Тема 3. Загальновійськовий бій Заняття 9: Підготовка загальновійськового бою.
1 -ше навчальне питання: Сутність та зміст управління. Обов’язки командира підрозділу у бою.
Управління підрозділами і вогнем полягає в цілеспрямованій діяльності командира, його заступників і штабу щодо підтримання постійної бойової готовності підрозділів, підготовці їх до ведення бою (дій), твердому і безперервному управлінню ними під час виконання поставлених завдань.
Управління підрозділами включає • організацію та здійснення заходів щодо підвищення (підтримання) бойової готовності підрозділів і забезпечення (відновлення) їх боєздатності; • безперервне добування, збирання, вивчення, відображення, аналіз і оцінювання даних обстановки; • прийняття рішення; • постановку завдань підлеглим; • організацію і підтримку взаємодії; • організацію і виконання заходів морально-психологічного та всебічного забезпечення; • практичну роботу підрозділів до дій і безпосереднє керівництво ними; • практичну роботу в підпорядкованих підрозділах щодо керівництва їх безпосередньою підготовкою до бою; • організацію контролю виконання поставлених завдань під час бою та інші заходи.
Вимоги до управління • постійна готовність системи управління до виконання завдань, • стійкість, • безперервність, • оперативність, • якість, • прихованість управління військами.
Постійна готовність системи управління досягається: • твердим знанням командиром, начальником штабу, іншими посадовими особами порядку виконання завдань, знанням своїх функціональних обов’язків; • укомплектованістю штабу особовим складом та забезпечення їх засобами управління; • злагодженістю у роботі посадових осіб і штабу; • підтриманням бойової готовності структурних підрозділів; • підтриманням командно-спостережного пункту, засобів зв’язку у справному стані та забезпеченням їх безперебійної роботи; • підтриманням стійкого зв’язку з підрозділами.
• Стійкість управління полягає в підтриманні спроможності командира батальйону (роти) і штабу батальйону виконувати завдання управління за умов різких змін обстановки та впливу противника вогневими і радіоелектронними засобами, дій диверсійнорозвідувальних груп, повітряних десантів на елементи системи управління. • Безперервність управління полягає в підтриманні спроможності командира батальйону (роти) і штабу батальйону постійно здійснювати вплив на підрозділи в ході підготовки і ведення бойових дій, а також в отримуванні від них інформації про обстановку, яка склалася, і своєчасної доповіді про неї старшому командиру (начальнику).
Оперативність управління полягає у здатності командира і штабу виконувати завдання управління у стислі строки, в упередженні противника в діях, у швидкому реагуванні на зміни обстановки та своєчасному впливу на підрозділи в інтересах успішного виконання поставлених завдань. Оперативність управління досягається: • постійним володінням командиром і штабом обстановкою; • своєчасним прийняттям (уточненням) рішень та їх доведенням до підрозділів; • ефективним функціонуванням елементів системи управління.
Якість управління полягає в здатності командира і штабу забезпечити ефективну реалізацію поставлених завдань з найменшими втратами та у визначені строки. Якість управління досягається: • обґрунтованістю прийнятих рішень, їх відповідністю можливостям підрозділів та меті бойових завдань; • постійною готовністю системи управління до виконання завдань з управління підрозділами; • стійкістю, безперервністю, оперативністю і прихованістю управління.
Прихованість управління полягає в збереженні в таємниці від противника відомостей, які використовуються для управління підрозділами, та місця командира підрозділу в бойовому порядку. Вона досягається: • ретельним маскуванням командноспостережного пункту, • комплексним застосуванням радіо- та дротових засобів зв’язку, • умілим застосуванням сигнальних засобів в умовах безпосереднього вогневого контакту з противником.
Основою управління є рішення командира.
• • • • Під час підготовки до бою і в ході його ведення командир підрозділу зобов’язаний: знати завдання підрозділу до складу якого він входить, своє завдання; уміло керувати підрозділом під час виконання поставлених завдань; знати обстановку, вчасно приймати рішення, ставити завдання, наполегливо домагатися їх виконання і вчасно доповідати старшому командиру про виконання поставленого завдання; уміло використовувати вогневі засоби, а також результати вогневого ураження противника, уміти викликати і корегувати вогонь артилерії; вчасно організувати технічне обслуговування техніки і озброєння, а в разі їх пошкодження – доповідати старшому командирові та організувати ремонт; знати засоби зв’язку, уміти ними користуватися і навчати своїх підлеглих роботі на них; стежити за витратою боєприпасів, пального, продовольства і води, своєчасно доповідати своєму командиру щодо використання 0, 5 і 0, 75 носимого (возимого) запасу боєприпасів і заправки пальним, уживати заходів щодо їх поповнення; бути для підлеглих прикладом активності, хоробрості, витривалості і розпорядливості, особливо у важкі хвилини; підтримувати ініціативу, заохочувати героїзм, самовідданість, військову хитрість і кмітливість своїх підлеглих; стежити за утриманням екіпірування сержантів і солдатів та правильним його використанням; уживати заходів щодо своєчасного укриття поранених (тих, які отримали важкі бойові та психологічні травми) військовослужбовців і вести їх облік; уживати заходів щодо своєчасного збирання, винесення, упізнання та евакуації тіл загиблих (померлих) військовослужбовців; доповідати за командою про кожного загиблого (померлого) з позначенням місця, часу та обставин загибелі військовослужбовця.
Під час виконання поставлених завдань усі командири, у межах своїх обов'язків, повинні враховувати норми міжнародного гуманітарного права (МГП) під час ухвалення рішення і забезпечити їх виконання своїми підлеглими. • під час виконання поставленого завдання застосовувати зброю тільки противника і його військових об'єктів; • не нападати на осіб і об'єкти, які знаходяться під захистом міжнародного гуманітарного права, якщо ці особи не роблять ворожих дій, а об'єкти не використовуються (не підготовлені до використання) у військових цілях; • не заподіювати зайвих страждань, не наносити більшого збитку, ніж необхідно для виконання бойового завдання: • якщо дозволяє обстановка, підбирати поранених, хворих і осіб, які утримуються від ворожих дій і надавати їм допомогу; • гуманно ставиться до цивільного населення, поважати його гідність; • утримувати підлеглих і своїх товаришів від порушення норм міжнародного гуманітарного права, про випадки їх порушення доповідати старшому командирові. Противника, який здався в полон, необхідно роззброїти, за необхідності надати допомогу і передати своєму командиру. До полоненого противника необхідно ставитися гуманно.
2 -ге навчальне питання: Порядок роботи командира підрозділу після отримання бойового завдання. Підготовка підрозділу до бою.
Підготовка дій підрозділу – це сукупність заходів, що включає: • організацію бойових дій, • підготовку підрозділу (особового складу, ОВТ) до виконання завдання, • здійснення контролю готовності підрозділу до виконання поставленого завдання та інші заходи.
Командир підрозділу, одержавши бойове завдання, організує заходи, які включають: • з’ясування завдання і надання першочергових вказівок щодо найшвидшої підготовки взводу до його виконання, • оцінювання обстановки, • прийняття рішення та оформлення його на карті, • проведення рекогносцировки, • постновку завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам), • організацію взаємодії та управління, бойового забезпечення, виконання заходів моральнопсихологічного, тилового і технічного забезпечення. Після цього організовує та особисто керує підготовкою особового складу, ОВТ до дій, здійснює контроль (практична робота в підрозділах) і в установлений час доповідає командиру підрозділу до складу якого він входить.
З’ясування завдання полягає у вивченні завдання, поставленого старшим командиром (начальником), з якого командир повинен зрозуміти завдання підрозділу до складу якого він входить і свого підрозділу, об’єкти (цілі) на напрямку дій взводу, які уражаються засобами старшого начальника, завдання сусідів, порядок взаємодії з ними, час готовності до виконання завдання.
Оцінюючи обстановку, командир повинен вивчити: склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; стан, забезпеченість і можливості свого підрозділу та доданих підрозділів; склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; характер місцевості, її захисні та маскувальні властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення вогню. Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пори року, час доби та їхній вплив на підготовку і ведення бою.
У рішенні командир визначає : способи виконання одержаного завдання (якого противника, де, коли і якими засобами завдати ураження, які при цьому заходи вживаються для введення його в обману), побудову бойового (передбойового, похідного) порядку, завдання підлеглим підрозділам, доданим підрозділам та вогневим засобам , організацію управління.
Під час проведення рекогносцировки командир на місцевості вказує : орієнтири, положення противника і найбільш можливий характер його дій, уточняє завдання підлеглим підрозділам та інші питання, пов’язані з використанням місцевості в бою (місця позицій підлеглих підрозділів, вогневих позицій БМП, БТР, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, загороджень і проходів у них, маршрут висування взводу і місця спішування).
Завдання підлеглим підрозділам (особовому складу, вогневим засобам) ставляться бойовим наказом або бойовим розпорядженням, які віддаються усно або за допомогою засобів зв’язку. Основними методами доведення завдань є усна постановка завдань, постановка завдань передачею установленими сигналами і формалізованими командами по технічних засобах зв’язку.
У бойовому наказі командир вказує: у першому пункті – орієнтири і відомості противника (склад, положення і характер дій противника, місця розміщення вогневих засобів); у другому пункті – завдання підрозділу до складу якого він входить і свого підрозділу, об’єкти і цілі на напрямках дії взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів; у третьому пункті (після слова “наказую”) – завдання підлеглим підрозділам, доданим підрозділам і вогневим засобам; у четвертому пункті – сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними та час готовності до виконання завдання; у п’ятому пункті – своє місце і заступника.
У бойовому розпорядженні командир вказує: короткі відомості противника і бойові завдання підлеглим підрозділам (вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створеним групам), а в разі потреби – й інші відомості.
Під час організації взаємодії та управління командир підрозділу зобов’язаний погодити зусилля штатних і доданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, досягти правильного і єдиного розуміння всіма командирами бойового завдання і способів його виконання, вказати сигнали оповіщення, управління, взаємодії, порядок дій за ними, уточнити (довести) радіодані і порядок користування радіо і сигнальними засобами зв’язку.
• Під час організації забезпечення бойових дій командир вказує, які заходи з видів забезпечення і до якого часу виконати. • Заходи морально-психологічного забезпечення організуються на підставі вказівок старшого командира (його заступника з виховної роботи). • Під час організації моральнопсихологічного забезпечення командир вказує, які заходи й у які терміни провести, ставить завдання активу, що призначається.
Під час організації технічного і тилового забезпечення командир вказує порядок, терміни отримання боєприпасів, заправлення пально-мастильними матеріалами, проведення технічного обслуговування і поточного ремонту бойових машин і озброєння, забезпечення особового складу продуктами, водою та іншими матеріальними засобами, а також стежить за станом екіпіровки солдатів і сержантів та використанням її за призначенням.
• Підготовка підрозділу до майбутніх дій полягає в підготовці особового складу, ОВТ і майна. • Підготовка особового складу включає: розміщення на посадах особового складу, що прибув на доукомплектування; організацію харчування та відпочинку особового складу, проведення заходів морально-психологічного забезпечення. У разі потреби та наявності часу можливе проведення бойового злагодження і заняття з бойової підготовки згідно з характером майбутніх дій. • Підготовка ОВТ включає: доукомплектування озброєнням, військовою технікою, майном штатних і доданих підрозділів; поповнення боєкомплекту, дозаправлення техніки пально-мастильними матеріалами та охолоджувальною рідиною, приведення озброєння до нормального бою, перевірку засобів зв’язку.
Практична робота в підлеглих підрозділах проводиться з метою їх своєчасної і повної підготовки до виконання завдання. Командир і його заступник перевіряє точне і своєчасне виконання вимог бойового наказу і розпорядження, знання особовим складом поставлених завдань, сигналів оповіщення, управління, взаємодії і порядку дій за ними, контролює своєчасність та якість виконання заходів з підготовки озброєння і техніки до дій, доповідає у встановлений час старшому командиру про готовність. Недоліки, виявлені під час роботи, усуваються на місці.
3 -тє навчальне питання: Управління діями і вогнем підрозділів. Доповідь старшому командиру та інформування сусідів про обстановку.
Управління підрозділами і вогнем полягає в цілеспрямованій діяльності командира щодо підтримання постійної бойової готовності підрозділу, своєчасній підготовці його до воєнних дій і безперервному керівництві ним під час виконання поставлених завдань.
Управління вогнем є найважливішою складовою роботи командира щодо управління підрозділами. Вона включає : • підготовку вогню ; • управління вогнем під час бою. Підготовка вогню включає заходи, які проводяться в рамках підготовки дій підрозділу: • організацію вогню, • підготовку до виконання вогневих завдань.
Організація вогню проводиться під час організації дій підрозділу і включає: • вивчення та оцінку місцевості, вибір і призначення орієнтирів, кодування місцевих предметів, організацію системи спостереження за противником, вибір вогневих позицій; • постановку вогневих завдань підрозділам (особовому складу); • підготовку вихідних даних для стрільби; • призначення (доведення) сигналів управління вогнем.
Управління вогнем у ході виконання завдання включає: • розвідку наземних і повітряних цілей, оцінку їх важливості, визначення черговості ураження; • вибір виду зброї і боєприпасів, види і способи ведення вогню (стрільби), цілевказання, постановку вогневих завдань; • спостереження за результатами вогню і його корегування; контроль за витратою боєприпасів.
Послідовність подачі команди на відкриття вогню командиром підрозділу може бути наступною: 1. Кому відкрити вогонь. Наприклад: «Другому відділенню» , «Розрахунку кулемета» , «Гранатометнику» . 2. Цілевказівка. Наприклад: «Ор. 3, ліворуч 40, кулемет в окопі» . 3. Установка прицілу. Наприклад: «Постійний» , «Сім» , «П’ять» . 4. Установка цілика або величина винесення точки прицілювання у фігурах цілі. Наприклад: «Цілик ліворуч два» , «Ліворуч дві фігури» . 5. Точка прицілювання. Наприклад: «Під ціль» , «В пояс» , «В голову» . 6. Довжина черги. Наприклад: «Короткими» , «Довгими» . 7. Момент відкриття вогню – вказується словом «вогонь» .
Для ведення вогню із бойової машини піхоти (танка) команда подається в такій послідовності: 1. Яким снарядом (гранатою) вести вогонь. Наприклад: “Бронебійним”, “Осколковим”; для відкриття вогню з кулемета на початку команди вказується: “Кулемет”. За цими командами проводиться заряджання гармати (спареного кулемета). 2. Цілевказівка. 3. Дальність до цілі в метрах. Наприклад: “ 1600”, “ 800”, “ 1200”. 4. Спосіб стрільби. Наприклад: “З ходу”, “З місця”, з короткої зупинки – “Коротка”. 5. Момент відкриття вогню - вказується словом ”вогонь”. Наприклад: “Бронебійним, орієнтир другий, танк, 1300, з ходу - вогонь”.
Іноді командир підрозділу керує вогнем штатних і приданих підрозділів шляхом постановки вогневих задач. При цьому він указує: 1. Якому підрозділу (кому) ставиться вогнева задача. 2. Найменування і місце розташування цілі (цілевказівка). 3. Вид вогню на ураження цілі ( «знищити» , «придушити» , «заборонити» ). Вибір виду зброї, яким найбільше ефективно може бути виконана вогнева задача (з найменшою витратою боєприпасів і в найкоротший термін), залежить насамперед від важливості цілі, її характеру, дальності до неї й уразливості.
Під час постановки (уточнення) вогневих завдань командири вказують: кому (якому підрозділу); де (цілевказання); що (найменування цілі) і завдання (знищення, подавлення або зруйнування тощо). Цілевказання може здійснюватися від орієнтирів (місцевих предметів) і від напрямку руху (атаки), за азимутальним покажчиком, трасуючими кулями і снарядами, розривами снарядів, сигнальними засобами, а також наведенням приладів і зброї в ціль. Корегування вогню здійснюється від місця розташування цілі, орієнтирів (місцевих предметів) і розривів снарядів із указанням величини відхилення за дальністю і напрямком. При цілевказівці звичайно дотримується така послідовність: • вказується положення цілі (від орієнтира або від напрямку руху); • даються найменування цілі, характерні ознаки цілі або місцевості; • ставиться задача - уточнити дії цілі, спостерігати і т. п.
Вогонь по повітряним цілям підрозділу ведеться двома способами: загороджувальним і супровідним вогнем. В команді для ведення вогню командир підрозділу указує: • кому вести вогонь (підрозділ); • над яким місцевим предметом (орієнтиром) вести вогонь; • яким способом вести вогонь; • момент відкриття вогню.
У доповіді старшому командиру вказується: • у який час, де і яке завдання виконує підрозділ, • положення сусідів, • склад і характер дій противника, • своє рішення. Командир підрозділу негайно доповідає старшому командиру про: • раптовий напад противника або його появу там, де його не очікували, виявлені загородження і зони зараження; • захоплення полонених, документів і озброєння противника; • застосування противником нових засобів і способів дій; • різку зміну дій противника (раптовий відхід, перехід до оборони, проведення контратаки); • різку зміну положення і втрату взаємодії із сусідами; • кожне рішення, прийняте за власною ініціативою у зв’язку зі зміною обстановки.
Скачать презентацию Тема 3 Загальновійськовий бій Заняття 9 Підготовка загальновійськового
Tema_3_3.pptx