Тема 3 Теоретичні основи економіки землекористування ЛЕКЦІЯ

Тема 3 “Теоретичні основи економіки землекористування” ЛЕКЦІЯ

План 3. 1. Наукові витоки економіки землекористування 3. 2. Інституціалізація землеволодіння 3. 3. Економічні підходи до проблеми власності на землю 3. 4. Концепції земельної ренти

Джерела Соловій І. П. , Іванишин О. Т. , Лавний В. В. та ін. Землекористування: еколого-економічні проблеми, конфлікти, планування. Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2004. – С. 75 -109 Земельний кодекс України: Офіційний текст. – Київ: Видавництво “Право”, 2001 - 92 с. Янов О. , Федорченко М. Правові та інституційні аспекти ринку земель сільскогосподарського призначення України. http: //www. myland. org. ua/ukr/11/55/4962/ O’Sullivan, Arthur, 1993. Urban Economics. - 2 nd ed. IRWIN, Homewood, Boston, p. 177 -200 Van Kooten G. Cornelis, H. Folmer. 2004. Land forest economics. Cheltenham, UK. Northampton, MA, USA, p. 37 -69.

Вивчення економічного аспекту землекористування передбачає за кінцеву мету розв'язання конфліктів землекористування. Зокрема, засоби економічного аналізу застосовуються для прийняття рішень щодо розташування ділянок різних землекористувачів таким чином, щоб зростав суспільний добробут. Тобто, увага фокусується на тому, що є найкращим для суспільства, а що для особи чи групи осіб.

Передвиборчі програми основних політичних сил про земельні відносини і земельні ресурси Блок НУ-НС 'Забезпечимо прозору реєстрацію прав власності на землю, право вільно розпоряджатися нею та збереження її для майбутніх поколінь. Введемо кримінальну відповідальність за навмисне пошкодження родючого шару земель. Спростимо процедури приватизації для власників розпайованих земельних наділів. Зменшимо податок на земельну спадщину для селян' БЮТ 'Законодавчо забезпечити продовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення на 5 років, визначити об'єктивну оцінку вартості земельних наділів, захистити від свавілля недобросовісних орендаторів тих, хто здає сільськогосподарські угіддя в оренду' КПУ 'вважає за необхідне: . . . визнати землю та її надра всенародним надбанням. . . запобігти розвалу колгоспів і радгоспів, паюванню землі, не допустити знищення колективної власності. . . ' Партія регіонів України 'З метою підвищення добробуту українських селян законодавчо забезпечимо створення прозорого і легального ринку землі, що гарантуватиме мінімальну орендну плату за землю у розмірі не нижче 400 грн. за гектар на рік. У 2008 р. завершимо видачу громадянам державних актів на землю замість земельних сертифікатів. ‘

3. 1. Наукові витоки економіки землекористування Знайомство з економікою землекористування доречно розпочати з розгляду її інтелектуальної генеалогії та виділення вчених, що вплинули на суспільну думку стосовно земельних ресурсів. Знання філософських коренів важливе для адекватного розуміння економіки землекористування.

Три основних лінії походження економіки землекористування Перша лінія походження - це класична лінія, що походить від праці “Добробут націй” Адама Сміта. Іншими важливими фігурами є Роберт Мальтус, чия ідея про спадаючий добробут націй базується на положенні про зростаючий дефіцит природних ресурсів, Девід Рікардо, відомий концепцією земельної ренти і особа, що в найбільшій мірі синтезувала класичну думку Джон Стюарт Міль.

Три основних лінії походження економіки землекористування Друга лінія - це позитивістська лінія, яка витікає з британського позитивізму Бекона/Пірсона – позитивізму природничих наук та статистики. Найвідомішим позитивістом був Джордж Уоррен, вчений-садівник, який знаходився під впливом позитивізму сільськогосподарської та природничої наук.

Три основних лінії походження економіки землекористування третя лінія походження - інституціональна лінія має економічні витоки в Німецькій історичній школі економіки і філософські витоки у Джоні Деві. Двома основними фігурами у цій лінії є Р. Т. Елі та Джон Коммонс що сформували інституціональну (або вісконську) школу економіки. Ця школа торкалася питань власності і контракту в економічному процесі та їх специфіки стосовно землі, промислових організацій (особливо монополій) та земель громадського використання. У 1920 -х роках ця школа розпочала вивчення економіки землекористування. Відмінною рисою економіки землекористування була орієнтація у напрямку вирішення реальних світових проблем.

Схема інтелектуальної родини економіки землекористування (варіант А)

Схема інтелектуальної родини економіки землекористування (варіант Б)

3. 2. Інституціалізація землеволодіння 3. 2. 1. ФОРМИ ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ 3. 2. 2. РИНОК І ПРАВО ВЛАСНОСТІ

Інституалізація землеволодіння Інституціалізація є шляхом до встановлення норм чи погоджених позицій, згладження конфліктів у людських стосунках. Інституції землеволодіння відображають потреби суспільства і є моделлю розвитку влади. Різноманіття інституцій землеволодіння є величезним, тому обмежимось визначенням основних типів. Існуючі інституції землеволодіння відбивають сучасну стадію їх еволюції.

А. Теорія продуктивності землі ·Інституціональні зміни ·виключне право власності на землю; ·збіг обставин; ·Технічний прогрес у сільськогосподарській галузі; · мотивація ·зростаюча щільність населення; ·мальтузіанська теорія народонаселення; ·наслідок збігу обставин та мотивації; Автор підходу проф. Д. Норс, 1988 Б. Теорія еволюційної економіки ·репродукційна поведінка; ·людське нагромадження капіталу, як інноваційне пристосування; ·результативна проблема: зростання щільності населення; • Інтенсифікація землекористування; • система землекористу -вання, як інноваційне пристосування: ·Результатінвестування в нерухоміість ; Послідовна зміна форми та змісту Автор підходу проф. Г. Ґессе, 1991 суспільного виробництва товарів ·Інституціональні зміни; ·виключне право власності, наприклад щодо землі, як інноваційного пристосування;

Приватна власність на землю Приватна власність передбачає повний контроль над ділянкою землі із правом необмеженого розпорядження. Сільськогосподарські землі, що знаходяться у приватному володінні в окремих країнах займають понад 90% (зокрема, в Індії 91, 5%, в Коста-Ріці 90, 8%). З європейських країн цей показник найвищий в Австрії (77, 3%) та Італії (76, 2%). У колишніх соціалістичних країнах він не перевищував 2 -3%. Приватна форма власності на землю переважає на всіх континентах світу. Приватну власність часто характеризують як ідеальну і найбільш відповідну людській природі.

Оренда землі - це дозвіл власника іншій особі використовувати свою землю взамін за оплату. Більшість економістів розглядають ренту (орендну плату) як один з виробничих факторів. Рента оплачується у грошовій, натуральній чи комбінованій формі. Оренда - найбільш невловима інституція, яка виявилась найбільш стійкою до спроб її регулювання законодавством, реєстрацією та адмініструванням.

Поширеність приватної власності на землю за континентами, % Приватна власність Орендна та пайова власність Регіон світу Кількість власників Площа Північна і 61, 7 37, 2 11, 4 11, 8 61, 9 80, 6 17, 3 6, 2 Азія 85, 8 83, 9 5, 9 Європа 67, 7 58, 9 9, 0 12, 5 Центральна Америка Південна Америка

Власність на лісові землі, 2000 Public Forest 80% of world forests FAO 2005, Siry, Cubbage, and Newman 2005 Private Forest 20% of world forests

Державна власність на землю Державні землі існують у кожній країні з багатьох причин. Це може бути власність, що належить монархові чи короні, або власність, отримана в результаті завоювання чи експропріації. Земельна експропріація для проведення земельної реформи - це спеціальний захід, застосовуваний державою для придбання земель із метою перерозподілу. У даному випадку землі рідко утримуються державою надовго, вони часто розглядаються владою як резерв впливу на землекористування.

Основні форми сільськогосподарського землекористування Форми власності Форми землекористування Первіснообщинна Колективно-общинна Сімейна Приватна Індивідуальна, сімейна Державна Колективна Муніципальна Адміністративна

Категорії землекористувачів, які обробляють землю і не є її власниками Тип землекористувача Власник землі Тип взаємовідносин Партнер Різні Партнерський контракт Орендар Різні Контрактні, орендна плата Пайовик Різні Контрактні, поділ продукції Різні Контрактні чи традиційні, плата номінальної ренти Родинна група Традиційні, практично постійне і вільне землеволодіння Різні Неформальні й таємні Еморітеузис (довготерміновий орендар) Звичайний користувач Скаутер (особа що самочинно зайняла ділянку) Колоніальна чи боргова Латифундія, або праця великий власник Постійний користувач Держава Партнери, що діють на Індивідуальні підставі контракту партнери Традиційна добровільна праця та інші послуги, пропоновані землевласнику взамін за право обробляти невелику ділянку землі для власних потреб Передача в користування кооперативам (оплата ними податків і планові поставки державі) Наймані працівники або партнери

Землекористувачі Залежно від видів землекористувачів (держава, сім’я, одноосібник тощо) та їх власного статусу можна виділити таких землекористувачів: Формальний землекористувач, як правило, є власником земельної ділянки, яку передає на умовах оренди або на інших умовах іншому землекористувачеві. Частковий землекористувач виступає співвласником або співземлекористувачем. Повноправний землекористувач одночасно є власником і землекористувачем

Право власності встановлює законне володіння ресурсом та визначає границі стосовно можливостей його використання Право власності існує лише за наявності наступних умов : 1. Право власності повинно бути повністю визначеним. Це означає, що власник чітко визначений і обмеження прав власника та стягнення за порушення цих прав теж визначені. 2. Право власності має на увазі виключне володіння. Це право визначає хто (чи ніхто) має користуватись власністю і за яких умов. Усі винагороди та покарання є правом, що походить від власника. 3. Власник має право передати свою власність. Обмеження передачі власності ведуть до неефективності й руйнування ринку. Право передається у інший спосіб, ніж просто матеріальні цінності. Якщо купується земля, то купується право використовувати землю, але земля фізично не переміщується. Теж саме відбувається при купівлі нерухомості. 4. Право власності повинно бути ефективно підтримуване силою.

Право власності Тип Характеристика Значення для економічних стимулів Приватна власність Виключні права передані особам Стимули для збереження ресурсів а також інвестицій Державна власність Права належать громадськості із Створення можливостей для ослаблення контролем зі сторони органів влади (зменшення) прав; у менеджерів виникають іи визначених відомств стимули для особистої наживи Колективна власність Виключні права передані усім членам певної громади; наближеність до приватної власності Проблеми відмінних поглядів членів громади та недостатніх стимулів для збереження ресурсів Відкритий доступ Права невизначені; відсутність виключності Відсутність стимулів для збереження ресурсів, яка зумовлює їх деградацію

Ліси Бразилії Проблеми з лісами в приватній власності, в оренді Проблеми недостатнього контролю в державних лісах

Ділянка суцільнолісосічних рубок у Карпатах

Відтворення порушених земель в США A site reclaimed by Starvaggi Industries in West Virginia is developed into the Star Lake Amphitheater. Before After

Відтворення порушених земель в Великобританії Під час гірничодобувних робіт Після проведення рекультивації земель

3. 3. Економічні підходи до проблеми власності на землю 3. 3. 1. КЛАСИЧНА ЕКОНОМІКА 3. 3. 2. МАРКСИСТСЬКА ЕКОНОМІКА 3. 3. 3. ЕКОНОМІКА ДОВКІЛЛЯ, ЕКОЛОГІЧНА ЕКОНОМІКА

3. 4. Концепції земельної ренти 3. 4. 1. СУЧАСНЕ РОЗУМІННЯ РЕНТИ 3. 4. 2. ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК ВЧЕНЬ ПРО РЕНТУ 3. 4. 3. РИНКОВА ЦІНА ЗЕМЛІ

Сучасне розуміння ренти

Модель ренти за Фон Тюненом А: овочеві культури, молокозавод, зернові; В: ліс; С: пасовище; D: мисливські угіддя

Теорія земельної ренти за Рікардо Девід Рікардо спостеріг, що земля якісно варіює і та ж сама кількість праці та коштів, вкладених у різні поля, дає у результаті різний урожай залежно від родючості ґрунтів. Ціна продукції, вирощеної на найбідніших землях, повинна покривати виробничі затрати. Землі кращої якості приносять більше грошей, ніж вкладено затрат, і цей “надлишок” чи різниця між доходами виробництва на поганій та добрій землі і є рентою. Якщо ціна продукції зростає із зростанням населення, то все менш і менш родючі землі будуть залучатись у виробництво.

Що визначає ринкову ціну землі? Ринкова ціна землі рівна теперішній вартості потоку рентних надходжень за землю. Щоб пояснити концепцію теперішньої вартості, розглянемо земельну ділянку господарська діяльність на якій створює прибуток R за період часу t та дає підстави очікувати такі надходження впродовж n років. Якщо процентна ставка становить і, то теперішня вартість грошового потоку внаслідок доступу до землі описується формулою (О’Sullivan, 1993):

Якщо щорічний рентний дохід є постійним, то грошовий потік умовно можна вважати вічним. Тоді вищеприведена формула спрощується до: Ринкова ціна землі рівна теперішній цінності потоку рентних надходжень. Наприклад, якщо щорічна рента становить 5000 грн. за гектар і процентна ставка складає 10%, ринкова вартість землі буде 50000 грн. за га. Ринкова вартість землі робить інвестора байдужим до купівлі землі (витрачаючи 50000 грн. , щоб заробляти 5000 грн. в рік на ренті потім) порівняно з вкладенням 50000 грн. на банківський рахунок із щорічним отриманням 10%.