Тема 6. Спеціальні адміністративно-правові режими. Всього на тему

Тема 6. Спеціальні адміністративно-правові режими. Всього на тему 6 годин: лекція 2 години; самостійна робота 2 години; семінар 2 години.

Література Нормативно-правові акти: Закон України ”Про правовий режим надзвичайного стану ” від 16. 03. 2000 р. Закон України ”Про правовий режим воєнного стану” від 06.04.2000р. Закон України ”Про державний кордон України” від 4. 11.1991р. Закон України ”Про державну таємницю” від 21. 01. 1994 р. Закон України «Про прикордонний контроль » від 05.11. 2009р. Основна література : Авер'янов В.Б. Адміністративне право України . Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина.- К.,2004, с. 269-276. Додаткова література : Спаський А. Категорія “правовий режим”. Ознаки та поняття. // Право України. - № 7. – 2008. – с. 9.

Заняття 1. Режими в адміністративному праві. Навчальні питання: Правовий режим надзвичайного стану. Правовий режим воєнного стану. Правовий режим державної таємниці.

Адміністративно-правові режими - це певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, що проявляється в централізованому порядку, імперативному методі правового впливу та юридичній нерівності суб’єктів правових відносин. Зміст кожного адміністративно-правового режиму розкривається у наступних елементах: мета встановлення відповідного адміністративно-правового режиму; імперативний метод правового регулювання; «режимні» правила; спеціальні державні органи, що забезпечують режим; відповідальність за порушення «режимних» норм; визначення просторово-часових рамок дії адміністративно-правового режиму.

Види адміністративно-правових режимів За глибиною змін у конституційному статусі громадян і організацій - звичайні та надзвичайні (спеціальні) режими: надзвичайний стан, надзвичайна екологічна ситуація, воєнний стан. За часом дії - постійні (паспортний режим) або короткочасні, ситуаційні (надзвичайний стан) режими. За територією дії - що діють на всій території України або в окремих її регіонах чи місцях (прикордонний режим). За окремими об'єктами - режими заповідників, вогнепальної зброї, отрути. За видами діяльності - оперативно-розшукової діяльності, окремих видів підприємницької діяльності, державної таємниці та ін.

Режим державного кордону - система правил, що регламентують порядок встановлення і утримання кордону, його перетинання, провадження на ньому різних робіт (діяльності) та інші питання. Прикордонний режим – це система режимних заходів, які встановлюються у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі.

Питання 1. Правовий режим надзвичайного стану.

Надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правову основу введення режиму надзвичайного стану, крім норм Конституції України (ст. ст. 92, 106), становлять Закони України «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про міліцію», «Про Службу безпеки», Указ Президента України про введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховної Радою України.

Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства.

Виділяються два види надзвичайного стану: 1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення; 2) викликаний протиправними діями людей: здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення; виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування; виникнення масових заворушень, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства; масовий перехід державного кордону з територій суміжних держав; необхідність відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади.

Перший вид режиму надзвичайного стану вводиться в Україні або в окремих її місцевостях Указом Президента України за пропозицією Кабінету Міністрів України із затвердженням Верховною Радою України. Другий вид режиму надзвичайного стану вводиться Указом Президента України за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України із затвердженням Верховною Радою України після попереднього звернення Президента України через засоби масової інформації або в інший спосіб до груп осіб, організацій, установ, які є ініціаторами чи учасниками дій, що можуть бути приводом для запровадження надзвичайного стану, крім випадків, коли для врятування населення або недопущення загибелі людей потрібні невідкладні заходи.

В Указі Президента України про ведення надзвичайного стану зазначаються: 1) обґрунтування необхідності введення надзвичайного стану; 2) межі території, на якій вводиться надзвичайний стан; 3) час, з якого вводиться надзвичайний стан, і строк, на який він вводиться; 4) перелік і межі конституційних прав ї свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; 5) органи державної влади, органи військового командування та органи місцевого самоврядування, яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та межі їх додаткових повноважень; 6) інші питання.

Надзвичайний стан в Україні може бути введено на строк не більше як 30 діб і не більше як 60 діб в окремих її місцевостях. В разі необхідності надзвичайний стан може бути продовжений Президентом України, але не більш як на 30 діб .

На період надзвичайного стану можуть запроваджуватися такі заходи: 1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан; 2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд; 3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення і народного господарства; 4) заборона проведення масових заходів; 5) заборона страйків. Додатково можуть також, здійснюватися такі заходи, як тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень, встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарних і протиепідемічних заходів, мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій, незалежно від форми власності, для відвернення небезпеки та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов'язковою компенсацією зазнаних втрат та ін.

Питання 2. Правовий режим воєнного стану.

Воєнний стан — особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, обумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Метою введення воєнного стану є створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, Закон України від 6 квітня 2000 р. «Про правовий режим воєнного стану, інші закони України та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях за пропозицією Ради національної безпеки і оборони України, затверджений Верховною Радою України.

В Указі Президента України про введення воєнного стану зазначаються: 1) обґрунтування необхідності введення воєнного стану; 2) межі території, на якій він вводиться, час введення і строк, на який він вводиться; 3) завдання військового командування, органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного стану; 4) вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв'язку з введенням воєнного стану, а також перелік тимчасових обмежень прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень; 5) інші питання.

Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України здійснює керівництво стратегічним плануванням застосування ЗСУ та інших військових формувань, запровадженням та здійсненням заходів правового режиму воєнного стану через робочий орган Ставку Верховного Головнокомандувача – Генеральний штаб Збройних Сил України. Військовим командуванням, якому надається право разом з органами виконавчої влади, Радою міністрів АРК та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Генеральний штаб Збройних Сил України; командування видів Збройних Сил України; об'єднане оперативне командування, управління оперативних командувань, територіальні управління, командування військових з'єднань, частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Заходи правового режиму воєнного стану: запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб; використовувати потужності та трудові ресурси підприємств,установ і організацій усіх форм власності для потреб оборони, змінювати режим їх роботи; вилучати для тимчасового використання необхідне для потреб оборони майно; запроваджувати комендантську годину; перевіряти документи у громадян, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян; забороняти торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі; забороняти призовникам і військовозобов'язаним змінювати місце проживання без відома військового командування; встановлювати для фізичних і юридичних осіб військово-квартирну повинність; запроваджувати нормоване забезпечення населення основними продовольчими і непродовольчими товарами, ліками та інші.

В умовах воєнного стану забороняються: зміна Конституції України; зміна Конституції Автономної Республіки Крим; проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування; проведення всеукраїнських та місцевих референдумів; проведення страйків.

Питання 3. Правовий режим державної таємниці.

Державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України.

Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, Законом України "Про інформацію",Законом України ”Про державну таємницю” від 21 січня 1994 року, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.

До державної таємниці відноситься інформація: у сфері оборони: про зміст стратегічних і оперативних планів; про напрями розвитку окремих видів озброєння; про сили і засоби Цивільної оборони України; у сфері економіки, науки і техніки: про мобілізаційні плани і мобілізаційні потужності господарства України; про використання транспорту, зв'язку, інфраструктури держави в інтересах забезпечення її безпеки; про державні запаси дорогоцінних металів, коштовного каміння, валюти та інших цінностей; про наукові, науково-дослідні, дослідно-конструкторські та проектні роботи; у сфері зовнішніх відносин: про директиви, плани, вказівки делегаціям і посадовим особам з питань зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України; про військове, науково-технічне та інше співробітництво України; про експорт та імпорт озброєння; у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність; про систему урядового та спеціального зв'язку; про організацію режиму секретності та інші.

Не відноситься до державної таємниці інформація: про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян; про стан здоров'я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти і культури населення; про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; інша інформація, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена.

Строк, протягом якого діє рішення про віднесення інформації до державної таємниці, встановлюється державним експертом з питань таємниць з урахуванням ступеня секретності інформації, критерії визначення якого встановлюються Службою безпеки України, та інших обставин. Він не може перевищувати для інформації із ступенем секретності "особливої важливості" - 30 років, для інформації "цілком таємно" - 10 років, для інформації "таємно" - 5 років.

Засекречування матеріальних носіїв інформації здійснюється шляхом надання відповідному документу, виробу або іншому матеріальному носію інформації грифа секретності. Гриф секретності - реквізит матеріального носія секретної інформації, що засвідчує ступінь секретності даної інформації. Реквізити кожного матеріального носія секретної інформації мають містити гриф секретності, який відповідає ступеню секретності інформації, встановленому рішенням державного експерта з питань таємниць, - "особливої важливості", "цілком таємно", "таємно", дату та строк засекречування матеріального носія секретної інформації, підпис, його розшифрування та посаду особи, яка надала зазначений гриф, а також посилання на відповідний пункт (статтю) Зводу відомостей, що становлять державну таємницю.

Охорона державної таємниці включає комплекс заходів: організаційно-правових (встановлення єдиних вимог щодо виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обігу носіїв інформації; ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність, пов'язану з державними таємницями; спеціальний порядок доступу громадян до державної таємниці та ін.); інженерно-технічних, криптографічних (використовувати захищені засоби оброблення, передачі, збереження інформації та технічні пристрої її захисту); оперативних заходів (застосовуються в ході контррозвідувальної, розвідувальної та оперативно-розшукової діяльності, яку здійснюють органи Служби безпеки України та інші державні органи згідно з чинним законодавством),спрямованих на запобігання розголошенню інформації, що становить державну таємницю.

Заняття 2. Характеристика спеціальних адміністративно-правових режимів. Навчальні питання: 1. Правовий режим надзвичайного стану: а). поняття та мета введення надзвичайного стану; б). види надзвичайного стану та їх характеристика. 2. Правовий режим воєнного стану: а). поняття та мета введення воєнного стану; б). заходи правового режиму воєнного стану. 3. Правовий режим державної таємниці: а). поняття державної таємниці; б). заходи охорони державної таємниці. II. Доповіді, повідомлення: “Режим зони надзвичайної екологічної ситуації”. “Загальна характеристика адміністративно-правових режимів”.