Тема 4 Тіньова економіка як джерело загроз економічній

Тема 4. Тіньова економіка як джерело загроз економічній безпеці Лектори: к. е. н. , доц. Цимбал Людмила Іванівна, к. е. н. , доц. Черницька Тетяна Володимирівна

Лекційні питання 1. 2. 3. 4. Поняття та специфіка тіньової економіки Умови існування тіньової економіки Сутність економічної злочинності та її види Законодавчі та економічні засоби легалізації тіньового бізнесу Питання для самостійного розгляду 1. Тіньова економіка як суспільне явище 2. Неформальна економіка, її сутність та види 3. Умови існування тіньової економіки в країнах з різним рівнем соціально-економічного розвитку 4. Тіньова економіка в Україні, форми її прояву 5. Методи легалізації тіньового бізнесу 6. Шляхи детінізації економіки 7. Світова практика детінізації економіки 8. Практичні види та специфіка тіньової економіки 9. Методи оцінки тіньової економіки 10. Види тіньової економіки

1. Поняття та специфіка тіньової економіки Літературні джерела Попович В. М. Теорія детінізації економіки. – Ірпінь, 2001. – С. 175 Thomas J. (1999): Quantifying the blackeconomy: “measurement without theory”yet again? The Economic journal, 109. –Р. 387. Feige Edgard L. (1990). Definining and Estimating Underground and Informal Economies: The New Institutional Economic Approach, World Development, 18. – № 7. –Р. 990. Проект “Тіньова економіка: соціальні проблеми неофіційної економічної діяльності в Україні”. – К. , 2000. – С. 12. Трактування терміна «тіньова економіка» Тіньова економіка – це такий стан розвитку кризових, криміногенних процесів в економіці, коли доходи злочинного походження стали засобом скоєння нових, нерідко більш небезпечних злочинів, а отримані за рахунок їх скоєння доходи перестали носити споживчий характер, а трансформувались у базу відтворення незаконних капіталів і криміногенного потенціалу в усіх сферах цивільно-правових, організаційнорегулятивних і суспільно-економічних відносин Тіньова економіка включає ті види економічноїдіяльності, які не записані на національних дохіднихрахунках Тіньова економіка включає усю економічну діяльність, яка з будь-яких причин не враховується офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту Тіньова економіка – сукупність відносин між окремимиіндивідуумами, групами індивідуумів, індивідуумами таінституційними одиницями, окремимиінституційними одиницями щодо виробництва, розподілу, перерозподілу, обміну та споживанняматеріальних благ та послуг, результати яких за тих чиінших причин не враховує офіційна статистика і обсягякої не включається до макроекономічних показників В. Тацій. Правові засоби детінізації Тіньова економіка — це економічна діяльність, яка з якихось причин не враховується економіки // Вісник НАН України. офіційною статистикою і не потрапляє до валового національного продукту. Вона – 2001. –№ 4. проявляється у сукупності нелегальних і псевдолегальних операцій, що забезпечують рух речей, прав, дій як у нелегальній, так і в легальній сферах економіки

Теоретичні підходи до визначення поняття «тіньова економіка» : - юридичний (правовий); - економічний; - статистичний; - соціологічний; - комплексний.

1. Юридичний: Головним критерієм віднесення до тіньової економіки є незаконний характер діяльності, тобто поза межами офіційного законодавства. 2. Економічний: Тіньова економіка визначається як виробництво приховане від податків. 3. Статистичний: Критерієм віднесення до тіньової економіки є неврахування господарської діяльності органами статистики. 4. Соціологічний: Характерною особливістю цього підходу є підвищена увага до соціальних моментів, неекономічної мотивації, до соціального статусу учасників тіньової економіки. 5. Комплексний: враховує всі вищезазначені підходи

Групи доходів громадян за К. Хартом формальні доходи – заробітна плата та трансфери (пенсії, допомоги по безробіттю); законні неформальні доходи – від неофіційної зайнятості в сільському господарстві, будівництві, транспорті, торгівлі, сфері надання послуг і від приватних трансферів (подарунків, боргів, жебракування); незаконні неформальні доходи – від крадіжок, проституції, сутенерства, корупції, продажу наркотиків, купівлі краденого.

Види тіньової економіки легальна (але не врахована статистичними органами), або неформальна прихована (підпільна) кримінальна (фіктивна)

Розподіл тіньової економіки на складові (зони)

Розподіл тіньової економіки України за складовими (зонами) Неформальна (неофіційна) економіка – 24% (98 млрд. грн. ): Ø переважно економічна діяльність домогосподарств (має позитивний соціальний аспект). Підпільна (прихована) економіка – 49% (понад 200 млрд. грн. ): Ø нелегальне виробництво дозволених товарів, контрафактна продукція; Ø вивід частини господарської діяльності легальних компаній у тінь з метою ухилу від податків (з/п в “конвертах”, завищення видатків, заниження виручки та ін. ). Фіктивна (кримінальна) економіка – 27% (близько 115 млрд. грн. ): Ø корупція – щорічно 60 -100 млрд. грн. ; Ø наркоринок – близько 5 млрд. грн. ; Ø проституція – до 5 млрд. грн. ; Ø незаконна торгівля зброєю – 1 -1, 5 млрд. грн. ; Ø інше

Взаємопроникнення економік

Схема взаємодії легальної та тіньової економік як системи

До позитивів тіньової економіки можна віднести 1) нагромадження капіталу; 2) додаткові робочі місця; 3) реалізація ідей; 4) формування механізмів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки (колекторські фірми); 5) виробництво стратегічних та імпортозамінних товарів та послуг.

Негативи тіньової економіки Економічні Соціальні Зменшення обсягів податків Видача зарплати в конвертах Сумбурність та неврегульованість розвитку економіки Зменшення обсягів пенсійного забезпечення Зниження інвестиційної привабливості національної економіки Неможливість сформувати ефективну систему охорони здоров'я, доступу до освіти та ін. Неможливість використання тіньових коштів в екстрених цілях (під час фінансовоекономічної кризи, стихійного лиха, введення надзвичайного стану) Втрата довіри громадян до органів державного управління Політичні Складність управління економікою країни Створення негативного іміджу держави

2. Умови існування тіньової економіки Об’єктивні фактори, які пояснюють значні обсяги тіньової економіки: високі податки і нерівномірне податкове навантаження; недостатня прозорість податкового законодавства та постійне внесення до нього змін; повільні та непрозорі приватизаційні процеси; втручання владних структур усіх рівнів у діяльність суб’єктів господарювання; корупція органів державної влади та місцевого самоврядування.

Поширення такого соціально-економічного явища як тіньова економіка, а також обсяги продукції та фінансових ресурсів, які обертаються в цій сфері, є суттєвою перешкодою сталому розвитку економіки. Значною проблемою є те, що переважна більшість операцій, які можна віднести до тіньових, можна здійснювати в легальному нормативно-правовому полі, а доведення факту здійснення тіньової діяльності потребує значних зусиль органів державної влади. Внаслідок того, що обсяги тіньової економіки не можуть бути повноцінно враховані офіційною статистикою, розроблення спеціальних методів обліку і оцінок цього явища стає неможливим.

Методи обрахунку тіньової економіки прямі непрямі Перевагу в Європейському союзі надають непрямим методам ("indirect methods") метод різниці між національними витратами та доходами населення, метод різниці між офіційною та реальною робочою силою, метод угод, метод попиту на валюту, електричний метод (метод Кауфман-Калиберда, метод Лацко), моделювання.

Метод Фейга (угод) Відображає взаємозв’язок між офіційним ВВП та кількістю угод базується на основі рівняння Фішера (M ∙ V = P ∙ Q) модифікується у таке рівняння Е. Фейга: M∙V=p∙T, де M – гроші, V – швидкість обертання, p – ціна, Т – всього угод. Припущення повинні бути зроблені щодо швидкості обертання грошей і відносин між вартістю загальної кількості угод (р ∙ Т) і загальним номінальним ВВП

Недоліки методу угод: - припущення про базовий "безтіньовий" рік, - припущення щодо нормального рівня ВВП та угод. Отже, обсяг "тіньового" сектору національної економіки є різницею між офіційним рівнем ВВП та загальною кількістю угод, але в даному випадку не беруться до уваги перехресні платежі. Саме для уникнення їх перенесення в "тіньовий" сектор необхідний великий та специфічний обсяг даних.

Критика методу обрахунку тіньової економіки за Ф. Шнайдером Відчувається “рука” МВФ у викривленні даних Табл. 1. Рівень тіньової економіки країн Балтії, % до ВВП 2003 * ** 2004 * ** 2005 * 2006 ** * ** 2007 * ** 2008 2009 2010 ** ** ** 31, 6 31, 9 32, 0 LV 41, 4 31, 4 42, 0 32, 0 42, 7 32, 7 43, 7 33, 7 44, 3 32, 6 LT 31, 9 32, 2 32, 8 33, 4 34, 0 32, 8 32, 0 32, 2 32, 4 EE 40, 0 30, 0 40, 3 30, 3 41, 1 31, 1 41, 9 31, 9 42, 3 30, 7 29, 6 29. 8 29, 9 * Prof. Dr. Friedrich Schneider, Dr. Andreas Buehn. «Shadow Economies all over the World: New Estimates for 162 Countries from 1999 to 2007» . ** Prof. Dr. Friedrich Schneider, Dr. Andreas Buehn. «Ēnu ekonomika Latvijā un citas Eiropas valstīs: Ko mēs (ne) zinām? » 2010, septembris.

Найвищий рівень тінізації економіки спостерігається у таких галузях: 1) нафтогазодобувна галузь; 2) сільське господарство; 3) малий і середній бізнес.

Рейтинг тінізації сфер економіки України Сфера економіки (легальний бізнес) Рівень тінізації, % від ВВП по галузі Частка у структурі ВВП, % Грошовий еквівалент тінізації, млрд. грн. 1. Торгівля - торгівля на ринках 50% 90% 16, 5% 64 2. Будівництво та торгівля нерухомістю 37, 4% (офіц. 27, 4%) 4% 15 3. Фінансовий сектор та сільське господарство 27% 4. Переробна промисловість 22, 4% 18, 6% 32, 5 5. Видобувна промисловість - кокс і пр-ти нафтопереробки 19, 5% (офіц. 42%) 4, 7% 8, 2 Легка промисловість Харчова промисловість 42% 39% 45% 20 8, 8

Структура тіньового сектору України за оцінками податкової системи Обсяги тіньового сектору економіки України становлять мінімум 350 млрд грн. щорінчно. Даний обсяг, за оцінкою фіскальних органів, розподіляється так: 170 млрд грн - зарплата в "конвертах", 100 млрд – прибутки власників активів через виведення безготівкових засобів у готівку або на інвалютні рахунки в іноземних банках, 35 млрд – неофіційні платежі, 45 млрд грн – основні засоби, матеріальні ресурси та послуги тіньового сектору.

3. Сутність економічної злочинності та її види Основні види глобальної злочинності: 1. Міжнародні злочини – спрямовані проти світової спільноти та безпеки людства (агресія, насильницьке встановлення режиму і т. п. ); 2. Злочини, що носять міжнародний характер – контрабанда, незаконне розповсюдження продукції, нелегальна міграція, піратство (і інтелектуальне в тому числі), розповсюдження порнографії, друкування фальшивих грошей та ін. 3. Злочини, пов'язані з нерезидентами – здійснені суб'єктами іншої держави або ж проти них самих.

Економічна злочинність за ознакою сфери охоплення: Внутрішня Зовнішня Глобальна – транснаціональна та мультинаціональна діяльність

Види злочинної діяльності Шахрайство з інтелектуальною власністю Комп'ютерна злочинність Злочинність в сфері екології Торгівля забороненими товарами Торгівля людьми “Відмивання” грошей Шахрайство із страховими та перестраховими операціями Доведення до банкрутства Корупція Проникнення в легальний бізнес Крадіжки національно-культурних цінностей Тероризм

Злочинність в економіці ЄС Кількість злочинних організацій – 3600 Значне зростання ринку підробок. Так, частка підробок, що становлять загрозу здоров”ю, у загальній к-ті підробок зросла з 14, 5% (докризового ринку) до 28, 6% у 2011 р. Підроблюється все: від медикаментів та продуктів харчування і закінчуючи деталями літаків. Зростає незаконна зайнятість населення та порушення норм мінімальної з/п, поширюється торгівля людьми. Зростають обсяги різноманітних видів податкового шахрайства.

Алгоритм формування економічного доходу від злочинної діяльності Кримінальне інвестування Перехід коштів в легальний бізнес Особисте споживання Накопичення доходу від злочинної діяльності Легалізація кримінального доходу Використання кримінального доходу

4. Законодавчі та економічні засоби легалізації тіньового бізнесу Напрями зниження тіньової діяльності у сфері підприємництва • Створення умов для легалізації тіньових структур • Зниження податкового тиску, захист інтересів підприємців • Стимулювання підприємницької діяльності • Застосування жорстких адміністративних і каральних заходів • Усунення державних корумпованих структур на всіх рівнях влади

Державна політика детінізації повинна містити дві взаємоузгоджені складові: Адміністративна складова детінізації • Впровадження механізму безповоротності покарання порушників податкового законодавства • Зробити мінімізацію податків економічно невигідною • Порушення повинно підпадати під адміністративну відповідальність Мотиваційна складова детінізації • Зниження податкового навантаження • Спрощення податкового законодавства • Покращення якості державних послуг

Економічні засоби детінізації бізнесу: Реформування національної системи фінансового контролю за здійсненням протизаконної діяльності у напрямі розробки конкретних інструментів обмеження тіньових систем перерозподілу фінансових ресурсів за кожним конкретним випадком Формування спеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленим до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними Застосування мінімальних цін на високоліквідні імпортні товари (передусім підакцизні) для розрахунків і сплати податків; створення інституту представників митної та податкової в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподаткування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів підприємництва) Запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній

Застосування змін в організаційній структурі державних холдингових компаній (зокрема, позбавлення підприємств права юридичної особи) та інші Спрощення податкового законодавства, забезпечення його прозорості, стабільності та упорядкованості; Покращення інвестиційного клімату та активізації притоку закордонних та внутрішніх капіталів через спрощення державного регулювання підприємництва, мінімізацію податкового тиску, прозорість надання податкових пільг; Підвищення контролю за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, а також забезпечення прозорості, гласності та доступності громадськості до приватизаційних процесів; Гарантування на державному рівні жодних спроб притягнення до кримінальної відповідальності власників капіталів, що отримані незаконним шляхом, але за умови залучення таких капіталів до виробничої сфери економіки.

Рівень тіньової економіки та рівень податкового навантаження і соціальних відрахувань в країнах ОЕСР Країна ТЕ в % від ВВП ПДВ, % Середня ставка, % Соціальні відрахування, відрахування % +середня ставка, % Загальні податкові відрахуванн я, % Греція 28, 5 18, 0 11, 0 43, 3 54, 3 72, 3 Італія 27, 0 19, 0 12, 0 41, 9 53, 9 72, 9 Іспанія 22, 9 16, 0 13, 0 38, 2 51, 2 67, 2 Бельгія 21, 9 21, 0 19, 0 36, 0 55, 0 76, 0 Швеція 19, 2 25, 0 20, 0 33, 6 53, 6 78, 6 Норвегія 18, 9 23, 0 19, 8 38, 8 61, 8 Данія 18, 3 25, 0 36, 0 9, 0 45, 0 70, 0 Ірландія 15, 9 21, 0 20, 0 19, 5 39, 5 60, 5 Канада 14, 6 7, 0 21, 0 15, 0 36, 0 43, 0 Німеччина 14, 5 15, 0 18, 0 32, 2 50, 2 65, 2 Франція 14, 3 20, 6 6, 0 44, 0 50, 0 70, 6 Голландія 14, 0 17, 5 10, 0 39, 8 49, 8 67, 3 Великобританія 13, 1 17, 5 16, 0 21, 4 37, 4 54, 9 США 8, 8 3, 0 17, 0 21, 4 38, 4 41, 4 Австрія 8, 3 20, 0 8, 0 42, 4 50, 4 70, 4 Швейцарія 7, 5 6, 5 10, 0 23, 2 39, 7

Інтегральний показник рівня тіньової економіки в Україні (у % від обсягу офіційного ВВП), темпи приросту/зниження рівня реального ВВП (у % до попереднього року) та рівень безробіття (за методологією МОП)

Динаміка рівня тіньової економіки за окремими методами, % від обсягу офіційного ВВП