Тема 4. СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО І ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЙОГО

Тема 4. СУСПІЛЬНЕ ВИРОБНИЦТВО І ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЇ Питання, що розглядаються: Суспільне виробництво: суть, структура. Основні фактори суспільного виробництва. Проблеми організації економіки. Крива виробничих можливостей. 4. Форми організації суспільного виробництва 1

1. Суспільне виробництво: суть, структура Виробництво складає вихідний пункт і першу ознаку економічної діяльності людей. Виробництво - це процес взаємодії людини з природою з метою створення матеріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. Історично воно пройшло тривалий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів до виробництва найскладніших технічних систем. 2

Виробництво як перетворювальна система 3

Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним. Люди не можуть перестати виробляти тому, що вони не можуть перестати споживати. Виробництво стає суспільним внаслідок поділу праці. 4

Суспільний поділ праці - це спеціалізація виробників на виготовленні певних продуктів або за певними видами діяльності. Поглиблення суспільного поділу праці — це тривалий історичний процес, який розпочався у глибокій давнині й триває до цього часу. 5

Структура суспільного виробництва 6

Виробництво, як процес суспільної праці, послідовно проходить усі ці фази (ВИРОБНИЦТВО - РОЗПОДІЛ - ОБМІН – СПОЖИВАННЯ) і одночасно перебуває в кожній з них у певний момент. Первісну основу життя становить суспільне виробництво 7

Суспільне виробництво за своєю структурою складається із таких елементів : 8

Суспільне виробництво — виробництво, яке складається з двох сфер: 9

За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі блоки галузей: 10

11 Основне виробництво - це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Примноження суспільного багатства визначається саме цими галузями, їхнім технічним рівнем. Основне виробництво включає промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво.

12 Виробнича інфраструктура - це галузі, які обслуговують основне виробництво та забезпечують ефективну економічну діяльність на кожному підприємстві та в народному господарстві в цілому. До них належать: транспорт, зв'язок, торгівля, кредитно-фінансові галузі; спеціалізовані галузі ділових послуг інформаційних, рекламних, консультаційних). Основне виробництво і виробнича інфраструктура в сукупності становлять сферу матеріального виробництва.

13

14 В економічній теорії в практиці господарювання підприємства матеріальної сфери поділяють на два підрозділи: І - виробництво засобів виробництва і ІІ - виробництво предметів споживання. Якщо перші призначено для відтворення переважно речових, матеріальних елементів продуктивних сил, то другі - для відтворення людських фактора виробництва. Проблема співвідношення І і ІІ підрозділів суспільного відтворення має величезне значення для розвитку економіки. Стосовно промисловості виділяють групу "А" (засоби виробництва) і групу "В" (предмети споживання).

15 Соціальна інфраструктура - це нематеріальне виробництво, де створюються нематеріальні форми багатства та надаються нематеріальні послуги, які відіграють вирішальну роль у всебічному розвитку трудящих, примноженні їхніх розумових та фізичних здібностей, професійних знань, підвищенні освітнього й культурного рівня. Сфера соціальної інфраструктури включає: охорону здоров'я та фізичну культуру, освіту, побутове обслуговування, громадський транспорт і зв'язок, культуру, мистецтво та ін. В сукупності виробництво матеріальних послуг (виробнича інфраструктура) і нематеріальних послуг становлять сферу послуг.

2. Основні фактори суспільного виробництва Існують різні підходи при виділенні факторів і їх класифікації в окремі групи Марксистська теорія в якості факторів виділяє: особистий фактор виробництва і речовий фактор виробництва. 16

17

Засоби виробництва самі по собі, без тісного контакту з людською працею не можуть виробляти блага і являють собою груду мертвих речей. Щоб процес виробництва розпочався, потрібно з'єднати засоби виробництва з робочою силою, тому засоби виробництва і люди, які володіють певними навиками, досвідом в органічній сукупності утворюють продуктивні сили суспільства. 18

Сучасна економічна теорія традиційно виділяє чотири групи факторів виробництва: 19

В економічній теорії пост-індустріального суспільства до факторів виробництва відносять також інформаційний та екологічний фактори. Отже, що виробництво можливе тільки за умови введення у виробничий процес всіх факторів виробництва. 20

Земля, чи більш широко - природні ресурси - це дар природи для наших виробничих процесів – земля, яка використовується для обробітку, для зведення будинків, заводів і прокладання доріг; енергетичні ресурси для забезпечення пальним машин і теплом наших помешкань; неенергетичні ресурси, наприклад, мідна і залізна руда чи пісок. Навколишнє середовище - повітря, яким ми дихаємо, і воду, яку п'ємо, - розглядаємо також як природні ресурси. 21

Праця - це свідома діяльність людини, спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб, матеріальних і духовних благ, а також інша діяльність, зумовлена суспільними потребами. Праця вимірюється часом, витраченим людиною на виробництві. Вважається, що в процесі праці відбувається споживання робочої сили, а також розвиток і вдосконалення самої людини завдяки нагромадженню знань, досвіду, підвищенню кваліфікації. Чим більш кваліфікована праця людини, тим вищий її капітал, а відповідно і дохід з цього капіталу. 22

Капітал утворюють товари тривалого використання, вироблені для виробництва інших товарів. Сюди відносять верстати, дороги, комп'ютери, молотки, вантажівки, сталели-варні заводи, автомобілі, машини для миття посуду. (Іншими словами, це матеріальні та фінансові ресурси в системі факторів виробництва). 23

Підприємницькі здібності - особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва та являє собою діяльність по координації та комбінуванні всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг. І хоча носієм підприємницьких здібностей також виступає людина, їх не можна прирівняти до праці. Далеко не кожен з нас має дар підприємця, тому підприємництво вважають особливим людським ресурсом, що об'єднує всі інші ресурси в єдиний процес виробництва товарів або послуг. 24

25 Функції підприємця Поєднує землю, працю і капітал у єдиний процес виробництва Приймає рішення у процесі ведення бізнесу Прагне запровадити у виробництво нові товари або послуги Йде на ризик

Гроші не належать до економічних ресурсів 26

Обмеженість виробничих ресурсів Що ж ми вкладаємо в поняття "обмеженість"? 27 ????????

Обмеженість виробничих ресурсів Орні землі, пасовиська, корисні копалини, лісові масиви та інші різновиди природних ресурсів, обмежені територією країни, особливостями геологічного складу її ґрунтів, географічним положенням, кліматичними особливостями та низкою інших чинників. 28

Обмеженість виробничих ресурсів Обмеженість трудових ресурсів зумовлена загальною кількістю населення країни і часткою працездатних людей у його складі. Обмеженою є також кількість людей певної спеціальності та певного рівня кваліфікації, вкрай необхідних для виробництва суспільних благ. 29

Обмеженість виробничих ресурсів Обмеженість матеріальних (капітальних) ресурсів визначена всім попереднім економічним розвитком кожної країни, досягненим технологічним рівнем виробництва, наявними можливостями імпорту капітальних ресурсів. Звісно, можна побудувати нові фабрики та ферми, виготовити обладнання. проте для цього потрібен час і, знов-таки, ресурси для їх створення. 30

Обмеженість виробничих ресурсів Щодо обмеженості підприємницьких здібностей, то за деякими оцінками, лише 3-5% працездатного населення країни за своїми здібностями можуть бути вдалими підприємцями. Безперечно, до країни можна запросити закордонних кваліфікованих менеджерів чи то підготувати власні кваліфіковані кадри, проте це потребує часу і коштів. Отже, оскільки не всім людям властиві підприємницькі здібності, то кількість таких людей обмежена. 31

Обмеженість виробничих ресурсів У самій серцевині економіки є безперечна істина, яку називаємо законом рідкості ресурсів. Цей закон стверджує: блага є обмеженими, оскільки немає достатньо ресурсів, щоб виробити всі блага, які потребують люди для споживання. ЗАКОН ВІДНОСНОЇ РІДКІСНОСТІ РЕСУРСІВ – закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між зростаючими й випереджуючими потребами людини та відносною обмеженістю ресурсів для їх задоволення (С. Мочерний). 32

3. Проблеми організації економіки. 33

Альтернативна вартість - це вартість (цінність) найбільш пріоритетного серед благ, одержання яких стає неможливим за обраного способу використання обмежених ресурсів. Отже, вартість втрачених можливостей виникає тому, що вибір чогось одного в світлі обмежених ресурсів означає відмову від чогось іншого. Вартістю втрачених можливостей є цінність товару чи послуги, від яких відмовились. 34

Економіка та ефективність 35 "Ефективність" як поняття, має два значення Технічна ефективність, яка означає використання мінімальної кількості ресурсів для досягнення певного обсягу виходу продукції або досягнення максимального обсягу виходу продукції при фіксованих витратах певних ресурсів. Економічна ефективність, що означає відсутність втрат, тобто економічні ресурси використовуються настільки ефективно, наскільки це можливо, щоб задовольнити потреби і бажання людей за даних факторів виробництва.

Крива виробничих можливостей Ефективна економіка перебуває на межі виробничих можливостей. Виробничі можливості - це можливості суспільства з виробництва економічних благ за умови цілковитого і ефективного використання всіх наявних ресурсів при даному рівні розвитку технології. 36

37 Кількість ресурсів незмінна Технології виробництва не міняються Ресурси використовуються ефективно Вибір робиться тільки з двох продуктів Основні припущення при побудові кривої виробничих можливостей

Крива виробничих можливостей 38 Табл. 1. Альтернативні можливості виробництва

Крива виробничих можливостей 39

Кожна нанесена точка є точним графічним виразом кількісних комбінацій гармат і масла. З двох наборів даних один дає можливе виробництво масла, а інший - можливий випуск гармат. Кожен рівень виробництва масла порівнюється з певною кількістю гармат, які можуть вироблятися за той самий час. 40

Перебування на КВМ означає, що збільшення виробництва одного товару неминуче вимагає пожертвування іншими. Коли ми виробляємо більше гармат, то ними заміщуємо масло. Заміщення є законом економіки повної зайнятості. 41

Отже, КВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто вона має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, ми маємо вибрати найбажанішу для нас у даний час. 42

Таким чином, КВМ - графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою за умови повного використання всіх наявних ресурсів. 43

44 Крива виробничих можливостей показує максимум виробничих можливостей країни за даного обсягу ресурсів та існуючого рівня технології на даний момент

Зміщення КВМ праворуч означає, що в суспільстві досягнуто економічне зростання за рахунок збільшення та підвищення якості ресурсів, створення нових технологій, участі у міжнародній спеціалізації та розвитку зовнішньої торгівлі. 45

Зміщення КВМ ліворуч означає, що технологічна база в суспільства застаріла; внаслідок політичних та економічних причин використання наявних ресурсів неповне, має місце економічна деградація, скорочення кількості працездатних громадян. 46

47 масло гармати квм Переміщення кривої виробничих можливостей

Суспільне виробництво займає в житті людини визначне місце, оскільки: це необхідна умова, без якої суспільство не може існувати; в процесі виробництва вдосконалюється сама людина, нагромаджується досвід, знання, розвивається інтелект. 48

4. Форми організації суспільного виробництва Суспільству притаманні два основні типи організації економіки: натуральне господарство і товарне господарство. Їм відповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна. 49

Натуральне виробництво — така система організаційно-економічних відносин, при якій люди створюють продукти для задоволення власних потреб. Економічною основою натурального господарства служить сільське господарство (перш за все землеволодіння). Натуральне виробництво існувало у первісному суспільстві, на ньому також ґрунтувалися патріархальне селянське господарство та феодальне помістя 50

Специфічні ознаки натурального виробництва 51

Системі натурального господарства властиві прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням. Створена продукція розподіляється між усіма учасниками виробництва і, минаючи обмін, іде в особисте і продуктивне споживання. Прямий зв'язок забезпечує стійкість натурального господарства. 52

Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням розвиваються за формулою: 53

Основним законом функціонування натурального господарства є повторення процесу виробництва в старих межах, на незмінних основах. Таке виробництво було малоефективним, а рівень життя його працівників - низьким. Тому і прогрес у розвитку продуктивних сил та суспільства був дуже повільним. 54

Із розвитком продуктивних сил натуральне господарство стає перешкодою соціально-економічному прогресу. Йому на зміну приходить товарне виробництво і заснована на ньому товарна форма господарювання. 55

Товарне виробництво складалося протягом тривалого часу та існує вже біля 7 тис. років. Його початок припадає на період розпаду первісного ладу та появи рабства. Загальною умовою виникнення, розвитку і функціонування товарного виробництва є суспільний поділ праці та спеціалізація, які призводять до спеціалізації виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. 56

В історії виділяють три, так звані, великі поділи праці: відділення землеробства і скотарства; виділення ремесел; виділення торгівлі, як спеціальної форми діяльності. 57

Безпосередньою причиною виникнення товарного виробництва є економічна відокремленість товаровиробників. Тобто, це таке становище, за якого товаровиробники самостійно вирішують питання господарської діяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використовувати тощо. Вона передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів. 58

Товарне виробництво - це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами. 59

Специфічні ознаки товарного виробництва 60

Товарному господарству властиві непрямі, опосередковані зв'язки між виробництвом і споживанням. Вони розвиваються за формулою: 61

62 підприємницьке (розширене) Просте Товарне виробництво Товарне виробництво поділяється на просте і підприємницьке (розширене).

Спільним для них є існування, за умов панування приватної власності на засоби виробництва, ринкових форм зв'язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо. За умов простого товарного виробництва виробник і власник засобів виробництва і продуктів праці — одна особа, а за умов підприємницького виробництва виробник відокремлений від засобів виробництва і продуктів праці. 63