Тема 4. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ.

Тема 4. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ТА ЗДОРОВ’Я ОСОБИ. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЖИТТЯ ОСОБИ Лекція 4 1. Загальна характеристика злочинів проти життя. 2. Кримінально-правова характеристика вбивства без пом’якшуючих та обтяжуючих обставин. 3. Вбивство при пробтяжуючих обставинах4. Вбивство пом’якшуючих обставинах. и. 5. Вбивство через необережність.

1. Загальна характеристика злочинів проти життя Ст. 3 Конституції України встановлює, що людина, її життя і здоров’я , честь ті гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні вищою соціальної цінністю. Відповідно до ст. 1 КК України охорона особистості і прав громадян від злочинних посягань є однією з основних задач кримінального закону. В діючому КК розділ: «Злочини проти життя та здоров’я особи» в системі цінностей, що охороняються кримінальним законом поставлений на друге місце після норм про національну безпеку України (в попередньому КК був розміщений на третьому місці). Законодавець передбачив сувору відповідальність за вчинення цих злочинів (до довічного позбавлення волі).

Поряд із злочинами проти здоров’я, розділ II КК України передбачає групу злочинів проти життя. До цієї групи відносяться всі злочини, що посягають на життя особи, а саме: • Умисне вбивство (ч. 1 ст. 115 КК); • Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК); • Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК); • Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК); • Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК); • Вбивство через необережність (ст. 119 КК); • Доведення до самогубства (ст. 120 КК)

Самогубство, тобто заподіяння смерті самому собі, як і готування до самогубства та замах на самогубство, не є кримінально караним діянням. Однак, наявність прохання або згоди потерпілого на позбавлення його життя не звільняє того, хто це вчинив, від кримінальної відповідальності за умисне вбивство. В Україні медичним працівникам забороняється вчинення евтаназії — навмисного прискорення смерті або умертвіння невиліковно хворого з метою припинення його страждань (наприклад, евтаназія дозволена законом в Швейцарії (Цюріх), Бельгії, в 4 штатах США: Вашингтон, Вермонт, Джорджія и Орегон, тощо)

Таким чином, більшість злочинів проти життя (за винятком доведення до самогубства) складають вбивства. ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЖИТТЯ Родовим об’єктом цієї групи злочинів є суспільні відносини, що забезпечують недоторканність життя будь-якої іншої людини , тобто біологічне та суспільне її існування від народження до загибелі в результаті насильницького впливу. Безпосередніми об’єктами цієї групи злочинів є життя особи. При цьому початком життя вважається початок фізіологічних пологів. Кінцевим моментом життя визнається настання фізіологічної смерті, коли внаслідок повної зупинки серця і припинення постачання клітинам кисню відбувається незворотний процес розпаду клітин центральної нервової системи і смерть мозку.

Для будь-якого складу злочину проти життя необхідною конструктивною ознакою є потерпілий, тобто будь-яка інша фізична особа, якій злочином заподіяно фізичну шкоду у вигляді смерті. У разі доведення до самогубства потерпілим може бути й особа, яка вчинила замах на самогубство. Спеціальний потерпілий є обов’язковою ознакою таких складів злочинів проти життя: — умисне вбивство малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності (п. 2 ч. 2 ст. 115 КК); — умисне вбивство заручника або викраденої людини (п. 3 ч. 2 ст. 115 КК); -умисне вбивство особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК); — умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого (ст. 116 КК); — умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів (ст. 117 КК), тощо)

ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЖИТТЯ Вбивство є суспільно небезпечним, протиправним діянням. Переважна більшість убивств вчиняються шляхом дії. Однак, це не виключає можливості вчинення вбивства шляхом бездіяльності , коли особа повинна та може запобігти смерті, але свідомо не робить цього. Наприклад, особа, маючи умисел позбавити життя іншу тяжко хвору особу, свідомо не годує її За особливостями конструкції об’єктивної сторони всі злочини проти життя є матеріальними за складом, тобто вони вважаються закінченими тільки після настання смерті потерпілої особи, а у разі доведення до самогубства (ст. 120) — суспільно небезпечного наслідку у вигляді самогубства або замаху на нього Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони складів убивства та доведення до самогубства є наявність причинного зв’язку між діянням і наслідком

ФАКУЛЬТАТИВНІ ОЗНАКИ ОБ’ЄКТИВНОЇ СТОРОНИ Для кваліфікації злочину проти життя не має значення час його вчинення. Виняток — умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини , конструктивною ознакою якого є його вчинення під час пологів або відразу після пологів (ст. 117 КК) Для більшості складів злочинів проти життя спосіб їх вчинення не має значення для кваліфікації. Однак, у деяких випадках спосіб здатен змінювати кваліфікацію (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК — умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю; п. 5 ч. 2 ст. 115 КК — умисне вбивство, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб). Також спосіб є конструктивною ознакою у доведенні до самогубства (ч. 1 ст. 120 КК) Обстановка вчинення злочину проти життя в деяких випадках здатна змінювати основний (простий) склад злочину на кваліфікований (п. п. 10, 11 ч. 2 ст. 115 КК) або привілейований (ст. 118 КК)

Суб’єктом злочинів проти життя є фізична особа, яка згідно з ч. 1 ст. 22 КК до вчинення злочину досягла 16 років (статті 118 -120 КК) або згідно з ч. 2 ст. 22 КК вчинила злочин проти життя у віці від 14 до 16 років (статті 115 -117 КК). Якщо злочин проти життя вчиняється спеціальним суб’єктом, то основний (простий) склад цього злочину змінюється на кваліфікований або привілейований CУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ЖИТТЯ Наявність кваліфікованого складу вбивства пов’язана з вчиненням цього злочину: ґвалтівником або особою, яка насильницьким способом задовольняє статеву пристрасть неприродним способом (п. 10 ч. 2 ст. 115 КК); особою, яка діє на замовлення (п. 11 ч. 2 ст. 115 КК); особою у складі групи, що діє за попередньою змовою (п. 12 ч. 2 ст. 115 КК); особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116 -118 КК. Встановлення кваліфікованого складу самогубства (ч. 2 ст. 120 КК) залежить у тому числі від факту його вчинення особою, у матеріальній або іншій залежності від якої знаходився потерпілий Якщо посягання на життя особи вчинено суб’єктом, який перебував у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого, то вчинене утворює привілейований склад умисного вбивства, передбаченого ст. 116 КК. Мати новонародженої дитини є обов’язковою ознакою іншого привілейованого складу умисного вбивства (ст. 117 КК). Також обов’язковою ознакою привілейованого складу умисного вбивства, передбаченого ст. 118 КК, є особа, яка перевищує межі потрібної оборони або заходи, необхідні для затримання злочинця

Суб’єктивна сторона злочинів , що посягають на життя: Умисна форма вини умисне вбивство (ч. 1, 2 ст. 115). Умисне вбивство є кваліфікованим за умови його вчинення: з корисливих мотивів (п. б ч. 2 ст. 115 КК); з хуліганських мотивів (п. 7 ч. 2 ст. 115 КК); з мотивів помсти за виконання особою службового або громадського обов’язку (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК); з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості (п. 14 ч. 2 ст. 115 КК). Умисне вбивство стає кваліфікованим і за наявності мети приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9 ч. 2 ст. 115 КК). Необережна форма вини у разі вбивства (ст. 119 КК) може бути виражена як у вигляді злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості У разі доведення до самогубства (ст. 120 КК) суб’єктивна сторона може мати вигляд умислу або необережності. Теоретично не виключено, що у разі доведення до самогубства двох або більше осіб (ч. 2 ст. 120 КК) щодо деяких з них у наявності буде умисел, а щодо інших — необережність Емоційний стан у вигляді сильного душевного хвилювання є конструктивною ознакою окремого привілейованого складу умисного вбивства, передбаченого ст. 116 КК.

2. Кримінально-правова характеристика вбивства без пом’якшуючих та обтяжуючих обставин (ч. 1 ст. 115 КК) Особлива суспільна небезпека умисних вбивств полягає в тому, що вони завдають шкоди, яка не має відповідного еквіваленту — людина позбавляється життя. Чинне кримінальне законодавство визначає вбивство як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (ч. 1 ст. 115 КК). Аналіз ст. 119 КК України дозволяє зробити висновки, що кримінальне законодавство України під поняттям вбивства розуміє як умисне так і з необережності протиправне заподіяння смерті іншій людині. Тому, поняття вбивства, зазначеного у ч. 1 ст. 115 чинного КК України необхідно тлумачити обмежено, тобто відносно суспільно небезпечних діянь, передбачених ст. 115 -118 КК України.

Об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, є життя людини. Об’єктивна сторона даного злочину визначена в диспозиції статті як злочин з матеріальним складом і характеризується трьома обов’язковими ознаками: ОБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ВБИВСТВА БЕЗ ПОМ’ЯКШУЮЧИХ ТА ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИН (ПРОСТОГО ВБИВСТВА) 1) вчинення діяння (дії або бездіяльності), що спрямовано на позбавлення життя іншої людини (нанесення ударів, позбавлення води і їжі і т. п. ) 2) настання наслідків у вигляді смерті іншої людини 3) причинний зв’язок між діянням винного і настанням смерті потерпілого

Необхідною умовою кваліфікації діяння винного за ч. 1 ст. 115 КК є відсутність яких-небудь пом’якшуючих або обтяжуючих обставин, зазначених у статтях 116 — 118 КК або ч. 2 ст. 115 КК. Тільки в цьому випадку мова може йти про злочин, передбачений ч. 1 ст. 115 КК — вбивство без пом’якшуючих або обтяжуючих обставин ( «просте» вбивство). Обов’язковою ознакою складу злочину, що розглядається є настання наслідку у вигляді смерті людини. Між дією або бездіяльністю винного і настанням смерті потерпілого повинен бути причинний зв’язок. Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті іншої людини. Якщо з яких-небудь обставин, що не залежали від волі винного, смерть потерпілого не настала, вчинене необхідно розглядати як замах на вбивство.

СУБ’ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ПРОСТОГО ВБИВСТВА Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом). Мотив, мета й емоційний стан винного в момент вчинення злочину, якщо вони не передбачені ч. 2 ст. 115 і статтями 116 — 118 КК, на кваліфікацію не впливають. Найбільш розповсюдженими мотивами вчинення «простого» вбивства є ревнощі і помста. Суб’єктом злочину може бути фізична осудна особа, яка досягла 14 -річного віку.

Частина 2 ст. 115 КК передбачає ряд кваліфікуючих ознак , наявність яких свідчить про вчинення умисного вбивства при обтяжуючих обставинах. Умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, у порівнянні з іншими видами вбивств, являє значну суспільну небезпеку вчиненого. Обтяжуючі обставини при вбивстві зазначені у пунктах 1 -14 ч. 2 ст. 115 КК. Для кваліфікації умисного вбивства за ч. 2 ст. 115 необхідно встановити хоча б одну ознаку, передбачену ч. 2 ст. 115. Якщо в діях винної особи таких ознак вбачається декілька, то всі вони мають отримувати самостійну правову оцінку за відповідним пунктом ч. 2 ст. 115. Перелік обтяжуючих обставин, вказаний у ч. 2 ст. 115 КК, є вичерпним. 3. Вбивство при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК У)

Обтяжуючі обставини при умисному вбивстві: 1) двох або більше осіб; 2) малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності; 3) заручника; 4) вчинене з особливою жорстокістю; 5) вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб; 6) з корисливих мотивів; 7) з хуліганських мотивів; 8) особи чи її близького родича у зв’язку з виконанням цією особою службового або громадського обов’язку; 9) з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення; 10) поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті неприродним способом; 11) вчинене на замовлення; 12) вчинене за попередньою змовою групою осіб; 13) вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за винятком вбивства, передбаченого статтями 116 -118 КК. 14) з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості

Об’єктом злочину передбаченого ч. 2 ст. 115 є життя людини. Об’єктивна сторона означеного вбивства визначається в законі як злочини з матеріальним складом і характеризуються наявністю трьох обов’язкових ознак: Для позбавлення людини життя може бути застосоване як фізичний вплив (удар, постріл і т. п. ), так і психічне (заподіяння щиросердечної травми, що викликала смерть і т. п. ) У випадку вчинення вбивства шляхом бездіяльності мова може йти про невчинення винним дій, що могли запобігти настання смерті за умови, що особа зобов’язана було і мало можливість вчинити такі дії. До числа ознак об’єктивної сторони умисного вбивства, що мають значення для кваліфікації, необхідно віднести спосіб і обстановку вчинення злочину. 1) вчинення протизаконного діяння (дії або бездіяльності), що позбавляє життя іншої людини 2) настання наслідку у вигляді смерті іншої людини 3) причинний зв’язок між діянням і настанням смерті

Суб’єктивна сторона вбивства характеризується як умисною формою вини із прямим умислом. До числа ознак суб’єктивної сторони умисних вбивств, що мають значення для кваліфікації, необхідно віднести також мотив, мету й емоційний стан винного в момент вчинення злочину. Мотив і мета злочину та емоційний стан суб’єкта підлягають з’ясуванню, оскільки у ряді випадків вони впливають на кваліфікацію умисного вбивства. Ч. 2 ст. 115 передбачає відповідальність за умисне вбивство: з корисливих мотивів (п. 6), з хуліганських мотивів (п. 7), у зв’язку з виконанням потерпілою особою службового або громадського обов’язку (п. 8), а також з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення (п. 9). Суб’єктом вбивств, передбачених ст. 115 КК — «Умисне вбивство» , може бути фізична осудна особа, що досягла 14 років, тому що в цьому віці особа вже має можливість усвідомлювати протиправність вчиненого їм діяння.

Кримінальний закон передбачає три склади вбивств, що розглядаються як вчинені при пом’якшуючих обставинах: 4. Вбивство при пом’якшуючих обставинах 1. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання 2. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини 3. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця

1. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання Об’єкт злочину — життя особи. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями — посяганням на життя іншої особи; 2) наслідками у вигляді смерті людини; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком, а також 4) часом і певною обстановкою вчинення злочину. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є час його вчинення. Цей злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хвилювання. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього декілька хвилин. Насильство, яке викликає у винного стан сильного душевного хвилювання, обов’язково має бути протизаконним. Протизаконний характер означає, що потерпілий не мав за законом права у даному випадку застосовувати таке насильство. Протизаконність дій потерпілого у даному випадку виступає причиною виникнення у винного специфічного емоційно-психологічного стану, який, у свою чергу, викликає відповідну його реакцію у вигляді заподіяння тяжкого тілесного ушкодження. Іншими словами, якби потерпілий не вчиняв протизаконних дій щодо винного чи інших осіб, винний, у свою чергу, не вчинив би протиправних дій щодо нього.

Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 14 -річного віку і перебувала під час вчинення злочину у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання чи тяжкої образи з боку потерпілого. Суб’єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: 1) умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; 2) емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.

Об’єктом злочину є життя новонародженої особи. Потерпілим від цього злочину може бути лише власна новонароджена дитина матері. Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1). діями — посяганням на життя іншої новонародженої дитини; 2) наслідками у вигляді її смерті; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідком, а також 4) часом і певною обстановкою — це діяння може бути вчинено лише під час пологів або відразу після пологів. Суб’єктом злочину може бути лише мати потерпілої дитини, яка є осудною і на момент вчинення злочину досягла 14 -річного віку. Суб’єктивна сторона характеризується прямим або непрямим умислом. Психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують такі особливості: 1) його вчинення обумовлене емоційною напругою, викликаною вагітністю і пологами та психічними процесами, що їх супроводжували (зокрема сімейним конфліктом, подружньою зрадою, матеріальними та іншими соціально-побутовими негараздами); 2) тимчасовий психічний розлад послаблює здатність матері усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв’язку з чим вона є обмежено осудною. 2. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитин и

3. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця Об’єктом злочину є життя особи. Потерпілими від цього злочину є три категорії осіб: Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді посягання на життя іншої людини; 2) наслідками у вигляді заподіяння їй смерті; 3) причинним зв’язком між зазначеними діями та наслідками, а також 4) певною обстановкою. 1) особа, яка вчинює суспільне небезпечне посягання і щодо якої винний застосовує заходи необхідної оборони (ст. 36) 2) особа, дії якої були неправильно оцінені винним (ст. 37) 3) особа, яка вчинила злочин і щодо якої винний вживає заходів із затримання (ст. 38)

Обов’язковою умовою кваліфікації вбивства за ст. 118 є перебування винного при вчиненні цього діяння у стані необхідної оборони, уявної оборони або в умовах необхідності затримання злочинця. Якщо буде встановлено, що винний не перебував у такій обстановці, вчинене ним за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 115. Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті потерпілого. Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16 -річного віку і перебуває у стані необхідної, уявної оборони або правомірного затримання особи, що вчинила злочин. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного має охоплюватись той факт, що він діє в умовах необхідної оборони або умовах, необхідних для затримання злочинця. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути обумовлена захистом від суспільного посягання охоронюваних за коном прав і інтересів. При перевищенні заходів, необхідних для затримання злочинця, домінуючим є певне спрямування дій винного — він переслідує мету затримати особу, яка вчинила злочин, і доставити її відповідним органам влади.

5. Вбивство через необережність (cт. 119 КК) Об’єктом злочину є життя особи. Об’єктивна сторона злочину характеризується: Якщо необережне заподіяння смерті є ознакою іншого злочину (зокрема передбаченого ч. 2 ст. 134, ч. 3 ст. 135, ч. 3 ст. 136, ч. 2 ст. 137, ч. 2 ст. 139), воно кваліфікується за статтею ОX КК, що передбачає відповідальність за цей злочин, і додаткової кваліфікації за ст. 119 не потребує. Злочин вважається закінченим з моменту настання смерті особи. 1) діянням — посяганням на життя іншої людини 2) наслідками у вигляді її смерті 3) причинним зв’язком між вказаними діянням і наслідками

Суб’єкт злочину загальний. З суб’єктивної сторони злочин характеризується необережністю : злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. Вбивство через необережність необхідно відмежувати від випадкового заподіяння смерті (казусу), коли особа, що заподіяла смерть потерпілому, не передбачала настання смерті потерпілого від своїх дій (бездіяльності) і за обставинами справи не повинна була або не могла цього передбачати. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 119) є вбивство через необережність двох або більше осіб.

Дякую за увагу !)