Тема 6 Психологічна характеристика екстремальних ситуацій у правоохоронній

Тема 6. Психологічна характеристика екстремальних ситуацій у правоохоронній діяльності Екстремальна ситуація – несприятливий, складний стан умов людської життєдіяльності, що набув для окремої особи або групи осіб особливої значимості; об`єктивно складні умови діяльності, що сприймаються й оцінюються як напружені чи небезпечні для життя та здоров`я. Види екстремальних ситуацій регламентовані нерегламентовані планові ситуаційні штатні позаштатні

Типологія екстремальних ситуацій службові, професійні – зумовлені виконанням фахових обов`язків працівників правоохоронних органів та службовців МНС України життєві, повсякденні (пожежа, напад злочинця, гострий брак часу, необхідність одночасного вирішення декількох однаково важливих завдань), тобто такі, що виникають у житті кожної людини пов`язані з захопленням потенційно небезпечними видами хобі (альпінізм, підводне плавання, швидкісна їзда та ін. ) спричинені надзвичайними умовами (стихійне лихо, природна чи техногенна катастрофа, війна, масові терористичні акції тощо)

Ситуації службової діяльності, що призводять до екстремальності процес безпосереднього попередження чи припинення правопорушень дії в умовах введення надзвичайного стану втручання в вирішення сімейнопобутових та інших конфліктів між громадянами протиправне використання громадянами джерел підвищеної небезпеки психологічне протиборство при проведенні оперативно-розшукових і слідчих заходів припинення групових порушень громадського порядку і масових заворушень інтенсивне та тривале навантаження при виконанні службових обов`язків

Види екстремальних ситуацій швидкоплинна – пов`язана з необхідністю діяти в умовах жорстокого дефіциту часу, у максимально швидкому темпі, при високому рівні організованості та зі значним психологічним навантаження викликана «невизначеністю» - потребує прийняття рішення за наявності альтернативних, суб`єктивно однаково значимих варіантів поведінки заснована на надходженні ймовірно недостовірної інформації – потребує екстрених дій за відсутності впевненості в достовірності одержаної інформації ситуація, що потребує постійної готовності до дій – перебування в монотонних, мало змінюваних умовах в очікуванні екстремальних змін довготривала – психологічно напружена діяльність протягом тривалого часу породжена суб`єктивними обставинами, тобто спровокована непрофесійними та некоректними діями самого працівника

Рівні вольової регуляції поведінки в екстремальній ситуації Високий рівень вольової регуляції – виявляється у підсиленні регулюючих функцій психіки, своєчасному прогнозуванні і врахуванні змін обставин, швидкому, чіткому й грамотному застосуванні засобів і прийомів дій, за необхідності – їх видозміни. Підвищується ступінь вольової керованості діяльністю та її загальна ефективність Низький рівень вольової регуляції – нездатність концентрувати увагу на головному, порушення впорядкованості психічних процесів, непослідовність і неточність виконання дій, ігнорування минулого професійного досвіду, стереотипне повторення певних дій при відсутності такої необхідності, покваплива і сумбурна поведінка або ж загальмованість, заціпеніння

Емоційні стани, до яких призводить екстремальна ситуація Афект – бурхливий та швидкоплинний стан, що повністю оволодіває особою й характеризується значними змінами в свідомості, порушенням вольового контролю за поведінкою Стрес – нервово- психічне перенапруження, викликане несподіваним чи надсильним подразником; емоційний стан, що спонукає до вирішення екстремальної ситуації за рахунок загальної мобілізації всіх ресурсів організму до пристосування в наявних умовах Фрустрація – емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню особистісно значимої мети

Чинники, що ускладнюють екстремальну ситуацію несподіваність виникнення небезпеки невизначеність ситуації та можливих наслідків відсутність дієвої підтримки (допомоги) з боку оточуючих громадян відсутність гарантії соціального (в тому числі правового) захисту

Чинники, що впливають на стан психіки працівника ОВС в екстремальній ситуації інтенсивність і особливості дії подразника. Відносно невелике психічне напруження до певної межі є позитивним, але коли воно перевищує поріг можливостей особи, настає різке погіршення психічного стану та ефективності діяльності в цілому психологічна надійність – інтегральна індивідуальна характеристика, що передбачає наявність сукупності певних психофізіологічних, індивідуальнотипологічних та характерологічних властивостей особистості психологічна підготовленість – спеціальна тренованість до дій і екстремальних умовах, під впливом якої поріг корисності напруження підвищується. Вона залежить від знання співробітником типових форм прояву екстремальних ситуацій та особливостей перебігу емоційних станів, що при цьому виникають; володіння методами і засобами їх подолання та ступеня сформованості професійної пильності функціонально-психологічний стан організму – поріг корисної напруженості зменшується під впливом перенесених соматичних захворювань та психічних травм, в тому числі внаслідок невдач по службі, втоми, участі в конфліктних ситуаціях із вираженим психофізіологічним реагуванням тощо

Особиста безпека – система організаційно-правових, фізично і тактико-психологічних заходів, що дозволяють забезпечити збереження життя та здоров`я працівників правоохоронних органів і підтримання високого рівня ефективності професійних дій. Чинники, що забезпечують особисту безпеку працівників правоохоронних органів організаційно-правовий – комплекс об`єктивних передумов для ефективного і безпечного здійснення професійної діяльності мотиваційно-особистісний – морально-поведінкові установки, психологічна готовність «на вживання» , тобто дотримання норм, правил і спеціальних процедур, що гарантують особисту безпеку

Небезпека – стрес-чинник, що відображає усвідомлення працівником обставин, за яких дія відповідних впливів може завдати йому фізичних та психічних ушкоджень, призвести до нещасного випадку чи загибелі. Види небезпеки реальна – наслідок несприятливої динаміки оперативно-службової ситуації з наявними чинниками загрози здоров`ю працівника потенційна – виникає при будь-якому можливому контакті з негативними якостями об`єктів чи суб`єктів ситуації провокована – виникає внаслідок прояву окремих особистісних негативних якостей працівника і відповідної протиправної реакції на них з боку інших осіб уявна – є результатом перебільшення чи хибної оцінки негативних якостей ситуації, поведінки конкретних осіб, хибного тлумачення мовних повідомлень

Чинники, що призводять до травмування працівників ОВС в екстремальних ситуаціях Тактично-операційні чинники: низький рівень професійних знань, фізична і тактична непідготовленість , недостатнє володіння зброєю; обрання недоцільної чи хибної тактики поведінки; невдале виконання запланованих дій; дії без підтримки (прикриття) при перевірці документів, затриманні чи супроводженні правопорушника; відсутність зброї напоготові, тощо Ситуативно-психологічні чинники: переоцінка своїх можливостей, відсутність контролю за своїм психічним станом; відсутність почуття небезпеки, впевненість, що статус працівника правоохоронних органів є гарантією від фізичного насильства; втрата пильності, ігнорування ознак небезпеки, невміння вчасно її розпізнати; стереотипні дії, розрахунок на те, що «буде, як завжди» ; несприятливий психічний стан (перевтома, конфлікти на службі або в родині, похмільний синдром тощо)

Форми забезпечення особистої безпеки працівників правоохоронних органів спеціально-тактичні – навчання основам професійної діяльності, майстерному володінню зброєю, спеціальними засобами і засобами зв`язку та індивідуального захисту; формування готовності до застосування зброї і засобів активної оборони в екстремальних ситуаціях психологічні – вивчення індивідуальнопсихологічних особливостей працівників і прогнозування їх поведінки в екстремальних ситуаціях; проведення практичними психологами психокорекційної роботи; формування мотиву професійного зростання, нерозривно пов`язаного з дотриманням заходів особистої безпеки педагогічні – індивідуальні бесіди, наставництво, аналіз виконання оперативнослужбових завдань з позиції дотримання особистої безпеки; навчання операційно -тактичним і психологічним прийомам безпечної поведінки у різноманітних ситуаціях оперативнослужбової діяльності

Чинники, що визначають схильність працівників до небезпечної поведінки Стійкі (сталі) протипоказання до небезпечних видів діяльності: низька психологічна стійкість та схильність до психічної дезадаптації; високі показники тривожності; неврівноваженість та імпульсивність; підвищена схильність до ризику; низький інтелектуальний рівень; уповільненість реакції та ін. Ситуативні психічні стани особистості як наслідок службових чи сімейно-побутових конфліктів та психічних травм: підвищена неадекватна активність, надмобілізованість; вкрай низька активність, загальмованість; тривожність, страх Тимчасові чинники обмеження використання працівника в небезпечних ситуаціях: недостатня професійна підготовленість і психологічна готовність; недосвідченість. Віктимні особистісні якості, що роблять працівника уразливим щодо злочинних зазіхань: запальність, гарячковість; самовпевненість, пихатість; легковажність та/чи гіпертрофована довірливість

Психологічна готовність працівника – сукупність якостей і властивостей особистості, що зумовлює стан змобілізованості психіки, настроєність на найбільш доцільні, активні та рішучі дії в складних чи небезпечних умовах виконання службових обов`язків. Компоненти структури психологічної готовності працівника ОВС оціночний – об`єктивна оцінка ступеня небезпеки ситуації і власної підготовленості для її вирішення, прогнозування можливих результатів, внесення відповідних поправок у план дій орієнтаційний – вивчення та усвідомлення умов і особливостей діяльності, способів можливих дій при різних варіантах розвитку ситуації, необхідних для цього властивостей та якостей особистості вольовий – самоконтроль, самомобілізація та керування поведінкою, саморегуляція мотиваційний – установка не тільки на найбільш доцільні, активні та рішучі дії, а й на власну безпеку операціональний – уміння та навички реалізовувати професійні дії

Професійно-психологічна підготовка працівників ОВС до дій в екстремальних умовах – цілеспрямований процес формування та розвитку особистісних якостей і властивостей працівника, які б відповідали вимогам службової діяльності і забезпечували її ефективне виконання. Завдання психологічної підготовки забезпечення особового складу системою знань і уявлень про особливості та умови діяльності, їх вимоги до особистості формування у працівників умінь і навичок виконання службових обов`язків у напружених та складних умовах розвиток емоційно-вольової стійкості, здатності до ефективної саморегуляції при ускладненні ситуації формування вмінь реально оцінювати рівень своєї підготовленості до виконання професійних завдань, коригувати свої навички виховання почуття обов`язку, відповідальності

Етапи здійснення психологічної підготовки Завчасне формування готовності до дій у екстремальних ситуаціях передбачає формування «психологічної надійності» : упевненість в собі та своїй підготовленості, у своїх колегах, цілеспрямованість, самостійність прийнятті рішення, самовладання, вміння керувати своїми емоціями та ін. Безпосереднє формування готовності до виконання складних завдань полягає в моделюванні умов майбутньої діяльності і створенні «передстартового стану» , обговоренні оптимальних дій та їх послідовності Підтримання готовності у процесі виконання складного завдання зумовлене високоймовірними змінами ситуації, виникнення нових труднощів і перепон, до яких потрібно додатково пристосуватися

Методи підтримання психологічної готовності за допомогою управлінського впливу керівника на підлеглих за допомогою застосування методів саморегуляції