Тема 4 Психолого — педагогічні основи

Тема № 4: “ Психолого - педагогічні основи формування військового колективу. ” 1

Заняття № 1 “ Психолого – педагогічні основи формування військового колективу. “ Навчальна та виховна мета : 1. Ознайомити студентів з сутністю та структурою військового колективу, його характеристикою та особливостями, поняттям соціально психологічного клімату в підрозділі. 2. Формувати погляди щодо роботи командира по згуртуванню військового колективу. 3. Виховувати розуміння необхідності керівництва військовим колективом та попередження виникнення негативних явищ в підрозділі. 2

Навчальні питання • 1. Поняття про групу, колектив. Сутність та соціально – психологічна структура військового колективу. • 2. Соціально психологічний клімат колективу. Робота командира щодо подолання конфліктів та згуртування військового колективу. • 3. Колективна думка: механізм її виникнення та формування, методи вивчення. Колективний настрій та традиції у військовому колективі. 3

Перше навчальне питання: “ Поняття про групу, колектив. Сутність та соціально – психологічна структура військового колективу. ” • Групою прийнято називати те чи інше об’єднання людей. • Групи розрізняють у залежності від: • а) близькості та глибини відносин, що складаються – первинні (контактні; макрогрупи і мікрогрупи; ) • б) принципів та способів створення – офіційні і неофіційні; реальні і умовні; • в) ознак відношення особистості до норм – референтні. 4

Первинна група • це відносно стійке, невелике за складом, пов’язане загальною метою об’єднання людей, в якому здійснюється безпосередній контакт між його членами. Всі, хто входить в неї, знають один одного особисто. Розмір первинної групи не може бути менш двох людей, але не більше 30 40 людей. Такі об’єднання, як сім’я, виробнича бригада, екіпаж космічного корабля, танка, взвод, можливо розглядати як первинні групи. 5

Неофіційна група • виникає на основі єдиної спрямованості психологічної мотивації – симпатії, близькості поглядів, переконань, визнання авторитетності, компетентності окремих особистостей. 6

Реальна група • – фактично існуюче об’єднання людей з реальними зв’язками і взаємовідносинами його членів, з метою і завданнями. Вона може існувати короткочасно або тривало, бути чисельно великою або невеликою. 7

Референтна (еталонна) група • – це реально існуюча або уявна група, погляди, норми якої служать зразком для особистості. 8

Головними ознаками колективу є: • єдність мети і волі колективу, які є соціально корисні; • соціально моральна спільність; • співробітництво і взаємодопомога; • керівництво в управлінні колективом; • демократизм і гуманізм у взаєминах людей; • дисципліна, в основі якої лежить усвідомленість обов’язку і почуття відповідальності перед колективом. 9

колективи підрозділяються на елементарні, первинні і основні. • Елементарним колективом називається група людей, які об’єднанні в єдине соціальне ціле на основі найбільш головних ознак колективу. До елементарних колективів можливо віднести бригаду, ланку, взвод. • Первинним колективом називається такий колектив, в якому окремі його члени діють у постійному діловому, дружньому, побутовому об’єднанні. Первинний колектив – виробничий цех, рота тощо. • Основний колектив пов’язує людей не стільки у дружньому та побутовому відношенні, скільки у діловому і професійному. Основним колективом є школа, завод, військова частина (бригада, полк, окремий батальйон тощо). Рi = Р + (Xi – X) 10

Військовий колектив • – високоорганізована група озброєних людей, які об’єднані на основі загального військового обов’язку для сумісного рішення завдань, оволодіння військовою справою, підтримання бойової готовності і ведення збройної боротьби з ворогом за інтересів Батьківщини. 11

Військовий колектив має свої особливості: • соціальна рівність солдатів і офіцерів, їх соціальна захищеність, загальнолюдська мораль, національна рівноправність; • особлива мета діяльності – збройний захист Батьківщини; • об’єднання за родом колективної діяльності, що пов’язана з подоланням труднощів і небезпек, з обслуговуванням зброї та бойової техніки; • виняткова чіткість і статутна визначеність його організації; • в бою колектив виконує завдання силою зброї і бойової техніки, застосовуючи до агресора насильство; • відносна стабільність, тривалість і безперервність перебування особистості у колективі; • різнорідність складу (різні професії, постійний і перемінний склад тощо); • відокремленість і своєрідність побуту солдат і офіцерів. 12

три основні стадії розвитку військового колективу • 1. Номінальний колектив (формальне об’єднання людей). • 2. Колектив, який формується (свідоме об’єднання людей). • 3. Згуртований колектив (об’єднання однодумців). 13

Перша, початкова стадія розвитку • характеризується тим, що більшість воїнів свідомо відносяться до служби і дисципліни, чітко уявляють свої обов'язки і мету діяльності, орієнтуються на єдину систему духовних цінностей. 14

На другій стадії розвитку • в основному завершується процес взаємного вивчення, встановлюються товариські взаємовідносини між воїнами. 15

Третя стадія розвитку • може бути названа стадією соціальної і бойової зрілості. Колектив досягає єдності волі і дій, знань і переконань, інтересів і ціннісних орієнтації. 16

Соціально-психологічна структура військового колективу включає: • • Міжособистісні взаємовідносини. Колективну (громадську) думку. Колективний настрій. Колективні традиції. 17

Міжособистісні взаємовідносини • це різні форми і види спілкування особистостей у колективі в процесі їх сумісного життя і діяльності. • Службові (статутні) відносини проявляються в процесі взаємодії військовослужбовців під час рішення навчальних, господарчих і бойових завдань. 18

Друге навчальне питання: • Стан колективу, що характеризується рівнем соціального сприйняття і мірою задоволеності його членів різними сторонами спілкування і взаємодії, прийнято називати соціальнопсихологічним кліматом. 19

Соціально психологічний клімат • має таку особливість, як неадекватність індивідуальних і групових психічних станів. Істотний вплив на соціально психологічний клімат роблять управлінська діяльність командира, стиль керівництва, його особистісні якості. 20

Найбільш сприятливий клімат • установлюється тоді, коли методи керування позитивно сприймаються колективом. Якщо вимогливість керівника викликає групову незадоволеність через недисциплінованість окремих солдатів, процвітання кругової поруки, то • такий тип соціально психологічного клімату називається відстаючим. 21

Експрес методика "Клімат" • Експрес методика "Клімат" призначена для вивчення соціально психологічного клімату (атмосфери) у військовому ко лективі як якісної сторони внутрішньо-групових стосунків, що сприяє, або ж заважає ефективній спільній діяльності членів військового колективу. Вона є варіантом "Експрес методики" О. С. Михайлюка та А. Ю. Шалито (Санкт Петербурзький Університет), який адаптований до умов військової діяльності Є. М. Потапчуком (кафедра педагогіки та психології Національної Академії оборони України). 22

Природа, сутність, структура та причини виникнення конфліктів. • Конфлікт (від лат. cоnfliktus – зіткнення) розглядається в психології як зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів опонентів або суб'єктів взає модії. • В основі будь якого конфлікту лежить ситуація, коли позиції сторін з якогось приводу протилежні щодо мети й засобів її досягнення за даних умов, їх інтереси, бажання, захоплення не лише не збігаються, а й принципово різні. 23

Соціальна психологія класифікує конфлікти за такими групами: • - за сферою проявлення: діло ві (між начальником і підлеглим, а також рівними за посадами) і емоційні (високі емоційні, помірні, без особливих емоцій); • - за формою проявлення: внутрішньо особистісні, між групові, між особистістю і групою; • - за масштабами: масштабні (коли конфлікт охоплює всіх, хто знаходиться в його зоні) і парні конфлікти (між двома особами або групами); • - за тривалістю: короткочасні (внаслідок взаємного непорозуміння або помилки) і затяжні (внаслідок глибокої морально психологічної травми або об’єктивної конфліктної ситуації); 24

Соціальна психологія класифікує конфлікти за такими групами продовження • - за мотивами: комплекс протиріч, що приводять до конфлікту (протиріччя між новаторством і консерватизмом; відстоювання інтересів групи при ігноруванні загальних інтересів; егоїстичні прагнення, кар’єризм тощо); • - за ступенем впливу на особистість та колектив: ті, що дратують колектив дрібними сутичками, та ті, що руйнують колектив. 25

Найбільш характерними ознаками конфліктних ситуацій у військових колективах можуть бути: • факти ухилення від виконання вказівок, розпоряджень • • начальників; невдоволення на адресу співслужбовців, взаємна або одностороння образа, завдана словом або фізично; негативні судження про життя, діяльність посадових осіб; різка зміна ставлення до служби, співслужбовців; замкнутість, пригніченість окремих військовослужбовців; факти приниження гідності людини в офіційній і неофіційній обстановці; формальна організація виховної роботи, відсутність турботи про підлеглих; навмисне зниження або підвищення вимогливості до підлеглих тощо. 26

РОБОТА КОМАНДИРА ЩОДО ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ ТА ЗГУРТУВАННЯ ВІЙСЬКОВОГО КОЛЕКТИВУ. • З метою попередження можливих конфліктних явищ у військовому колективі командирам необхідно постійно враховувати та вивчати міжособистісні стосунки підлеглих. Це дасть змогу прогнозувати взаємини у військовому колективі й впливати на формування згуртованості особового складу підрозділу. 27

Динаміку розвитку і розв'язання конфлікту структурно можна представити як такі взаємопов'язані етапи: • 1. Виникнення конфліктної ситуації між взаємодіючими людьми, групами, колективами. • 2. Подальше посилення взаємної напруги. • 3. Виникнення умов, які створюють конфлікт. • 4. Настання, вибух самого конфлікту. • 5. Розв'язання конфлікту або ускладнення конфліктної ситуації. 28

методики щодо попередження різноманітних конфліктів • найбільш ефективною, неодноразово перевіреною практикою є наступна: • 1. Аналіз приводу причини конфлікту. З’ясовуючи ці причини, необхідно визначити зону службової або позаслужбової конфліктності і в першу чергу вирішити службовий конфлікт. • 2. Профілактика конфліктних ситуацій. Конфлікт легше попередити, ніж усунути. 29

Під згуртованістю військового колективу розуміють єдність думок, уявлень, оцінок, позицій і відношення військовослужбовців до найбільш значимих факторів, явищ, що стосуються життя частини та окремих воїнів. Згуртованість військового колективу виступає одночасно показником і результатом досягнення конкретного рівня розвитку групової психології. 30

Напрями роботи командира по згуртуванню військового колективу: • виховний вплив командира повинен бути службово орієнтованим та відповідати Статутним вимогам; • командир повинен приділяти постійну увагу усім підлеглим, здійснювати у вихованні індивідуальний підхід; • робота по згуртуванню військового колективу повинна включати заходи по попередженню зародження в ньому негативно спрямованих груп, негативного лідера, прояв нездорових настроїв, закріплення хибних думок, оцінок; • врахування соціально – психологічних явищ, які мають місце в колективі; • цілеспрямований вплив на суспільну свідомість, на психологію колективу з метою створення здорової , згуртовуючої моральної атмосфери. 31

Третє навчальне питання: • Колективна (громадська) думка – це сукупне оціночне судження, яке висловлює ставлення колективу до різних подій і явищ в житті суспільства, Збройних Сил, підрозділу, поведінки, вчинків, діяльності кожної людини в ньому. 32

Метод спостереження • дозволяє командиру отримати найбільш оперативну інформацію. При цьому він систематично вивчає групову діяльність військовослужбовців з метою виявлення та аналізу фактів, які характеризують військовий колектив (форми, частоту і зміст міжособистісних стосунків; розподіл “ролей” серед військовослужбовців; формування колективних норм поведінки, відношень, думок та настроїв; канали розповсюдження офіційної і неофеційної інформації; наявність традицій, ритуалів тощо. ) 33

Опитування • дозволяє отримати інформацію про військовий колектив від військовослужбовців шляхом постановки перед кожним з них певних запитань (інтерв’ю) або шляхом опосередкованої соціально психологічної взаємодії 34

Аналіз результатів групової діяльності • (підсумки виконання навчально бойових та інших задач, стан військової дисципліни тощо) дає можливість командиру по конкретним результатам в різні періоди життєдіяльності військового колективу характеризувати його та зміни, які в ньому проходять. 35

Колективні настрої • це сумісні переживання тих чи інших подій, фактів, а також схожі емоційні стани, що оволоділи на деякий час усім колективом (або його частиною) і впливають на його життя і діяльність. Настрої – найбільш рухомий елемент психології. Виникаючи у одних людей, вони можуть швидко розповсюджуватися на інших. Колективні настрої хоча й складаються з настроїв окремих людей, але не виявляють собою простої механічної суми індивідуальних настроїв. 36

Причини колективних настроїв: • 1. Об’єктивні: характер взаємовідносин, рівень згуртованості колективу; умови діяльності колективу; результати діяльності військовослужбовців; стиль керівництва колективом. • 2. Суб’єктивні: характер поточних почуттів і емоцій; переконання, погляди, оцінки подій; відношення до дійсності; індивідуальні особливості особистості (темперамент, схильності до занепокоєння, характер претензій, здібності тощо). 37

Настрій колективу або групи можливо оцінювати • Позитивний настрій (“мажор”) містить у собі такі емоції і почуття, як задоволеність, бадьорість, наснага, оптимізм, радість, почуття професійної гордості, почуття прекрасного, любові до Батьківщини, щастя. • Негативний настрій (“мінор”) характеризується незадоволеністю, невпевненістю, песимізмом, зневірою, нудьгою, депресією, злістю, розпачем, дратівливістю, гнівом, страхом, панікою. Найчастіше негативний настрій виникає в результаті небезпечних ситуацій, стресів і потрясінь. 38

Моральний стан військового колективу • це діюча частина морально психологічного потенціалу, наявні духовні сили військовослужбовців, ступінь їх мобілізованості на виконання конкретного бойового завдання, морально психологічний фактор досягнення перемоги. 39

Психологічний стан військового колективу • — це стан психології військового колективу, стан психіки військовослужбовців, що його утворюють на даний час, в конкретних обставинах, який виявляється в бойовій (службовій) активності військовослужбовця їх готовності до бойових дій. 40

Морально психологічний стан військовослужбовців • — це соціальне обумовлене явище, що виникає як відображення у свідомості військовослужбовців політичних, ідеологічних, економічних, соціальних, службових (військових) і психологічних відносин, обумовлених тісною взаємодією двох важливих факторів: морального та психологічного. Цей стан відображає ступінь морально психологічної готовності особового складу до реалізації цілей військової діяльності і вимог командування, а також морально психологічної стійкості в умовах впливу дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. 41

Керівництво морально – психологічним станом військового колективу • це комплекс цілеспрямованого впливу на формування соціально психологічних явищ і процесів на різних структурних рівнях колективу з метою встановлення в ньому психологічної рівноваги, яка висвітлює здоровий морально психологічний стан. • Згідно всіх керівних документів офіцер з гуманітарних питань є ключовою фігурою у визначенні та підтриманні на належному рівні морально психологічного стану військових колективів. Рівень МПС військового колективу є основним критерієм оцінки виховної роботи та морально психологічного забезпечення в частині. 42

Традиції та їх роль у формуванні військового колективу. • Колективні традиції – це норми і правила життя, поведінки воїнів, їх ставлення до військової діяльності, які виступають у вигляді соціально психологічних регуляторів і передаються з покоління в покоління. 43

Бойові традиції • – це історично складені правила і звичаї, що збуджують воїнів зразково і з гідністю виконувати свій обов’язок перед Батьківщиною. Найбільш міцними традиціями є, вірність Військовій Присязі, Бойовому Прапору і своєму військовому обов’язку, постійна готовність захистити командира і надати допомогу товаришу, героїзм, любов до свого роду військ, бойової спеціальності, своєї частині, гордість за бойові заслуги, успіхи частини, підрозділу і належність до них. 44