Тема 4 Методичні основи викладання навчальних дисциплін 4

Тема 4. Методичні основи викладання навчальних дисциплін 4. 1. Методологічні основи підготовки та проведення лекційних занять. 4. 2. Методика проведення практичних , лабораторних і семінарських занять. 4. 3. Форми оцінювання знань, умінь і навичок. 4. 4. Методичні основи організації тестового контролю знань.

4. 1. Методологічні основи підготовки та проведення лекційних занять Форма організації навчання – певна структурноорганізаційна та управлінська конструкція навчального завдання залежно від його дидактичних цілей, змісту й особливостей діяльності суб’єктів та об’єктів навчання. У дидактичному процесі найчастіше виокремлюють чотири групи організаційних форм: а) навчальні заняття; б) практична підготовка; в) самостійна робота; г) контрольні заходи.

ФОРМИ ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАННЯ • До першої групи належать: лекція, семінар, лабораторне або практичне заняття, виконання індивідуального завдання, консультація, навчальна гра тощо. • Дидактична мета другої групи організаційних форм практичної підготовки – формування у студентів професійних навичок, а також практичних умінь, необхідних для виконання виробничих завдань. • До третьої групи належать – робота з літературними джерелами, самостійне вивчення певних питань, участь у роботі гуртків, експериментально-дослідницька робота тощо. • До четвертої групи належать: екзамени і заліки, модульні контролі, контрольні роботи, контрольна перевірка оволодіння професійними знаннями, навичками і вміннями з різних предметів, розв’язування кваліфікаційних завдань.

ВИМОГИ ДО ЧИТАННЯ ЛЕКЦІЙ Лекція – основна форма проведення навчальних занять у ВНЗ, яка призначена для засвоєння теоретичного матеріалу. Як правило, лекція охоплює основний теоретичний матеріал окремої чи декількох тем навчальної дисципліни. Тематика курсу лекцій визначається робочою програмою. Загальний структурний каркас будь-якої лекції – формулювання теми, повідомлення плану і літератури, яку рекомендовано для самостійної роботи, а потім – чітке дотримання плану. Основні вимоги до читання лекції: • високий науковий рівень викладеної інформації, яка має , як правило, світоглядне значення; • значний обсяг систематизованої й методично опрацьованої сучасної науково-практичної інформації; • доказовість і аргументованість висловлюваних суджень; • достатня кількість переконливих фактів, прикладів тощо; • ясність викладання думок та активізація мислення слухачів, формулювання питань для самостійної роботи з обговорюваних проблем; • аналіз різних поглядів на розв’язання наявних проблем; • виведення головних думок і положень, формулювання висновків; • уміння встановити педагогічний контакт з аудиторією; використання дидактичних матеріалів і технічних засобів; • застосування основних матеріалів – тексту, конспекту, блок-схем, таблиць, графіків тощо.

ВИДИ ЛЕКЦІЙ Види лекцій – вступна; інформаційна; оглядова; настановна і підсумкова. • Вступна лекція дає перше цілісне уявлення про навчальний предмет і орієнтує студента на основні завдання при вивченні даного предмета. • Інформаційна лекція орієнтована на викладання і пояснення студентам наукової інформації, яку потрібно осмислити й запам’ятати. • Оглядова лекція – систематизація наукових знань на високому рівні, вона потребує чимало асоціативних зв’язків у процесі осмислення інформації, яку викладають під час розкриття внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, крім деталізації й конкретизації. • Настановна лекція – вид лекції у вищій школі, спрямований на розкриття підходів, принципів, умов, форм, методів та особливостей діяльності студентів з метою оволодіння, насамперед самостійно, сукупністю знань, навичок і вмінь. • Підсумкова лекція – вид лекції, який використовують наприкінці вивчення дисципліни, курсу з метою підбиття підсумків із питань аналізу діяльності студентів, змісту глибини й широти здобутих знань, навичок і вмінь, розкриття їх реалізації в житті; висвітлення проблем тощо.

4. 2. Методика проведення практичних, лабораторних і семінарських занять • Практичне заняття – (лат. діяльний) форма навчального заняття, на якому викладач організує детальне закріплення студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, в результаті чого формуються уміння і навички практичного застосування матеріалу шляхом індивідуального виконання студентами відповідних завдань. • Лабораторне заняття (лат. labor – праця) – форма навчального заняття, на якому студенти під керівництвом науково-педагогічного працівника особисто проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичної перевірки й підтвердження окремих положень навчальної дисциплін, набувають практичних навичок роботи з лабораторним обладнанням, устаткуванням, вимірювальною апаратурою, обчислювальною технікою, оволодівають методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. • Семінарське заняття (лат. – розсадник) – форма навчального заняття, на якому викладач організовує дискусію за попередньо визначеними темами. До заняття студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань. Перелік тем семінарських занять визначається робочою програмою дисципліни. На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені виступи, активність студентів у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію.

4. 3. Форми оцінювання знань, умінь і навичок студентів У навчальному процесі використовують такі види контролю: вхідний, поточний, підсумковий, відстрочений. • Вхідний контроль ставить за мету виявити базовий рівень підготовки студентів за дисциплінами, що є основою курсу, який вивчається; розподілити студентів за рівнем підготовки для диференціації та індивідуалізації навчальної діяльності. Основні форми вхідного контролю: тестування, співбесіда опитування. • Поточний контроль є основною формою контролю, та здійснюється з метою перевірки рівня знань студентів на етапі первинного засвоєння навчального матеріалу; створення надійної системи управління навчально-творчою діяльністю з опанування змістом дисципліни. Основними формами цього виду контролю є: дидактичні та ділові ігри, семінарські заняття в активній формі, тренінги, тестування, складання і розв’язування тематичних кросвордів, участь у вікторинах , наукових гуртках, конференціях тощо. • Поточний контроль зазвичай здійснюється під час проведення практичних, лекційних або самостійних занять та інших нетрадиційних формах. • Проміжний контроль дозволяє оцінювати знання, уміння і навички студентів за результатами вивчення окремих навчальних модулів (розділів) або тем навчальної дисципліни. Формами проміжного контролю є: атестація, модульний контроль, рубіжний контроль тощо. • Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання студентів у визначеному освітньо-кваліфікаційному рівні на завершальній стадії вивчення дисципліни. Основними формами є: екзамен або залік. • Відстрочений контроль застосовують з метою перевірки остаточних (залишкових) знань студентів (через певний час після екзамену або заліку), а також для визначення ефективності використання дидактичних засобів і напрямів удосконалення навчального процесу.

4. 4. Методичні основи організації тестового контролю знань Для проведення контролю знань студентів через обмеженість часу зручно використовувати тестові програми. Основна мета тестового контролю (ТКЗ) – оцінювання рівня засвоєння знань студентів після вивчення дисципліни й одержання інформації для удосконалення процесу підготовки кадрів. Відповідно до загальної мети можна виділити такі основні функції КТЗ: • діагностична – випливає із самої сутності контролю, спрямованого на збирання, аналіз та інтерпретацію результатів оцінки для визначення реального рівня сформованості знань студента; • навчальна функція спрямована на досягнення однієї з найважливіших цілей – оволодіння студентами змістом освіти. Мається на увазі той факт, що студент при вирішенні тестового завдання ще раз повторює пройдений матеріал і краще закріплює отримані знання; • організуюча функція педагогічного контролю виявляється в його впливові на організацію навчального процесу; • виховна – допомагає студентам. З удосконалювати свої знання, систематизувати їх, розвивати пам’ять, мислення, гуманізувати освітній процес і на цій основі формувати гармонійно-розвинуту творчу особистість.

Методи діагностики навчальних досягнень студентів • Діагностика – це сукупність прийомів контролю й оцінювання, що спрямовані на розв'язання завдань оптимізації навчального процесу, диференціації студентів, а також удосконалення освітніх програм і методів педагогічного впливу

Методи діагностики Усні методи контролю Тестування Методи діагностики Письмова форма перевірки www. themegallery. com

Усна перевірка • Як усну перевірку зробити більш ефективною? – До усної перевірки повинні залучатись всі студенти і з дозволу викладача можуть доповнювати відповідь або й навіть виправляти відповіді www. themegallery. com

Письмова форма перевірки • Застосовується тоді коли потрібно продіагностувати інформативність відповіді. Цю форму вважають головною, бо вона має низку переваг: відповідь фіксується і її «тверда копія» залишається і може бути використаною повторно. Для письмових відповідей можна встановити чіткіші критерії, чим забезпечується вища об’єктивність діагностування. www. themegallery. com

Письмова перевірка Ефективні способи проведення підсумкового контролю екзамени www. themegallery. com заліки

Тестування Тести, що фіксують успішність у цілому після завершення встановленого періоду навчання Класифікація тестів Тести, що фіксують успішність виконання окремих розділів навчального плану і досягнення запроектованих цілей Тести, що фіксують успішність на конкретному відрізку навчання www. themegallery. com

Критерії тестів Важливими критеріями тестів досягнень є валідність, репрезентативність, надійність, диференційовність. • • • Валідність тестів визначається статистичними методами. Ступінь надійності тестів характеризується стабільністю, стійкістю показників при повторних замірюваннях за допомогою цього ж тесту або рівноцінного. Кількісний показник характеризується ймовірністю досягнення запроектованих результатів (правильність досягнення). Чим вищий тематичний зміст тестових завдань, тим нижча надійність тесту Тест, націлений на перевірку конкретної теми, буде більш надійним, ніж тест, націлений на перевірку всього курсу тому, що змістовність останнього тесту вища. Найбільшу цінність мають завдання, на які правильно відповідають 4580% студентів. Характеристика диференційованості пов’язана з використанням таких тестів, диференційованості де потрібно вибрати правильну відповідь із декількох запропонованих. Якщо всі студенти знаходять правильну відповідь на одне питання, і також дружно не можуть знайти відповідь на інше, то це є сигналом для удосконалення тесту. www. themegallery. com

Висновок • Таким чином, педагогічна діагностика посідає одне з провідних місць в навчальному процесі закладу вищої освіти. На сучасному етапі розвитку національної системи вищої освіти проблема діагностики набуває актуальності, оскільки модульний підхід у побудові навчального процесу вимагає після кожного змістового модулю проведення діагностичного зрізу, що має на меті з’ясування реального рівня навчальних досягнень студентів. www. themegallery. com