Тема3.pptx
- Количество слайдов: 10
Тема 3. Психологія особистості злочинця Особистість злочинця – свідомий суб`єкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених і соціально детермінованих властивостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом певних суспільно-політичних, економічних та соціокультурних умов. Історичні напрямки вчення про природу правопорушень Біологізаторські концепції особистості злочинця Антропологічний напрям Конституціональний напрям Генетичний напрям Фрейдизм Аналітична психологія Принципова позиція сучасної науки полягає у визнанні соціального і біологічного в людській природі, що не протистоять, а перебувають у взаємозв`язку та взаємозалежності, при провідній ролі соціального Соціологізаторські концепції особистості злочинця Індивідуальна психологія А. Адлера Теорія диференційного зв`язку Е. Сатерленда Теорія аномії Р. Мертона Теорія субкультур Концепція нейтралізації Теорія стигматизації
Основні рівні особистості злочинця (Ю. М. Антоніна) 1 рівень – вроджені особливості, що визначають темп психічної активності, силу і рухливість психічних процесів, стійкі емоційні властивості та інші параметри, котрі стосуються темпераменту 2 рівень – сукупність стійких якостей, що сформувалися в процесі індивідуального розвитку в соціальному середовищі і проявляються у вигляді типових реакцій і поведінки 3 рівень – соціальна спрямованість особистості, ієрархії її цінностей і моральних установок
Типи спрямованості особистості соціальна (просоціальна) – повне прийняття особою цінностей і норм суспільства, готовність їх наслідувати та дотримуватися у своїй життєдіяльності асоціальна – недостатня соціалізація, внаслідок чого особа не сприймає або не усвідомлює цінність відповідних процесів, явищ, відносин, що й породжує правопорушення антисоціальна – особа свідомо спрямовує свою поведінку проти соціальних цінностей
Типи антисуспільної спрямованості (Тарарухін С. А. ) Асоціальна – коли поведінка не збігається з інтересами суспільства, але не має чітко вираженого негативного ставлення до нього і не завдає суттєвої шкоди Антисоціальна – поведінка суперечить інтересам суспільства і шкідлива для нього, але не є небезпечною для засад суспільного буття Суспільно небезпечна – свідомо спрямована проти основних засад суспільства, коли поведінка становить значну, серйозну небезпеку Некримінальний – при антисуспільній, але не злочинній поведінці і відсутності ймовірності криміналізації в майбутньому Передкримінальний – при такій же поведінці і високій ймовірності того, що в майбутньому особа криміналізується і стане злочинцем Кримінальний – після вчинення злочину і ймовірності його повторення в майбутньому
Типи антисуспільної спрямованості ( Єнікєєв М. І. ) Асоціальний – коли особа до кінця не сприйняла соціальні цінності і через це будує свою поведінку, нехтуючи ними Антисоціальний – коли особа постійно готова вчинити злочин, це злісні, професійні злочинці “випадковий” тип – такий, що характеризується дефектами психічної саморегуляції
Структура конкретного злочину об`єкт (на що спрямоване діяння) об`єктивна сторона (спосіб вчинення діяння) суб`єкт (особа, що вчинила діяння) суб`єктивна сторона (ставлення до діяння та його результати)
Етапи формування злочинної поведінки 1 етап формування особистості з антисуспільною спрямованістю 2 етап мотивація антисуспільного вчинку (мотиваційний етап) 3 етап прийняття конкретного рішення про його здійснення (етап цілепокладання) 4 етап реалізація цього рішення, включаючи сам вчинок настання його наслідків (операціональний етап)
Особливості потреб злочинця Нерозвиненість соціальнонеобхідних потреб Матеріальноутилінарний характер Перебільшення потреб і правомірних можливостей їх задоволення
Мотиви делінквентної поведінки особистого характеру (помста, ревнощі, особиста зацікавленість) такі, що не мають прямого (безпосереднього) особистісного значення (хуліганство, порушення громадського порядку) зумовлені протиправною поведінкою потерпілого чи ситуацією (ексцес оборони)
Структура процесу прийняття рішення Підготовчий етап переробка інформації і осмислення варіантів наступних дій (бездіяльності), можливих наслідків Основний етап вибір одного, найбільш прийнятного варіанту дій Контрольний етап оцінка рішення, його корекція, зміна спрямування наступних дій, прийняття нового рішення, його відстрочення або добровільна відмова
Тема3.pptx