Тема 3. Особливості господарського розвитку періоду формування світових цивілізацій До розпаду первісної господарської системи і виникнення рабовласництва привели удосконалення знарядь праці, розширення виробництва їх з металу, поділ виробничої сфери на сільське господарство і ремесло, виробництво додаткового продукту.
Види рабства: • Патріархальне (східне) – характерно для натуральних економік, не орієнтованих на створення ринкового продукту. • Класичне (античне) – характерно для товарних економік.
Стародавній Схід представлений кількома цивілізаціями: Стародавній Єгипет, Стародавнє Межиріччя, Стародавня Індія, Стародавній Китай. Суть соціально-економічного генотипу східних суспільств зводиться до відсутності приватної власності і системи її правового захисту. Центральну роль в економічній системі відіграє тоталітарна держава.
• • • Особливості рабовласництва в державах Стародавнього Сходу: нерозвиненість рабовласницької системи, раби належали в основному державі; використання рабської праці однобоке і непродуктивне; основна продуктивна сила - селяни – общинники і вільні ремісники; нерозвиненість приватної власності на землю і стійкість сільської общини; сильна монархічна влада.
Античний період представлений двома великими цивілізаціями: Давньогрецькою і Давньоримською. Рабовласництво досягло повного розквіту, рабство перетворилось на класичне. Затвердженню приватної власності на землю в античних державах сприяло вирощування багаторічних культур, сприятливі кліматичні, географічні умови, відсутність штучного зрошення, інтенсивний товарообмін в зоні Середземномор′я між різними цивілізаціями, що привело до руйнування селянської общини і затвердження демократичних, правових і політичних інститутів.
Характерні риси класичного рабовласництва: • раб не має ніякої власності; • сам раб є власністю господаря; • максимальне використання активного періоду життя раба; • військове відтворення рабської сили.
Криза рабовласницького суспільства була спричинена розкладом античної власності, втратою рабством виробничого значення, натуралізацією і аграризацією економіки, послабленням економічних позицій міст, дестабілізацією грошової і фінансової систем, скороченням внутрішньої і зовнішньої торгівлі, формуванням рентних відносин і зростанням значення колонату.
Тема 4. Господарство суспільств Європейської цивілізації в період середньовіччя та формування передумов ринкової економіки. 1. Характерні риси феодалізму як господарської системи. 2. Землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху середньовіччя. 3. Економіка середньовікового міста. 4. Розвиток торгівлі та інститутів ринку.
1. Характерні риси феодалізму як господарської системи Особливістю середньовіччя було виникнення і розвиток нового суспільного ладу – феодального. 5 – 15 ст. характеризується як період становлення і зрілості феодального господарства в Європі.
• • • Характерні риси феодальної економіки: основа приватної власності - земля у формі феоду (умовно-службове спадкове володіння); натуралізація господарства та другорядна роль обміну; залежність селянина від землевласника (особиста, поземельна, судово-адміністративна і військовополітична); монополія феодалів на землю та протиріччя між великою власністю і дрібним селянським виробництвом; рентна форма експлуатації селянства. Види феодальної ренти: відробіткова; продуктова; грошова. низький рівень розвитку техніки.
Періодизація феодального суспільства: • • • раннє середньовіччя - формування великого феодального землеволодіння і закріпачення общинних селян, низький рівень розвитку продуктивних сил, деградація суспільного поділу праці, натуралізація господарства, занепад міст; розвинутий феодалізм - повторне відокремлення ремесла від землеробства, поглиблення спеціалізації виробництва, інтенсивна урбанізація, поява кредиту і банків, розвиток внутрішнього ринку, формування централізованих європейських держав;
пізнє середньовіччя - інтенсивний розвиток товарно-грошових відносин, комутація ренти (заміна панщини і продуктової ренти грошовою), викуп більшості селян на волю, формування міжнародного поділу праці і світового ринку.
2. Землеволодіння та соціально-економічні відносини в епоху середньовіччя • Спадкове користування общинною землею → алод (приватна сімейна власність, яка вільно відчужувалася) → бенефіції (умовно-службове, тимчасове землеволодіння, що грунтувалося на сеньйоріально-васальних відносинах) → феодальний маєток (замкнуте натуральне господарство, власник якого мав повну владу на своїй території) → роздрібнення землеволодінь.
В середні віки з'явились так звані "торгові доми" - сімейні купецькі компанії, розквітла і така форма торгового співробітництва, як пайові товариства (складчина, компаньйонство). В 13 ст. виник інститут торгових консулів для захисту інтересів і особистості купців в різних містах і країнах. В пізньому середньовіччі розвиток зовнішньої торгівлі сприяв утворенню єдиної господарської системи європейських країн, втягнутих в інтенсивний обмін на основі міжнародного поділу праці. Міжнародні ярмарки стали підставою для появи товарних бірж, де заключались комерційні контракти.
Розширення торгівлі сприяло виникненню ринку грошей. Різноманітність і підробка грошових одиниць змушували купців користуватися послугами лихварів, які поступово перетворилися на банкірів. Формуються ломбарди. Нестача грошей компенсувалась розвитком кредиту. Інструментом кредитних операцій стає біржова спекуляція. Розвиваються форми безготівкового розрахунку і розпочинається відтік грошових засобів із галузі торгівлі. При переході до індустріальної цивілізації торговий капітал стає джерелом первісного накопичення капіталу.
Перехід від феодального господарства до індустріальної доби характеризувався товаризацією сільського господарства, розкладом цехового ладу, розвитком НТП, зростанням внутрішньої та зовнішньої торгівлі, утворенням загальнонаціональних ринків.
Скачать презентацию Тема 3 Особливості господарського розвитку періоду формування світових
конференц.лекц.ист..ppt