Тема 3 Виробництво матеріальних благ і послуг Продукт

Тема 3 Виробництво матеріальних благ і послуг. Продукт і характер праці

1. 2. 3. ПЛАН Виробництво та його основні чинники. Економічні ресурси та їх обмеженість. Проблема економічного вибору. Межа виробничих можливостей.

1. Виробництво та його основні чинники.

Виробництво – процес створення людьми у взаємодії з іншими виробничими факторами різноманітних благ, необхідних для забезпечення життєдіяльності, добробуту і розвитку всього суспільства. Виробництво має дві важливі сторони: воно одночасно являє собою взаємодію людини з природою і сукупність відносин між людьми.

Суспільне виробництво – це процес свідомого впливу людей на природні речі з метою створення благ, необхідних для існування та розвитку суспільства. Види суспільного виробництва Матеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріальні блага і надають матеріальні послуги Нематеріальне виробництво – сукупність галузей і сфер, що виробляють нематеріальні блага і нематеріальні послуги, які задовольняють духовні й соціальні потреби людей

Комунальне господарство, побутове обслуговування Матеріальне виробництво Транспорт, зв’язок, торгівля (в частині обслуговування процесу виробництва) Промисловість, с/г, лісове господарство, будівництво, особисте ремісниче господарство

Охорона здоров’я Нематеріальне виробництво Освіта, інформатика Культура, мистецтво Спорт, туризм Духовне виробництво (праця художника, скульптора, письменника)

Стадії суспільного виробництва: Виробництво: предметів праці, засобів виробництва Споживання: особисте, виробниче Розподіл: продуктів, робочої сили, засобів виробництва Обмін: діяльністю, продуктами

2. Економічні ресурси та їх обмеженість.

Економічні ресурси – це всі природні, людські і створені людиною ресурси, які використовуються для виробництва товарів і послуг. Основні фактори виробництва : 1. Земля 2. Капітал 3. Праця 4. Підприємницькі здібності

Робоча сила Предмети праці Особистий фактор виробництва Засоби праці Речовий фактор виробництва

Предмети праці – це речовина природи, на яку спрямована праця людини. Засоби праці – це речі або комплекс речей, за допомогою яких людина діє на предмети праці і видозмінює їх. Вони включають знаряддя та умови праці, тобто засоби праці – це все те, за допомогою чого людина працює та перетворює природні речі в корисні блага. Робоча сила – це здібність людини до праці, сукупність її фізичних та моральних сил, які використовуються в процесі виробництва споживчих вартостей.

Земля як фактор виробництва включає в себе землю, лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі. Підприємницькі здібності – специфічний, особливий фактор виробництва, що відображає діяльність підприємця стосовно поєднання та ефективного використання всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг. Капітал (від. лат capital – головний) це: - блага тривалого користування, створені людьми для виробництва інших товарів та послуг (сучасній західній підхід) - економічний ресурс (фактор виробництва), що визначається як сукупність матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг (вітчизняний підхід)

Економічна теорія розрізняє: фізичний (технічний) капітал - сукупність матеріальних засобів, які використовуються в різних фазах виробництва та збільшують продуктивність людської праці (станки, будівлі, комп’ютери та ін. ); фінансовий (грошовий) капітал - сукупність грошових коштів у визначених цінах; юридичний капітал – сукупність прав розпорядження деякими цінностями, при цьому ці права дають їх власникові прибуток без використання праці; людський капітал – це сформований у результаті інвестицій і накопичення людиною певний запас знань, навичок, здібностей, мотивацій, стан здоров’я

3. Проблема економічного вибору. Межа виробничих можливостей

Будь-яке суспільство повинно розв’язувати економічні проблеми: 1. Що повинно вироблятися, тобто які з товарів і послуг, що взаємно виключаються, повинні бути вироблені. 2. Як будуть вироблятися товари, тобто ким, за допомогою яких ресурсів і якою технологією вони повинні бути вироблені. 3. Для кого призначені вироблені товари, тобто хто повинен володіти і отримувати від них користь? Чи інакше кажучи, як повинен розподілятися валовий національний продукт між різними індивідуумами і сім’ями?

Альтернативна вартість – це вартість (цінність) найбільш пріоритетного серед благ, якими ми знехтували заради здійснення власного вибору. Крива виробничих можливостей – це геометричне місце точок поєднання альтернативних кількісних значень двох благ, які могли б бути вироблені за умов повного використання всіх наявних ресурсів.

Шкала виробничих можливостей створення гармат та масла (приклад) Варіанти Гармати, тис. шт. Масло, тис тон A 15 0 B 14 1 C 12 2 D 9 3 E 5 4 F 0 5

15 А 14 В N Гармати, тис шт. С 12 D 9 M E 5 F 0 1 2 3 4 5 Масло, тис. тон Рис. Крива виробничих можливостей для країни, що виробляє гармати і масло

Під час руху вздовж кривої виробничих можливостей праворуч униз, змінюючи тим самим структуру виробництва на користь збільшення вершкового масла, доводиться дедалі більше залучати порівняно малоефективні для його виробництва ресурси. Тому кожна додаткова одиниця випуску вершкового масла вимагатиме подальшого скорочення виробництва гармат. Закон збільшення альтернативної вартості показує, що під час заміни виробництва одного блага (А) виробництвом іншого блага (В) за умов повного використання наявних ресурсів альтернативні вартості виробництва кожної додаткової одиниці блага А зростатимуть.

Таким чином, крива виробничих можливостей характеризує наступні економічні положення: Неможлива жодна комбінація виробництва товарів, яка описується точками, розташованими із зовнішнього боку кривої виробничих можливостей. Вибір із різних комбінацій виробництва товарів можливий тільки з тих варіантів, які описуються точками, що розміщені на кривій або всередині неї. Спадний нахил кривої ілюструє поняття альтернативної вартості. Опуклість кривої демонструє збільшення альтернативної вартості.