Тема 5 Епідеміологі я групи дихальних інфекцій

Тема № 5 Епідеміологі я групи дихальних інфекцій та туберкульозу Доцент кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Нікіфорова Тетяна Олексіївна

Кір – це гостре інфекційне захворювання , що характеризується загальною інтоксикацією, катаральним ураженням верхніх дихальних шляхів, поетапною появою плямисто-папульозного висипу та специфічноюенантемою на слизовій оболонці ротової порожнини Збудник - вірус, який належить до родини Paramyxoviridae, роду Morbillivirus, РНК-вмісний. Має гемаглютинуючу і гемолізуючу активність. Має багато спільних ознак з вірусом чумки собак і чуми великої рогатої худоби. Вірус термолабільний, повна інактивації за температури 56°С - протягом кілька хвилин, чутливий до висушивання, дезрозчинів, але стійкий до низьких температур (-70°С). . Сприйнятливість до кору тих, хто нє перехворів і нещєплений, майже тотальна. Свідченням можуть бути спалахи на острівних територіях, на які кір не завозили десятиліттями. У разі завезення джерела збудника неімунізоване населення хворіло у 99, 9% випадків. В природних умовах до кору сприйнятливі – мавпи.

Джерелом збудника у природі є хвора людина. Заражена людина починає виділяти вірус в останню добу інкубаційного періоду. Найбільше виділяється збудник у продро-мальний період, хворий заразний до 4 дня від початку висипань, при наявності пневмонії - до 10 дня. Механізм передачі – крапельний. Період інкубації триває 8 -17 діб, у середньому 10 діб. У разі введення гамаглобуліну, період інкубації може тривати до 21 діб. Лабораторна діагностика - реакція гальмування гемаглютинації, реакція непрямої гемаглютинації, імуноферментний аналіз, культивується на клітинах нирок людини і мавп.

Імунітет після перенесеної інфекції напружений в осіб, які перехворіли на кір, потім знижується протягом 5 -7 років, після щеплень -10 -15 років. Кір залишаєтся одной з основних причин смерті серед дітей ранього віку у всьому світі. За оцінками, в 2011 році від кору померло 158 тисяч осіб, більшисть з котрих діти у віці до п'яти років. Занесення збудника у населені пункти до початку масових щеплень відбувалося кожних 3 -5 років. У довакцинальний період показники захворюваності на кір були дуже високі (2001500 на 100 тис. нас. ). Групами ризику були діти перших років життя. Щеплення ЖКВ вакциною (з 1968 року) - ураженість дітей дошкільного віку різко зменшилася. Однак післявакцинальний імунітет з роками знижується, тому зростає захворюваність людей юнацького і молодого віку -1519 та 20 -29 років. Виникли осередки серед студентів ВМЗ і в медичних закладах. Захворюваність на кір в Україні останніми роками складає 50 -100 /100 тис.

Протиепідемічні заходи Госпіталізації підлягають хворі з важким перебігом, особливо з ускладненнями. Хворий допускається в колектив після 4 дня від початку висипань. Після ускладнення пневмонією – після 10 дня від початку висипань. Посилають термінове повідомлення про всі випадки кору. Дезінфекція в осередку не проводиться, провітрювання У колективі, де виявлено хворого, забезпечують медичне спостереження. У дитячих колективах, щеплених ЖКВ термін карантину становить 17 днів, а в колективах, у яких хоча б частина дітей отримала імуноглобулін, карантин продовжується до 21 дня. Карантин не распространяется на вакцинированных, переболевших ранее корью и взрослых

Нещеплених контактних дітей, якщо немає протипоказань - терміново вакцинують (до 3 доби), за наявності протипоказань і дітям до року - вводять протикоровий імуноглобулін. У отдельных лиц на введение живой вакцины (на 4– 5 -й день после инъекции) возможно развитие симптомокомплекса, внешне напоминающего стертый вариант болезни (эти дети для окружающих не опасны). • Альтернативный вариант профилактики после контакта с больным (первые 5 суток) – нормальный иммуноглобулин человека (0, 25 мл/кг, не более 15 мл) для детей до 1 года, иммунодефицитных пациентов и беременных женщин. Введение вакцины лицам, ранее перенесшим корь, не показано (вследствие развития стойкого постинфекционного иммунитета).

Епідемічний паротит -характеризується ураженням білявушних та інших слинних залоз, іноді статевих залоз, підшлункової залози, нервової системи. Збудник - РНК – вмісний вірус, який відноситься до родини Paramіхоvirіdae, має гемаглютинін і нейромінідазу. Популяція вірусу паротиту однорідна за антигенною структурою, але не однорідна за вірулентністю. Первинна репродукція вірусу відбувається в клітинах епітелію респіраторного тракту звідки проникає у кров, слинні та інші залози зовнішньої секреції. Нестійкій у зовнішньому середовищі, чутливий до високих температур, УФО, дезсередників. Тривало зберігається при низьких температурах(-20 - -70°С), до 10 міс.

Епідемічний паротит “Свинка” вірус огляд хворої

• Маніфестні форми складають 70 %, у третини хворих епідемічний паротит перебігає безсимптомно. Захворювання приводить до розвитку стійкого імунітету. Повторні випадки зустрічаються рідко (1, 5 - 3, 0 % випадків). • Джерело інфекції - хвора людина з останніх днів інкубаційного періоду до перших днів хвороби. • Вірус виділяється зі слиною аерозольним шляхом (крапельна передача). • Інкубаційний період 12 – 26 днів (у середньому - 18 днів). Хворий заразний-6 -9 днів від початку захворювання. • Епідемічний паротит вважається дитячою інфекцією (95% всіх захворювань). • Хлопчики хворіють в 1, 5 рази частіше, ніж дівчата. Але в 20 років і старше спостерігається порівняне збільшення захворювань серед жінок (контакти з дітьми).

Прояви епідемічного процесу Інтенсивні показники захворюваності у доприщепний період коливались у межах 180 -460/ 100 тис. нас. Періодичність складала 3 -4 роки. У річній динаміці була сезонність – осінньо-зимова. Хворіли, в основному, діти, міське населення. Вакцинація (з 1982 року) знизила захворюваність у 10 разів. У 2011 р. вона склала -2, 09/100 тис. нас. Зміщення захворюваності на старші вікові групи із організованих колективів (підлітки і дорослі), у них інфекція перебігає тяжче. Сезонність змістилась на квітень. Лабораторна діагностика – виділення вірусу із біологічних рідин застосовується рідко. Для виявлення антитіл –ІФА за нявності тест –систем.

Протиепідемічні заходи • Ізоляція хворого за клінічними показаннями на 10 днів від початку захворювання. • Організованих дітей до 10 років, які контактували, не хворіли на паротит та не були щеплені, підлягають роз‘єднаню на 21 день (можна з 11 по 21). • До 5 дня від контакту можливе проведення екстренної вакцинації. • Карантин у ДДЗ 25 днів, дезинфекцію не проводять, провітрювання, вологе прибірання, миття посуду, іграшок. • Вакцинація ЖПВ в 12 місяців одночасно з вакциною проти кору і краснухи, ревакцинація у 6 років • Завдання ВООЗ – знизити захворюваність у Європейському регіоні менш ніж 1 на 100 тис. нас.

Кашлюк • це захворювання, яке викликається бактеріями кашлюка Bordetella pertussis. Початкові ознаки характеризуються гарячкою, нежиттю, незначним кашлем. Пізніше з’являється спастичний кашель, який затягується до 6 тижнів. Інкубаційний період 7 -10 днів. Популяція бактерій кашлюка гетерогенна за вірулентністю, яку вона швидко втрачає на простих поживних середовищах. У вірулентних мікробів є свої видоспецифічні та типоспецифічні антигени: 1, 2, 3; 1, 2; 1, 3. Іноді виділяють деградований варіант, який має тільки антиген 1. Вважається, що В. parapertussis – це нетоксигенний штам палички кашлюка.

• Детям первого года жизни и непривитым, общавшихся с больным, с целью предотвращения заболевания вводят нормальный человеческий иммуноглобулин по 3 мл 2 дня подряд.

• Хворий заразний найбільше в катаральній стадії і стадії спастичного кашлю, всього до 4 тижнів. Зустрічаються легкі, атипові і безсимптомні форми захворювання – носійство. • Передача інфекції повітряно-крапельним механізмом. • Сприйнятливість до кашлюка висока від народження, немає пасивного імунітету від матері. Захворюваність висока, після введення в медичну практику щеплень - суттєво змінилася і стабілізувалася на показниках 11 – 15 на 100 тис. населення. • В багаторічній динаміці є підйоми через 3 – 4 роки. • Сезонність досить характерна – осінньо-зимова. • Найбільше хворіють діти до року, серед дорослих виникає дуже рідко.

Профілактика кашлюка • забезпечується активною імунізацією за допомогою асоційованого препарата – адсорбованої кашлюкодифтерійно-правцевої(АКДП, Аа. КДП) вакцини, яка містить інактивовану вбиту вакцину проти кашлюка і анатоксини дифтерії і правця. Проводиться з 3 -ох місячного віку, 3 - кратно 0, 5 мл з інтервалом 30 діб, через 1, 5 року - однократна ревакцинація. Важність захворювання у щеплених знижується. Реактогенна вакцина, приблизно у 64% випадків дає місцеві реакції, у 50% - загальні. Ведуться пошуки отримання хімічної вакцини. • Хворі діти підлягають ізоляції до 25 дня від початку захворювання. Бактеріоносії допускаються в колектив після 2 кратного від’ємного посіву не раніше ніж через 14 днів. Для контактних дітей до 7 років карантин 14 днів в домашніх умовах, спостереження 14 днів.

Туберкульоз - це інфекційна хвороба, збудником Туберкульоз якої є мікобактерії туберкульозу, характеризується гранулематозно – казеозним та деструктивним ураженням різних тканин і органів, перебігає з загостреннями, рецидивами та ремісіями. Вражає переважно соціально дезадаптовані групи населення (мігранти, біженці, позбавлені волі, алкоголіки, наркомани), спричиняє стійку втрату працездатності, вимагає тривалого комплексного лікування і реабілітації хворих. Термін туберкульоз – походить від лат. слова tuberkulum – бугорок і по суті відображає морфологічні зміни. Слово фтиза (phthisis) – має грецьке походження і переводиться як сухоти, чахотка, кахексія.

Туберкульоз, як хвороба, був відомий понад 5 тис. років у древньоіндуській цивілізації, яка знала інфекційний характер хвороби, знали властивості її збудника і роль спадковості в розвитку хвороби, що давало підстави в законодавчому порядку проводити заходи соціального захисту вищих каст арійців. • Клінічна характеристика фтизи була зроблена Гіпократом 2500 років тому Фракастро в ХVI ст. висловив думку про заразність туберкульозу. Р. Лаєнек – вивчив на собі клініку. М. І. Пирогов описав морфологічні зміни. Р. Кох відкрив збудника, отримав туберкулін. К. Пірке-проба. Кальметт і Герен отримали вакцину БЦЖ. К. Рентген, Пулій - графія легень

Актуальність • В 1990 р. ВООЗ оголосила, що захворюваність на ТБ у світі набула характеру глобальної епідемії. На протязі багатьoх років у світі щорічно реєструються біля 10 млн. вперше діагностованих випадків ТБ, із яких у 5 млн. діагноз підтверджений бактеріоскопічно (масивні бактеріовиділювачі), і ще у 5 млн. - культурально (невелике бактеріовиділення). Біля 3 млн. хворих на ТБ у світі щорічно помирають. У країнах з слабо розвинутою економікою сконцентровано 95% випадків світової захворюваності на ТБ, 98% смертності від нього, причому 75% хворих складають люди 15 -50 літнього віку.

Етіологія Збудник туберкульозу відносится до родини (Actinomycetale) роду мікобактерій (Micobacterium). Група мікобактерій налічує понад 30 патогенних, умовно патогенних і сапрофітних форм які належать до нетуберкульозних, але деякі з них здатні викликати рідкісні захворювання людини -мікобактеріози. Патогенними для людини є 3 типи МБТ – людський, бичачий і африканський. На живильних середовищах МБТ ростуть повільно (від 3 тижнів до 3 міс). Мають продовгувату, пряму або дещо вигнуту паличкоподібну форму, довжиною 1 -6 мкм і товщиною – 0, 2 -0, 5 мкм, гомогенні або зернисті. Не утворюють спор, кислото-, луго- і спиртостійкі. Для збудників туберкульозу характерна висока стійкість у довкіллі. У харкотинні хворого вони зберігають життєздатність до 10 міс, у жирних харчових продуктах - 8 -10 міс. , у грунті - 1 -2 роки. Збудник добре переносить висушування. При температурі 70 °С зберігається 30 хв. , при 100 °С - 5 хв. Стійкий до низьких температур: при -20 °С зберігає життєздатність протягом 7 років. Швидко (через 3 -5 хв) гинє під дією сонячних і ультрафіолетових променів. З дезінфекційних засобів найефективніші хлорвмісні препарати. Значну епідеміологічну роль має властивість мікобактерій туберкульозу виробляти стійкість до протитуберкульозних препаратів.

Лабораторна діагностика туберкульозу • Збудники туберкульозу мають продовгувату, пряму або дещо вигнуту паличкоподібну форму, довжиною 1 -6 мкм і товщиною – 0, 2 -0, 5 мкм, гомогенні або зернисті. Не утворюють спор, кислото -, луго- і спиртостійкі. Матеріал від хворого – харкотиння, гній із лімфовузлів, змив з бронхів та інші біологічні рідини. Бактеріоскопія мазків, забарвлення по Цілю-Нільсену, посів на середовище Левенштейна. На живильних середовищах МБТ ростуть повільно (від 3 тижнів до 3 міс). •

Джерело збудника Основним джерелом є хворі на легеневі форми туберкульозу, які виділяють мікобактерії під час кашлю з харкотинням. Період заразності хворого на відкриту форму туберкульозу може тривати роками. Встановлено, що протягом року один невиявлений хворий, що виділяє бактерії, може заразити у середньому 10 -12 людей і навіть спричинити мікроепідемію. Хворі на туберкульоз кишок і сечостатевих органів менш небезпечні. Велика рогата худоба, кози, свині, що виділяють збудників Із сечею і калом, і хоча їхня епідеміологічна роль другорядна, корови при туберкульозі вимені створюють серйозну небезпеку, позаяк виділяють мікобактерії разом з молоком. Домашні птахи - мікобактерії виявляють у їх M‘ЯCі та яйцях.

Механізм і шляхи передачі Краплинний механізм: під час кашлю, харкання, голосної розмови, повітряно-пилевий шлях при висушиванні харкотиння. Аліментарний шлях - передача інфекції через молоко і молочні продукти від хворих на туберкульоз корів. Молоко забруднюється мікобактеріями не лише тваринами, але й іноді хворою людиною. Побутова передача інфекції збудники часто виявляються на посуді, білизні, книгах. Внутрішньоутробне зараження плоду (вертикальний шлях). Сприйнятливість організму людини до тубінфекції невисока. При тривалому контакті з хворим, що видяляє палички, інфікується 25 -50% людей. Тільки 5 -15% інфікованих – занедужують, інші виробляють нестерильний імунітет. Він формується через 4 -8 тижнів після інфікування або БЦЖвакцинації.

Прояви епідемічного процесу • Роль соціальних факторів у виникненні і розповсюдженні туберкульозу настільки значна, що його відносять до соціально небезпечних хвороб, які є індикатором соціального благополуччя населення будь якої країни. Інфікованість – це % показник, який відображає кількість вперше виявлених туберкулін-позитивних людей із числа обстежених на протязі року. ВООЗ вважає, що захворюваність серед інфікованих складає до 10 %. і Захворюваність – це статистичний показник кількості хворих вперше виявлених напротязі року в розрахунку на 100 тис. населення. Низька захворюваність у США, Канаді, Західній Европі 10 -17/100 тис. населення, Центральна і Східна Европа – 3578/100 тис населення. В Україні – 22 -53, 3/100 тис. Найвища – в Індії -400 /100 тис.

• Станом на 2011 рік Україна посідає 7 -ме місце у Європі за рівнем захворюваності на туберкульоз. ВООЗ віднесла Україну у 2011 році до третьої категорії країн Європи — це країни з високим показником захворюваності на туберкульоз.

Смертність від туберкульозу - це показник кількості померлих від туберкульозу від захворілих на протязі року в розрахунку на 100 тис. населення. • В Україні цей показник з 7, 8/100 тис. до 2000 року виріс до 22, 3 /100 – 1 місце в Европі. Смерть від туберкульозу складає 80 % від смертей при всіх інфекційних хворобах. Значний вплив на смертність від туберкульозу проявляє: • бездіяльність державних і місцевих органів управління, нерозуміння або ігнорування реальної і потенціальної загрози розповсюдження туберкульозу і його наслідків; • одночасне зростання туберкульозу і СНІДу; • розповсюдження полірезистентних штамів мікобактерій туберкульозу до ліків, які вважають найбільш ефективними в лікуванні цієї хвороби. • недостатня професійна обізнаність медичних працівників у всьому світі з клінічними проявами, діагностикою і лікуванням туберкульозу, що обумовлює зростання його деструктивних і полірезистентних форм.

Рання діагностика туберкульозу • Оскільки на початковому етапі недуги не виникає жодних хворобливих відчуттів, застосувуються специфічні методи дослідження (рентгенологічні, туберкулінодіагностика, інструментальні). • Важливо не нехтувати загальним правилом: коли кашель триває більш ніж 21 день — обов'язковим є рентгенологічне обстеження. • Позачергово обстежуватись необхідно особам з бронхо-легеневими симптомами, з тривалою інтоксикацією невідомої причини. • Раз на рік повинні флюорографічно обстежуватись особи з, так званої, «групи ризику» щодо туберкульозу: хворі на часті пневмонії, цукровий діабет, виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки.

Для виявлення туберкульозу в дітей віком до 14 років проводять пробу Манту. Вона ставиться за допомогою розчину туберкуліну (фільтрат знешкодженої культури мікобактерій туберкульозу) 0, 1 мл якого містить 2 міжнародні туберкулінові одиниці (ТО). 0, 1 мл препарату вводять внутрішкірно у передпліччя (у парні роки - правого у непарні - лівого). Результат проби оцінюють через 72 год. Позитивна, якщо діаметр папули 5 мм і більше, сумнівна - при меншому діаметрі. Зона гіперемії не враховується. Цю пробу ставлять усім щепленим проти туберкульозу дітям з 12 -місячного віку щороку незалежно від попереднього результату. Дітям, нещепленим через медичні протипоказання, проба Манту проводиться двічі на рік починаючи з 6 -місячного віку аж до вакцинації проти туберкульозу. Дітей з «віражем» (поява вперше в житті позитивної проби або збільшення діаметру папули при повторному дослідженні більше ніж на 6 мм) ретельна обстежують клінічно і рентгенологічно.

Результати проби Манту у дітей фіксуються: 1. карті профілактичних щеплень (форма № 063/о) 2. медичній карті дитини (форма № 026/о), 3. історії розвитку дитини (форма № 112/о). Зазначають: а) установу яка випустила стандартний туберкулін, його серію, контрольний номер і термін його придатності; б) дату здійснення проби; в) на правій чи лівій руці вона проводилася; г) результат у мм «Креатив МП-Туберкулез» — тест набор для диагностики Туберкулеза в домашних условиях Москва, Росія

Протиепідемічні заходи спрямовані на нейтралізацію джерела збудника, такі: • виявлення, госпіталізація і лікування хворих на активні форми туберкульозу; • недопущення хворих на активні форми туберкульозу до роботи у дитячих закладах, на підприємствах харчової промисловості, громадського харчування, у тваринницьких комплексах; • проведення амбулаторним хворим контрольованої хіміотерапії. План оздоровлення осередку включає: • проведення поточної та заключної дезінфекції: знезараження виділень хворого, посуду, залишків їжі, вологе прибирання, ультрафіолетове опромінення кімнати, обробка 0, 5 % активованим розчином хлораміну; • санітарно-гігієнічне виховання хворого і членів його сім'ї, поліпшення житлових умов тощо. Вплив на третю ланку: • Обстеження контактних і організація їх хіміопрофілактики. • Тимчасова ізоляція дітей, які перебувають в осередку, вакцинація • Ревакцинація неінфікованих контактних осіб віком до 30 років.

Специфічна профілактика. Для активної імунізації проти туберкульозу застосовують живу суху вакцину БЦЖ (БЦЖ - Bacilla Calmette-Guerin) Безпосередньо перед використанням вакцину розводять стерильним ізотонічним розчином хлориду натрію, який додається до вакцини БЦЖ в ампулах. Одна щепна доза (0, 05 мг) міститься в 0, 1 мл розведеної вакцини. Первинна вакцинація здійснюється внутрішньошкірно у пологовому будинку на 3 -5 -й день життя дитини. Через 4 -6 тижнів утворюється вузлик, через 2 -4 міс. – рубець, який свідчить про вдале щеплення. Ревакцинацію БЦЖ здійснюють у віці 7 років тим дітям, які не інфіковані туберкульозом (з негативною пргобою Манту). Специфічну хіміопрофілактику : ізоніазид у добовій дозі 810 мг/кг на добу протягом 2 -3 міс. (2 курси на рік) призначають контактним особам, з великою реакцією на пробу Манту, хворим на неактивний туберкульоз з ризиком загострення.

ЛІТЕРАТУРА 1. Б. М. Дикий, Т. О. Нікіфорова. Епідеміологія. - Івано-Франківськ, 2006. - С. 84 -87, 91 -94; С. 87 -91; С. 81 -84. 2. Епідеміологія: підручник для студ. вищих мед. навч. закладів / А. М. Андрейчин, З. П. Василишин, Н. О. Виноград; за ред. І. П. Колеснікової. – Вінниця: Нова Книга, 2012. – 576 с. 3. Епідеміологія /За ред. К. М. Синяка. – К. , 1998. – С. 151 -161, 169 -179; С. 161 -169; С. 209 -216.

Дякую за увагу! Будьте здорові!