ТЕМА 7 Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту

ТЕМА 7 Організаційна діяльність як загальна функція менеджменту

План: 1. 2. 3. Сутність функції організації. Основи теорії організації. Типи організаційних структур управління.

1. Сутність функції організації в управлінській діяльності. n Організація вид управлінської діяльності, спрямований на формування структури управління організацією, встановлення у ній системи зв'язків та відносин, що дає змогу ефективно працювати для досягнення поставлених цілей.

Організація як функція це процес поділу праці, групування та координації робіт, видів діяльності і ресурсів для досягнення поставлених цілей. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.

Основні складові організаційного процесу (організаційної діяльності): а) поділ праці - поділ загальної роботи на окремі складові частини, достатні для виконання окремим працівником відповідно до його кваліфікації та здібностей; б) департаменталізація - групування робіт та видів діяльності у певні блоки (підрозділи: групи, відділи, сектори, цехи, виробництва тощо); в) делегування повноважень - підпорядкування кожного такого підрозділу керівникові, який отримує необхідні повноваження; г) встановлення діапазону контролю - визначення кількості працівників, безпосередньо підлеглих даному менеджерові; д) створення механізмів координації забезпечення вертикальної та горизонтальної координації робіт та видів діяльності.

Структурно-функціональні аспекти: Поділ організації на підрозділи віповідно до цілей і стратегії n Встановлення взаємовідносин повноважень вищих і нижчих рівнів управління і забезпечення можливості розподілу та координації завдань n

2. Основи теорії організації В розвитку теорії організації виділяють : 1) класичну (ієрархічну) теорію організації; 2) неокласичну (поведінкову) теорію організації; 3) сучасну (ситуаційну) теорію організації.

Класична теорія організації ґрунтується на результатах досліджень А. Файоля та М. Вебера. М. Вебер сформулював концепцію ідеальної бюрократії, розглядав її як нормативну модель, ідеал, до якого мають прагнути всі організації.

Ідеальна бюрократія за Вебером: n n n високий ступінь поділу праці; чітка управлінська ієрархія; численні правила, стандарти та показники оцінки роботи; "дух формальної знеособленості"; підбір кадрів має здійснюватися виключно за діловими та професійними якостями.

В центрі уваги неокласичної (поведінкової) теорії організацій знаходиться людина, соціальнопсихологічні стосунки, індивідуальні та групові взаємозв’язки

Р. Лайкерт запропонував характеризувати організації за допомогою 8 ключових характеристик: 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. процеси лідерства; процеси мотивації; процеси комунікацій (формальної і неформальної); процеси взаємодії (керівник підлеглий); процеси прийняття рішень( зверху, знизу); процеси встановлення цілей (залучення підлеглих); процеси контролю (жорсткий, частий і навпаки); процеси досягнення цілей (оцінка роботи по досягненню цілей).

Системи управління організацією за Р. Лайкертом

Сучасна теорія організації (ситуаційний підхід) розглядає організацію як відкриту систему, яка постійно взаємодіє із зовнішнім середовищем, до якого вона має пристосуватися. Основні ситуаційні фактори, які впливають на організаційну структуру: v технологія; v розміри організації; v середовище; v стратегія.

3. Типи організаційних структур управління. n Організаційна структура – упорядкована сукупність стійковзаємопов'язаних елементів, які забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого

. n Організаційна структура характеризує будову організації, просторовочасове розташування її складових, взаємозв'язки між ними і тісно пов'язана з цілями, функціями, процесом управління, роботою менеджерів і розподілом повноважень між ними

Принципи побудови організаційної структури n n : повинна відображати цілі та завдання організації, а значить, бути підпорядкованою виробництву та його потребам. передбачати оптимальний розподіл праці між органами управління та окремими працівниками ґрунтується на визначенні повноважень і відповідальності кожного працівника та органу управління має бути адекватною соці ально культурному середовищу організації,

n Лінійна організаційна структура являє собою систему управління, в якій кожний підлеглий має тільки одного керівника

Переваги лінійної організаційної структури: ¨ чіткість і простота взаємодії; ¨надійний контроль та дисципліна; ¨оперативність прийняття та виконання управлінських рішень; ¨економічність за умов невеликих розмірів організації. Недоліки: ¨потреба у керівниках універсальної кваліфікації; ¨обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів; ¨перевантаження вищого керівництва; ¨можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату.

Схема лінійноштабної організаційної структури

Переваги лінійно-штабної організаційної структури: чіткість і простота взаємодії; n надійний контроль та дисципліна; n оперативність прийняття та виконання управлінських рішень. Недоліки: n обмеження ініціативи працівників нижчих рівнів; n можливість необґрунтованого збільшення управлінського апарату n

Схема функціональної організаційної структури

Переваги функціональної організаційної структури: спеціалізація функціональних керівників; n інформаційна оперативність; n розвантаження вищого керівництва. Недоліки: n порушення принципу єдиноначальності; n складність контролю; n недостатня гнучкість. n

Схема лінійнофункціональної організаційної структури

Переваги лінійно-функціональної структури - поєднання переваг лінійних та функціональних структур. Недоліки: n складність взаємодії лінійних і функціональних керівників; n перевантаження керівників в умовах реорганізації; n опір змінам в організації.

Схема дивізіональної організаційної структури

Переваги: n оперативна самостійність підрозділів; n підвищення якості рішень; n внутрішньофірмова конкуренція. Недоліки: n дублювання функцій управління на рівні підрозділів; n збільшення витрат на управління.

Схема матричної організаційної структури

Переваги: n висока адаптивність до змін середовища; n ефективні механізми координації. n Недоліки: n обмежена сфера застосування; n конфлікти між функціональними керівниками і керівниками проектів. n