Тема 4 Господарський розвиток та економічна думка суспільств

Тема 4. Господарський розвиток та економічна думка суспільств Східної та Західної цивілізацій (VІІІ ст. до н. е. – V ст. н. е. )

План лекції 1. “Осьовий час” та формування сучасних цивілізацій. 2. Східна цивілізація та її характеристика в осьовий час. 3. Західна цивілізація та господарський розвиток античних держав.

“die Achsenzeit” Осьовий час, або вісь історії: період між 800 та 200 рр. до н. е. , -“найбільш різкий поворот в історії. З’являється тип людини, що зберігається й донині. Саме цей час ми коротко й будемо називати осьовим часом ”. Карл Ясперс (Jaspers, Karl) (1883– 1969) Jaspers Karl - Vom Ursprung und Ziel der Geschichte’, 1949 Ясперс К. Смысл и назначение истории. М. , 1994

Трактування поняття “Осьовий час” «Осьовий час» - це філософсько-історична категорія, введена Ясперсом як засіб осмислення єдності історії. «Людство має єдине походження і єдиний шлях розвитку» . «Осьовий час» виступає як один з етапів історії людства в цілому виокремлений Ясперсом у власній авторській періодизації.

Jaspers Karl Періодизація історії людства 1 Прометеївська епоха (доісторична) 2 формування людини як біологічного виду, виникнення міфологічної свідомості Епоха великих культур давнини усвідомлення людиною власної приналежності до певного народу, культури з притаманними їм мовою, міфами і традиціями 5 -3 тисяч. до Р. Х. 3 800 -200 рр. до Р. Х. 4 формування філософсько-релігійних учень і виникнення типу ментальності, притаманного сучасній людині Нова прометеївська епоха (науково-технічна) ХVІІ-ХХ ст. становлення науки, домінування масової свідомості, розпад традиційних цінностей, втрата зв’язку людини з історією. Осьовий час

Напрями зрушень “осьового часу” 1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. Прорив у релігійних уявленнях. Прорив у свідомості людини. Глобальні зміни в господарській та техніко -технологічній сферах. Трансформація соціальної структури суспільства. Виникнення недержавних власницьких структур, пов’язаних з індивідуальною трудовою діяльністю людини. Перетворення системи розподілу (редистрибуція) у податковий апарат. Поглиблення соціального й майнового розшарування.

Осьовий час 800 -200 рр. до н. е. З'являється людина з сучасними рисами, яка усвідомлює буття та саму себе, свої межі. З'являються нові релігії та їх пророки Імперські структури Поява філософський вчень в центрі уваги проблеми: Морально-філософські вчення Індивідуальне існування людини Взаємовідносини між людьми Взаємовідносини людини і світу Взаємовідносини людини і божества Віровчення, які спростили пояснення розв'язання проблем людини

Руйнування давніх цивілізацій міф ? Месопотамія В “Осьовий час” Єгипет і Месопотамія продовжували не тільки існувати, а й розвиватися Руйнування означало те, що вони перестали бути для навколишніх народів зразком вищих досягнень цивілізації Єгипет

Приклади використання досягнень Давніх цивілізацій ФІНАНСОВА СФЕРА МЕСОПОТАМІЯ Давня Греція, Давній Рим МОНЕТНА СИСТЕМА (вавилонські вагові співвідношення) Вавилон, Ассирія Давня Греція, Давній Рим Фінікія, Хетське царство Давня Греція Поняття “КАПІТАЛ”CAPUT-голова БУХГАЛТЕРІЯ; Торговофінансові операції; Банківська справа сума, віддана в борг або вміщена в ділову операцію котра приносить прибуток

Духовно-культурна сфера: прорив у релігійних уявленнях 1. 2. 3. 4. Подолання міфологізму та становлення образу єдиного Бога. Відкриття Бога як суто духовної, надрозумної реальності. Відкриття людиною в собі розуму, як суто духовної реальності однорідної з Богом. Розгляд моралі, як прояв розумної діяльності людини відповідно до вимог Бога-Розуму. Доосьовий час “Я приношу Богу жертви, а він у відповідь дає мені удачу і охороняє мене від бід”. Осьовий час "Богу важливо не тільки те, що я роблю для нього, а й те, як я поводжуся по відношенню до інших людей“.

Нові релігії

Нова система мислення Раціональне пізнання та мислення Мислити за АРИСТОТЕЛЕМ Міфічно-образне пізнання та мислення Мислити за ПЛАТОНОМ

Системи мислення “осьового часу” Мислити за АРИСТОТЕЛЕМ Йти від реальності, уважно вдивляючись в навколишнє, за допомогою логіки шукати взаємозв'язку, будь-який окремий предмет або явище бачити як частину цілого. Мислити за ПЛАТОНОМ Опиратися на інтуїцію, ставити в основу осяяння і потім за допомогою логічних побудов (у тому числі натяжок і подвійних тлумачень) намагатися вибудувати систему.

Свідомість та система пізнання 1. 2. 3. 4. 5. 6. Отримує розвиток філософія як спосіб критичного усвідомлення дійсності. Осмислення людиною свого буття та його меж. Осягнення людиною величі світу та відчуття власної безпорадності. Самоусвідомлення та рефлексія людини (проблема сенсу існування ). Пізнання людиною свого зв'язку з історичними подіями і місця в історії. Постає проблема співвідношення людини і світу.

Зростання індивідуальної творчої основи людини Більш високий рівень індивідуальної творчої основи людини залежить від Звуження економічних функцій держави обумовлює розвиток та ускладнення Розвитку індивідуальної форми власності Культурної сфери Суспільної сфери Економічної сфери

Зміни в господарській та технікотехнологічній сферах v Перехід до „залізного віку” та поширення більш досконалих знарядь праці : - плуг з сіялкою; важкий плуг з двома лемешами; гвинт Архімеда. v Модернізація виробничих процесів: - рядове землеробство; зрошувальна система з використанням ґрунтових вод; система глибинного буріння. - -

Зміни в знаряддях праці та технологіях Система глибинного буріння Гвинт Архімеда Плуг з двома лемешами Зрошувальна система з використанням ґрунтових вод Плуг із сіялкою

Зміни у політичній системі Зміни в уявленнях щодо відносин між політикумом і трансцендентним порядком Порядок, що будується не на досвіді, а на духовному зростанню і постійному вдосконаленню Було: політика регулює світські порядки Стало: політика визначає духовне зростання і постійне вдосконалення Ставлення до правителя Було: Монарх – Бог! (ставлення як до божества) Стало: Монарх – людина, несе відповідальність перед Богом Суспільство підзвітне Богу

Зміни в соціально-економічній сфері Поява людини-індивіда Технологічний переворот Індивідуальні форми власності Влада-власність Система розподілу (редистрибуція) Індивідуальна трудова діяльність Податковий апарат Розшарування Майнове Соціальне

2. Характеристика господарської системи суспільства Східної цивілізації Політична система Деспотія Суспільство Східної цивілізації Господарська система Соціальна структура Духовнокультурна сфера Монорелігії Політика примусу (страх перед владою: “тремтять і вірують”) Суспільно-державна власність на ресурси, які “даровані всьому людству” Відсутність господарської свободи та індивідуальності Кастовий устрій Жорстка ієрархія Рента-податок Система суцільного рабства Адміністративнобюрократичний контроль над господарством Неподільність влади від власності

Індія Політична система: Демократія в умовах імперії Маур’їв Імператор - диктатор Господарська система Соціальна структура Варно-кастова брахмани Касти як спадкова професійна діяльність Духовно-культурна складова Власність на землю недоторкані кшатрії вайші Державна Організація самоуправління Релігійноетичний кодекс дхарма Давньоіндійське місто – центр ремісництва і торгівлі Буддизм (релігія, філософія, ідеологія, спосіб життя) Спільні кошти Жорстка регламентація життя Домінування натурального господарства Ірригаційне землеробство - основна формами господарської діяльності Общинна Індивідуальна (її роль зростає) Безпосередні виробники – общинники-селяни Основна господарська форма – індивідуальне господарство

Артхашаст ра Функції держави Головна ідея – економічна суть держави Колонізація нових земель Переселення надлишкового населення Будівництво колодязів та іригаційних споруд Заохочення господарської діяльності Відносини власності Головна мета економічної політики держави – поповнення скарбниці за рахунок: Державне землеволодіння Оренда копалень Державна власність на іригаційні споруди Землекористування за умов сплати податків (ренти, податки = 16 доходів) Поземельний грошовий податок Натуральні побори садів, городів, худоби, тощо Господарство царських маєтків Торгівля регламент Громадські роботи Видатки скарбниці Вчення про касти Витрати на богослужіння Утримання двору Закріплення майнових та професійних відмінностей окремих груп населення Неможливість рабства для аріїв Аналіз різних форм рабства Заборона продажу в рабство дітей до 8 -ми років Визнання вільними дітей вільного, що продав себе в рабство Вільні діти рабині, що народилися від її господаря

Китай Соціальна структура Духовно-культурна складова Конфуціанство Система спадкових рангів Ідеальне суспільство Патріархальна родина Даосизм Імператор (Ван) найвищий ранг Клани, сімейнородові колективи Ієрархія залежності Майнові відмінності Моїзм Політична структура

Господарська система Китаю Відносини власності на ресурси Імператор (Ван) Спадкова умовна власність Наступний за рангом Поземний податок до 23 врожаю Наступний за рангом Соціальна структура Ранги Раби Успадковується старшим сином Інші діти – на ранг нижче

Економічна думка Китаю Моральні принципи розвитку суспільства Конфуцій Вдосконалення окремої людини Вдосконалення суспільства Вдосконалення держави Людство Благородні Звичайні Живуть для інших Нікчеми Живуть собі на втіху Необхідність освіченого правителя – батька народів, який забезпечує: Рівномірний розподіл багатства Вигідну праця Вміле господарювання Автори колективного трактату “Гуанцзи” Реформи Цинь Шихуана • Закріплення за державою права власності на землю • Адміністративна реформа • Соціальна реформа (Табель про ранги), ліквідація спадкових рангів і запровадження “ титулів знатності ” • Законодавча реформа • Земельна реформа üнадання селянину землі у користування üОплата податків (поземельне оподаткування)

Суспільство Західної цивілізації Політична система Держави-поліси Демократичні засади (Афіни) Соціальна сфера (структура) Вільні громадяни Деспотія (Спарта) Захист прав власності Закони ХІІ таблиць Закони Драконта Іноземці Духовно-культурна підсистема Раби Філософські вчення, про “ідеальне суспільство” (Платон, Арістотель) Право власності на землю Землеробство єдино прийнятне зайняття Спроби аналізу господарських процесів Ремесло і торгівля

Порівняння економік Стародавньої Греції та Стародавнього Риму Стародавня Греція Стародавній Рим Специфіка економічного життя Ø Поряд із сільськогосподарським виробництвом значного розвитку набуло ремесло, засноване на праці рабів та зорієнтоване на зовнішній ринок; Ø праця рабів використовувалась переважно у ремісництві; Ø набула значного розвитку торгівля (особливо зовнішня); Ø незначне (порівняно з купецьким) поширення лихварського капіталу Ø Основу господарського життя становило сільське господарство, засноване на праці рабів; Ø ремесло набуло меншого розвитку, базувалось переважно на праці вільних громадян і були зорієнтоване на внутрішній ринок; у містах раби використовувались як челядь, незначна їх частина була зайнята у ремісництві; Ø слабкий розвиток купецького, торговельного капіталу; Ø значне поширення лихварського капіталу (відкупи, ломбарди, обмінні контори тощо) Розвиток економічної думки Пов’язаний як з проблемами ефективного Ø Пов’язаний в першу чергу з питанням макрорівня: функціонування рабовласницьких господарств та практичними проблемами організації та визначення «справедливої ціни» (мікрорівень), так і з функціонування великого (латифундій) та середнього макроекономічними проблемами організації «ідеальної (вілли) господарства; держави» , справедливого соціального устрою, Ø дослідженням проблем оптимального розміру суспільного поділу праці, природи та функції грошей земельного наділу, циклів сільськогосподарських тощо. робіт, поділу праці у помісті, підвищення ефективності господарювання, організації рабської праці тощо.

Господарська система Давньої Греції Патріотичний період Торгово-ремісничий період Основна господарська форма – домашнє (ойкісне) господарство Соціальний склад населення Спарта Афіни Спартіади Ілоти Домовласники Евпатріди Кревні родичі Клієнти Геомори Деміурги Раби Землевласники Кредитні відносини (трапезити) Виробництво товарної продукції Ергастерія як форма організації ремісничого виробництва

Реформи Солона (594 р. до н. е. ) • Визначення соціального статусу громадян в залежності від доходів, що давала земля: - перший стан, найбагатший, з нього обирали архонтів; - другий та третій стани — воїни, основа війська; - четвертий (фети) — землі не мали. • Ліквідація боргового рабства; • Підвищення статусу ремісників і торговців (забезпечувалося право на громадянство і отримання землі). • Заборона експорту сільськогосподарської продукції крім оливкової олії — розвиток керамічного виробництва. • Монетна реформа. • Встановлення юридичної рівності громадян. • Реформа спадкового права.

Основні праці: “Економікос” “Про доходи” Ксенофонт - захисник натурального домашнього КСЕНОФОНТ (444 -354 рр. до р. х. ) “Кіропедія” ― ― ― ― господарства, заснованого на праці рабів. добробут країни залежить від землеробства, а тому воно є основою господарського розвитку. засуджує ремесло та торгівлю (заняття відомими ремеслами є недостойним, і не користуються повагою у містах, адже руйнують фізичне тіло працюючого); високо оцінює заняття ремеслом у домашньому господарстві для задоволення власних потреб, коли воно поєднується із землеробством; визнає важливість та корисність для держави праці ремісників, але за умови залучення до ремесла праці рабів; визнає ефективності застосування поділу праці в сільському господарстві та в ремісництві; метою господарської діяльності рабовласників є отримання надлишку, за рахунок мінімального задоволення потреб рабів; визнає правильність функціонування грошей через функції засобу обігу та скарбу; заперечує використання грошей як торгівельного і лихварського капіталу.

ПЛАТОН (428 -347 рр. до р. х. ) Основні праці: «Держава» «Закони» «Держава» -проект ідеальної держави ― нерівність випливає із самої природи людини, через що є нездоланною. Кожна людина має одержувати свою частку відповідно до власних здібностей, що і є справедливим. ― Основний принцип побудови держави та її природною основою є поділ праці. ― Унаслідок поділу праці з'являються ринок, торгівля і гроші. В процесі обміну відбувається зрівнювання всіх товарів і вони стають порівнянними, хоч і є різними споживчими цінностями. Товари порівнюються за допомогою грошей. Гроші потрібні для забезпечення обміну товарів. Платон був противником продажу товарів у кредит, гостро засуджував лихварство. «Закони» - ще один проект ідеальної держави, економічна організація якої була більш реалістичною: • • передбачалось запобігання надмірній концентрації землі в руках власників через рівномірний її розподіл; допускалось право володіння і користування (неповне право власності) для представників вищих станів, та можливість передачі землі у спадок тощо; захист натурального аграрного господарства, з застосуванням праці рабів; обгрунтування справедливості обміну товарів, через державні правила його регулювання та здійсненням контролю над їх дотриманням.

АРИСТОТЕЛЬ (384 -322 рр. до н. е. ) Праці: «Політика» і «Нікомахова етика» - ділить суспільство на вільних і рабів, а їх працю на розумову й фізичну, що обумовлене лише «законами природи» . - виділяє як провідну галузь економіки землеробство. (уся земля держави має поділятися на дві частини, одна з яких перебуває у державній власності, а друга - в індивідуальній). - розрізняв два види багатства: багатство як сукупність споживчих цінностей (природне, істинне багатство) і багатство як нагромадження грошей. Відповідно до цього він розрізняв і два види господарської діяльності: економіку і хрематистику. - розкрив подвійне значення блага - тлумачить функції грошей. Природними функціями грошей вважав функції засобу обігу й міри вартості, а використання грошей як засобу нагромадження, збагачення відносить уже до хрематистики. - сформулював поняття “справедливої ціни”. - розглядає індивідуальну власність як таку, що відповідає людській натурі, виступає проти суспільної власності Платона.

Про нерівність Платон (428 -348 до н. е. ) Розмірковував над розшаруванням людей на багатих і бідних: «Держава представляє з себе як би дві держави. Одну становлять бідні, іншу – багаті, і всі вони живуть разом, створюючи один одному всілякі підступи» . У такому суспільстві людей переслідують страх і невпевненість. Здорове суспільство має діяти за принципами справедливості, забезпечувати соціальну стабільність і внутрішню дисципліну. Аристотель (384 -322 до н. е. ) В усіх державах є три складові: багаті, бідні і середні. Саме члени останньої групи, на відміну від багатіїв та бідноти, готові слідувати раціональному принципу, а з бідняків та багатіїв часто виростають злочинці та шахраї. Аристотель зазначав необхідність допомоги бідним, адже «бідність породжує бунт і злочин» , а там, де немає середнього класу і бідних величезна більшість, виникають ускладнення, і держава приречена на загибель. Аристотель виступав як проти влади бідняків, позбавлених власності, так і проти егоїстичного правління багатої плутократії ( «олігархії» ).

Господарська система Давнього Риму Соціальна структура Патриції Спільна земельна власність Основні види господарської діяльності Плебеї Відсутність права на земельну власність Основа римського війська Основні форми господарство Домашнє натуральне господарство Сільське господарство Вілла Латифундія солтис Протиріччя Реформи Сервія Тулія Ремесло Базуються на праці рабів Право власності на землю Руйнування родових порядків Закони ХІІ таблиць Захист прав власності Торгівля

Активна експансія римлян Дешеві раби Ефективність використання праці рабів Зростання товарного виробництва с/г продукції Посилення спеціалізації Поглиблення поділу праці Утворення імперії Провінції – як основа забезпечення державних видатків Система відкупів Лихварство Втрата селянства Реформа Гракхів Стимулювання процесів “люмпенізації”

Уповільнення експансії Зростання ціни на рабів Падіння продуктивності праці Поява системи колонату Поява пекулію – індивідуальної господарської колони Раб перетворюється на лібертіна (вільновідпущеника)

Катон Старший • Праця: “Землеробство”; • Зразкове господарство функціонує за принципом: “Продавай якомога більше, купуй якомога менше”. • Пропонує мати у господарстві все, що потрібно для забезпечення його ефективного функціонування. • Рабів не повинно бути багато, а видатки на їх утримання повинні бути мінімальними. • Вілла Катона – це поєднання натурального господарства та товарного і спеціалізованого, орієнтованого на ринок.

Марк Теренцій Варрон • Трактат “Про сільське господарство” • Пропонує застосувати методи стимулювання праці рабів різними способами. • Пропонує дозволити рабам одружуватися та мати власність. • Пропонує на великих сільськогосподарських роботах використовувати найманих робітників. • Зазначає, що раби краще працюють, якщо господар щедріше наділяє їх харчами, не шкодує на одяг, дозволяє відпочити й дає деякі пільги.

Луцій Юній Колумелла • Праця: “Про сільське господарство” • Розглядає велику кількість проблем, пов'язаних із сільським господарством. • Рекомендував здійснювати поділ праці серед рабів і більш рівномірно розподіляти їх між різними роботами. • Стверджував, що головною метою ведення господарства є отримання доходу, а тому власник повинен регулярно відвідувати власне господарство. • Якщо власник не може часто бувати в своїх маєтках, то йому слід передати землю в обробіток колонам • Розглядав працю колонів, як більш продуктивну, ніж праця раба.

Дякую за увагу!