Тема 5 ТИПИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ План лекції

Тема 5 ТИПИ СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

План лекції: 1. Формалізовані дослідження 2. Неформалізовані дослідження 3. Різновиди соціологічних досліджень 4. Групові інтерв’ю. Фокусгрупи

Одним із головних методів дослідження суспільства, яким і досі користуються соціальні науки, є спостереження. Спостереження надає можливість представникам гуманітарних наук поглиблювати свої теоретичні знання, розуміння закономірностей людської поведінки. На даному методі будуються й соціологічні дослідження. У зв’язку з цим можна виділити такі їх найпоширеніші типи:

І. ФОРМАЛІЗОВАНІ – грунтуються на суворих правилах збирання інформації від науково визначених репрезентативних вибірок. Вимагається дотримання процедур дослідницького процесу (постановка завдання, складання анкети, підготовка інтерв’юерів, пілотне опитування, основне опитування, табуляція та обробка даних, інтерпретації даних і подання звіту). МЕТОДИ ФОРМАЛІЗОВАТИХ ДОСЛІДЖЕНЬ а) Якісні (історіографічний, дослідження окремих прикладів, вивчення особистих документів, глибинні інтерв'ю, фокус-групи, панельні дослідження тощо) – грунтуються на теоретичних ресурсах соціології, індивідуальному досвіді, спостереженнях, аналізі особистих та офіційних документів. б) Кількісні (контент-аналіз, опитування громадської думки, інші соціологічні

2. НЕФОРМАЛІЗОВАНІ – не вимагають дотримання суворих наукових правил і процедур дослідницького процесу. На відміну від формалізованих досліджень (результати яких можна використовувати для передбачень і прогнозувань), неформалізовані дослідження використовують суто для опису конкретних ситуацій. Методи неформалізованих досліджень непомітні спостереження, експерименти, журналістські дослідження, аудити, аналіз пабліситі тощо. В таких дослідженнях велике значення мають інтуїція та власний досвід дослідника.

3. Різновиди соціологічних досліджень: 1. Описові (дескриптивні) дослідження. Дають можливість здійснити моментальний знімок певної проблемної ситуації або існуючих умов. а) опитування громадської думки (полстерські – public opinion poll), б) дослідження громадської думки (public opinion survey). 2. Проблемні дослідження. Мета – пояснити, як склалася та або інша ситуація. Проблемні або аналітичні дослідження розраховані на те, щоб дати відповідь на запитання “чому? ”: § § § Чому працівники організації не довіряють зверненням її керівництва? Чому виборці не оцінили платформи кандидата на виборах? Чому авторитет того чи іншого державного

4. Групові інтерв’ю. Фокус-групи У практиці PR сфокусовані групові інтерв’ю є однією із найбільш поширених методів дослідницької роботи, що базується на з’ясуванні думки групи людей про ті чи інші проблеми. На відміну від персонального інтерв’ю, це інтерв’ювання одразу всієї групи людей. Такі інтерв’ювання можуть використовуватися для того, щоб дослідити звички споживачів або вплив тих чи інших подій, пропагандистських кампаній, PR-програм тощо на місцеву громадськість, окремі групи людей, що об’єднуються навколо якогось спільного інтересу. Даний метод групової дискусії може також

За допомогою методу фокус-групових інтерв’ю досвідчений координатор (модератор) організовує групову дискусію, обмін думок з обраного питання або точки зору й керує цим процесом. Учасники групи певною мірою репрезентують територіальну, соціально-економічну, соціально-демографічну сукупність людей, яка в залежності від поставленого завдання може включати пенсіонера і студента, підприємця і безробітного, професора і особу з початковим рівнем освіти і т. д. Члени фокус-групи за участь у проведеній дискусії майже завжди винагороджуються організаторами дослідження. Хід обміну думок часто записують на аудіо- або відеоплівку, а потім аналізують та використовують як вихідний матеріал,

Організовуючи фокус-групи, завжди необхідно дотримуватися таких правил: • Визначити завдання та аудиторію. Чим точніше буде поставлена мета, чим ретельніше буде визначений склад аудиторії, що цікавить, тим вища ймовірність отримати надійну інформацію. Інакше кажучи, організатор не повинен включати до складу фокусгрупи «своїх» людей (друзів,

• Укомплектувати групу. Добір учасників фокус-групи може потребувати певного часу. Це обумовлюється складністю налагодження контактів із цільовою громадськістю. Контакт, як правило, здійснюється по телефону. При цьому ставляться запитання, що допомагають відсіяти тих осіб, які не відповідають поставленим вимогам, скажімо, не є членами партії (якщо досліджується партійна громадськість) або є працівниками засобів масової інформації. Остання категорія людей особливо небажана для фокус-групи, оскільки бесіди в ній не повинні стати об’єктом новин. Відсіяними мають бути також ті особи, які в минулому вже були членами фокус-груп; вони можуть виявитися скоріше зацікавленими в

• Провести достатню кількість фокус-груп. Одна чи дві фокус-групи, як правило, замало. Чотири-шість набагато краще дозволяють виявити весь спектр ідей та групових думок, що цікавлять. Проте з якою б кількістю груп не проводилося колективні інтерв’ю, потрібно уникати спокуси арифметично складати відповіді, що дають учасники; на практиці фокус-групам як об’єктам дослідження часто приписують набагато більше пізнавального значення, ніж це є насправді. • Користуватися планом колективної дискусії. План (guide) – це основоположний ескіз того, що

• Підшукати відповідне приміщення. Кімната для дискусії має бути спеціально обладнаною, учасники повинні сидіти за столом так, щоб ті, хто спостерігає за роботою фокус-групи, могли всіх бачити. Спостерігачі можуть скористатися внутрішньою телемережею та дзеркальними вікнами, крізь які видно лише в одному напрямку. Але учасникам фокус-групи завжди потрібно говорити про те, що за ними спостерігають. • Жорстко стримувати втручання спостерігачів. Спостерігачам рідко коли можна дозволяти перебувати в кімнаті разом з учасниками фокус-групи. Кожна група має працювати в окремому приміщенні. Спостерігачі повинні

Подумати про можливу допомогу з боку інших. Формування фокус- групи може бути тривалою та складною справою. Щоб її кваліфіковано підібрати, професійно провести та коректно оцінити отримані результати, краще звертатися до професійних організацій.

Фокус-група як формалізований метод вимагає до певної міри структурного підходу. Як правило, фокус-група має включати від 6 до 12 ретельно відібраних представників цільової групи, яких прохають поглиблено колективно обговорити поставлену проблему або ідею. Засідання фокус-групи, як вже зазначалося, записують на відео-

Найбільша користь фокус-груп полягає в тому, що цей метод дозволяє організувати відверту, спонтанну та детальну групову дискусію навіть серед людей, які були до цього незнайомі. Крім того, у разі необхідності фокусгрупу можна швидко спланувати, провести та проаналізувати отримані матеріали навіть за один день і мати вихідну інформацію для планування подальшої дослідницької роботи. Скажімо, якщо вся фокус-група

Інтерпретація й аналіз інформації, отриманої в процесі проведення фокус-груп, вимагає дослідника високої кваліфікації. Головне завдання — виявлення основних ідей і напрямів дискусії та систематизація розрізнених висловлювань учасників з урахуванням їх поведінки, послідовності відповідей та динаміки думок.

Із науково-методологічної точки зору метод фокус-груп використовується для того, щоб прозондувати, як люди будуть реагувати на заплановану акцію або пропозицію, та зібрати інформацію для розробки соціологічної анкети, що використовуватиметься для більш формалізованих наукових методів дослідження. Жвава й емоційна розмова учасників фокусгруп інколи дозволяє несподівано проникнути у глибші пласти проблеми. Таку несподівану інформацію піармени називають “щасливими знахідками”. Звідси фіксація несподіваних реакцій є найголовнішою передумовою для використання якісних методів, одним із

Підготовка звітів Звіти за результатами фокус-груп подається в декількох варіантах. Усний звіт. Результати дослідження доповідаються замовникові усно в короткій формі, при цьому наголос робиться на найбільш важливих висновках дослідження, які нерідко доповнюються ілюстративним матеріалом (слайди, діаграми, фрагменти відеозапису тощо). Після цього дослідник відповідає на

Письмовий звіт містить наступні необхідні розділи: 1. Вступ (інформація про цілі дослідження, скільки фокус-груп проведено, які критерії й процедури добору їх учасників, коли і де проводилися фокусгрупи, склад учасників). 2. Результати дослідження (виклад та інтерпретація дискусії, систематизованої за тематичними блоками). Наприклад, опис результатів тестування відеоролика може містити наступні розділи: • запам’ятовуваність ролика в цілому та його окремих фрагментів; • пізнаваність товару (лідера, торгівельної марки); • асоціативний портрет товару (лідера, торгівельної марки); • загальне ставлення до ролика; • причини негативного ставлення до ролика або його окремих фрагментів; • причини позитивного ставлення до ролика або його окремих фрагментів;

На відміну від короткого звіту в деталізований звіт включаються цитати учасників дискусії, що ілюструють узагальнення та висновки дослідника. Звіт у вигляді таблиць створюється для наочного зіставлення реакцій різних категорій учасників фокусгруп. Кажуть, що якісний звіт лежить на стику між наукою і журналістикою: він має бути чітко структурований і

Запам’ятати Обмеженість методу фокус-груп: навіть не зважаючи на те, що група людей ретельно підбирається, результати обговорення проблеми в фокус-групі, так само, як і інформацію, почерпнуту при колективній бесіді, не можна екстраполювати на більш широкий загал людей або населення певної території. Тут ми маємо справу з невеликою групою, підбір якої, як правило, не зовсім випадковий. До того ж, групове обговорення проходить у контексті штучно створеного середовища. Звідси отримані результати в суворо науковому розумінні не можна вважати такими, що репрезентують ту громадськість, із середовища якої були підібрані учасники. Фактично фокус-групи можна назвати типовими

Крім того, цей метод не позбавлений й інших вад: 1) координатори (модератори) під час бесіди можуть справити вплив на хід розмови в групі; 2) ті, хто спостерігають за засіданням фокусгрупи, а потім аналізують отримані матеріали, можуть відфільтрувати окремі елементи розмови на основі свого суб’єктивного сприйняття та власних інтерпретацій. • Отже, немає підстав для висновку, що результати методу фокус-груп інтерв’ю можуть замінити дані, отримані на основі формування науково обгрунтованої вибірки та проведення повномасштабного дослідження громадської думки. • Наголосимо ще раз – головна функція такого методу колективного інтерв’ю полягає в тому, щоб попередньо виявити й прозондувати

Приклад План (guide) проведення фокус-групи з питань НУО, що опікуються проблемами дітей Кількість фокус-груп – 3 Кількісний склад фокус-групи – 8 -10 осіб Якісний склад фокус-групи: 1. Демографічний підхід (% розподіл чоловіків і жінок, працюючих в НДО даного профілю в конкретному регіоні); 2. Представництво державних органів (відповідальний працівник, що опікується проблемами дітей: 1 – обласного рівні, 1 - міського рівня); 3. Добір за посадовими показниками та досвідом роботи в НДО (керівники, відповідальні за комунікації); Тривалість фокус-груп інтерв’ю – не більше 2 -х годин Забезпечити аудіо запис колективного інтерв’ю

1) Вступ • Модератор представляє себе, називає своє ім’я, професію, місце роботи. • Модератор пояснює зміст методу фокус-груп інтерв’ю, його відмінність від опитування громадської думки, індивідуального інтерв’ю, акцентує увагу на тому, що це колективне обговорення, під час якого він буде прохати кожного

2) Загальні питання для розігрівання • Модератор звертається з проханням до кожного учасника фокус-групи протягом не більше 30 сек. представити себе (прізвище, ім’я, по/б. , де мешкає, як давно опікується проблемами дітей). • Коли Ви чуєте слова “проблеми дітей”, що найперше Вам спадає на думку? • Як би Ви коротко описали зміни,

3) Перехідні питання Що Вас особисто спонукало до опікування проблемами нерідних Вам дітей? Чи багато людей у вашому регіоні знають про те, що Ви або Ваша громадська організація опікуєтесь проблемами дітей? Назвіть імена відомих людей України (окрім державних посадовців), які зробили, або роблять помітний внесок у справу захисту прав дітей. (До тих, хто назвав таких людей) З яких джерел, або на основі якої інформації Вам стало про це відомо?

4) Ключові питання для обговорення 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Тепер поговоримо проблеми НУО, що переймаються проблемами дітей. Які головні зміни сталися в діяльності таких НУО за останні 1 -2 роки? Що є найбільшою проблемою в роботі Вашої НУО? Тепер зупинимося на питаннях інформаційної діяльності НУО. Чи знає громадськість про зміни та проблеми у вашій роботі? Чи були Ви здивовані тим, як люди висловлюються на адресу Вашої НУО? Яким чином і якими каналами Ви поширюєте інформацію про свою роботу? Чи є в штаті Вашої організації окрема людина, що відповідає за інформаційно-комунікаційну роботу? Чи часто надають Вам допомогу інші організації? Якщо так, то яку саме?

9. Чи можете Ви пригадати випадки, коли доводилося вдаватися до тиску на представників органів влади (лобіювати їх) з окремих питань захисту прав дітей? 10. Якщо говорити про планування роботи, які основні напрямки інформаційно-комунікаційної діяльності Вами звично плануються? 11. Які інформаційні та рекламні матеріали, буклети розроблені Вашою НУО та як вони поширюються? 12. Пригадайте, скільки разів за останні півроку Ви спілкувалися з представниками преси? Якщо спілкувалися, то хто ініціював це спілкування і який був результат? 13. Чи знайомі Ви особисто з журналістами, які пишуть про

15. Як часто ви користуєтеся інформацією проблеми захисту дітей з Інтернет? 16. Чи маєте ви власний Веб-сайт? Якщо так, наскільки активно Ви з ним працюєте, оновлюєте? 17. Виходячи з Вашого власного досвіду роботи, чи є потреба у створенні спеціального Інтернет-порталу для НУО, що опікуються проблемами дітей? 18. Перейдемо до питань, що пов’язані з піднесенням навичок проведення комунікаційної роботи. Скажіть, будь ласка, Як часто Вам доводиться спілкуватися з колегами, бувати на загальних заходах для НУО, де обговорюються проблеми захисту прав дітей? 19. Пригадайте, чи бували Ви на семінарах,

21. Чи є у Вашому розпорядженні методична література, якою користуєтеся при організації комунікаційної роботи? 22. Я думаю, всі Ви чули про “паблик рілейшнз”, або скорочено “Піа. Р”. Що найперше Вам спадає на думку, коли чуєте слово “Піа. Р”? 24. Чи виникало у Вас бажання щось прочитати або вивчити систему цивілізованих зв’язків з громадськістю, якою широко користуються Ваші зарубіжні колеги? 24. Нарешті, давайте коротко поговоримо про допомогу в опікуванні проблемами дітей в Україні з боку міжнародних організацій та фундацій. Які саме організації чи фундації Ви знаєте? Чи доводилося Вам з ними працювати? 25. Якщо так, якого плану допомогу вони надавали? 26. Чи була їх допомога безкорисною? 27. Скажіть відверто, які б головні прохання Ви