Тема 6. Пожежна безпека Презентацію підготував доцент кафедри охорони праці і безпеки життєдіяльності к. т. н. доцент Гнєушев В. О.
Пожежа - позарегламентний процес знищування або пошкоджування вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для живих істот і довкілля. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища. Пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожежі та пов’язаної з нею можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю. В Україні щорічно реєструють приблизно 50 тис. пожеж, внаслідок яких гине від 4 тис. до 4, 5 тис. людей, близько 2, 5 тис. людей отримують травми.
Закон України „Про пожежну безпеку”, прийнятий ВРУ 17 грудня 1993 р. НАПБ А. 01. 001 -2004 „Правила пожежної безпеки в Україні” ПУЭ-86 „Правила влаштування електроустановок”. НПАОП 0. 00 - 1. 32 -01 „Правила будови електроустановок”. НАПБ Б. 03. 02 -2007 „Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою ДБН В. 1. 1 -7 -2002 „Пожежна безпека об'єктів будівництва”. ДСТУ 2272 „Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять”. Основні нормативні акти, що регламентують вимоги пожежної безпеки
необережне поводження з вогнем (50 - 58 %); порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні та експлуатації електроустановок (20 - 25 %); порушення правил пожежної безпеки при влаштуванні та експлуатації печей та теплогенеруючих установок (8 - 10 %); підпали (3 - 5 %); пустощі дітей з вогнем (3 - 8 %); несправність виробничого обладнання (0, 3 – 1 %); інші причини (самозаймання, розряд блискавки тощо) (4 - 6 %). Основні причини пожеж
Економічні: - прямі (витрати пов’язані зі знищенням або пошкодженням майна тощо); - побічні (витрати на відновлення об’єкту, збитки від невикористання об’єкту та ресурсів на повну потужність і т. д. ) Наслідки пожеж
Соціальні (загибель та травмування людей, підвищення соціальної напруженості, зменшення тривалості життя тощо) Наслідки пожеж
Екологічні (забруднення продуктами горіння, вогнегасними речовинами, пошкодженими матеріалами атмосфери, водних ресурсів, ґрунту, надр тощо; руйнування озонового шару; знищення кисню в повітрі; посилення парникового ефекту; кислотні дощі; знищення лісів та насаджень; вилучення з обігу с/г угідь тощо) Наслідки пожеж
Соціально-економічні (виплати допомог по тимчасовій непрацездатності; виплати пенсій інвалідам; витрати на лікування, поховання тощо); Еколого-економічні (втрати пов’язані зі знищення та пошкодженням природних ресурсів; витрати на очищення забруднених територій, води тощо) Наслідки пожеж
від виду матеріалів і речовин, які горять, пожежі поділяють на класи: А, В, С, D та Е. Класи А та В поділяються на 2, а клас D - на три підкласи. До пожеж класу А відносяться пожежі з горінням твердих речовин, за винятком металів: здатні тліти (папір, деревина, ганчір'я) - підклас А 1; не здатні тліти (пластмаса) - підклас А 2. Класифікація пожеж
До пожеж класу В відноситься горіння рідин, які легко спалахують: не розчинні у воді (бензин, нафта і т. ін. ) - підклас В 1; розчинні у воді (спирт, ацетон) - підклас В 2. Класифікація пожеж
До пожеж класу С відноситься горіння газоподібних речовин (водень, метан, гази з газової свердловини і т. ін. ). Класифікація пожеж
До пожеж класу D відноситься горіння металів: - легкий метал (алюміній, магній або їх сплави) - підклас D 1; - лужний метал (натрій, калій і т. ін. ) – підклас D 2; - металоорганічні сполуки (метилнатрій, діетилмагній і т. ін. ) – підклас DЗ. Класифікація пожеж
До пожеж класу Е відносять пожежі електроустаткування Класифікація пожеж
Одночасний контакт Горюча речовина Окисник Готовність до горіння Необхідна кількість Горіння Джерело запалювання Необхідна потужність Горіння - екзотермічний процес, який охоплює окисно-відновні перетворення речовин і матеріалів та характеризується наявністю летких продуктів і (або) світлового випромінювання.
Повне - при надмірній кількості кисню у повітрі Неповне - при недостатній кількості кисню Залежно від швидкості хімічної реакції горіння: тління (декілька см/с); власне горіння (декілька м/с); вибух (сотні м/с); детонаційне (тисячі м/с). Види горіння
Залежно від однорідності горючих систем гомогенне (кінетичне) – це горіння заздалегідь підготовленої суміші у якій реагуючі речовини перебувають в одному агрегатному стані (суміші горючих газів, пари, пилу з повітрям. ) гетерогенне (дифузійне) – це горіння, яке відбувається тоді коли горюча речовина і окисник не перемішані між собою, а процес горіння лімітується дифузією кисню у зону полум’я. Види горіння
Гази Горючі (ГГ) – спроможні горіти в повітрі нормального складу (метан, пропан, водень тощо); Негорючі – не спроможні горіти в повітрі нормального складу (азот, аргон). Здатність до горіння
Рідини Легкозаймисті (ЛЗР) – температура спалаху парів менше 61 ºС (бензин, керосин, ацетон тощо). Особливо небезпечними є ЛЗР з температурою спалаху до 28 ºС; Горючі (ГР) – температура спалаху парів понад 61 ºС (дизельне пальне, мазут, мастила, оливи); Негорючі – не виділяють горючих парів (вода). Здатність до горіння
Тверді речовини Горючі (спалимі) — під впливом вогню або високої температури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватись після видалення джерела запалювання Негорючі (неспалимі) — під впливом вогню або високої температури не спалахують, не тліють і не обвуглюються Важкогорючі (важкоспалимі) -— під впливом вогню або високої температури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватись при наявності джерела запалювання, а після його видалення горіння чи тління припиняється. Здатність до горіння
Горіння складних за хімічним складом твердих речовин (дерево, каучук, гума та ін. ) відбувається у дві стадії: перша стадія – це термічне їх розкладання з утворенням летких та твердих продуктів; друга стадія – це їх наступне окислення та горіння, що супроводжується вже полум’ям та випромінюванням світла. Самі складні речовини не горять, а горять продукти їх розкладу Горіння твердих матеріалів
Горіння рідин відбувається у газовій фазі. Внаслідок випаровування рідини над її поверхнею утворюється паровий струмінь, який змішуючись з киснем повітря створює суміш, яка згоряє за частку секунди. Основною характеристикою рідин стосовно пожежної небезпеки є температура спалаху. Легкозаймисті температура спалаху не більше 61 град, горючі понад 61 град При температурі спалаху, рідина стає вибухопожежонебезпечною, хоча стійкого горіння ще не відбувається. Стабільне горіння почнеться лише тоді, коли рідини підігріти: ЛЗР на 1– 5 С, ГР на 30– 35 С вище температури спалаху Горіння рідин
Пил деяких твердих негорючих речовин (цукру, борошна тощо) здатний у суміші з повітрям утворювати вибухопожежонебезпечні концентрації. Чим дрібніші пилові частинки, а відтак і більша площа їх поверхонь, тим небезпечнішими будуть концентрації стосовно спалахування і вибуху. Залежно від стану (аерозолі і аерогелі) пил однієї і тієї ж речовини має різні температури спалахування. Пилоповітряні суміші
Вибухопожежонебезпечність пилу характеризується нижньою і верхньою межами спалахування (НМС і ВМС). Нижня межа спалахування аерозолів твердих речовин – це найменша концентрація речовини у повітрі, за якої суміш здатна до спалахування з наступним поширенням полум’я на весь об’єм суміші. Для пилу переважно визначають тільки НМС. Пилоповітряні суміші
Вибух вугільного пилу
Залежно від НМС пил твердих речовин, що знаходяться у аерозольному стані, поділяються на такі групи: особливо вибухонебезпечний з НМС до 15 г/м 3; вибухонебезпечний з НМС від 15 г/м 3 до 65 г/м 3; пожежонебезпечний з НМС понад 65 г/м 3. Значення НМС для різних видів пилу залежить від вологості, дисперсності, вмісту летких фракцій, зольності, температури, теплової потужності джерела запалювання та інших чинників. Групи пилу за рівнем небезпеки
Горючі гази за певних концентрацій можуть згоряти зі швидкістю вибуху, спричиняти велику руйнацію, пожежу та нещасні випадки. Вибухонебезпечність горючого газу у суміші з повітрям характеризується нижньою концентраційною межею вибуховості (НКМВ) і верхньою концентраційною межею вибуховості (ВКМВ). НКМВ газоповітряної суміші – це найменша кількість горючого газу в об'ємі повітря вище від якої вибух не станеться, бо суміш стає тільки пожежонебезпечною. Суміш, що відповідає НКМВ є бідною, бо має надлишок кисню, Суміш, що відповідає ВКМВ є багатою, бо має надлишок газу, нестачу окисника, а відтак здатна тільки горіти. Зону розміщену між НКМ і ВКМ вибуху називають зоною спалаху або межею вибуху. Горіння газів
Природний газ — суміш газів, що утворилася в надрах землі при анаеробному розкладанні органічних речовин, . Як правило, це суміш газоподібних вуглеводнів (метану, пропану, бутану, тощо). Природний газ не має кольору і запаху. Щоб можна було визначити витік по запаху, до нього перед подачею споживачам додають одорант — речовину з різким специфічним запахом. Як одорант може використовуватись етилмеркаптан. Температура займання t = 650 °C. Вибухонебезпечні концентрации суміші газа з повітрям від 5 % до 15 % об‘ємних; Легше повітря в 1, 8 разів, тому при витоку не збирається в низинах, а піднімається вгору Може розповсюджуватись у ґрунті і накопичуватись у підземних порожнинах (трубах, підвалах тощо) Природний газ
Самозаймання – це горіння, яке виникає через теплоту, що накопичується у речовині внаслідок самоініційованих екзотермічних процесів. Умови, необхідні для самозаймання: достатня подрібненість речовин, легка їх горючість, виділення такої кількості теплоти, що перевищує тепловіддачу у навколишнє середовище Самозаймання
самозаймання від дії повітря (теплове самозаймання: рослинні масла, тваринні жири, торф, рослинні матеріали, буре і кам'яне вугілля); самозаймання при змішуванні речовин одна з однією (хімічне самозаймання: газоподібні, жирні і тверді окисники, ацетилен, водень, метан, етилен у суміші з хлором, марганцевокислий калій при змішуванні в гліцерином та ін. ) Природа самозаймання
самозаймання речовин при дії на них води (карбід кальцію, лужні метали, негашене вапно і т. ін. ); мікробіологічне самозаймання (торф, стружка, тирса, сіно, зерно). Природа самозаймання
Залежно від характеристики матеріалів за вибухопожежною і пожежною небезпекою приміщення і будівлі поділяються на 5 категорій: А, Б, В, Г і Д. Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
До категорії А (вибухопожежонебезпечна) відносять приміщення, де задіяні у виробничому процесі горючі гази, ЛЗР з температурою спалаху до 28 °С, а також речовини і матеріали, які здатні до вибуху й горіння при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою в таких кількостях, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при займанні яких розвивається надмірний тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 к. Па (цехи фарбування виробів нітрофарбами, склади карбіду кальцію, воднева і ацетиленова станції). Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
До категорії Б (вибухопожежонебезпечна) належать приміщення, де є горючий пил або волокна, ЛЗР з температурою спалаху понад 28°С, ГР у такій кількості і стані, що можуть утворювати вибухонебезпечні пило- або пароповітряні суміші, при займанні яких виникає тиск вибуху, що перевищує 5 к. Па (розмелювальні відділення млинів, цехи отримання уайтспіриту, сховища гасу). Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
До категорії В (пожежонебезпечна) належать приміщення, де є горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі матеріали, здатні горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або між собою, за умов, що вони не належать до категорій А і Б (трикотажні і столярні цехи, трансформаторні, майстерні, приміщення зберігання автомобілів). Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
До категорії Г належать приміщення, в яких є негорючі речовини і матеріали у гарячому, розжареному та розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променевого тепла, іскор і полум’я; горючі гази, рідини та тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо (ливарні та інструментальні цехи, кузні, котельні). Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
До категорії Д належать приміщення, у яких є негорючі речовини і матеріали у холодному стані. Сюди належать усі приміщення, якщо їх не віднесено до категорій А, Б, В та Г (водонапірні станції, цехи виготовлення залізобетонних виробів, склади інертних газів). Зовнішні установки за вибухопожежною і пожежною небезпекою поділяються на категорії: А 3, Б 3, В 3, Г 3, Д 3. Категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
Зовнішня установка - установка, розміщена поза приміщень (ззовні будинків) просто неба або під дахом чи за сітчастими захисними конструкціями. Визначення категорій зовнішніх установок здійснюють шляхом послідовної перевірки їхньої належності до категорій від вищої (А 3) до нижчої (Д 3). Установка відноситься до категорії А 3, якщо в ній знаходяться (обертаються) горючі гази (ГГ); легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С; речовини або матеріали, які здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним. Горизонтальний розмір зони, що обмежує газоповітряні суміші із концентрацією горючої речовини вище нижньої концентраційної межі поширення полум'я (С) перевищує ЗО м (даний критерій застосовується тільки для горючих газів і парів) або розрахунковий надлишковий тиск у разі згоряння газо-, паро-повітряної суміші на відстані 30 м від зовнішньої установки перевищує 5 к. Па. Установка відноситься до категорії Б 3, якщо в ній знаходяться (обертаються) горючі пил і/або волокна; легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28°С; горючі рідини. Горизонтальний розмір зони, що обмежує газоповітряні суміші із концентрацією горючої речовини вище нижньої концентраційної межі поширення полум'я (С), перевищує ЗО м (даний критерій застосовується тільки для горючих газів і парів) або розрахунковий надлишковий тиск у разі згоряння газо-, паро- або пилоповітряної суміші на відстані 30 м від зовнішньої установки перевищує 5 к. Па. Установка відноситься до категорії В 3, якщо в ній знаходяться (обертаються) горючі гази, легкозаймисті, горючі або важкогорючі рідини, горючі пил і волокна, тверді горючі або важкогорючі речовини і матеріали, а також речовини, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти за умови, що установка не відноситься до категорій А 3 або Б 3. Інтенсивність теплового випромінювання від осередку пожежі на відстані 30 м від зовнішньої установки перевищує 4 к. Вт-м 2. Установка відноситься до категорії Г 3, якщо в ній знаходяться (обертаються) негорючі речовини або матеріали в гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор або полум'я, а також горючі гази, рідини або тверді речовини, які спалюються або утилізуються в якості палива.
Вибухонебезпечна зона – це простір у приміщенні або навколо зовнішньої установки, у якому присутнє вибухонебезпечне середовище, Газо-, пароповітряні вибухонебезпечні середовища утворюють вибухонебезпечні зони класів 0, 1, 2, а пилоповітряні – вибухонебезпечні зони класів 20, 21, 22. Класифікація вибухонебезпечних зон
Вибухонебезпечна зона класу 0 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище є постійно присутнім або протягом тривалого часу. Вибухонебезпечна зона класу 1 – простір, у якому вибухонебезпечне середовище може утворюватись під час нормальної роботи відповідно до розрахункових параметрів. Вибухонебезпечна зона класу 2 – простір, у якому за нормальних умов відсутнє вибухонебезпечне середовище, а якщо воно присутнє, то рідко і не довго (можливі катастрофічні аварії при розриві трубопроводів, резервуарів та ін. ). Класифікація вибухонебезпечних зон
Вибухонебезпечна зона класу 20 – простір, у якому під час нормальної експлуатації вибухонебезпечний пил у вигляді хмари постійно або часто присутній у кількості, достатній для утворення небезпечних концентрацій пилоповітряної суміші. Вибухонебезпечна зона класу 21 – простір, у якому при нормальній експлуатації імовірна поява пилу у вигляді хмари у кількості, достатній для утворення суміші з повітрям вибухонебезпечної концентрації. Вибухонебезпечна зона класу 22 – простір, у якому вибухонебезпечний пил, у завислому стані, може з'являтися не часто, існувати не довго або з'являтись у разі аварійної ситуації. Класифікація вибухонебезпечних зон
Пожежонебезпечна зона – простір у приміщенні або за його межами, в якому постійно або періодично знаходяться горючі речовини як при нормальному технологічному процесі, так і при його порушенні в такій кількості, яка вимагає спеціальних заходів у конструкції електрообладнання під час його монтажу та експлуатації. За ступенем пожежної небезпеки вказані зони поділяються на класи: П-І, П-ІІа і П-ІІІ. Класифікація пожежонебезпечних зон
Зона класу П-І – це зони, розміщені в приміщеннях, де є горючі рідини з температурою спалаху парів понад 61 °С (склади мастил, оливи і ін. ). Зона клас П-ІІ – це зони, розміщені в приміщеннях, у яких при технологічному процесі виділяється горючий пил або волокна в аерозольному стані, а небезпека обмежується пожежою без вибуху (деревообробка і ін. ). Зона клас П-ІІа – це зони, розміщені в приміщеннях, де горючі речовини знаходяться у твердому або волокнистому стані без виділення пилу або волокон (папір, тканина, деревина та ін. ). Зона клас П-ІІІ – розташовані поза приміщеннями зони де обертаються горючі рідини (з Тсп>61 °С) і тверді горючі матеріали (відкриті склади мастил, торфу, вугілля та ін. ). Класифікація пожежонебезпечних зон
Вогнегасні засоби - речовини і матеріали, які безпосередньо вводяться у зону горіння і створюють умови для припинення горіння. Вогнегасна речовина - речовина або однорідна суміш, за своїми фізикохімічними властивостями придатна до застосування в технічних засобах задля припинення горіння. Засоби пожежогасіння
За агрегатним станом: газоподібні (азот, аргон, карбон діоксид, а також відпрацьовані гази двигунів); рідкі (вода і її розчини, а також хімічна і повітряно-механічна піна); тверді (природні сипучі матеріали (пісок, глина, земля), спеціальні порошкові суміші (ПС), заморожений до (-78, 5) °С карбон діоксид) Класифікація вогнегасних засобів
За механізмом припинення горіння: охолодження (вода і її розчини, снігоподібна вуглекислота); розведення (інертні гази, відпрацьовані гази, водяна пара); ізоляції (хімічна і повітряно-механічна піна, негорючі сипучі матеріали, листові матеріали); хімічного інгібіювання (хладони, вогнегасні порошки) Класифікація вогнегасних засобів
Вогнегасник - технічний засіб для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування однією людиною Класифікація вогнегасників
Водяні (ВВ) за видом струменя: - з компактним струменем; - з розпиленим струменем (середній діаметр крапель більше 100 мкм); - з дрібнодисперсним розпиленим струменем (середній діаметр крапель менше 100 мкм). Класифікація вогнегасників
Вогнегасник водяний ВВ-9 з газовим балоном. Для приведення вогнегасника до дії необхідно: - видалити запобіжну чеку; - натиснути й відпустити кнопку, в результаті чого руйнується мембрана газового балону і газ-витискувач подається до корпусу, де утворює надлишковий тиск. Після цього вогнегасник готовий до подавання вогнегасної речовини: - гнучкий рукав необхідно спрямувати на вогнище пожежі; - натиснути на важіль управління подаванням вогнегасної речовини, при цьому вогнегасна речовина під дією надлишкового тиску по сифонній трубці, рукаву через насадок подається на вогнище пожежі; - для припинення подавання вогнегасної речовини необхідно відпустити важіль.
Водопінні (ВВП) за параметрами формованого ними пінного потоку: - з генераторами піни низької кратності (кратність піни від 5 до 20 включно); - з генераторами піни середньої кратності (кратність піни понад 20 до 200 включно). Порошкові (ВП). Газові (вуглекислотні, хладонові) (ВВК). Комбіновані. Класифікація вогнегасників
При застосуванні всіх типів вогнегасників необхідно дотримуватися таких загальних правил безпеки: - у випадку виявлення пожежі подати сигнал тривоги й сповістити пожежну охорону; - не проходити повз пожежу у пошуках вогнегасника, тому що тупикове приміщення може стати пасткою; - під час гасіння електроустаткування, що знаходиться під напругою, необхідно, щоб відстань від електроустаткування до насадка (розтруба) вогнегасника була не менше, ніж 1 метр; - гасіння здійснювати з навітряного боку; - залишати вільним шлях евакуації (забезпечити собі можливість евакуації); у разі невдалого гасіння залишити приміщення і очікувати на допомогу; під час використання для гасіння кількох вогнегасників не здійснювати гасіння струменями вогнегасної речовини, спрямованої назустріч один одному; після закінчення гасіння відходити необхідно, залишаючись лицем до вогнища Послідовність дій і правила безпеки
Зовнішнє протипожежне водопостачання. Влаштування водопостачання здійснюється у відповідності зі СНи. П 2. 04. 02 -84* „Водоснабжение. Наружные сети и сооружения. Нормы проектирования”. Залежно від напору розрізняють водопровідні системи низького тиску та системи високого тиску. Водопроводи високого тиску поділяються на водопроводи постійного високого тиску і водопроводи високого тиску, в яких тиск створюється під час пожежі. Найбільше розповсюдження знайшли водопроводи низького тиску. Мінімальний вільний напір у мережі водопроводу низького тиску населеного пункту на вводі в будинок повинен прийматися: при одноповерховій забудові не менше, ніж 10 м; при більшій поверховості – на кожен поверх слід додавати 4 м Протипожежне водопостачання
Для населених пунктів з кількістю жителів до 5 тис. осіб та невеликих об’єктів допускається приймати пожежогасіння з ємкостей (резервуари, природні та штучні водойми). Кількість пожежних резервуарів повинна бути не менше двох, при цьому в кожному з них повинно зберігатися 50 % об’єму води на пожежогасіння. Пожежні резервуари або водойми обладнують під’їздами для одночасної роботи двох пожежних насосів і розміщують за умови обслуговування ними будівель, що знаходяться в радіусі: при наявності пожежних автомобілів – 200 м; при наявності мотопомп – 100– 150 м, в залежності від типу мотопомп Протипожежне водопостачання
Внутрішнє протипожежне водопостачання Влаштування водопостачання здійснюється у відповідності зі СНи. П 2. 04. 01 -85 „Внутренний водопровод и канализация зданий”. Пожежний кран-комплект; пожежний кран призначений для відбирання води на потреби пожежогасіння, що встановлюється всередині приміщення або споруди і складається з крана або вентиля, встановленого на трубопроводі протипожежного водопроводу, обладнаного з’єднувальною головкою, та напірного рукава з пожежним стволом, шафи або кришки, Внутрішні пожежні крани встановлюють на висоті 1, 35 м від підлоги з розрахунку перекриття кожної точки приміщення не менше, ніж двома струменями води по 2, 5 л/с кожен. Протипожежне водопостачання
Попередження утворення горючого середовища (застосування негорючих або трудногорючих речовин та матеріалів або зменшення їх маси; ізолювання горючого середовища; дотримання температурних режимів та тиску тощо); Зменшення маси, об’єму горючих речовин та матеріалів (зменшення маси, об’єму горючих речовин та матеріалів; аварійний злив; очистка від пилу, пуху, відходів; заміна ЛЗР та ГР на безпечні технічні миючі речовини тощо); Виключення джерела запалювання із горючого середовища (використання обладнання без джерел запалювання; використання електрообладнання згідно з ПУЕ; виключення електростатики; блискавкозахист; дотримання температури горючого середовища менше 80% найменшої температури самозапалювання речовин та матеріалів; використання без іскрового інструменту; контроль за спільним зберіганням речовин та матеріалів тощо) Система попередження пожеж, її зміст та призначення
- застосуванням основних будівельних конструкцій і матеріалів, з нормованими показниками пожежної небезпеки; - застосуванням вогнезахисної обробки конструкцій та матеріалів (обробка антипіренами); - застосуванням технічних засобів пожежогасіння та пожежної техніки (установок пожежної сигналізації, пожежогасіння, димовилучення, оповіщення людей про пожежі, пожежної техніки, засобів колективного і індивідуального захисту людей, первинних засобів пожежогасіння); Система протипожежного захисту досягається
обмеженням поширення пожежі за межі вогнища (влаштуванням протипожежних перешкод, установленням гранично припустимих площ протипожежних відсіків, поверховості будинків і споруд, влаштуванням аварійного відключення установок і комунікацій, застосуванням засобів, що запобігають чи обмежують розлив і розтікання рідин при пожежі); влаштуванням протидимного захисту будівель (ізоляція сходових кліток від поверхів, горищ та підвалів; улаштування незадимлюваних сходових кліток; вилучення диму з коридорів, підвальних та цокольних поверхів; підпір повітря в ліфтових шахтах; ізоляція сміттєпроводів, комунікацій); Система протипожежного захисту досягається
влаштуванням противибухового захисту будівель категорії “А”, “Б”(засклення вікон, ліхтарів; влаштування дверей та воріт, які відкриваються в напрямку руху з будівлі, легкоскидних стінових панелей та покриттів); організацією своєчасної евакуації людей (забезпечення необхідної кількості та розмірів евакуаційних виходів; обладнання будівель автоматичними установками пожежогасіння та автоматичної пожежної сигналізації; влаштування стаціонарних пожежних драбин, виходів на горище та покрівлю); улаштуванням внутрішнього та зовнішнього протипожежного водопостачання (пожежні кранкомплекти; пожежні гідранти; пожежні водоймища) Система протипожежного захисту досягається
Протипожежні перешкоди
Протипожежні перешкоди бувають: загальні (протипожежні стіни, протипожежні перегородки, протипожежні перекриття, протипожежні зони, відсіки, відстань між будівлями та спорудами, проорані смуги в лісах чи на полі). місцеві (протипожежні двері, ворота та вікна, тамбур-шлюзи, обвалування резервуарів, протипожежні завіси в театрах, клапани та шибери в повітроводах, протипожежні розділки та відступки). Протипожежні перешкоди
І, ІІ ступінь – будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону із застосуванням листових і плитних негорючих матеріалів; ІІІ ступінь – будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону, залізобетону. Для перекриттів дозволяється застосувати дерев'яні конструкції, які захищені штукатуркою або мають вогнезахисну обробку; ІІІа, ІІІб ступінь – будинки переважно з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркасу – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з негорючих листових матеріалів з негорючим утеплювачем або утеплювачем групи низької та помірної горючості; Вогнестійкість будівель
IV ступінь – будинки з несучими та огороджувальними конструкціями з деревини або інших горючих матеріалів, захищених від вогню та високих температур штукатуркою або іншим листовим, плитним матеріалом. До елементів покриття не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості, але деревина повинна мати вогнезахисну обробку; IVa ступінь – будинки переважно одноповерхові з каркасною конструктивною схемою. Елементи каркасу – з металевих незахищених конструкцій. Огороджувальні конструкції – з металевих профільованих листів або інших негорючих матеріалів з утеплювачем груп середньої та підвищеної горючості; V ступінь – будинки до несучих і загороджувальних конструкцій яких не пред’являються вимоги щодо межі вогнестійкості та межі поширення вогню. Вогнестійкість будівель
Найменшу межу вогнестійкості мають металеві незахищені конструкції. Залежно від температурного режиму пожежі межа їх вогнестійкості має декілька хвилин – 0, 1 - 0, 3 год. Для захисту цих конструкцій використовують: бетонування; облицювання цеглою, керамічними плитами; цементно-піщану й перлітову штукатурку; покриття азбестом і рідким склом; покриття, що спучується з утворенням пористих захисних прошарків, що мають високі теплоізоляційні властивості. Вказані методи вогнезахисту металевих конструкцій дають можливість підвищити межу їх вогнестійкості до нормованих величин (0, 5 -3 год. ). Вогнезахист будівельних конструкцій
Дерев’яні конструкції мають незначну теплопровідність, а їх вогнестійкість втрачається через обгорання конструкцій, а відтак зменшення площини перетину. Вогнезахист дерев’яних конструкцій здійснюється шляхом: просочування антипіренами; створення термоодягу у вигляді штукатурки; облицювання вогнезахисним покриттям (червона цегла, пустотілі керамічні блоки); покриття листовим азбестоцементом, сухою гіпсовою або звичайною штукатуркою; поверхневої обробки деревини емаллю в 4 шари. Дерев’яні конструкції, захищені вищенаведеними методами, набувають властивостей важкогорючих матеріалів і не займаються від малопотужних джерел Вогнезахист будівельних конструкцій
Залізобетонні конструкції виконують свої функції в умовах пожежі до 1 год. , іноді менше. Дія води при їх гасінні може спричинити вибух бетону й швидке руйнування конструкції. Для підвищення їх вогнестійкості: збільшують товщину конструкції; вибирають бетон з меншим коефіцієнтом теплопровідності; знижують статичні і динамічні навантаження; добирають в’яжучі матеріали і відповідні наповнювачі; збільшують товщину захисного шару бетону; добирають арматуру з більш високою критичною температурою Вогнезахист будівельних конструкцій
Пожежна автоматика - це комплекс технічних засобів, призначений для автоматичного протипожежного захисту об'єкта. Установки пожежної автоматики включають в себе: установки пожежної сигналізації; установки автоматичного пожежогасіння; системи оповіщування про пожежу Пожежна автоматика
Установки автоматичного пожежогасіння: За призначенням: для гасіння пожеж; для локалізації пожеж. За конструктивним виконанням: спринклерні; дренчерні; модульні; агрегатні. За видом вогнегасних речовин: водяні; пінні; порошкові; парові; аерозольні; газові; комбіновані. За ступенем автоматизації: автоматичні; автоматизовані; ручні. Установки автоматичного пожежогасіння
Установки пожежної сигналізації (сповіщувачі): це комплекс технічних засобів призначений для отримання, оброблення, передачі та зберігання в заданому вигляді інформації про пожежу на об’єкті. За ступенем автоматизації: автоматичні (адресні, безадресні); ручні. За станом оточуючого середовища: теплові (реагують на температуру); димові (реагують на оптичну густину середовища); світлові (реагують на наявність відкритого полум’я); газові (реагують на наявність продуктів термічного розкладу горючих речовин та матеріалів); комбіновані. Установки автоматичного пожежогасіння виконують функції пожежної сигналізації. Установки пожежної сигналізації
Димовий сповіщувач (датчик)
На кожному підприємстві з урахуванням його пожежної небезпеки наказом має бути встановлений відповідний протипожежний режим, яким визначено порядок: проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт (у тому числі вогневих та зварювальних); проїзду та стоянки транспортних засобів місця для зберігання і допустима кількість сировини та готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території; прибирання горючого пилу та відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір’я, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень і т. ін. ; відключення від мережі електрообладнання у разі пожежі; огляду та зачинення приміщень після закінчення роботи; Організація забезпечення пожежної безпеки
проходження посадовими особами навчання та перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму; організації експлуатації та обслуговування наявних технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, установок пожежної сигналізації, автоматичного пожежогасіння, димовидалення, вогнегасників тощо); проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання; дій працівників у разі виявлення пожежі; збирання членів добровільної пожежної дружини та відповідальних посадових осіб у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні та святкові дні; паління, застосування відкритого вогню, побутових нагрівальних приладів Організація забезпечення пожежної безпеки
Для підтримки необхідного рівня пожежної безпеки на об’єктах і в населених пунктах створюють пожежну охорону, яка поділяться на: -державну ; -відомчу; -місцеву; -добровільну. Пожежна охорона та організація гасіння пожеж
Навчання з питань пожежної безпеки Види навчань: протипожежні інструктажі; спеціальне навчання (пожтехмінімум) (для робіт підвищеної небезпеки - електрики, електрозварювальники, апаратники хімічних, нафтопереробних підприємств і т. ін. . ); навчання посадових осіб та спеціалістів ПБ; перевірка знань з питань ПБ; протипожежні тренування Система вивчення правил пожежної безпеки здійснюється відповідно до «Типового положення про спеціальне навчання, інструктажі та перевірку знань з питань пожежної безпеки на підприємствах, в установах та організаціях» . Пожежна охорона та організація гасіння пожеж
Види інструктажів Вступний (у пожежній частині об’єкта) – з усіма прийнятими на роботу; Первинний (на робочому місці) – з усіма прийнятими на роботу; Повторний (на робочому місці) - усіма працівниками 1 раз на рік; Позаплановий (з причин , що його викликали) – при введенні в дію нових нормативних документів, зміні технологічного процесу, на вимогу ДПН; Цільовий ( при небезпечних аварійних разових роботах) - перед початком робіт. Пожежна охорона та організація гасіння пожеж
Скачать презентацию Тема 6 Пожежна безпека Презентацію підготував доцент кафедри
OOP_lektsiya_6.pptx