ТЕМА 3 ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА 1 Споживчий

ТЕМА 3 ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА 1. Споживчий вибір з ординалістських позицій та аксіоми раціональної поведінки споживача. 2. Криві байдужості та їх властивості. 3. Бюджетне обмеження споживача. Гранична норма заміщення благ. 4. Рівновага споживача.

Ординалістська концепція корисності передбачає: Ш переваги та уподобання кожного конкретного споживача сформовані; Ш практично усі товари є бажаними; Ш споживач завжди надає перевагу більшій кількості товару над меншою; Ш задоволенні своїх потреб споживачі є у незалежними один від одного.

Аксіома повної упорядкованості – при наявності двох різних наборів благ споживач завжди надає перевагу одному з них або визнає їх рівноцінними Аксіома транзитивності переваг дозволяє однозначно розставити в певній послідовності можливі поєднання благ незалежно від черговості їх попарного порівняння Аксіома ненасичення – при інших рівних умовах споживач надає перевагу більшій кількості даного блага порівняно з меншою кількістю Аксіома рефлективності – при наявності однакових наборів благ споживач вважає, що будь-який з них не гірший від іншого Аксіома незалежності споживача – задоволення споживача визначається виключно кількістю і якістю спожитих ним благ

Усі точки цієї лінії відображають однаковий рівень задоволення потреб споживача, який він отримує при використанні різного поєднання набору двох благ. Це лінія графічного способу відображення переваг споживача, яка презентує однакову корисність благ.

Qy U 1 U 2 U 3 Qx

Шніколи не перетинаються; Шчим дальше від початку координат розташовані криві байдужості, тим більшій рівень корисності вони відображають; Шмають від’ємний нахил, оскільки споживання більшої кількості одного блага потребує зменшення кількості іншого, задля того, щоб корисність не змінилася; Шмають увігнуту форму до початку координат – це означає, що у міру зменшення одного блага Х і збільшення іншого У в наборі, кількість Х, яку споживач хоче обміняти на додаткову кількість У, зменшується.

а) взаємозамінні блага б) взаємодоповнюючі блага в) нейтральне благо г) антиблаго Qy Qy а) Qx Qy Qy б) Qx в) Qx г) Qx

Qy І/Ру А В С І/Рх Д Qx Бюджетна лінія – це лінія, кожна точка якої відображає певний набір двох товарів, які споживач може придбати за наявний в нього дохід і за певною ціною на дані товари.

Бюджетне обмеження

Qy Qy а І1 І2 Qx Qe Qy а) збільшення доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вправовгору з І1 доІ2, а зменшення доходу – вліво-вниз з І1 доІ2. б І1 І2 Qx б) зміна ціни на один з товарів приводить до зміни кута нахилу бюджетної лінії.

Гранична норма заміщення має певні особливості: – завжди є величиною від’ємною, оскільки показує відмову від певної кількості одного з товарів; – зменшується за абсолютною величиною у міру руху вздовж кривої байдужості і зверху -вниз і знизу-вгору. Гранична норма заміщення відображає кількість блага Y, яке споживач готовий замінити додатковою одиницею блага X при незмінному рівні корисності: МRSXY= ∆ QY / ∆ QX

Гранична норма заміщення n виражає нахил лінії бюджетного обмеження і дорівнює співвідношенню цін на товари; n виражає нахил кривої байдужості і дорівнює співвідношенню граничних корисностей двох товарів; n МRSXY = РХ/РY = МUX/МUY.

Рівновага споживача точка Е є точкою максимального задоволення споживача від придбання двох благ Х та У при обмеженому бюджеті В точці Е нахил бюджетної лінії (Рx/Рy) дорівнює нахилу кривої байдужості (dу/dх) Qy С Оптимум F Е U 1 В U 2 А U 3 Qx

Правило максимізації корисності Корисність максимізується вибором такого кошика в межах бюджетного обмеження, для якого відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ до їхніх цін однакове для всіх благ. Еквімаржинальний принцип відношення граничних корисностей останніх одиниць кожного виду благ до цін однаковим для всіх благ: МU X / Р X = М U Y / Р Y