Тема 5 Основи правового статусу людини і громадянина

Тема 5. Основи правового статусу людини і громадянина в Європейському Союзі Заняття 1. Інститут основ правового статусу людини і громадянина: місце в системі права Європейського Союзу 1. Основи правового статусу людини і громадянина як правовий інститут права Європейського Союзу. 2. Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Європейському Союзі. 3. Гарантії прав та свобод людини і громадянина. 1

ПИТАННЯ 1. Основи правового статусу людини і громадянина як правовий інститут права Європейського Союзу n У сучасній Європі інститут основ правового положення особистості існує не тільки на національному (у рамках окремих держав — членів ЄС), але і наднаціональному рівні, тобто в рамках Європейського Союзу в цілому. Він являє собою сукупність норм права Європейського Союзу, що закріплюють найбільш важливі і єдині для всього Союзу стандарти поведінки людини і громадянина в суспільстві, а також принципи взаємин особистості з органами публічної влади на всіх рівнях, у тому числі з інститутами Європейського Союзу. 2

Джерелами основ правового положення людини і громадянина, як для інших норм права Європейського Союзу, служать у першу чергу статті «конституції» Союзу, тобто його установчих документів, прецедентне право судів Європейського Союзу, Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод 1950 р. Система основ правового положення особистості містить у собі три базових елементи: n громадянство як стійкий правовий зв'язок людини з Європейським Союзом; n принципи правового положення людини і громадянина; n основні права, свободи й обов'язки. 3

Договір про Європейське співтовариство є найважливішим джерелом первинного права Союзу в цілому та саме тут містяться норми, що вводять інститут громадянства Європейського Союзу, встановлено найважливіші гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина, особливо від зазіхань зі сторони наднаціональних інститутів: скарги Омбудсмену, позови в Суд Європейських співтовариств і Трибунал першої інстанції, у тому числі про компенсації збитків, що завдані Співтовариством і його посадовими особами, принцип поваги прав людини й основних свобод і ін. 4

n n У 1989 р. у рамках Європейських співтовариств (Союзу тоді ще не існувало) були прийняті два акти про права людини з рекомендаційною силою: - Декларація основних прав і свобод і - Хартія Співтовариства про основні і соціальні права працівників. Декларація основних прав і свобод - проголошуються основні права всіх категорій, у тому числі соціальноекономічні, а також гарантії і найважливіші принципи правового положення особи (принцип рівності перед законом, принцип демократії). Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівника закріплює насамперед соціальні права і гарантії осіб найманої праці: право на зайнятість і винагороду, право на поліпшення умов життя і праці, право на соціальну захист і т. д. 5

Хартія Європейського Союзу про основні права прийнята 7 грудня 2000 р. у Ніцці - майже одночасно зі схваленням тексту Ніццького договору. n n Призначення Хартії — звести воєдино, підтвердити і систематизувати основні права, а також принципи правового статусу особистості, що були визнані раніше за громадянами Європейського Союзу в інших джерелах. Особливістю Хартії є її унікальний спосіб класифікації основних прав і свобод. Підставою виступають не предмет суб’єктивного права (особисті, політичні, економічні і т. д. ), а цінності, на захист яких вони спрямовані: людська гідність, свобода, рівність, солідарність (абз. 2 преамбули). 6

n n n Відповідно іменуються перші розділи Хартії і розподіляються закріплені в них основні права і свободи. Глава І «Гідність» (ст. 1— 5) крім права на людську гідність (ст. 1) закріплює права і гарантії, що забезпечують гідне існування особистості в суспільстві: право на життя, заборона катувати, рабство й ін. Глава II «Свободи» (ст. 6— 19) включає переважно «негативні» права, тобто права на невтручання в приватне життя зі сторони інших осіб, головним чином з боку публічної влади. Глава III «Рівність» (ст. 20— 26) містить норми, спрямовані на забезпечення рівності в різних її проявах тут закріплені права осіб, що потребують соціального захисту: дітей, літніх, інвалідів. 7

n n Глава IV «Солідарність» (ст. 27— 38) спрямована на досягнення соціальної справедливості в суспільстві, пом'якшення протиріч між різними класами і шарами населення, насамперед, між найманими працівниками і роботодавцями: право працівників підприємства на інформацію і консультації, право на колективні переговори і колективні дії, у тому числі право на страйк, право на безкоштовну допомогу в працевлаштуванні, права на соціальне забезпечення, охорону здоров'я й інші соціальні права і гарантії. Глава V «Громадянство» (ст. 39— 46) включає права, користування якими, як правило, пов'язано з наявністю в особи громадянства Європейского Союзу. В основному це політичні права, що відтворені у частині другій Договору про ЄС «Громадянство Союзу» . 8

n n Глава VI «Правосуддя» (ст. 47— 71) закріплює не стільки права, скільки гарантії прав особи, переважно в рамках кримінального процесу: ефективний судовий захист порушених прав, презумпція невинуватості, неприпустимість зворотної сили закону, який встановлює чи посилює відповідальність, покарання, співрозмірне злочину, і ін. Глава VII «Загальні положення» (ст. 51— 54) — заключна глава Хартії, що визначає сферу застосування цього документа в цілому, у тому числі критерії допустимості обмежень прав і свобод, заборона зловживання правами. 9

Громадянство Європейського Союзу n n n Інститут союзного громадянства був уведений Договором про Європейський Союз 1992 р. як відображення вже сформованої в попередні роки безпосереднього правового зв'язку між громадянами держав-членів і наднаціональних інститутів Європейських співтовариств. Інститут громадянства Союзу також переслідує мету, спрямовану в майбутнє: підсилити захист прав і свобод особи, а також підвищити привабливість європейської інтеграції серед рядових членів суспільства. У відповідності зі ст. 17 Договору про ЄС, що регулює підстави і порядок набуття союзного громадянства, громадянами Союзу автоматично визнаються всі особи, що мають громадянство держав-членів. 10

Принципи правового положення людини і громадянина n n n Принципи правового положення людини і громадянина представляють собою основні начала, виходячи з яких здійснюється використання прав і свобод людини і громадянина, виконання обов'язків. Вони адресовані всім особам, що проживають чи знаходиться на території Союзу: 1. Принцип рівності (юридична, соціальна, політична, рівність статі) 2. Принцип поваги прав людини і її основних свобод 3. Принцип гарантованості прав і свобод 11

ПИТАННЯ 2. Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Європейському Союзі Третім елементом, що входить у ядро правового статусу особистості, виступають її основні права, свободи й обов'язки. Основні права, свободи й обов'язки людини і громадянина юридично виражають міру допустимих домагань індивіда на найважливіші приватні і суспільні блага й у цій якості носять вихідний, первинний і невідчужуваний характер. 12

n n n n Право на повагу приватного і сімейного життя Право на захист даних особистого характеру Право на вступ в шлюб і створення родини Свобода думки, совісті і віросповідання Свобода висловлення думок і свобода інформації Свобода пересування і вибору місця проживання Право на притулок Право па доступ до офіційної документації Право петиції, тобто спеціальних звернень Свобода економічної діяльності Трудові і зв'язані з ними права найманих працівників Права споживачів Екологічні права тощо. 13

Основні обов'язки n n n обов'язок поважати і захищати людську гідність інших людей, витікає зі ст. 1 Хартії; обов'язок враховувати думку дитини «з урахуванням її віку і зрілості» , що поширюється, у першу чергу на батьків (параграф і ст. 24); одержання безкоштовної обов'язкової освіти, що рівною мірою виступає як право і як обов'язок особистості (параграф 2 ст. 14). 14

ПИТАННЯ 3. Гарантії прав та свобод людини і громадянина n n У Європейському Союзі, як і на рівні окремих держав, система гарантій прав і свобод містить у собі три основних елемента: по-перше, інституціональні гарантій, зв'язані з функціонуванням органів, діяльність яких спрямована на охорону і захист порушених прав (п. 1); по-друге, процесуальні гарантії, що реалізуються при здійсненні правосуддя, насамперед, у рамках кримінального процесу (п. 2); по-третє, матеріальні гарантій у виді права особи на компенсацію збитку й інших збитків, заподіяних через порушення його права (п. 3). 15

1. Інституційні гарантії n n Органом, що грає ключову роль у захисті прав і свобод людини, у тому числі прав, установленнях Європейським Союзом, виступає Суд, а також інші органи і посадові особи: Омбудсмен, Європейська комісія, дипломатичні і консульські представництва й ін. Звертання в суд — гарантія й одночасно субєктивне право кожної людини, що у Хартії Європейського Союзу (ст. 47) і Європейської конвенції 1950 р. (ст. ІЗ) визнано в якості основного: «Кожна особа права і свободи якої, гарантовані правом Союзу, були порушені, має право на ефективні засоби правового захисту в суді. . . » (абз. 1 ст. 47). 16

Позасудові механізми захисту n n В організаційному механізмі Європейського Союзу, як і багатьох демократичних держав, захист суб'єктивних прав особистості здійснюється також за допомогою звернення в незалежні наднаціональні контрольні органи. Найбільш важливу роль серед них грає Омбудсман, якому підвідомчі справи про порушення порядку управління в діяльності інститутів і органів, Європейський контролер по захисту даних, Загальний контрольний орган у рамках Європол і деякі інші установи і посадові особи. 17

2. Процесуальні гарантії реалізуються, насамперед, при розгляді справ у судах, особливо в рамках кримінального процесу, результатом якого може служити позбавлення чи обмеження самих фундаментальних прав особистості. У Хартії Європейського Союзу про основні права система процесуальних гарантій закріплена в окремій главі (глава VI «Правосуддя» ). Як загальну гарантію, закріпленої в першою статтею цієї глави (параграф 1 ст. 47 Хартії), служить звертання в n неупереджений суд за захистом будь-яких прав і свобод, установлених у юридичних нормах Європейського Союзу. 18

n n n Право на юридичну допомогу реалізується за допомогою адвоката, чи захисника представника (абз. 2 ст. 47 Хартії). принципи законності і пропорційності злочинів і покарань, що означають, по-перше, заборона зворотної сили закону, і, напроти, надання зворотної сили актам, що її знижують (параграф 1 ст. 49 Хартії; ст. 7 Конвенції) заборона позбавлення волі за борги (ст. 2 Протоколу № 1 до Конвенції) ін. 19

3. Матеріальні гарантії n n n Одним з головних засобів захисту порушених прав, відомих ще з часів Стародавнього Риму, виступає компенсація шкоди й інших збитків (у тому числі упущеної ВИГОДИ), заподіяних іншими особами. Майнова відповідальність фізичних і юридичних осіб приватного права в рамках Європейського Союзу, як правило, регулюється законодавством держав-членів (у тому числі законами, виданими на виконання директив ЄС). В установчих договорах закріплені підстави майнової відповідальності за порушення суб'єктивних прав, гарантованих Співтовариством діями чи бездіяльністю суб'єктів публічної влади. 20

Питання семінару: n n 1. Громадянство Європейського Союзу. 2. Принципи правового статусу особи в Європейському Союзі. 3. Хартія Європейського Союзу про основні права від 7 грудня 2000 року. 4. Гарантії прав людини і громадянина. 21