Тема 6 ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ШКОЛИ ТА ПЕДАГОГІКИ

Тема 6 ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ШКОЛИ ТА ПЕДАГОГІКИ УКРАЇНИ В XVIII-XIX СТ.

Освітня діяльність і педагогічні погляди Г.Сковороди Григорій Савич Сковорода (1722—1794) - виразник ідей гуманізму та просвітництва. Ідеал - «істина» - справжня людина та, що знаходить своє покликання і щастя у «сродній праці». Започаткував у вітчизняній педагогіці ідеї виховання: природного,природовідповідного,морального, розумового,народності.

Розумовий розвиток людини: джерело знань - досвід, практика, життя; школи – рідномовні та доступні для навчання; зв'язок навчання з практикою; врахування інтересів кожної особистості. Моральне самовдосконалення людини: формування звичок високоморальної поведінки молоді («звичка не в знании живет, но в делании»); зумовлюється такими якостями: працьовитість, терплячість, вміння володіти собою, поміркованість, доброчесність, справедливість, доброзичливість, вдячність, скромність.

Нетрадиційні форми навчання: уроки серед природи просвітницькі уроки серед людей поради щодо роботи над книгою До змісту освіти педагог включав граматику, математику, фізику, механіку, музику, філософію, медицину, юриспруденцію, географію, іноземні мови, хімію, астрономію, землеробство, мораль. Серед засобів та методів навчання виділяв: лекції, доповіді, бесіди, розмови, диспути, листування, вдумливе й дійове переконання.

«Одне мені тільки близько ... о школа, о книги!». Погляди на вчителя: мати ґрунтовні знання; повинен мати «сродность» до вчительської діяльності; дбати і сприяти розкриттю та формуванню в процесі навчання природних нахилів та можливостей дитини; взаємоповага та дружба між учителем і учнем; має бути нерозривно пов'язаним з народом; бути шляхетним, любити дітей.

Педагогічні ідеї творів Притча «Вдячний Еродій» (1787) Голова виховання є: 1) на добро народжувати; 2) зберегти пташеняті молоде здоров’я; 3) навчити вдячності. Позиція Г.С.Сковороди: засуджує систему виховання, плазування перед іноземним; навчання молоді має бути поступовим і послідовним; «Хто помірно, але постійно вивчає предмет, для нього навчання не труд, а втіха»

Притча «Вбогий жайворонок» (бл.1787) Розумове та моральне виховання дітей, становлення їх як майбутніх трудівників; критикує позицію Салакона - праця є «не всякому добру батько»; неробство призводить до падіння моралі, трагедії; Немес - виховує у дітей скромність, розсудливість, працьовитість, безпосередність;

"Сад божественних пісень“ (1757 р.) Беручи до своїх пісень епіграфи із Біблії, переосмислюючи біблійні мотиви, Г.Сковорода називає їх «божественними». Провідні мотиви - уславлення Христа, любов до нього, посвята себе Господу, здолання пристрастей суєтного світу, відкидання влади плоті над душею, свободи , гармонії. Пісні не однотипні за особливостями викладу: власне пісні, оди, панегірики, канти, псалми. Об'єднує усі поезії - безперечна наспівність, медитативність (роздумливість), філософський характер — про високе призначення людини на землі.

Розвиток школи й педагогіки на Закарпатті. Шкільництво Закарпаття має давню історію. Заснування шкільних закладів в: Ужгороді: 1400 р. – школа 1640 р.- гімназія Мукачеві: 1655 р. - школа при Мукачівському монастирі 1744 р. - богословська школа 1766 р. – початкові школи 1781 р. — Йосиф II- обов’язкова початкова освіта 1793 р. -середня школа з вчительскою семінарією в м.Ужгороді

Педагогічні погляди та діяльність О.В.Духновича Олександр Васильович Духнович (1803-1865) 1831 р. – підручник з географії «Краткий землепис для молодих русинов» 1847 р. – перший на Закарпатті народний буквар – «Книжиця читальная для начинающих»

Педагогічні погляди та діяльність О.В.Духновича 1853 р. – підручник з рос.мови «Сокращенная грамматика письменного Русского языка» 1857 р. – посібник для вчителів «Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельских»

Дидактичні принципи (за О.В.Духновичем): наочності, доступності та посильності, активності у навчанні. Вимоги до вчителя - той, хто бажає вчити, повинен мати: справжнє покликання до цієї служби; грунтовні знання і відомості з предмета; «чистий і непорочний норов і процвітати доброчесностями»; від природи «лагідним, поважним»; любити своїх учнів і «їхню любов також для себе заслужити»; «мати потрібні засоби для навчання і наставляння»; володіти «зрозумілими способами викладання»; «добрий порядок поважати».

Українська педагогіка та шкільництво на Галичині 1772 - 1918 рр. – Галичина під владою Австрії 1774 р.-система шкіл трьох типів: однокласні парафіяльні - місцева говірка; трикласні (тривіальні)-німецька та польска мова; чотирикласні - німецька мова навчання, готували до вступу в гімназію. 1812 р. – відміна обов’язкового початкового навчання. 1867р.-існує гімназій: 96 польських 6 українських.

Розвиток шкільництва на Буковині Сер. XIV ст. – у складі Молдови, поч. XVI ст. - під владою Туреччини. 1775-1918 рр. – під цісарською Австрією. 1775 р. – низький рівень стану освіти: духовні школи (священицькі та дяківські). 1783 р. – м.Чернівці, Сучава – латинські та німецькі школи. Вчителі - імпортні чужинці Підручники – німецькою та румунською мовами, тільки катехізиси – українською. З 1785 р. – громадські школи у містах: Серет, Чернівці, Сучава, Заставна, Кіцмань, Вашківці (румуньска мова навчання)

Юрія Федькович (1834-1888) – «Соловей Буковини», «буковинський Кобзар». 1857 р. – «Буквар для господарських діточок на Буковині» - написаний українською мовою із застосуванням фонетичного правопису. Високо цінує фольклор і народні звичаї як могутні виховні засоби. Укладає збірники: “Колядник руського народа”, “Руський женчик”, “Найкращі співанки руського народа на Буковині”.

Іван Франко (1856—1916) - велет українського педагогічного духу «Учителем школа стоїть; коли учитель непотрібний, неприготований, несумлінний, то й школа ні до чого» Погляди І.Франка відображені в статтях: «Мисль о еволюції в історії людськості», «Чого вимагаємо?», «Середні школи в Галичині у 1875—1883 pp.» - відрив навчання від народу; «Народне шкільництво в Галичині» - про масову немисьменність;

«Велика педагогічна сила оповідань про дітей, школу: «Малий Мирон», «До світла», «Гірниче зерно», «У кузні», «Олівець», «Грицева шкільна наука».

Педагогічні погляди Т.Г.Шевченка, М.І.Костомарова, П.О.Куліша Освітньо-виховні ідеали Т.Шевченка: народна школа, працьовитість, родинне виховання. Поет у своїх творах: охоронець рідної української мови; започаткував в укр.педагогіці культ жінки-матері; обстоював рівність хлопців і дівчат у навчанні, надання жінці повноцінної освіти; засуджує українське панство та інтелігенцію, що зрадили народ

«Букварь Южнорусский» (1860) 24 сторінки, містив великі й малі літери алфавіту та цифри. Розміщено дві великі народні думи — «Про Олексія Поповича» та «Марія Богуславка», багато народних приказок та прислів'їв.

Микола Іванович Костомаров (1817—1888) — український і російський історик, громадський діяч, публіцист, драматург, поет, учитель. «Народна освіта – всьому голова, всьому основа» 1837 р. закінчив Харківський університет 1846 р. обраний ад'юнкт-професором Київського університету на кафедрі російської історії У «Книзі буття українського народу» виклав свою освітню програму

1862 р. – «О преподавании на южнорусском языке»: звертає увагу на видання українських підручників; закликає українську інтелігенцію до видання навчальних книг та книжечок для дитячого читання; накреслює план видання книжок для потреб українського народу.

Пантелеймон Куліш (1819—1897) 1841 р. – Київ, вчителює у Печорському та Подільському дворянських училищах; 1844 р. – викладач гімназії, а потім університету у м.Петербурзі.

«Граматика» (1854) П.Куліша: Ця книга була і букварем, і читанкою, і підручником з арифметики; спрощує строкатість правопису, уніфікує мовні та писемні правила; подаються азбука, маленька азбука, прописна азбука, стрічна азбука, крива азбука; наводяться поради щодо засвоєння; розроблено 6 уроків,спрямованих на засвоєння складів, їх різновидів; Подано розділи: «Читання по верхах», «Прислів»я», «Арифметика», «Слово для письменних».

Освітня політика Кирило-Мефодіївського товариства (1846-1847) Мета : національне визволення України, ліквідація кріпацтва, створення всеслов’янської федеративної республіки Освітня програма: заснування шкіл з рідною мовою навчання; видання книг і посібників для простого народу; розширення сфери вживання української словесності в науці; зближення з народом, сприяння поширенню освіти.

Педагогічні ідеї М.І.Пірогова Микола Іванович Пирогов (1810 – 1881) 1828 – 1832 рр.– поглиблює знання в Дерптському, Берлінському та Геттінгенському університетах; 1832 р. – захист докторської дисертації; стажування у Німеччині; 1858-1861 - попечитель Одеського та Київського навчальних округів.

М.І.Пирогов взяв найактивнішу участь в обговоренні реформи народної освіти 60-х років. Проект системи освіти (за Пироговим М.І.): елементарна (початкова) школа (2-річне навчання); класична та реальна прогімназії (4-річне навчання); класична та реальна гімназії (5-річне та 3-річне навчання); університет та інші вищі навчальні заклади.

1856 р. – стаття «Вопросы жизни» -сімейне та суспільне виховання дітей, ідеал високоморальної людини, необхідність моральної освіти для всіх людей. запровадив нові форми та способи заохочення методичних пошуків учителів, підніс значення гімназійних рад. заснував недільні та вечірні школи для дорослого навчання в Києві. був прихильником розвивального навчання. наголошував на нерозривності навчання та виховання. вказував на шкідливість ранньої професіоналізації та спеціалізації в освіті.

М.І.Пирогов – фундатор Одеського університету 09.1856 р. - цар Олександр ІІ підписав наказ про призначення М. І. Пирогова на посаду попечителя Одеського навчального округа; 10.1856 р. - запит М.Пирогова Рішельєвському ліцею, щодо навчальної та наукової діяльності (методики викладання, наявності навчальних посібників, їх думки про зміну у викладанні);

М.І.Пирогов – фундатор Одеського університету 01.1857 р. доповідна записка М. І. Пирогова міністру народної освіти - вважав за необхідне заснувати університет для 10-мільйонного населення Новоросії, Бесарабії та Кавказу, «для большего числа жителей, нежели другие университеты империи».

(1856–1858) - об’їзди М.І.Пироговим навчальних закладів округа (Херсонська, Таврійська, Бесарабська, Катеринославська обл.): опитував або слухав учнів; проводив уроки, давав поради вчителям з методики викладання; приділяв увагу використанню наочності у викладанні, обладнанню шкіл кабінетами, музеями, бібліотеками; відмінив навчання військовій муштрі; запропонував ввести викладання гімнастики; повів рішучу боротьбу проти застосування тілесних покарань у школі.

1858 р. - переведення М.Пирогова попечителем Київського навчального округа. 1865 р. –відкриття Одеського університету - М. І. Пирогов був першим російським ученим, який обгрунтував і поставив питання про необхідність створення вищого медичного навчального закладу в Одесі. 4 травня 1865 р. - Рада Новоросійського університету обрала Миколу Івановича Пирогова Почесним членом університету.

Просвітницька і педагогічна діяльність М.П.Драгоманова Драгоманов Михайло Петрович (1841 – 1895) 1859 р. – студент історико-філологічного факультету Київського університету 1878-1882 рр. – заснував вільну українську друкарню, журнал «Громада», де видавав наукові праці та твори Т.Шевченка, П.Мирного, які були заборонені царатом. 1889-1895 рр. – на запрошення болгарського уряду працював професором на кафедрі всесвітньої історії Софійського університету.

Просвітницька і педагогічна діяльність М.П.Драгоманова Створення фонетичного правопису: усунення з алфавіту букв «я», «ю», «є», «ї», «щ», які передають два звуки; вживання замість «й» букви « j» - йотовані звуки передавалися сполученнями «ji», «je», «ja». 1877 р. – нарис «Народні школи на Україні серед життя і письменства в Росії» - 1) зібрав і конкретизував свої розпорошені по інших виданнях думки щодо виховання та освіти; 2) досвід створення недільних та народних шкіл для підлітків та дорослих; 3) проти обмеження освітніх програм та переслідування вчителів.

Просвітницька і педагогічна діяльність М.П.Драгоманова 1865-1866 рр. - Статті «Земство и местный элемент в народном образовании», «О системе народного образования в Юго-Западном крае», «О педагогическом значении малоруского языка» - захищає право українського народу розвивати свою мову, літературу, навчати дітей рідною мовою.

Педагогічна діяльність Б.Д.Грінченка 1881 р. - екстерном склав іспити при Харківському університеті на звання народного вчителя. 1888 р. - склав рукописний буквар, книгу для читання «Рідне слово». 1901 р. – м.Київ, активна українофільська громадська діяльність, участь у створенні національних освітніх організацій. Педагогічні думки висвітлив у статтях: 1906 р. - «Якої нам треба школи», 1906 р. - «Народні вчителі і вкраїнська школа» 1905 р. – «На беспросветном пути: об украинской школе».

В творах критикував стан народної освіти, її схоластичність, систему зазубрювання, засилля релігії, шкільні підручники та засуджував фізичні покарання; працюючи вчителем, всупереч царській забороні, нелегально вів навчання українською мовою; «Каторжна», «Нелюб», «Дядько Тимоха», «Ксеня» - закликає до праці, до відродження рідного краю; «Олеся» - ідеалізована постать сільскої дівчини, яка ціною власного життя рятує село, ведучи татарський загін у лісову драговину;

Педагогічні погляди Б.Д.Грінченка: створення нової української школи - розвивальний, виховуючий характер; на особі вчителя грунтується все навчання та виховання; створення народних шкіл з викладанням рідною мовою; головне завдання школи - виховати розум дитини, розвинути, зміцнити його;

Педагогічні погляди Б.Д.Грінченка: застосовування прогресивних методів навчання; доцільність поділу класу на групи, очолювані добре підготовленими учнями; протиставляє зазубрюванню навчальну роботу, що розвиває образне та абстрактне мислення; найважливіший принцип навчання - систематизація знань;

1907—1909 pp. - вийшов чотиритомний «Словар української мови». 1907 р. – буквар під назвою «Українська граматка до науки читання й писання» 1917 р. - перша українська читанка – «Рідне слово»