Тема 22. Окреме провадження.
План 1. Поняття, значення та загальні правила розгляду і вирішення справ окремого провадження (ст. 234 -235 ЦПК). 2. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ст. 236 -241 ЦПК). 3. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 242 -245 ЦПК). 4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (ст. 246 -250 ЦПК). 5. Усиновлення (ст. 251 -255 ЦПК). 6. Встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст. 256 -259 ЦПК).
План 7. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі (ст. 260 -268 ЦПК). 8. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність (ст. 269 -273 ЦПК). 9. Визнання спадщини відумерлою (ст. 274 -278 ЦПК). 10. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку (ст. 279 -282 ЦПК). 11. Обов’язкова госпіталізація до протитуберкульозного закладу (ст. 283 -286 ЦПК). 12. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (ст. 287 -290 ЦПК).
Ст. 234 ЦПК ОКРЕМЕ ПРОВАДЖЕННЯ – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи окремого провадження, поділяються на три групи. 1. справи, порядок розгляду та вирішення яких визначений цивільним процесуальним законодавством 2. справи, які тільки поіменовані ЦПК, однак особливості їх розгляду визначені іншими актами законодавства 3. справи, що можуть розглядатися у порядку окремого провадження, якщо вони віднесені актами законодавства до цивільної юрисдикції
До першої групи відносяться справи: 1. 2. 3. 4. 5. ОБМЕЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ, ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ НЕДІЄЗДАТНОЮ ТА ПОНОВЛЕННЯ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ (ст. 236 -241 ЦПК). НАДАННЯ НЕПОВНОЛІТНІЙ ОСОБІ ПОВНОЇ ЦИВІЛЬНОЇ ДІЄЗДАТНОСТІ (ст. 242 -245 ЦПК). ВИЗНАННЯ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ АБО ОГОЛОШЕННЯ ЇЇ ПОМЕРЛОЮ (ст. 246 -250 ЦПК). УСИНОВЛЕННЯ (ст. 251 -255 ЦПК). ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ, ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ (ст. 256 -259 ЦПК).
До першої групи відносяться справи: 6. ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ НА ВТРАЧЕНІ ЦІННІ ПАПЕРИ НА ПРЕД’ЯВНИКА ТА ВЕКСЕЛІ (ст. 260 -268 ЦПК). 7. ПЕРЕДАЧА БЕЗХАЗЯЙНОЇ НЕРУХОМОЇ РЕЧІ У КОМУНАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ (ст. 269 -273 ЦПК). 8. ВИЗНАННЯ СПАДЩИНИ ВІДУМЕРЛОЮ (ст. 274278 ЦПК). 9. НАДАННЯ ОСОБІ ПСИХІАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ У ПРИМУСОВОМУ ПОРЯДКУ (ст. 279 -282 ЦПК). 10. ОБОВ’ЯЗКОВа ГОСПІТАЛІЗАЦІЮ ДО ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНОГО ЗАКЛАДУ (ст. 283286 ЦПК). 11. РОЗКРИТТЯ БАНКАМИ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА МІСТИТЬ БАНКІВСЬКУ ТАЄМНИЦЮ, ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ ОСІБ (ст. 287 -290 ЦПК).
До другої групи відносяться справи: Надання права на шлюб (ст. 23 СК) Розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК) Поновлення шлюбу після його розірвання (ст. 117 СК) Встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя (ст. 119 СК)
До третьої групи відносяться справи: які віднесені актами законодавства до цивільної юрисдикції (ст. 234 ЦПК). Наприклад: - призначення опікуна чи піклувальника (ст. 63 ЦК).
ОЗНАКИ ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ: 1) несумісність зі спором про право. 2) відсутність сторін із протилежними інтересами.
ЗНАЧЕННЯ ОКРЕМОГО ПРОВАДЖЕННЯ. Розгляд справ окремого провадження судом пов'язаний зі здійсненням, так би мовити, “судового управління” у випадках, коли законодавець покладає на суд здійснення непритаманної йому функції установлення тих чи інших обставин без розв'язання спору про право. При цьому законодавець виходить із доцільності такого вирішення, покладаючи встановлення юридичних фактів на суд, який має особливий правовий статус суб'єкта судової влади, та поширюючи на процедуру розгляду цих справ форму цивільного судочинства.
Заявником іменується фізична чи юридична особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі.
Коло заявників за певними категоріями справ окремого провадження визначається шляхом: 1. Вказівки у заяві мети звернення до суду (у справах про встановлення фактів, які мають юридичне значення, справи про визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою); 2. Встановлення вичерпного переліку осіб, за заявою яких може бути відкрито провадження у справі (справи про усиновлення, про обмеження фізичної особи у дієздатності чи визнання недієздатною); 3. З’ясування визначення наявності певної іншої юридичної заінтересованості у справі (справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі).
Заінтересовані особи • всі особи, права та законні інтереси яких у тій чи іншій мірі зачіпатимуться ухваленим у справі рішенням.
Відсутність процесуальних інститутів, нерозривно пов'язаних із позовом • Відмова від позову, визнання позову, укладення мирової угоди, зміна предмета та підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, вихід за межі заявлених вимог. • Справи окремого провадження не можуть бути передані на розгляд третейського суду та закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.
Судові витрати • Судовий збір – 0, 5 НМДГ (Декрет КМУ “Про державне мито”) • Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн. (постанова КМУ від 21. 12. 2005 р. № 1258), крім випадків, встановлених ст. 81 ЦПК.
Рішення суду у справах окремого провадження • не підлягають примусовому виконанню, • мають загальнообов'язковий характер (ст. 14 ЦПК), • реалізуються шляхом оформлення майнових або особистих немайнових прав громадян, а саме: видачею свідоцтва про право власності; виправленням, поновленням чи анулюванням запису актів цивільного стану тощо.
Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (ст. 236 -241 ЦПК). • Предметом судової діяльності є безпосереднє визначення наявності підстав для встановлення такого правового стану фізичної особи, як обмеження у дієздатності чи визнання її недієздатною.
Правом на звернення • наділені члени її сім'ї, орган опіки та піклування, наркологічні та психіатричні заклади (ст. 237 ЦПК).
Підсудність (ст. 236 ЦПК) • Заява подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у наркологічному або психіатричному закладі — за місцем знаходження цього закладу.
Форма та зміст заяви про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (ст. 238 ЦПК) • Заява повинна містити зазначення обставин, що свідчать про психічний розлад чи підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо, поставила себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, в скрутне матеріальне становище.
Форма та зміст заяви про обмеження неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права (ч. 2 ст. 238 ЦПК) • мають бути викладені обставини, що свідчать про негативні матеріальні, психічні чи інші наслідки реалізацій цього права для неповнолітнього.
Заява про визнання фізичної особи недієздатною (ч. 3 ст. 238 ЦПК) • має містити виклад обставин, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Підготовка справи до судового розгляду • За наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначається судовопсихіатрична експертиза. • Якщо таких даних немає, то експертиза не проводиться, а ухвалюється рішення про відмову у задоволенні поданої до суду заяви.
Розгляд справи (ст. 240 ЦПК) • Суд розглядає справи цієї категорії за участю заявника та представника органу опіки та піклування. • Питання про виклик фізичної особи, щодо якої розглядається справа про визнання її недієздатною, вирішується в кожному випадку судом з урахуванням стану її здоров'я.
Рішення суду (ст. 241 ЦПК) • Суд, ухвалюючи рішення, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. • Рішення суду після набрання ним законної сили надсилається органу опіки та піклування.
Скасування судового рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або про визнання фізичної особи недієздатною • Можливе, якщо існують підстави для поновлення такої особи у дієздатності. • Коли підставою для нього була наявність психічного розладу, обов'язковим є проведення судовопсихіатричної експертизи, яка має засвідчити значне поліпшення стану здоров'я фізичної особи або видужання (п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 березня 1972 р. "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним").
Особи, які можуть звертатися до суду із заявою про скасування судового рішення • У справах про обмеження фізичної особи у дієздатності це може відбуватися за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім'ї або органу опіки та піклування (ст. 38 ЦК). • У справах про визнання фізичної особи недієздатною заявниками можуть бути опікун або органи опіки та піклування (ст. 42 ЦК).
3. Надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (ст. 242 -245 ЦПК). • Предметом судової діяльності в цій категорії справ є встановлення підстав для надання неповнолітній фізичній особі повного обсягу дієздатності, визначення відповідності встановлення нового правового стану інтересам самої особи, якщо батьки (усиновлювачі), піклувальник не дають згоди на емансипацію.
Право на звернення до суду • сама неповнолітня особа, • представник, якого особа уповноважила.
Підсудність (ст. 242 ЦПК) • Заява подається до суду за місцем проживання неповнолітньої особи. • Якщо заявник проживає за межами України, підсудність визначається за клопотанням заявника ухвалою судді Верховного Суду України.
Форма та зміст заяви • Має містити дані про те, що особа працює за трудовим договором або є матір'ю чи батьком відповідно до актового запису цивільного стану. • Заява оплачується судовим збором. • Але особа звільняється від сплати витрат на ІТЗ (за рахунок держави) (п. 2 ч. 4 ст. 81 ЦПК).
Розгляд справи (ст. 244 ЦПК) • Справа розглядається у судовому засіданні за участю заявника, одного або обох батьків (усиновлювачів) або піклувальника. • Обов'язковою є участь представників органів опіки і піклування
Рішення суду (ст. 245 ЦПК) • Якщо буде встановлено, що надання повного обсягу дієздатності неповнолітній фізичній особі відповідає її інтересам, а також за наявності встановлених законом підстав, суд ухвалює рішення про задоволення вимоги. У цьому разі повного обсягу дієздатності особа набуває після набрання рішенням суду законної сили. • Рішення суду видається заявникові, а також надсилається органові опіки і піклування, зокрема для зняття піклування.
4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою (ст. 246 -250 ЦПК). • У зв'язку з необхідністю захисту інтересів осіб, які перебувають у певних правовідносинах з особою, щодо якої тривалий час немає відомостей в місці її проживання, виникає потреба у зміні правового стану такої особи.
Підсудність справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою • Справи розглядаються судом за місцем проживання або знаходження заявника (ст. 246 ЦПК).
Форма та зміст заяви • Має відповідати загальним вимогам, закріпленим ст. 119 ЦПК. • Крім обставин, які обґрунтовують заявлені вимоги, у заяві обов'язково слід вказати, з якою метою заявник просить визнати громадянина безвісно відсутнім або оголосити його померлим. • До заяви додаються документи про сплату судового збору та витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового розгляду справи.
Підготовка справи до судового розгляду (ст. 248 ЦПК) • Суддя повинен встановити осіб (родичів, співробітників та інших), які можуть дати відомості про відсутнього, а також запитати відповідні організації за останнім місцем його роботи про наявність відомостей щодо відсутнього. • Суддя має визначити коло осіб, які заінтересовані в розгляді справи, та з'ясувати їхнє процесуальне становище, допустити або залучити їх до участі в процесі та повідомити про місце і час розгляду справи. • Вживає заходів через органи опіки та піклування щодо встановлення опіки над майном фізичної особи.
Розгляд справи (ст. 249 ЦПК) • Справи розглядаються у відкритому судовому засіданні з участю заявника та заінтересованих осіб, а також свідків та інших осіб, які сприяють здійсненню правосуддя.
Рішення суду • У резолютивній частині рішення про задоволення заяви зазначаються не тільки дані про особу людини, яка визнається безвісно відсутньою чи оголошується померлою, але і початок безвісної відсутності або день смерті такої фізичної особи, які визначаються відповідно до правил, встановлених законом. • Після того, як рішення про оголошення громадянина померлим набере законної сили, суд обов'язково повинен надіслати його копії органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті громадянина, а також до нотаріальної контори або органу, що вчиняє нотаріальні дії щодо охорони спадкового майна
Скасування рішення суду • У разі, якщо фізична особа, щодо якої ухвалено рішення суду про визнання її безвісно відсутньою або оголошення померлою, з'явилась, рішення суду скасовується.
Скасування рішення суду • У разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою чи оголошено померлою, або відомостей про місце перебування цієї особи, суд за місцем перебування особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. • Із заявою про скасування рішення суду може звернутися безпосередньо особа, щодо якої ухвалене рішення, та інші заінтересовані особи, що потерпають від її відсутності.
Усиновлення (гл. 18 СК та ст. 251 -255 ЦПК) • Предметом судової діяльності є перевірка підстав проведення усиновлення, його відповідність інтересам самої особи щодо забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя, а також відсутність порушення інтересів інших осіб.
Право на звернення • мають особи, які бажають усиновити особу. • Заява до суду може подаватися особисто однією особою або подружжям (спільна заява), але не через представника.
Заява про усиновлення має містити: • ім'я, місце проживання заявника; • прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, її місце проживання, відомості про стан здоров'я; • може також містити клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини, про запис заявника матір'ю або батьком дитини.
Додатки до заяви про усиновлення 1) копія свідоцтва про шлюб, а також письмова згода на це другого з подружжя, засвідчена нотаріально, - при усиновленні дитини одним із подружжя; 2) медичний висновок про стан здоров'я заявника; 3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або копія декларації про доходи; 4) документ, що підтверджує право власності або користування жилим приміщенням; 5) інші документи, визначені законом
Підготовка справи до розгляду суддя вирішує питання: про участь у справі відповідного органу опіки і піклування, а у справах за заявами іноземних громадян — Центру по усиновленню дітей Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України. Участь органів опіки та піклування у справах про усиновлення дітей справ є обов'язковою (ст. 19 СК, ст. 254 ЦПК), вони мають надати суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
Додатки до висновку органів опіки та піклування (ст. 253 ЦПК) • акт обстеження умов життя заявника, складений за місцем його проживання; • свідоцтво про народження дитини; • медичний висновок про стан здоров'я дитини, про її фізичний і розумовий розвиток; • у випадках, встановлених законом, згода батьків, опікуна, піклувальника дитини, закладу охорони здоров'я або навчального закладу, а також самої дитини на усиновлення.
Розгляд справи (ст. 254 ЦПК) • розглядається судом за місцем проживання усиновлюваної дитини або повнолітньої особи, • колегіально у складі одного судді та двох народних засідателів, • для забезпечення таємниці усиновлення за клопотанням заявника (заявників) проводиться закритий судовий розгляд.
Обов'язкова участь у судовому засіданні (ст. 224 СК) • заявника, • органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, • дитини, якщо вона за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, • з викликом заінтересованих осіб. При усиновленні повнолітньої особи обов'язковою є участь заявника (заявників) та усиновлюваної особи.
В судовому засіданні суд встановлює в обов'язковому порядку обставини: Стан здоров’я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини Мотиви, з яких особа бажає усиновити дитину Мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один з подружжя подав заяву про всиновлення Особу дитина та стан її здоров’я Взаємо відповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також як довго ця особа опікується дитиною Ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити
Рішення суду (ст. 255 ЦПК) • Ухвалене рішення проголошується публічно, за винятком проведення закритого судового розгляду. • За клопотанням заявника (заявників) суд може змінити ім'я, прізвище, по батькові, дату та місце народження усиновлюваної дитини, запис усиновлювачів батьками. • Судові витрати покладаються на заявника (заявників).
Скасування судового рішення Можливо до моменту набрання законної сили судовим рішенням і допускається у разі: • відкликання батьками дитини своєї згоди на усиновлення. У такому разі суд поновлює розгляд справи і може відмовити в усиновленні на цій підставі; • відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення. За цієї обставини заява залишається без розгляду, що не перешкоджає заявникові (заявникам) звернутися до суду у загальному порядку в подальшому.
6. Встановлення фактів, що мають юридичне значення (ст. 256 -259 ЦПК). Умови: • а) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; • б) чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; • в) у заявника немає іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; • г) встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Підсудність (ст. 257 ЦПК) • Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. • Підсудність справ за заявою громадянина України, який проживає за її межами, про встановлення факту, що має юридичне значення, визначається за його клопотанням ухвалою судді Верховного Суду України.
Заявниками можуть бути • фізичні особи, які заінтересовані у встановленні певних фактів, оскільки від цього залежить можливість реалізації їхніх суб'єктивних прав.
Заява про встановлення фактів • повинна відповідати загальним вимогам (ст. 119 ЦПК), • обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки, • необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та вказати докази його існування.
Рішення суду • складається за загальними вимогами щодо судових рішень, • в резолютивній частині, крім висновку про задоволення заяви, суд чітко визначає, який факт встановлено та мету його встановлення. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
7. Відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі (ст. 260 -268 ЦПК). • можливе у разі втрати цих документів, • коли документи втратили ознаки платіжності внаслідок неналежного їх зберігання або з інших причин.
Учасники • Заявник - особа, яка вважає себе власником цінного паперу. • Заінтересована особа - банк, який видав цінній папір, оскільки рішення суду про визнання папера недійсним передбачає для нього певні обов'язки: видати заявникові вклад або цінний папір замість визнаного недійсним.
Підсудність (ст. 260 ЦПК) • За місцем знаходження установи, що видала цінний папір (емітента). • Якщо предметом розгляду є відновлення прав на втрачений вексель, то справа розглядається судом за місцем платежу за таким векселем.
Форма та зміст заяви (ст. 261 ЦПК) має бути зазначено (крім загальних вимог – ст. 119 ЦПК): • ім'я та місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної особи - заявника; • обставини, за яких втрачено цінний папір на пред'явника або вексель; • повна і точна назва емітента втраченого цінного папера на пред'явника та його реквізити, а для векселя - вид, номер бланку, суму векселя, дату та місце складання, строк та місце платежу, найменування векселедавця, інших відомих заявнику зобов'язаних за векселем осіб, а також першого векселедержателя.
Підготовка справи до судового розгляду • Після одержання заяви суддя постановляє ухвалу про виклик держателя цінного папера до суду через публікацію в газеті. • Крім того, суддя своєю мотивованою ухвалою забороняє установі, яка видала цінний папір, провадити за ним будь-які операції.
Підготовка справи до судового розгляду (вексель) ст. 262 ЦПК • Якщо строк платежу за векселем не настав, ухвала, постановлена у ході підготовки справи до судового розгляду, надсилається на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу за місцем платежу за векселем, які зобов'язані повідомити відповідний суд при пред'явленні такого векселя для вчинення протесту.
Обов'язки держателя цінного паперу (ст. 264 ЦПК) • У тримісячний строк з дня публікації подати до суду заяву про те, що він є її держателем, незалежно від того, є він власником цього цінного папера чи володіє ним на будь-яких інших підставах. • До заяви він має додати оригінал цінного папера. • Особиста явка держателя цінного папера до суду не є обов'язковою, тому надання вказаних документів може бути здійснене як особисто, так і поштою.
Подання заявником позову до держателя цінного паперу • Якщо до суду надійшла заява від держателя цінного паперу – це свідчить про виникнення між ним і заявником спору про право, що виключає можливість розгляду справи за правилами окремого провадження. • У такому разі суддя має постановити ухвалу про залишення заяви щодо відновлення прав на втрачений цінний папір без розгляду та має роз'яснити заявникові його право пред'явити до держателя папера позов у загальному порядку. • Суд встановлює для цього строк, протягом якого заявник може реалізувати надане йому право на подання позову з метою захисту своїх суб'єктивних прав у порядку позовного провадження, що не перевищує двох місяців, однак може бути продовжений.
Судовий розгляд • Якщо протягом трьох місяців до суду не надійшли документи від держателя цінного паперу, судом призначається судове засідання за участю заявника та емітента цінного паперу.
Судове рішення (ст. 267 ЦПК) • Рішення є підставою для видачі заявникові цінного папера на пред'явника замість визнаного недійсним або проведення визначених ним операцій, для здійснення платежу за векселем або для видачі заявникові векселя замість визнаного недійсним та для відновлення зобов'язаними за векселем особами передавальних написів. • Рішення суду про визнання недійсним втраченого цінного папера на пред'явника або векселя публікується
8. Передача безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність (ст. 269 -273 ЦПК). • Право на звернення до суду має орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (ст. 269 ЦПК, ст. 172 ЦК).
Підсудність (ст. 269 ЦПК) • подається до суду за місцем знаходження цієї речі
Зміст заяви (ст. 270 ЦПК) має бути зазначено: • яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади, • її основні характеристики, • посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, • друковані засоби масової інформації, в яких було оголошено про взяття відповідної нерухомої речі на облік.
Розгляд справи • відбувається у судовому засіданні за участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб (наприклад, органів державної податкової служби, органу, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та ін. ).
Рішення суду (ст. 273 ЦПК) • У разі встановлення достатніх підстав для передачі такого майна у комунальну власність безхазяйна нерухома річ переходить у власність відповідної територіальної громади. • Право комунальної власності на таку річ виникає з моменту набрання рішенням законної сили.
9. Визнання спадщини відумерлою (ст. 274 -278 ЦПК). • Право на звернення має орган місцевого самоврядування, який претендує на передачу відумерлої спадщини у комунальну власність.
Підсудність (ст. 274 ЦПК) • Заява подається до суду через рік після відкриття спадщини за місцем її відкриття, яке визначається згідно зі ст. 1221 ЦК.
Зміст заяви (275 ЦПК) • відомості про час і місце відкриття спадщини, майно, що її складає, • докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцеві, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
Підготовка справи до розгляду • суд перевіряє, чи не подана заява до спливу річного строку з дня відкриття спадщини; • повідомляє нотаріальні органи за місцем відкриття спадщини про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадщини у порядку ст. 1283 ЦК до вирішення справи по суті та вступу рішення суду у законну силу.
Судовий розгляд (ст. 277 ЦПК) • Справа розглядається у судовому засіданні з обов'язковою участю заявника та повідомленням усіх заінтересованих осіб.
Судове рішення • Суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді.
Наслідки набрання законної сили судовим рішенням • Спадщина переходить у власність територіальної громади. • З цього часу до нового власника переходять також обов'язки перед кредиторами щодо відшкодування завданої спадкодавцем майнової та моральної шкоди згідно зі ст. 1231 ЦК.
10. Надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку (ст. 279 -282 ЦПК). • Специфіка надання особі психіатричної допомоги полягає в тому, що такі захворювання (психічні розлади) можуть виключати можливість особи усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому в окремих випадках лікування може мати неправомірний характер, порушувати вимоги законодавства, посягати на суб'єктивні права особи, якій надається психіатрична допомога.
У судовому порядку вирішуються питання про: • проведення психіатричного огляду у примусовому порядку (ч. 7 ст. 11 Закону); • надання амбулаторної психіатричної допомоги особі без її усвідомленої згоди або згоди її законного представника у випадках, коли наявні відомості дають підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги (ч. 3 ст. 12 Закону); • продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців (ч. 5 ст. 12 Закону);
У судовому порядку вирішуються питання про: • відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку (ч. 7 ст. 12 Закону); • госпіталізацію особи (ч. 1 ст. 16 Закону); • продовження госпіталізації в примусовому порядку понад 6 місяців (ч. 3 ст. 17 Закону); • відмову в продовженні госпіталізації особи у примусовому порядку (ч. 3 ст. 18 Закону).
Право на звернення до суду • із заявою проведення примусового психіатричного огляду, надання амбулаторної допомоги у примусовому порядку наділений тільки лікарпсихіатр. • Інші особи можуть клопотати перед ним про звернення до суду.
Право на звернення до суду • У разі необхідності за вирішенням питання продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізації особи понад 6 місяців до суду звертається лікар-психіатр (за умови госпіталізації — представник психіатричного закладу) (ч. 5 ст. 12, ч. 1 ст. 17 Закону). • Клопотання про припинення надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізації особи може направлятися до суду цією особою або її законним представником (ч. 8 ст. 12, ч. 4 ст. 17 Закону).
Строки подання заяв (ст. 280 ЦПК) • 24 години - коли відповідно до закону госпіталізацію у примусовому порядку було проведено за рішенням лікаряпсихіатра і визнано доцільною комісією лікарів-психіатрів, • через три місяці - про припинення надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
Строки подання заяв (ст. 280 ЦПК) • Десять днів - про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації
Зміст заяви (ст. 119, 280 ЦПК) має містити у собі: • назву суду, до якого вона звернена; • точну назву заявника і заінтересованих осіб (лікаряпсихіатра, психіатричного закладу, особи, якій надається психіатрична допомога, законного представника цієї особи); • зміст клопотання; • виклад обставин, якими зумовлена необхідність звернення до суду; • обґрунтування необхідності вчинення тієї чи іншої дії, що стосується надання особі психіатричної допомоги; • підпис заявника або його представника.
Додатки до заяви: • про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку - висновок лікаряпсихіатра, • продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, примусову госпіталізацію чи її продовження — висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали (ч. 7 ст. 11, ч. ч. 3, 5, 8 ст. 12, ч. 2 ст. 16, ч. ч. 2, 4 ст. 17 Закону, ст. 280 ЦПК).
Підсудність • Питання про надання особі амбулаторної допомоги в примусовому порядку та необхідність її продовження вирішується судом за місцем проживання особи (ч. 5 ст. 12 Закону). • Заява представника психіатричного закладу про госпіталізацію особи та про необхідність її продовження направляється до суду за місцем знаходження психіатричного закладу (ч. 1 ст. 17 Закону). • Заява особи, якій за рішенням суду надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку, або її законного представника про припинення цієї допомоги подається до суду за місцепроживанням особи, а про припинення госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку — за місцезнаходженням психіатричного закладу (ст. 279 ЦПК).
Розгляд справи • колегіально у складі одного судді та двох народних засідателів, • у закритому судовому засіданні, про що суд постановляє ухвалу.
Строки розгляду заяви судом • 24 години – про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку (ст. 22 Закону), • три дні - заява проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку розглядається у триденний строк (ч. 1 ст. 22 Закону), • 10 днів - про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, продовження надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, заяви представників психіатричних закладів продовження госпіталізації в примусовому порядку (ст. 281 ЦПК)
Учасники судового засідання: • заявники (лікарь-психіатр чи представник психіатричного закладу, що подав заяву); • особи, яким надається психіатрична допомога (ст. 25 Закону) , • прокурор, • законний представник особи, щодо якої розглядається питання, пов'язане з наданням їм психіатричної допомоги (ст. 22 Закону, ст. 281 ЦПК).
Рішення суду (ст. 282 ЦПК) • Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
Судові витрати • Особи, які страждають на психічні розлади, та їх законні представники звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо захисту прав та законних інтересів особи при наданні психіатричної допомоги (ст. 32 Закону). • Також їм належить право на безоплатну юридичну допомогу з питань, пов'язаних із наданням такої допомоги, за нормою, яка набрала чинності з 1 січня 2001 року (ст. 25, п. 1 роз. VI Закону), хоча конкретного механізму застосування цієї норми немає.
11. Примусова госпіталізація до протитуберкульозного закладу (ст. 283 -286 ЦПК). Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я (ст. 53), Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (ст. 28) передбачена можливість госпіталізації та лікування осіб, які хворі на небезпечні інфекційні хвороби, причому у визначених законом випадках може проводитися госпіталізація та лікування в примусовому порядку.
Заявником у цій категорії справ є • представник протитуберкульозного закладу, повноваження якого повинні бути оформлені за загальними правилами процесуальне представництво.
Зміст заяви (ст. 284 ЦПК) • Крім положень, встановлених ст. 119 ЦПК, • вказання на визначені законом підстави для такої госпіталізації (наявність заразної форми туберкульозу, відмова хворого від госпіталізації, ухилення від лікування тощо). • До заяви додається мотивований висновок лікарської комісії про необхідність обов'язкової госпіталізації або продовження лікування, в якому зазначається строк, впродовж якого проводитиметься лікування.
Підсудність (ст. 283 ЦПК, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» ) • Заява подається до суду за місцезнаходженням протитуберкульозного закладу, який здійснює медичний (диспансерний) нагляд за цим хворим, • або до суду за місцем виявлення такого хворого (лікувальними закладами, слідчими ізоляторами, установами виконання покарань та ін. )
Строк подання заяви (ст. 284 ЦПК) • заява подається до суду протягом 24 -х годин з часу виявлення в особи загрозливої форми туберкульозу.
Розгляд справи (ст. 285 ЦПК) • Розгляд справи здійснюється колегіально у складі професійного судді та двох народних засідателів. • За клопотанням особи, щодо якої ставиться питання про госпіталізацію, для забезпечення таємниці про стан її здоров'я, гарантованої ст. 286 ЦК, суд може постановити ухвалу про закритий судовий розгляд.
Розгляд справи (ст. 285 ЦПК) Справа розглядається судом у строк не пізніше 24 години після відкриття провадження за обов'язковою участю: • представника протитуберкульозного закладу (є обов'язковою), • представника особи, стосовно якої вирішується питання про госпіталізацію, • сама особа, щодо якої ставиться питання про її примусову госпіталізацію, може брати участь у судовому засіданні, крім випадків, коли за даними протитуберкульозного закладу вона становить загрозу розповсюдження хвороби.
Рішення суду (ст. 286 ЦПК) • За результатами розгляду справи суд ухвалює рішення, яким відхиляє або задовольняє заяву. • Рішення про задоволення заяви є підставою для примусової госпіталізації або продовження строку примусової госпіталізації особи в протитуберкульозному закладі впродовж встановленого законом строку.
Рішення суду (ст. 286 ЦПК) • Після набрання законної сили рішенням суду про примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або продовження строку примусової госпіталізації суд надсилає рішення відповідному органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони майна особи, стосовно якої ухвалено рішення суду.
12. Розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб (ст. 287 -290 ЦПК). • Банківська таємниця відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію» належить до інформації з обмеженим доступом та є конфіденційною. • З 09. 05. 11 р. – ст. 8 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» - відноситься до таєної інформації
Заявником можуть бути: орган чи особи, які заінтересовані в отриманні інформації, що містить банківську таємницю. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» таке право мають : • органи прокуратури (ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» ), • Служби безпеки (ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» ), • Міністерства внутрішніх справ (ст. 11 Закону України «Про міліцію» ), • Антимонопольного комітету (ст. 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» ), • Державної податкової служби (ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» ),
Заявником можуть бути: • Державної контрольно-ревізійної служби (ст. 10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» ), • спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань фінансового моніторингу (ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» ), • органи державної виконавчої служби, інші органи, визначені законом. • Крім замовника, учасниками виступають також заінтересовані особи, якими є банки та інші фінансово-кредитні установи — носії банківської таємниці та фізичні чи юридичні особи—володільці рахунків.
Підсудність (ст. 287 ЦПК) • Заява подається до суду за місцем знаходження банку, що обслуговує фізичну чи юридичну особу і володіє інформацією, яка є банківською таємницею.
Форма та зміст заяви ст. 119, 288 ЦПК. має бути зазначено: • найменування суду, до якого подається заява; • ім'я (найменування) заявника та особи, щодо якої вимагається розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, їх місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника заявника, якщо заява подається представником;
Форма та зміст заяви ст. 119, 288 ЦПК. • найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; • обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; • обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю та мету її використання.
Розгляд справи (ст. 289 ЦПК) • Розгляд справи відбувається у п'ятиденний строк з дня надходження заяви з повідомленням заявника, особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, та банку, а у випадку, коли справа розглядається з метою охорони державних інтересів та національної безпеки, — тільки з повідомленням заявника. • Якщо суд не визнав явку осіб, які беруть участь у справі, обов'язковою, їхня неявка не перешкоджає розгляду справи. • Справа розглядається у закритому судовому засіданні.
Рішення суду (ст. 290 ЦПК) зазначаються: • ім'я (найменування) одержувача інформації, його місце проживання або місцезнаходження, а також ім'я представника одержувача, якщо інформація надається представникові; • ім'я (найменування) особи, щодо якої банк має розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, місце проживання або місцезнаходження цієї особи; • найменування та місцезнаходження банку, що обслуговує особу, щодо якої необхідно розкрити банківську таємницю; • обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, що має бути надана банком одержувачу, та мета її використання.
Виконання та оскарження судового рішення • Рішення суду підлягає негайному виконанню. Копії рішення суд надсилає банку, що обслуговує юридичну або фізичну особу, заявникові та особі, щодо якої надається інформація. • Рішення суду у справі може бути оскаржене в апеляційному порядку, однак цей порядок має свої особливості. Правом на апеляційне оскарження наділені особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, та заявник. Це право може бути реалізоване протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення, причому оскарження рішення не зупиняє його виконання (ст. 290 ЦПК).