і на вирішення найбільш істотних кримінально-процесуальних проблем: з'ясування наявності чи відсутності події злочину, його змісту, характеристики його учасників і наслідків, що дозволяє вирішити завдання повного, всебічного й об'єктивного дослідження обставин провадження, швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних осіб.

n n 3. Встановлення обставин, що підлягають доказуванню у провадженнях про досліджувані злочини, сприяє вирішенню важливих питань криміналістичного характеру: визначенню напрямку і відповідних завдань розслідування; дослідженню механізму злочину і злочинної діяльності, а також функцій кожного з учасників. 4. Кожна методика розслідування, яка формується на кримінальноправовій основі (видова, міжвидова, підвидова) повинна містити вказівку на коло обставин, що підлягають встановленню, і відповідний коментар до них. Такі обставини мають самостійне значення для методики розслідування, визначаючи напрям і повноту інформаційно-пошукової діяльності слідчого, а тому не включаються до криміналістичної характеристики злочинів, яка відіграє свою, притаманну саме їй, роль, створюючи необхідні умови для опису типових і нетипових рис певної категорії злочинів, для побудови типових моделей таких злочинів, наукової розробки відповідної методики розслідування, а також для пошуку і пізнання обставин і слідової картини конкретного злочину. 5. Формування системи обставин, що підлягають встановленню при розслідуванні злочинів окремої категорії, доцільно здійснювати на основі елементів діяльності: 1) процесу (механізму) злочина; 2) суб’єкта злочинних дій і його психічного відношення до вчиненого; 3) об’єкта злочинних посягань; 4) наслідків злочинних дій. Це дасть змогу системно і повно охопити необхідні для доказування обставини події або злочинної діяльності, що розслідується.

n Інформація про злочин, що надійшла на початковій стадії розслідування, повинна бути проаналізована для наступного з’ясування й оцінки вихідної слідчої ситуації, визначення кола і змісту завдань, що випливають з неї, а також програми і засобів їх вирішення.

Первісна інформація про підготовку, вчинення і (або) приховування злочину в зазначених цілях аналізується за такими напрямками: n визначення джерел інформації; n оцінка інформації щодо її вірогідності і наявності кримінально-релевантних ознак; n оцінка ознак, які вказують на належність кримінальної події, що розслідується, до злочинів певного роду, виду або підвиду; n оцінка доказової цінності інформації, що надійшла; n виявлення прогалин в первинній інформації стосовно обставин, що підлягають доказуванню.

Вбачається необхідним на основі взаємозв'язку названих елементів насамперед виділити типові слідчі ситуації найбільш загального характеру, а потім уже дати їхню більш детальну класифікацію за видами, способами, місцем вчинення злочинів.

Вихідну типізацію слідчих ситуацій доцільно здійснити на основі трьох типів зв'язків і відносин між виділеними елементами, поклавши в основу найбільш інформаційний елемент – подію злочину. Це дозволить виділити й охарактеризувати ситуації за схемою відносин: "подія – особа злочинця", "подія – особа потерпілого", "подія – предмет посягання".

А. Характеристика слідчих ситуацій з урахуванням особливостей зв'язку "подія злочину – особа злочинця". n Ситуація А-1. Є інформація про зміст і характер події, але у відношенні особи злочинця (злочинної групи) відомості відсутні чи їх вкрай мало: окремі нечіткі дані про ознаки зовнішності, одягу, кількості осіб, що нападали і т. п. Відомості про подію містять інформацію про місце, час та інші умови злочину, про спосіб, знаряддя, засоби і сліди його здійснення. Такі відомості можуть бути різного ступеня повноти, але в цілому дають правильне уявлення про спосіб і обстановку вчинення певного виду таких злочинів.

Ситуація А-2. Є дані як про характер і обставини події, так і про особу, що вчинила злочин: вона знайома потерпілому, її називають свідки-очевидці, є детальний і чіткий опис її зовнішності, одягу, відомі її ім'я, прізвище або прізвисько. Встановлення даних про злочинця можливе також у випадку його затримання на місці злочину чи по гарячих слідах. Така ситуація розцінюється як найбільш сприятлива для розслідування, тому що містить інформацію не тільки про спосіб, знаряддя, засоби, обстановку, предмет посягання, але і про підозрюваних осіб.

Ситуація А-3. Чіткі відомості про зміст і обставини події відсутні, але є дані про особу злочинця. Дана ситуація створюється найчастіше при вчиненні замаху на злочин, видові ознаки якого, мету і мотиви дій винного на момент одержання первинної інформації важко визначити. Підозрювана особа в такому випадку затримується на місці події, по гарячих слідах або вона відома потерпілому, свідкам-очевидцям, втратила при нападі особисті документи й ін. Така ситуація оцінюється як досить сприятлива для розслідування, оскільки вже відразу після затримання підозрюваної особи в ході проведення первісних слідчих дій вдається із показань затриманого й інших осіб (потерпілого, свідків), а також за результатами оглядів, обшуків одержати інформацію, що дозволяє правильно визначити характер злочину, спрямованість наміру злочинця, мотивів його дій, вид злочину.

Ситуація А-4. Чіткі відомості про подію злочину й особу винного відсутні. Названа ситуація створюється у випадках зникнення потерпілого, виявлення трупа невідомої особи, а також коли потерпілий знаходиться в непритомному стані, або доставлений у важкому стані в медичну установу і не може давати показання. Свідки-очевидці в таких випадках на момент надходження інформації не виявлені, місце вчинення злочину точно не відомо. Описана ситуація є найбільш складною, проблемною і несприятливою для розслідування, оскільки характеризується різким дефіцитом інформації, наявністю лише окремих, нерідко уривчастих і недостатньо ясних відомостей про сутність і обставини розслідуваної події, особистість злочинця, мотиви і цілі його дій. У даному випадку створюється проблемна ситуація із широким колом складних завдань, що вимагають швидкого вирішення в умовах істотного тактичного ризику.

Б. Характеристика слідчих ситуацій з урахуванням особливостей зв'язку "подія злочину – особа потерпілого". n n n Виділення типових слідчих ситуацій у даному випадку ґрунтується на результатах і способах дій злочинця відносно потерпілого. Ситуація Б-1. До потерпілого застосована раптова, несподівана дія для заволодіння його майном: поштовх, ривок, підніжка, вихоплювання з рук і т. п. У денний час, незважаючи на раптовість дій злочинця, потерпілий встигає розглядіти зовнішність і одяг нападаючого, транспортний засіб, на якому він пересувався, і напрямок, у якому злочинець зник. При цьому способі заволодіння майном тілесні ушкодження нападником, як правило, не заподіюються. Негайне звертання потерпілого до працівників міліції дозволяє організувати переслідування і затримку злочинця по гарячих слідах. Ситуація Б-2. До потерпілого застосоване психічне насильство у вигляді погрози заподіяння шкоди його здоров'ю, нанесення тілесних ушкоджень, позбавлення життя самого потерпілого чи його близьких родичів, знищення його майна, а також розголошення відомостей, які потерпілий чи його родичі хочуть зберегти в таємниці. В цій ситуації потерпілий може запам'ятати досить багато ознак зовнішності злочинця, його функціональні (динамічні) ознаки – ходу, жести, рухи, виділити особливості його голосу, мови, емоційність, помітити деякі звички, навички тощо. У наведеній ситуації створюються сприятливі можливості для розшуку і встановлення злочинця.

n n Ситуація Б-3. До потерпілого застосоване фізичне насильство у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв і ін. Такий фізичний вплив на потерпілого може бути одномоментним, разовим, але може продовжуватися і досить тривалий час, носити характер катувань. У залежності від характеру насильства і наслідків, що наступили, потерпілий здатний чи не здатний подати докладну інформацію про обставини злочину й осіб, що його вчинили. Сам характер фізичного насильства, знаряддя і засоби, що застосовувались, спосіб і обстановка злочину мають істотну інформативність у відношенні особи злочинця. Ситуація Б-4. До потерпілого застосовані отруйні, одурманюючі й інші сильнодіючі речовини, засоби, препарати. У таких випадках адекватність сприйняття ним події, що трапилась, й ознак особи злочинця залежать від наслідків впливу на його фізичний і психічний стан. Нерідко потерпілий зберігає здатність згадати й описати обставини, що передували втраті свідомості: де і в який час він знаходився в момент прийому напоїв, їжі, медичних препаратів, ін'єкцій, з ким спілкувався, чи приходив у себе після першої втрати свідомості тощо. Однак потерпілий не завжди відвертий у даванні показань, приховуючи чи спотворюючи відомості про певні обставини події, які його компрометують, показують низькі моральні якості тощо.

Ситуація Б-5. Потерпілий викрадений, місце його перебування невідомо, а вимоги майнового характеру ставляться злочинцем йому особисто або його родичам, близьким. n n Така ситуація істотно відрізняється від попередніх, оскільки пов'язана з нападом і викраденням не майна, а самого потерпілого. Викрадений розглядається злочинцем як запорука одержання від нього чи від його рідних і близьких необхідної суми грошей, визначеного майна або виконання потерпілим дій майнового характеру. У даному випадку викрадений не може, як правило, повідомити про злочинців і місце свого перебування, що значно ускладнює слідчу ситуацію. Основними завданнями тут є: n – встановлення місцезнаходження викраденого; n – перевірка обставин, пов'язаних з можливим інсценуванням викрадення і причетністю “викраденого” до вимагання; n – затримка вимагачів на місці; n – звільнення заручника.

Ситуація Б-6. Потерпілий убитий. Є інформація про виявлення трупа потерпілого з ознаками насильницької смерті. Така інформація може бути істотно доповнена, якщо встановлена особистість потерпілого, якщо тіло виявлене за місцем проживання потерпілого, якщо є ознаки, що вказують на корисливий мотив убивства, виявлені свідки-очевидці, а також його зв'язки з підозрюваними особами. Ступінь повноти первинної інформації з зазначених обставин і визначає більшу чи меншу складність сформованої ситуації і перспективи швидкого розкриття вчиненого злочину. Через те, що в даній ситуації ніякої вербальної інформації від потерпілого не може бути отримано, перед слідчим постає досить велике коло складних тактичних завдань. До них необхідно віднести: n встановлення особистості потерпілого; n вивчення особистості потерпілого, способу його життя, захоплень та інтересів, з’ясування кола родичів і знайомих, життєвих обставин, що передували вбивству; n встановлення характеру і мотивів убивства; n з'ясування основних обставин події (спосіб, знаряддя, час, місце та інші умови вчинення злочину); n виявлення свідків; n встановлення даних, що вказують на кількість злочинців та їх ознаки. n

n В. Характеристика слідчих ситуацій з урахуванням особливостей зв'язку "подія злочину – предмет посягання". Типові слідчі ситуації в даному випадку визначаються в залежності від характеру і точності інформації про викрадене майно і спосіб його заволодіння. Ситуація В-1. Злочинець намагався заволодіти певним майном, але не зміг довести свій намір до кінця через не залежні від нього причини: надання опору потерпілим, припинення чиненого злочину громадянами чи працівниками правоохоронних органів, втрата викраденого майна при відході з місця нападу тощо. У випадку затримання злочинця на місці злочину або по гарячих слідах така ситуація сприятлива для розслідування. У протилежному випадку вона представляє значну складність, пов'язану з недостатністю можливої інформації про злочинця і відсутністю у нього викраденого майна.

Ситуація. В-2. Злочинець заволодів майном, про яке є досить повні і точні n n n свідчення: найменування, індивідуалізуючі ознаки, закладені при виготовленні чи набуті в процесі використання, номера купюр, банкнот, маркірування, позначки, що були зроблені власником речі чи тварини і т. ін. Відомості про певні ознаки викраденого майна надходять від потерпілих громадян, матеріально відповідальних і посадових осіб підприємств, установ і організацій, звідки воно було викрадено, у формі заяв, повідомлень, показань, а також містяться у відповідних документах (паспортах, сертифікатах і т. п. ). У цій ситуації необхідно уточнити всі дані про викрадене майно, у т. ч. кількісні і якісні характеристики, ідентифікаційні ознаки, перевірити джерела таких відомостей, а також факт наявності відповідного майна, про викрадення якого заявлено потерпілим або службовою особою. Обсяг і характер викраденого майна дозволяють зробити висновки про спосіб переміщення злочинця, використання певних транспортних засобів, тари, вмістилищ для виносу і перевезення викраденого. Крім того, характер майна може говорити про вік, захоплення, знання і навички злочинців, про цілі і місця використання викраденого, а також про можливі канали його збуту. Дана ситуація розцінюється як досить сприятлива для розслідування, оскільки створює правильне і точне уявлення про викрадене майно, дозволяє успішно здійснити його розшук і виявити злочинців.

n n Ситуація В-3. Про характер, кількість, найменування, а також індивідуалізуючі ознаки викраденого майна повних і достовірних відомостей немає. Названа ситуація утворюється внаслідок того, що потерпілий убитий чи йому заподіяні тілесні ушкодження, які позбавляють його можливості дати ясну і докладну інформацію про викрадене майно. Така ситуація утруднює як розшук викраденого, так і розслідування в цілому. Однак вона може бути інформаційно поповнена в ході проведення первісних слідчих дій: огляду місця події, допитів родичів і інших осіб, добре знайомих з потерпілим, які мали певні відомості про його майно. Ситуація. В-4. Злочинець вимагає від потерпілого видачі певного майна або якоїсь суми грошей. Така ситуація характерна для вимагання, яке може прикриватися нібито законними вимогами повернення боргу. Ступінь труднощів у вирішенні наведеної ситуації залежить від цілого ряду інформаційних факторів і обставин провадження. Але основним завданням є використання даних про зазначене майно, а потім і самого майна для перевірки факту вимагання, виявлення невідомого вимагача і його затримання в момент чи відразу після передачі такого майна.

n n n Ситуація В-5. Злочинець вимагає від потерпілого відмовитися від права на майно, що раніше було передано останнім в борг, в оренду, у тимчасове користування і на момент пред'явлення такої вимоги знаходиться у володінні вимагача. Свої вимоги про відмовлення особи від майна, що їй належить, злочинець може супроводжувати примусом потерпілого до оформлення відповідних документів (розписки, договорів, заповітів) у встановленому законом порядку. У розглянутій ситуації важливе значення має вивчення обставин переходу конкретного майна від потерпілого до злочинця і його документального оформлення. Співвідношення інформації про обставини злочину (спосіб й інші обставини події, особу злочинця, особу потерпілого та предмет злочинного посягання), яка міститься в первинних джерелах і утворює типові слідчі ситуації в провадженнях про корисливі та корисливо-насильницькі злочини, може бути зображене наступною схемою.

n Інформація про злочинця Ситуація А 1 А 4 Інформація про потерпілого Ситуація Б 1 Б 6 Інформація про подію злочину Ситуація В 1 В 5 Інформація про предмет посягання – – – Зазначену класифікацію слідчих ситуацій доцільно використовувати для подальшого визначення кола і змісту тактичних завдань, послідовності і способів їхнього вирішення. Конкретизація і деталізація типових слідчих ситуацій і тактичних завдань початкового етапу розслідування здійснюється на основі аналізу вихідних даних про характер і зміст події, яка відбулася. Так, у вихідній інформації можуть міститися досить чіткі відомості про характер злочину: вбивство, напад, вимагання, крадіжка тощо. У протилежному випадку потрібно додатково з'ясувати обставини події для постановки відповідних завдань і вибору напрямку розслідування.

Подальша розробка окремих типових версій і програм розслідування ґрунтується на вирішенні тактичних завдань, що випливають з типових слідчих ситуацій.

Характерними рисами зазначеного етапу є: n 1) постійний аналіз і узагальнення здобутої інформації, перевірка доказів і контрдоказів (наприклад, посилання на алібі, перекладання винності на інших учасників злочину тощо), доповнення матеріалів слідства новою необхідною доказовою інформацією; n 2) залучення в слідчу діяльність значного числа нових учасників - свідків, спеціалістів, експертів, службових осіб, представників громадськості, захисників; n 3) виявлення і розслідування нових епізодів злочинної діяльності обвинувачених осіб;

n n n 4) розробка розгорнутого плану розслідування, що передбачаї перевірку всіх версій і вирішення поставлених завдань; 5) прийняття тактичних рішень у зв’язку з виникненням різних конфліктних ситуацій; 6) прийняття процесуальних рішень, що потребують розгорнутих обгрунтовань (винесення постанов про притягнення як обвинуваченого, про обрання запобіжних заходів, призначення експертиз тощо); 7) проведення слідчих дій і тактичних операцій, що вимагають значних організаційних зусиль; 8) прийняття ряду завершальних рішень по справі в цілому, її окремих епізодів, конкретних учасників злочину, речових доказів, певного майна і т. п.