Тема № 7. ПРАВОСВІДОМІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА ФІЛОСОФІЇ ПРАВА

План 1. 2. 3. 4. Правосвідомість як складова правової культури. Сутність та функції правосвідомості. Інституційна та неінституційна форми буття правосвідомості. Особливості природно-правової правосвідомості. Деформації правової свідомості.

Питання 1 Три основні підходи до поняття «культура» : • антропологічний, згідно з яким культура — це сукупність усіх благ, створених людиною; • соціологічний, за яким культура – це сукупність усіх духовних цінностей; • філософський, згідно з яким культура — це певний історичний рівень розвитку суспільства, творчих сил та здібностей особистості

Основні ознаки правової культури : • відображає стан розвитку суспільства; • відповідає рівню правового життя суспільства, є певним правовим станом; • є структурованим і, водночас, цілісним феном; • може використовуватись для характеристики особистості або усього суспільства чи його частини.

Правова культура – це структурований цілісний правовий стан особи або суспільства, що відображає рівень суспільного розвитку

Рівень правової культури визначається станом підсистем, що її утворюють, зокрема правовою культурою особистості та правовою культурою суспільства

Правова культура Об'єктивний рівень Суб'єктивний рівень Рівні розвитку права, правової діяльності та правосвідомості Розвиток правового знання, рівень і характер ставлення до права, установок на правові норми, рівень правової свідомості особистості, правової діяльності, правового розвитку, правової поведінки

Загальні елементи правової культури Ø правова свідомість; Ø стан законності та правопорядку; Ø рівень розвитку системи права та системи законодавства; Ø стан правозастосовчої діяльності (що здійснюється уповноваженими органами та посадовими особами) та дотримання правових норм (усіма суб’єктами правовідносин).

Питання 2 Правосвідомість – це уявлення й поняття, що виражають відношення людей до діючого права, знання міри в поведінці людей з погляду прав і обов'язків; це правові теорії, правова ідеологія

правосвідомість процес форма

Правосвідомість – це осмислене ставлення до нормативізації та державноінституційного регулювання людського буття в суспільному та природному світі.

Прошарки правосвідомості ментальний феноменальний чуттєво-предметний

Правова ідеологія 1) правові знання та досвід; 2) правові оцінки; 3) правові ідеали Правова психологія Правова поведінка теоретична фахова буденна

Поділ форм правосвідомості у кількісному плані Масова свідомість – це правосвідомість, що характеризує основну масу населення певної країни. Ø Групова свідомість характеризує правову ідеологію та правову психологію, що властиві певній групі населення країни. Ø Індивідуальна свідомість - це сукупність правових знань, емоцій і настанов конкретного суб'єкта відносно чинного чи бажаного права Ø

Функції правосвідомості 1. пізнавальна 2. оцінна 3. регулятивна

Роль правосвідомості в процесі правотворчості і правореалізації виражається у тому, що правосвідомість: • • певною мірою як би випереджає юридичне право; діє «паралельно» з правом; існує «після» права; є інтелектуальним інструментом ефективного використання законодавства, тлумачення норм права; може використовуватися як інструмент застосування аналогії закону і аналогії права; виступає як ідейно-моральний вимірник професіоналізму діяльності посадових осіб; служить засобом забезпечення законності і справедливості застосування правових норм.

Питання 3 Форми буття правосвідомості Інституційна – існує у Неінституційна – існує вигляді документів; у вигляді живого це сфера процесу або акту "законоположень", свідомості в її "юридичного "неопредмеченому" закону", "діючого вигляді, що права" фіксується в писемній формі “заднім числом”

Неінституційна форма буття правосвідомості Повсякденна Теоретична

Природно-правова свідомість мислить нормативними категоріями повинності: «людина (я, ти, вона) повинна діяти таким чином» .

Подолати позитивне право означає наповнити його самозаконність живою, нормальною правосвідомістю і тим зробити його як би несуттєвим

Якщо природно-правова вимога універсальна, то відповідні форми суб'єктивних реагувань на неї нескінченно різноманітні за характером, змістом, ступенем адекватності

Сприйняття людиною норм природного права характеризується культурою підсвідомості. Рівень культури підсвідомості відповідає рівню природної правомірності людини. Слова і дії, згідно з нормами природного права , ще зовсім не свідчать про сповідування цих норм. Показником у такому випадку є культура підсвідомості.

Абсолютність норм і цінностей. Коли природно-правовим імперативам надається абсолютний характер, це означає, що вони набувають зовсім особливу якість: вони перестають потребувати доказів і стають незаперечними

Якщо не можна, але дуже хочеться, то можна ?

Систему абсолютних природноправових цінностей, таких, як: Ø життя, Ø особистість, Ø свобода, Ø гідність, вінчає над-абсолют — Бог.

Питання 4 Деформації правової свідомості Ø правовий інфантилізм; Ø правовий ідеалізм; Ø правовий дилетантизм; Ø правова демагогія; Ø правовий нігілізм; Ø „переродження права”

Найпоширеніші прояви правового нігілізму : • • • «війна законів» ; неузгодженість дій окремих гілок влади у проведенні правової політики; підміна законності політичною, ідеологічною або прагматичною доцільністю; свідоме недотримання або невиконання правових приписів органами державної влади, організаціями та громадянами; порушення прав і свобод людини і громадянина; неповага до правоохоронних органів, протидія їх законним вимогам тощо.

Дякую за увагу!