Тема 4 Соціально-економічний устрій суспільства Економічна система та

Тема 4. Соціально-економічний устрій суспільства. Економічна система та закони її розвитку. Тема 5. Сучасні економічні систем Особливості розвитку перехідних економік

План лекції 1. 2. 3. 4. 5. Економічна система: її суть і структурні елементи. Економічні відносини як елемент економічної системи. Типи економічних систем та їх основні риси Економічний устрій: сутність і місце в економічній системі. Власність як економічна категорія. Історичні типи та форми власності. Тенденції в розвитку відносин власності в Україні та у світі

1. Економічна система: її суть і структурні елементи. Економічні відносини як елемент економічної системи. Види економічних систем.

n Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства. Інакше кажучи – це спосіб організації національної економіки.

Найважливіші ознаки економічної системи ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА Що виробляти і в яких обсягах Як Виробляти (хто і за допомогою яких ресурсів та технологій) Для кого Виробляти (хто буде власником і споживачем виробленої продукції)

Основні структурні елементи економічної системи Елементи економічної системи Продуктивні сили Економічні відносини Механізм господарювання

n Продуктивні сили – це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.

Структура продуктивних сил Продуктивні сили засоби виробництва як уречевлений фактор виробництва робоча сила як особистий фактор виробництва здібність і спроможність людини працювати предмети праці машини, устатку-вання, інструменти тощо ті, що в процесі праці переробляються (сировина) технологічні процеси та енергопостачання трудові ресурси засоби праці дані природою АСУ, ЕОМ, комп’ютери тощо накопичені знання, наука як поєднання особистого та уречевленого факторів виробництва

n Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ. Система економічних відносин складається з техніко-економічних, організаційноекономічних, соціально-економічних відносин.

Система економічних відносин СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ТЕХНІКОЕКОНОМІЧНІ ОРГАНІЗАЦІЙНОЕКОНОМІЧНІ СОЦІАЛЬНОЕКОНОМІЧНІ

Організаційно–економічні відносини (на прикладі металургійного виробництва) прокатники литво сталеливарни ки чавуноливарники руда, вугілля шахтарі

n Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу використання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага. Технікоекономічні відносини є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.

Типи економічних систем Традиційна Ринкова Типи економіч них систем Командна Змішана

n Традиційна система властива раннім етапам розвитку суспільства, до індустріальній епосі, коли панувала аграрна ручна праця, люди значною мірою залежали від природних чинників. Знання, що ще не стало наукою, ґрунтувалося на емпіричних спостереженням, поверхневих узагальненнях. Поступово накопичувався досвід господарювання, який закріплювався в звичаях і традиціях.

Основні риси традиційної економічної системи Традиційна економічна Замкнуте натуральне господарство Безпосередній зв’язок виробництва і споживання Залежність від природних чинників система Ручна праця Нерозвинена система поділу праці

n Ринкова економічна система ґрунтується на трьох блоках: по-перше, свобода вибору (свобода підприємництва), по-друге, конкуренція і вільне ціноутворення; по-третє, право власності. Тобто, економіка капіталізму вільної конкуренції характеризується пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб’єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації.

Основні риси ринкової системи Відкрита договірна система Ринкова Опосередкований зв’язок між виробництвом та споживанням Машинна праця система Залежність від чинників, вироблених людиною (залежність від речей) Розвинена система суспільного розподілу праці

n Командна економічна система (адміністративнокомандна, центрально-керована) характеризується монополією державної власності, розпорядником якої виступає державний апарат, відсутністю вільних товарно-грошових відносин, концентрацією в руках єдиного політичного й економічного центру всіх важелів впливу на господарську діяльність підприємств, значної частини додаткового продукту. Їй притаманні затратність виробництва, несприятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної праці, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо.

Основні риси командної економіки Центрально керована система Монополія державної власності Відсутність вільних ринкових відносин Обмеження самостійності господарюючих суб’єктів Машинна і ручна праця Нерозвинена система поділу праці

n Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн. Системи, у яких використовуються і взаємодіють ринковоконкурентний і державний регулятори виробництва, називаються змішаними. Мета такого сполучення полягає в тому, щоб зберегти переваги ринкового саморегулювання економіки з одночасним усуненням його негативних ефектів. Це ставить визначені межі масштабам і формам утручання держави в економічні процеси.

2. Економічний устрій: сутність і місце в економічній системі.

Формаційна концепція розглядає розвиток суспільного виробництва і взагалі людського суспільства з погляду первинності виробництва матеріальних благ. Соціально-економічну формацію за названою концепцією становить спосіб виробництва в сукупності з даним типом економічних відносин. Існують типи соціально-економічних формацій: n первіснообщинна, n рабовласницька, n феодальна, n капіталістична.

n Засоби праці в сукупності з матеріалами, технологією, енергією та організацією виробництва утворюють технологічний спосіб виробництва. Головні етапи розвитку виробництва: 1. Виникнення первісного ладу 2. Технологічний спосіб виробництва (машинна праця). 3. Подетальна і поопераційна форма 4. Автоматизована праця

3. Власність як економічна категорія.

n Відносини власності являють собою відносини між людьми з приводу присвоєння ними матеріальних і нематеріальних благ. n Власність – це сукупність виробничих відносин між людьми з приводу привласнення ними об’єктів власності, в першу чергу засобів виробництва, які породжують право володіння, користування й розпорядження цими об’єктами та результатами їх функціонування.

n Суб’єкти – люди, держава (галузі, що потребують великих вкладень капіталу і характеризуються невисокою ефективністю, рентабельністю – залізниці, електростанції, вугільна промисловість).

n Об’єкти власності – земля, її надра, рослинний і тваринний світ, предмети матеріальної та духовної культури, будинки, споруди, гроші, цінні папери.

n Власність виражає всю сукупність економічних, соціальних, політичних, національних, морально-етичних, релігійних відносин. Вона зумовлює спосіб поєднання робітника із засобами виробництва, мету функціонування і розвитку економічної системи, визначає соціальну структуру суспільства, характер стимулів трудової діяльності і спосіб розподілу результатів праці.

Суспільний спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва Специфічність дії економічних законів певної економічної системи Цілі та мотиви виробництва Власність визначає Характер розподілу і споживання створеного продукту Класову і соціальну структуру суспільства Панівну систему політичної та економічної влади

n Привласнення – це конкретний суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно формує і виражає основну, корінну рису як даної форми власності, так і її конкретних видів.

Власність визначає: n n n умови поєднання робітника з засобами виробництва; відносини між людьми з приводу привласнення засобів і результатів виробництва; умови розпорядження й використання факторів виробництва.

n Економічний зміст власності визначається ступенем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, тобто самим виробництвом, і є об’єктивною категорією, яка виражає реально існуючі суспільно-економічні відносини, становить їх головний зміст.

n Юридичні відносини реалізуються через відому з Римського права тріаду власницьких правомочностей – володіння, розпорядження, використання, доповнену відповідальністю.

n Володіння – документальна фіксація права власності. Розпорядження - управління об’єктом власності. Використання – застосування об’єкта власності. Відповідальність – ефективне функціонування об’єкта власності, відшкодування збитку заподіяного об’єкту власності. Право власності – санкціоновані законом держави відносини між людьми щодо використання благ.

4. Історичні типи та форми власності. Тенденції в розвитку відносин власності в Україні та у світі

n Існує три основних типи власності – приватна, суспільна і змішана, котрі, в свою чергу, представлені різноманітними їх різновидами, різними умовами виникнення і реалізації.

n Приватна власність - це такий тип власності, коли виключне право на володіння, користування і розпорядження об’єктом власності та отримання доходу належить приватній (фізичній чи юридичній) особі.

Приватна власність З найманою працею Індивідуально-трудова корпоративна (акціонерна) партнерська індивідуальна із застосуванням найманої праці сімейна одноосібна

n Суспільна власність означає спільне привласнення засобів виробництва і його результатів. Суб’єктом виступає суспільство, чи колектив, що нею спільно володіє, використовує і розпоряджається. Суспільна власність існує у двох формах: державній і колективній.

Суспільна власність Колективна Державна власність релігійних культових організацій кооперативна власність громадських організацій власність колективу підприємства муніципальна (комунальна) загальнодержавна

n Змішана власність поєднує різні форми власності – приватну, державну, колективну, кооперативну та інші, в тому числі й власність іноземних суб’єктів.

Змішана власність Інші види Комбінована Спільна із залученням іноземного капіталу Приватно-колективна Державно-кооперативна Державно - приватна

n Приватизація – це процес відчуження майна державної власності на користь громадян та юридичних осіб у вигляді передачі їм у приватну колективної чи змішаної форми власності. Термін походить від латинського “privatus” - приватний і найчастіше пов’язується з процесом формування приватної власності.

В Україні механізм приватизації не розв’язав поставлених завдань. Стратегія роздержавлення і приватизація передбачали: по -перше, створити нового власника, здатного конкурувати на ринку товарів і послуг; по-друге, підвищити ефективність виробництва на макро- і мікрорівні; по-третє, забезпечити передумови для залучення закордонних та вітчизняних інвесторів, щоб за їхньою допомогою здійснити структурну перебудову виробництва, збільшити експортний потенціал країни.