Тема 3 Соціально-трудові відносини 1 Поняття соціально-трудових відносин

Тема 3. Соціально-трудові відносини 1. Поняття соціально-трудових відносин 2. Суб'єкти, типи та види соціальнотрудових відносин 3. Якість трудового життя, справедливість

1. Поняття соціально-трудових відносин Соціально-трудові відносини, — це комплекс взаємовідносин між їхніми сторонами — найманими працівниками і роботодавцями, суб'єктами і органами сторін за участі держави (органів законодавчої та виконавчої влади) і місцевого самоврядування, що пов'язані з найманням, використанням, відтворенням робочої сили і спрямовані на забезпечення високого рівня та якості життя особистості, колективів і суспільства в цілому. Cоціально-трудові відносини – охоплюють відносини між суб'єктами власності на засоби виробництва і робочу силу, а також відносини між суб'єктами однієї форми власності. Ø Соціально-трудові відносини дозволяють визначити соціальну значимість, роль, місце, суспільне становище індивіда і групи.

1. Поняття соціально-трудових відносин Соціально-трудові відносини в залежності від способу регулювання, методів вирішення проблем класифікують по типах. Тип соціально-трудових відносин визначається їхнім характером, а саме, яким чином приймаються рішення в соціально-трудовій сфері. Ø За організаційними формами існують такі типи соціально-трудових відносин: патерналізм, партнерство, конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація, конфлікт.

1. Поняття соціально-трудових відносин Ø Ø Ø Ø Патерналізм - від "батьківської турботи" держави про потреби населення або адміністрації підприємства про його працівників. Партнерство - захисту своїх інтересів суб'єктами соціально-трудових відносин і їх самореалізація в політику погодження, взаємних пріоритетів. Конкуренція характеризується взаємоповагою, досконалістю відносин між людьми або колективами. Солідарність - загальна відповідальність і взаємну допомогу, основану на спільності інтересів групи людей. Субсидіарність означає прагнення людини до особистої відповідальності за досягнення своїх цілей і своїх дій при рішенні соціально-трудових проблем. Дискримінація - це незаконне обмеження прав суб'єктів соціальнотрудових відносин. Може бути по віку, расі, національності, статі, конфесії та ін. ознаках, а також дискримінація може проявлятися і при виборі професії, поступлення на навчання, просування по службі, оплаті праці, звільненні. Конфлікт - крайня міра протиріччя в соціально-трудових відносинах. Формами прояву трудових конфліктів є: трудові спори, страйки, масові звільнення (локаути).

1. Поняття соціально-трудових відносин Індивідуальний Регіону Рівні соціально-трудових відносин Галузі Груповий Змішаний Організації (підприємства)

2. Суб'єкти, типи та види соціальнотрудових відносин Правомірним є виділення чотирьох груп суб'єктів соціальнотрудових відносин. Ø Перша група — це первинні носії прав та інтересів (наймані працівники, роботодавці, держава, місцеве самоврядування). Ø Друга група — представницькі організації та їхні органи. Вони є носіями делегованих повноважень (об'єднання роботодавців, професійні спілки, органи влади й управління). Ø Третя група — органи, через які реалізується соціальний діалог (Національна рада соціального партнерства, інші постійні або тимчасові органи в галузях, регіонах, на підприємствах чи в організаціях). Ø Четверта група — це органи, покликані мінімізувати наслідки можливих конфліктів, попереджати загострення соціальнотрудових відносин (миротворчі, посередницькі структури, незалежні експерти, арбітри тощо), а також навчальні, інформаційні, консультативні та інші формування.

2. Суб'єкти, типи та види соціальнотрудових відносин Ø Класифікація соціально-трудових відносин за видами передбачає поділ їх на індивідуальні та колективні. Ø Перші передбачають взаємодію одного найманого працівника з роботодавцем. Ø Другі опосередковують взаємодію роботодавців (роботодавця) і найманих працівників, об'єднаних у колективи.

2. Суб'єкти, типи та види соціальнотрудових відносин Ø Ø Ø Розрізняють такі принципи функціонування системи соціально-трудових відносин. Принцип законодавчого забезпечення передбачає правове визначення сторін, суб'єктів та органів соціально-трудових відносин, порядок їх взаємодії, гарантій діяльності, закріплює ряд інших правових засад функціонування. Принцип партнерства передбачає відстоювання, захист сторонами своїх інтересів на основі співробітництва, взаємних домовленостей, узгоджень, компромісних рішень. Принцип загальності означає поширення мінімальних норм і гарантій на всіх без винятку суб'єктів соціально-трудових відносин, а отже, гарантованість, обов'язковість у застосуванні державних мінімальних соціальних стандартів. Принцип адресності доповнює та розвиває принцип загальності та потребує диференційованого, адресного підходу щодо захисту, підтримки окремих категорій населення. Такий підхід має поширюватися передусім на ті категорії населення, які вже чи ще не можуть себе захистити (це стосується інвалідів, неповних сімей, матерів-одиначок, багатодітних сімей тощо). Принцип інтегрованості передбачає обов'язковість взаємозв'язку та взаємодії усіх форм, елементів і методів соціального захисту, організацію їх у єдину систему на всіх рівнях.

2. Суб'єкти, типи та види соціальнотрудових відносин За змістом діяльності Виробничопрофесіональні; Професійнокваліфікаційні Види соціально-трудові відносини в сфері праці За субєктом Міжорганізаційні, внутрішньоорганіза ційні, внутрівиробничі За об'ємом повноважень Відносини по горизонталі, відносини по вертикалі За способом спілкування безособистісні (опосередковані) міжособистісні (безпосередні) За ступенем регламентованост і Формальні; неформальні За характеру поділу доходів У відповідності з трудовим вкладом; у невідповідності з трудовим вкладом

3. Якість трудового життя, справедливість Ø Якість трудового життя (ЯТЖ) – це інтегральне поняття, яке всебічне характеризує рівень та ступінь добробуту, соціального та духовного розвитку людини через її діяльність в організації. Ø ЯТЖ людей держави (району, міста) визначається сукупним впливом комплексу факторів: економічних, політичних, соціальних, демографічних, екологічних, географічних, моральних. Ø ЯТЖ виступає основним показником оцінки соціально-трудових відносин. Ø Участь людини в трудової діяльності характеризується його потребами та можливостями щодо їх задоволення, які обумовлені компонентами людського потенціалу (здоров’ям, моральністю, творчими здібностями, освітою. професіоналізмом). Ø Людина в ринковій економіці виступає: Ø 1) Ø 2) як власник здібностей, знань та навичок, які необхідні підприємствам (суб’єктам господарювання). як споживач економічних благ, що створюється в процесі праці;

3. Якість трудового життя, справедливість Якість трудового життя визначається конкретними елементами: Ø робота повинна бути цікавою, тобто характеризуватися високим рівнем організації, змістовності праці та включати творчі елементи; Ø робітники повинні отримувати справедливу винагороду за працю та визнання своєї праці; Ø робота повинна здійснюватися в умовах безпеки для здоров’я; Ø нагляд з боку керівництва повинен бути мінімальним, але обов’язково здійснюватися при необхідності; Ø забезпечення можливості для використання робітниками соціально-побутової інфраструктури підприємства; Ø участь робітників в прийнятті управлінських рішень, які зачипають їх інтереси; Ø забезпечення робітникові гарантій праці (правова захищеність), можливості для професіонального зростання і розвитку дружних взаємин із колегами.

3. Якість трудового життя, справедливість Рівні оцінки З позицій робітника Задоволеність працею Наявність (відсутність) стресових ситуацій на виробництві Можливості для особистого просування Умови праці Можливість для професійного зростання та самовираження Психологічний клімат Змістовність праці З позицій підприємця З позицій суспільства Ефективність праці Професійна адаптація Плинність кадрів Відчуження праці Трудова дисципліна Ототожнення цілей робітника з цілями підприємства Відсутність випадків виробничих суперечок, конфліктів, страйків Якість та рівень життя (вартість споживчого кошика) Рівень якості робочої сили Вартість системи соціального захисту робітників та членів їх сімей Споживацька поведінка Соціальна адаптація Відчуження від суспільства Показники задоволеністю життя

3. Якість трудового життя, справедливість Класичне визначення суті та атрибутів „справедливості" дав американський соціолог К. Поппер. Під справедливістю він мав на увазі: Ø рівний розподіл тягара громадянства, тобто тих обмежень свободи, які необхідні для суспільного життя; Ø рівність громадян перед законом, звісно, тоді, коли закони не підтримують і не засуджують окремих громадян, груп чи класів; Ø безсторонність громадянства; Ø рівне користування перевагами (а не лише обмеженнями), які держава може запропонувати громадянам. Найчастіше соціальна справедливість розуміється як прояв порядності у сфері розподілу багатств, благ і доходів між членами суспільства.

3. Якість трудового життя, справедливість Виділяються чотири основні підходи до проблеми соціальної справедливості з точки зору розподілу благ: - „егалітарний" - усі члени суспільства отримують однакові блага, тобто має місце рівний розподіл благ між індивідами; - „утилітарний" - товари і послуги розподіляються таким чином, щоб максимізувати загальну користь усіх членів суспільства; - „роулсіанський" (на основі концепції Роулса) максимізується корисність найбільш забезпечених осіб, що досягається за рахунок підвищення продуктивності та ефективності праці високооплачуваних працівників; - „ринковий" - справедливість встановлюється ринком: результати конкурентних ринкових процесів справедливі тому, що вони винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий.