Тема 6 ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ

Тема 6

ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ

n n n Поняття наукових принципів криміналістики та їхнє значення для криміналістичної методики розслідування. Принципи наукових розробок загальних і окремих методик розслідування злочинів. Принципи застосування методичних розробок у практиці. Адаптація криміналістичних методик як моделі певної загальності до розслідування по конкретному провадженню. Принципи практичної побудови конкретної методики розслідування у випадку відсутності науково розробленої методики розслідування відповідної категорії злочинів.

Основні вимоги, що пред'являються до побудови окремих криміналістичних методик - принципи криміналістичної методики.

n Джерела криміналістичної методики: Право: n багато статей Конституції України, особливо з розділів про основні права громадян, їхні обов'язки, про правосуддя і прокуратуру, виступають підґрунтям для напрацювання як загальних положень методики, так і окремих криміналістичних методик; n норми кримінального закону, що встановлюють ознаки окремих складів злочинів, для напрацювання криміналістичних характеристик злочинів; n норми кримінально-процесуального права, що встановлюють предмет і межі розслідування та судового розгляду кримінальних проваджень, для визначення кола обставин, які потрібно встановити у ході розслідування у цих провадженнях, їх достатність і достовірність тощо.

Наука: n три перші розділи криміналістики; n правові та юридичні науки: кримінальне право, кримінальний процес, юридична психологія, кримінологія тощо; n неправові науки: наука управління, логіка, теорія оперативно-розшукової діяльності, судова медицина і психіатрія, фізика, хімія, генетика, інші природничі й технічні науки.

Практика боротьби зі злочинністю, судово-слідча практика виступають: n систематичне узагальнення слідчої, судової та експертної практики провадження; n вивчення криміногенної обстановки в цілому в державі та в окремих регіонах, стану, структури та динаміки злочинності; n аналіз кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого, адміністративного, цивільноправового, а також іншого галузевого законодавства, пов'язаного з установленням юридичної відповідальності за правопорушення в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківської, податкової, екологічної) тощо; n розроблення найбільш ефективних методів і засобів розкриття, розслідування злочинів, судового розгляду кримінальних проваджень, побудова їх криміналістичної характеристики; оптимізація процесу розслідування окремих видів і груп злочинів та судового розгляду щодо них кримінальних проваджень на основі використання даних про типові слідчі, судові ситуації; напрацювання системи типових версій і комплексів (алгоритмів) слідчих, судових дій, організаційних і оперативно-розшукових заходів;

n вдосконалення процесу прогнозування змін у структурі злочинності і розроблення відповідно до цього нових окремих методик розслідування та вдосконалення тих, що застосовуються (реалізація прогностичної функції криміналістики); n напрацювання окремих методик судового розгляду кримінальних проваджень щодо злочинів певних видів (груп).

Як видно з наведеного, названі завдання є доволі різноаспектними, через що їх можна поділити на: n Загальні, що полягають у сприянні правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю, а прокуратурі, крім того, разом із судом і професійним захистом у досягненні ними основної мети кримінального судочинства, зокрема такого застосування закону, яке забезпечувало б, з одного боку, притягнення до кримінальної відповідальності кожного, хто вчинив злочин, а з іншого - гарантувало би від безпідставного покарання невинних у його вчиненні. n Спеціальні – а) вивчення з позицій криміналістики злочинів і злочинності; б) вивчення та узагальнення передового досвіду відшукання, виявлення, розкриття, розслідування й попередження злочинів, а також судового розгляду; в) установлення закономірностей організації та здійснення розслідування злочинів і судового розгляду; г) розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо розслідування та судового дослідження злочинів окремих видів і груп.

Принципи криміналістичної методики – базовані на законі вимоги, яким повинна відповідати побудова будьяких окремих методик.

Ці принципи поділяються на:

Загальні (визначальні основи розділу «Криміналістична методика» ), до яких відносять: n законність методик; n цілісність методик; n наукову обґрунтованість і достовірність; n вимогу побудови окремих методик на основі змісту і диспозицій відповідних норм кримінального закону інших законодавчих актів, що встановлюють юридичну відповідальність (цивільно-правову, адміністративну), а також регламентують діяльність правоохоронних органів і суду.

Б. Окремі принципи (визначальні категорії (критерії), які обумовлюють напрацювання криміналістичних методик): n конкретність криміналістичних методичних рекомендацій; n етапність окремих методик; n ситуаційність та багатоваріантність; n ефективність; n структурна єдність; n принцип вивчення механізму та способів учинення злочинів, їх приховання; вивчення оточення особи злочинця; n принцип узагальнення й використання передового досвіду розслідування, слідчо-експертної та судової практики, криміналістичної теорії, даних суміжних юридичних наук та інших галузей знань.

n n n n В. Спеціальні принципи (базові категорії, що слугують розробленню конкретних методик розслідування окремих видів чи груп злочинів): принцип індивідуальності розслідування й судового розгляду; взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом; максимально активне використання спеціальних (фахових) знань, технічних засобів і допомоги громадськості; принцип плановості розслідування та судового розгляду; принцип оперативності, швидкості розслідування; засада щодо оптимального набору слідчих і судових дій.

Під кутом зору організації процесу розслідування злочинів загальноприйнятим є його умовний поділ на три окремі етапи (хоча є позиція і щодо двоетапного процесу розслідування). n Кожний етан - це такий період розслідування, у ході якого поряд із загальними вирішуються й свої, властиві конкретному етапу, завдання. n Перший етап - період провадження первинних, невідкладних слідчих дій, а також оперативнорозшукових заходів, скерованих на вирішення загальних і специфічних завдань (установлення події, що має ознаки злочину; виявлення, переслідування й затримання особи, винної у вчиненні злочину «по гарячих слідах» тощо).

Первинні, невідкладні слідчі дії здійснюються у відносно обмежений проміжок часу, але встановити його тривалість для всіх випадків розслідування злочинів наперед неможливо. n У загальному вигляді необхідно зазначити, що початковий етап розслідування завершується зникненням невідкладності у проведенні слідчих дій. n Обмежений строк початкового етапу розслідування злочинів вимагає максимальної інтенсифікації діяльності слідчого.

§ Другий етап - це період проведення всіх інших слідчих дій, скерованих на збирання й дослідження доказів у провадженні (викриття винного у вчиненому злочині, пред'явленому обвинуваченні; з'ясування обставин, які з тих чи інших причин залишилися не встановленими початковим етапом розслідування).

Завершальний етап - прикінцевий період розслідування, що починається моментом прийняття слідчим рішення про закінчення розслідування і завершується направленням провадження прокуророві або складенням постанови про закриття кримінального провадження. За змістом цей етап охоплює оцінювання зібраних у провадженні доказів, виконання додаткових і повторних дій та визначення порядку завершення розслідування.

Згідно з цими етапами систематизуються рекомендації в окремих криміналістичних методиках.

Науково-теоретичні вихідні положення методики розслідування засновані на логічних, гносеологічних принципах та принципах криміналістики як науки в цілому. До принципів наукової розробки методики розслідування окремих категорій злочинів відносяться наступні вихідні положення:

розгляд об’єктів методики розслідування – злочину і розслідування з позицій системнодіяльнісного і функціонального підходів. Даний принцип дозволяє досліджувати вказані об’єкти як комплекси цілеспрямованих дій суб’єктів, з одного боку злочинної, а з іншого боку – слідчо-криміналістичної діяльності, тобто двох протидіючих систем, які функціонують з різними протилежними завданнями. n використання даних і новітніх досягнень інших наук, як гуманітарних, так і природничотехнічних, для дослідження злочинів, умов їх вивчення, особливостей механізму слідоутворення і розробки відповідних рекомендацій з їх розслідування. n

розробка методичних рекомендацій на основі криміналістичного аналізу злочинів і створення їх типової інформаційнопізнавальної моделі – криміналістичної характеристики щодо досліджуваної категорії злочинів. n використання досвіду слідчої практики шляхом його узагальнення, аналізу і наступної екстраполяції в теорію розкриття злочинів. n розробка методичних рекомендацій на основі криміналістичної класифікації злочинів, що дозволяє виявити і дослідити особливості відповідної класифікаційної групи і створити методику певного рівня: міжвидову, групову (підвидову) тощо. n

n розробка окремих методик розслідування на основі визначення і характеристики обставин даного виду злочину, що підлягають установленню. n розробка напрямків і завдань розслідування з урахуванням специфіки етапів розслідування. n розробка методичних рекомендацій на основі інформаційно-ситуаційної оцінки стану розслідування, виділення типових слідчих ситуацій, що виникають на різних етапах розслідування.

n виділення відповідних типових завдань тактичного й організаційно-методичного характеру і визначення оптимальної програми їх вирішення з урахуванням особливостей конкретної категорії злочинів і етапів їх розслідування. n виділення специфічних тактичних і технічних прийомів при проведенні окремих слідчих дій і тактичних операцій.

Вказані принципи належать до наукової діяльності, що направлена на розробку окремих методик розслідування різного рівня (міжвидових, групових).

Основоположними принципами вибору і побудови методики розслідування конкретного злочину у практичній діяльності є такі: n – вибір напрямку розслідування і досягнення його кінцевої мети, виходячи з кримінально-правової оцінки події і предмета доказування. Предмет доказування за умови правильної кваліфікації злочину визначає для слідчого кінцеві рубежі його діяльності з розслідування конкретного кримінального провадження, повноту і межі процесуального дослідження.

визначення належності події, яка розслідується, до відповідного типу, роду, виду, групи злочинів на основі наукової криміналістичної класифікації, що дозволяє правильно вибрати відповідну рекомендовану криміналістикою методику, або констатувати її відсутність, а також визначити особливості злочину, який розслідується. n використання в розслідуванні даних відповідної криміналістичної характеристики категорії злочинів, до якої належать і конкретний злочин, що дозволяє з'ясувати типову модель певної категорії злочинів, використати наукові розробки щодо типових слідчих версій стосовно події в цілому, окремих її обставин, причетних до неї осіб, характеру і місцезнаходження слідів, речових доказів, інших носіїв криміналістично-значущої інформації. n

ситуативний підхід до постановки тактичних завдань і засобів їх вирішення, який передбачає використання типових слідчих ситуацій за даною методикою, типових завдань і типових програм їх вирішення. Слідчий, що спирається на теоретичні положення криміналістичної методики, досвід слідчої практики в розслідуванні з конкретної справи, самостійно оцінює ситуацію, яка склалася, в її інформаційно-пізнавальному аспекті, з урахуванням часу від моменту вчинення злочину і констатує конкретну програму розслідування. При наявності типових програм розслідування необхідно пам'ятати про їх коректування згідно з конкретною ситуацією. n етапність методики розслідування, яка передбачає виділення двох основних етапів їх вирішення на кожному з них властивих йому завдань. Початковий етап розслідування передбачає динамічну систему дій з пошуку і виявлення криміналістична значущої інформації, спрямованих на встановлення основних обставин події і особи підозрюваного, а наступний – на встановлення всіх обставин злочину, всіх його учасників, тобто повне розкриття злочину. n

n використання в діяльності з розкриття злочинів різних форм і методів взаємодії слідчого з органами дізнання, іншими правоохоронними особами, громадськістю. Вивчення практики показує, що тільки на основі тісної та постійної взаємодії слідчого з робітниками оперативних апаратів правоохоронних органів (перш за все органів МВС і СБУ) вдається розкривати тяжкі та добре організовані злочини. Така взаємодія повинна передбачатися з моменту порушення кримінальної справи, оцінки вихідної ситуації і продовжуватися до встановлення всіх обставин злочину, встановлення та затримки обвинувачуваного. Важливо також вміло взаємодіяти в необхідних випадках з посадовими особами та рядовими робітниками виробництв, установ, організацій, окремими громадянами. Нарешті, при побудові методики розслідування злочину необхідно передбачати тактику, форми та методи взаємодії з адвокатами підозрюваного (обвинувачуваного).

n використання сучасних наукових та технічних можливостей у розслідуванні кожного злочину. Комплексне застосування спеціальних знань і науково-технічних засобів може забезпечити ефективний пошук та повноцінне дослідження доказової інформації. n планомірність ходу розслідування, що передбачає використання планування для здійснення всіх процесуальних, оперативнорозшукових і організаційних дій в певній послідовності.