Тема 4 Соціальне партнерство 1 Поняття і сутність

Тема 4. Соціальне партнерство 1. Поняття і сутність соціального партнерства 2. Особливості формування системи соціально партнерства в Україні

1. Поняття і сутність соціального партнерства Відомі дві моделі соціального партнерства Ø Біпартизм – поширений у країнах, де роль держави в регулюванні трудових відносин невелика (США, Канада, Великобританія), практикується двостороння співпраця між об'єднаннями роботодавців і організаціями найманих працівників. Держава за такої соціальної моделі виступає лише в ролі арбітра або посередника при виникненні соціальних конфліктів. Ø Трипатизм - найбільш розвинена система соціального партнерства. Існує у таких європейських країнах, як Німеччина, Швеція, Австрія. За цієї системи у врегулюванні соціально-трудових відносин беруть однаково важливу участь три сторони: організації, що представляють інтереси найманих працівників, об’єднання роботодавців та держави.

1. Поняття і сутність соціального партнерства Ø Трипартизм - система тристороннього представництва. Ø Елементами системи є об'єкт, суб'єкти, рівні, принципи й органи управління. Ø Об'єкт системи соціального партнерства - суспільні, у даному випадку соціально-трудові відносини. Ø Суб'єкти (сторони) соціального партнерства в сфері соціально-трудових відносин - працівники, роботодавці і держава.

1. Поняття і сутність соціального партнерства Ø Ø Ø Соціальне партнерство - колективно-договірне регулювання яке дозволяє на основі компромісу погоджувати інтереси найманих робітників, роботодавців та держави і є важливим доповненням ринкового механізму регулювання соціально-трудових відносин Існує ще три визначення суті цього поняття. Перше. Соціальне партнерство — система взаємовідносин між найманими працівниками і роботодавцями, що приходить на зміну класовій боротьбі. Згідно з цим в теперішній час в країнах з розвиненою системою ринкових відносин з'являється можливість відійти від класових протиріч. Класовий конфлікт перетворюється на конфлікт між організаціями, що представляють різні інтереси у суспільстві, які можна загасити шляхом переговорів та досягнення компромісів. Друге. Соціальне партнерство — спосіб узгодження протилежних інтересів, метод вирішення соціально-економічних проблем і регулювання протиріч між класом найманих робітників та класом власників. Третє. Соціального партнерства як способу регулювання соціальнотрудових відносин не існує, оскільки відсутні об'єктивні умови для його існування (втручання держави є обов'язковим)

1. Поняття і сутність соціального партнерства Принцип співробітництва між роботодавцями і найманими працівниками, реалізується у формах проведення переговорів, укладення колективних договорів та колективних угод, узгодження проектів нормативно-правових актів, консультацій прийнятті рішень соціальними партнерами на всіх рівнях. Ø Предметом соціального партнерства виступають: - колективні відносини між соціальними партнерами із участі трудових колективів у встановленні умов праці; - з участі трудових колективів в управлінні організаціями, на яких вони працюють; - щодо укладення і виконання колективних договорів та колективних угод на галузевому, регіональному, національному рівнях; - щодо діяльності професійних спілок та інших представницьких органів трудового колективу; - щодо утворення та діяльності об'єднань роботодавців; з вирішення індивідуальних та колективних трудових спорів. Ø

1. Поняття і сутність соціального партнерства До сфери соціального партнерства входять: досягнення консенсусу з питань забезпечення зайнятості, створення додаткових робочих місць, організації оплачуваних громадських робіт, захисту населення від безробіття; - застосування найманої праці з дотриманням техніки безпеки, вимог з охорони здоров'я працівників у процесі праці, оплати праці й забезпечення відтворюючої і стимулюючої функцій заробітної плати, прав працівників на своєчасне отримання заробітної плати; - забезпечення нормального режиму праці й відпочинку; - забезпечення права працівників на участь в управлінні працею на підприємстві, в розподілі прибутку для забезпечення соціальної діяльності підприємства, вирішенні колективних трудових спорів тощо. Ø -

2. Особливості формування системи соціально партнерства в Україні У контексті політичної ідеології моделі соціального партнерства поділяють на консервативну, соціал-демократичну і демократичну. Ø Функціонування консервативної моделі (США, Японія) більшою мірою базується на загальній правосвідомості й добрій волі сторін, і меншою на законодавчому унормуванні. Спрямовано на активізацію людського фактору, де людина розглядається не лише як учасник виробництва, а й як суб'єкт усіх стадій соціально-трудових відносин. Ø Для демократичної моделі соціального партнерства (Німеччина, Австрія) характерна наявність органів соціального партнерства на всіх рівнях. Ці органи займаються, насамперед, попереджувальною роботою, що дозволяє не доводити конфлікти до серйозних загострень. Однією з особливостей Австрії та Німеччини є централізація профспілок. Результатом є висока стабільність переговорного процесу. Ø Соціал-демократичній моделі соціального партнерства відповідає так звана "шведська модель". Ця система заснована на взаємодії та відповідному розподілі функцій держави, підприємців та профспілок. На відміну від консервативної моделі, держава виступає інструментом, за допомогою якого не тільки забезпечується стабільність економічної системи, а й її розвиток та вдосконалення.

2. Особливості формування системи соціально партнерства в Україні Ø Для України, більш доцільним є формування демократичної моделі соціального партнерства як найбільш придатної для умов перехідного періоду (зокрема, створення інституту тарифної автономії, удосконалення роботи рад підприємств).

2. Особливості формування системи соціально партнерства в Україні Показником розвитку соцiально-трудових відносин в Україні є формування представницьких структур – професійних спілок та об'єднань працедавців, навколо інтересів в політико-економічній сфері, зокрема: Ø Федерація Профспілок України Ø Український Союз промисловців і підприємців. Ø Професійні спілки – закономірний та необхідний інститут демократичного суспільства. На сьогодні відмінність вітчизняних профспілок від західноєвропейських полягає в тому, що вони включають представників як найманих робітників, так і власників.

2. Особливості формування системи соціально партнерства в Україні Вітчизняні профспілки на відміну від закордонних виконують специфічні функції: - організація дозвілля та оздоровлення; - забезпечення належного рівня життя працівників та членів їх сімей. Досвід розвинених країн вказує, що для підвищення ефективності профспілок, коло напрямів їх діяльності повинно бути звужено. Ø Концентрація зусиль на головних напрямах регулювання соціально-трудових відносин дозволить ефективно захищати інтереси найманих працівників, а в результаті - підвищити результативність профспілкової діяльності.

2. Особливості формування системи соціально партнерства в Україні Приницопово необхідним є законодавчо визначити і неухильно дотримуватися стандартів: - прожиткового мінімуму; - норми погодинної оплати праці; - заробітної плати та відпусток в галузях. Все це захищатиме працівників на відповідному рівні, зниження якого роботодавець не може встановлювати. Це має стати основою зміцнення профспілок, у відстоюванні ними законних прав громадян. Ø

2. Особливості формування системи соціально партнерства в Україні Складовими соціального партнерства в Україні мають бути: Ø економічне зростання, Ø підвищення рівня зайнятості та зниження безробіття, Ø збільшення заробітної плати у структурі доходів населення. Згідно вимог Європейської соціальної хартії, мінімальна заробітна плата має становити не менше 2, 5 прожиткового мінімуму, в Україні вона становить (мінімальна заробітна плата на 1. 01. 2011 – 941 грн. , прожитковий мінімум на 2011 р. - 849 грн. ) близько 90 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на початок 2008 р. понад 2 млн. працівників своєю працею не можуть забезпечити мінімального рівня споживання та задоволення основних соціальних і культурних потреб.

2. Особливості формування системи соціально партнерства в Україні Шляхами вдосконалення системи соціального партнерства в Україні, є: відновлення різноманітних форм участі робітників в управлінні підприємствами - рад трудових колективів, виробничих рад, груп якості тощо; Ø формування суспільної свідомості щодо рівності обох партнерів - підприємця і робітника; Ø вдосконалення законодавчої бази. Ø