Тема 20. Правовий статус особи Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані
План лекції 1. Правовий статус особистості: поняття, структура та види 2. Покоління прав людини 3. Права людини і права громадянина. Юридичні обов’язки людини і громадянина 4. Система гарантій прав людини і громадянина в сучасній державі: а) загальна характеристика; б) міжнародні стандарти прав людини
Правовий статус особистості, його структура та види У найкоротшому вигляді правовий статус визначається в науці як юридично закріплене положення особистості в суспільстві. В основі правового статусу лежить фактичний соціальний статус, тобто реальне положення людини к певній системі суспільних відносин. Право лише закріплює це положення, вводить його в законодавчі рамки. Серцевину, основу правового статусу особистості складають її права, свободи та обов’язки, закріплені в конституції та міжнародно-правових актах.
Структура правового статусу особистості: 1) правові норми та принципи, що встановлюють даний статус 2) правосуб’єктність 3) основні права та обов’язки 4) законні інтереси 5) громадянство (або інше відношення до країни перебування безгромадянство, іноземне громадянство або підданство) 6) юридична відповідальність
види правового статусу Види правового статусу Загальний правовий статус Спеціальний, або родовий, статус Індивідуальний статус
2 питання Покоління прав людини Чеський юрист Карел Васак, перший генеральний секретар Міжнародного інституту прав людини у Страсбурзі, у 1979 р. виділив три «покоління» прав людини.
1 -ше покоління прав людини особисті та політичні права: “негативні права” право на свободу слова справедливий суд
Юридичні акти, що фіксують «негативні» права людини, були створені в ході революцій XVII–XVIII Англійський Білль про права 1689 р. – положення про заборону тортур і про право індивідуальних петицій до короля. Французька Декларація прав людини і громадянина (1789 р. ) Конституція США, яка у 1789 -1791 рр. була США доповнена першими 10 поправками, що одержали загальну назву Білль про права.
ІІ покоління прав людини позитивні права соціально-економічні та соціально-культурні права: право на працю, освіту, право на відпочинок, на гідну винагороду за працю
Юридичні акти, що фіксують «позитивні » права людини формуються у середині XIX ст. , в умовах індустріальної революції Конституція Франції 1848 р. фіксувала право на вільну працю, на соціальну допомогу через безробіття, старість, сирітство, інвалідність; Франкфуртська Конституція Німеччини (1849 р. ) закріплювала право на безплатну початкову освіту. Радянська Конституція 1936 р. - закріплювала обширну групи соціальних і культурних прав: на працю і відпочинок, безплатну освіту, матеріальне забезпечення через втрату працездатності, на охорону материнства і дитинства. У більшості країн Західної Європи і Північної Америки соціальні права людини одержали визнання після Другої світової війни.
ІІІ покоління прав людини право нації на самовизначення право народу на розвиток права жінок, дітей, біженців, національних меншин
ІV покоління прав людини колективні права: права на мир і безпеку на здорове довкілля на доступ до економічного, наукового і культурного потенціалу людства, зокрема – інформаційні права; права пов’язані із клонуванням та іншими відкриттями в біології.
3 питання Права людини та громадянина - Права людини – це права, нерозривно пов’язані із самим існуванням людини. Це: право на життя, на свободу у всіх її проявах, право на пошану людської гідності, на опір пригнобленню. Права громадянина – це права члена державно-організованого громадянського суспільства можливість брати участь в управлінні суспільними та державними справами право на об’єднання в партії та громадські організації, право обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; право на соціальний захист також в основному належить громадянам держави.
Юридичні обов’язки людини та громадянина – це встановлені і гарантовані державним примусом вимоги до поведінки індивіда, офіційна міра належної поведінки природно-правові позитивно-правові обов’язки - саме собою обов’язки – це зрозумілі обов’язки встановлені державою кожної людини: юридичні вимоги держави до індивідів, що v дотримуватись законів і проживають або виконувати їх, берегти перебувають на її навколишню природу і території. культурну спадщину людства, поважати v Наприклад, платити права інших людей. податки, збори і мита, виконувати військовий v Ці обов’язки витікають з обов’язок тощо. принципів і положень природного права і закріплюються в законах;
Важливим є виокремлення в особливу групу конституційних обов'язків людини і громадянина, до яких Конституція України 1996 року відносить: захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів, відбування військової служби відповідно до закону; не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані збитки; сплачувати податки і збори, подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік; неухильно додержуватися Конституції і законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
4 питання Гарантії прав і свобод людини і громадянина – це система умов, засобів і способів, що забезпечують всім і кожному рівні можливості для набуття, реалізації та захисту своїх прав і свобод.
І. Міжнародноправові гарантії - містяться у Загальній декларації прав людини, міжнародних пактах про права людини та інших документах. - Їх здійсненням займаються ООН, її органи, а також організації, що діють під її егідою (ЮНЕСКО, МОП), через різного роду міжнародні програми і проекти. ІІ. Гарантії регіональних міжнародних співтовариств - здійснюються через різні установи (Європейський Союз, Рада Європи, Співдружність Незалежних Держав) на основі відповідних міжнародно-правових актів.
ІІІ. Внутрішньодержавні гарантії - закріплюються в конституціях та інших законодавчих актах держав, забезпечуються. відповідними матеріальними та організаційними засобами. - у більшості сучасних демократичних держав конституції визнають і гарантують права і свободи людини і громадянина згідно загальноприйнятим принципам і нормам міжнародного права.
Види гарантій Економічні гарантії – це наявність розвиненої економіки, здатної задовольнити основні матеріальні потреби конкретної людини та суспільства в цілому. Соціальні гарантії – соціальна захищеність людини, досягнення певного рівня добробуту, гарантований рівень заробітної платні. Політичні гарантії – народовладдя, багатопартійність, гласність політичного життя, підконтрольність державних органів громадянам та їх об’єднанням. Ідеологічні гарантії – загальна, політична і правова культура суспільства, і особливо посадовців держави. Юридичні гарантії – це сукупність правових засобів (органи державної влади, система права і законодавства), які забезпечують реалізацію суб’єктивних прав і свобод індивіда, а також захищають і охороняють їх від незаконних обмежень і порушень.
Міжнародно-правові стандарти у області прав людини – це встановлені в договірному порядку правові норми мінімально допустимого поводження держави з проживаючими на її території індивідами (громадянами, іноземцями, апатридами). За дією у просторі розрізняють: універсальні (діють у всьому світі) регіональні (діють в певному регіоні земної кулі) стандарти. Залежно від дії за колом осіб розрізняють: загальні (стосуються загальн прав всіх людей) спеціальні (стосуються прав окремих категорій населення) стандарти.
Міжнародні стандарти прав і свобод людини мають наступні функції: 1) визначення переліку прав і свобод людини, які в обов’язковому порядку повинні бути визнані державами – учасницями тієї або іншої конвенції; 2) формулювання змісту прав і свобод, які повинні одержати втілення в конституціях і законах держав-учасників конвенції. 3) встановлення зобов’язань держав по забезпеченню реалізації проголошуваних прав і свобод; 4) фіксація обмежень і заборон, пов’язаних з реалізацією прав і свобод людини.
Скачать презентацию Тема 20 Правовий статус особи Рівність прав не
т 20 прав статус.ppt