Скачать презентацию ТЕМА 2 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГЕОГРАФІЧНУ КАРТУ Скачать презентацию ТЕМА 2 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГЕОГРАФІЧНУ КАРТУ

Тема 2.ppt

  • Количество слайдов: 108

ТЕМА 2 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГЕОГРАФІЧНУ КАРТУ ТЕМА 2 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ГЕОГРАФІЧНУ КАРТУ

План (логіка) викладу матеріалу: 1. Географічна карта, її властивості та сфери використання 2. План (логіка) викладу матеріалу: 1. Географічна карта, її властивості та сфери використання 2. Властивості карти як моделі 3. Основні елементи географічної карти 4. Види географічних карт. Інші картографічні твори та зображення

1. Географічна карта, її властивості та сфери використання Ще у первіснообщинному суспільстві людина, стараючись 1. Географічна карта, її властивості та сфери використання Ще у первіснообщинному суспільстві людина, стараючись запам’ятати місця поширення тих чи інших тварин, риб, місця зростання рослин, потрібних для забезпечення життєдіяльності, важкопрохідні та небезпечні місця, зображала відому їй місцевість на стінах печер, корі дерев, шкурі вбитих тварин, камінні. Первісна людина розуміла, що такий “малюнок” дає можливість одним поглядом споглядати взаємне розміщення об’єктів на місцевості, зіставляти у просторі їх властивості.

Упродовж багатьох століть та тисячоліть виникала й формувалася карта у її сучасному розумінні. Спочатку Упродовж багатьох століть та тисячоліть виникала й формувалася карта у її сучасному розумінні. Спочатку карта виконувала одне завдання – допомагати орієнтуватися на місцевості. Із розвитком продуктивних сил карта залучалася для розв’язання все нових і нових завдань. Змінювалися і способи зображення, підвищувалися їхня точність та якість оформлення, карта постійно розвивалася й удосконалювалася

Основними ознаками географічної карти є наступні: 1) карта є засобом для одночасного огляду розміщених Основними ознаками географічної карти є наступні: 1) карта є засобом для одночасного огляду розміщених на земній поверхні об’єктів, оцінки їхнього взаємного розташування, співставлення у просторі;

2) виходячи із вище сказаного, карта завжди будувалася як зменшене зображення (карта володіє масштабністю); 2) виходячи із вище сказаного, карта завжди будувалася як зменшене зображення (карта володіє масштабністю);

3) карта виникла як плоске зображення; однак, із збільшенням розмірів зображеної на карті території 3) карта виникла як плоске зображення; однак, із збільшенням розмірів зображеної на карті території збільшується загальна кривизна Землі. Поступово для побудови карт стали розроблятися і застосовуватися різні способи переходу від сферичної (кулястої), а потім еліпсоїдальної поверхні до площини, тобто, для побудови карти як плоского зображення застосовуються математичні закони;

4) особливої уваги заслуговують ті ознаки карти, які обумовлені використанням на ній способами зображення 4) особливої уваги заслуговують ті ознаки карти, які обумовлені використанням на ній способами зображення реально існуючої дійсності; картографічне зображення виникло раніше писемності, а зміст карти передається через знаки (знакові системи);

5) спочатку на карту наносилися об’єкти натурально, так, як вони виглядали в дійсності: ліси 5) спочатку на карту наносилися об’єкти натурально, так, як вони виглядали в дійсності: ліси – значками дерев, населені пункти – значками окремих будинків, гірські хребти – значками окремих гір конічної форми. Однак поступово вимоги до точності карт змінили зовнішній вигляд значків, які ставали все більш умовними, наприклад, пунсон – для зображення населеного пункту, колір – для позначення ареалів чи спеціалізованих районів.

Умовність картографічного зображення особливо зросла тоді, коли на картах почали зображувати не тільки ті Умовність картографічного зображення особливо зросла тоді, коли на картах почали зображувати не тільки ті явища і процеси, які ми відчуваємо чи бачимо, але й ті, що безпосередньо не сприймаються, наприклад, спеціалізація сільського господарства, магнітне схилення; таким чином, карта є умовним зображенням;

6) із самого зародження карт на ній людина зображала не всі особливості місцевості, а 6) із самого зародження карт на ній людина зображала не всі особливості місцевості, а тільки головні, які давали їй найголовнішу необхідну інформацію; вже при побудові перших так званих ”картографічних зображень” людина сама відбирала й визначала об’єкти для показу на карті, а тому карта є узагальненим, генералізованим зображенням.

Таким чином, карта – це зменшене, узагальнене, умовно-знакове зображення земної поверхні на площині, побудоване Таким чином, карта – це зменшене, узагальнене, умовно-знакове зображення земної поверхні на площині, побудоване за певними математичними законами, яке показує розміщення, властивості та зв’язки явищ природи і суспільства, є засобом пізнання, який дає можливість одночасно оглядати ці явища, оцінювати їхнє взаєморозміщення, зіставляти у просторі їхні властивості.

За ДСТУ, карта визначається як “математично визначене, зменшене, генералізоване зображення земної поверхні, іншого небесного За ДСТУ, карта визначається як “математично визначене, зменшене, генералізоване зображення земної поверхні, іншого небесного тіла чи космічного простору, яке показує розташовані чи спроектовані на нього об’єкти в прийнятій системі координат”.

У спрощеному вигляді карту визначають як “просторову образнознакову модель дійсності, яка показує розміщення, стан У спрощеному вигляді карту визначають як “просторову образнознакову модель дійсності, яка показує розміщення, стан та зв’язки різних природних та суспільних явищ, що відображаються і характеризуються віповідно до призначення кожної конкретної карти” (Салищев, 1967 р. , 1982 р. ),

“знакову просторово-подібну ідеально-матеріальну модель” (Асланікашвілі, 1974 р. ; тут подається дуалістичне розуміння карт – “знакову просторово-подібну ідеально-матеріальну модель” (Асланікашвілі, 1974 р. ; тут подається дуалістичне розуміння карт – вона відноситься і до матеральних, і до ідеальних моделей одночасно),

“образно-знакова і одночасно ідеально-матеріальна модель” (Золовський, 1978 р. ), “модель конкретного простору земних матеріальних “образно-знакова і одночасно ідеально-матеріальна модель” (Золовський, 1978 р. ), “модель конкретного простору земних матеріальних предметів та явищ” (Ізмайлова, 1976 р. ),

“інформаційну модель об’єкта на певному рівні його пізнавання” (Коєн, 1969 р. ), “просторову, математично “інформаційну модель об’єкта на певному рівні його пізнавання” (Коєн, 1969 р. ), “просторову, математично визначену та генералізовану образно-знакову модель дійсності” (Берлянт, 1986 р. ).

Є ряд пропозицій розглядати карту як “особливу модель”, “графоматематичну модель ”, яка використовує для Є ряд пропозицій розглядати карту як “особливу модель”, “графоматематичну модель ”, яка використовує для передачі інформації особливу картографічну мову (Ширяєв, 1977 р. ).

У працях деяких зарубіжних вчених є твердження, які заперечують або піддають сумніву погляди на У працях деяких зарубіжних вчених є твердження, які заперечують або піддають сумніву погляди на карту як на модель. Так, Д. Харвей (1974 р. ) у своїй праці, присвяченій філософським проблемам географії, стверджує, що подібно до теорій, “. . . карти є вільним творінням людського розуму ”, а “. . . отримані за допомогою карт відомості визначаються виключно їх символічними властивостями і не залежать від чого-небудь даного в природі”.

Більшість наведених вище визначень поняття карти містить термін “модель”. Серед принципів, які застосовуються для Більшість наведених вище визначень поняття карти містить термін “модель”. Серед принципів, які застосовуються для побудови картографічних моделей, виділяються: 1) загальнонаукові принципи – подібності, системності, абстрагування й конкретизації, аналізу й синтезу; 2) принципи математичного моделювання – апроксимації, формалізації, символізації,

3) принципи картографічного моделювання – математичної побудови, системності, символізації, генералізації; 4) принципи тематичного моделювання 3) принципи картографічного моделювання – математичної побудови, системності, символізації, генералізації; 4) принципи тематичного моделювання (в науках про Землю) – системності (геосисемності), історизму, актуалізму.

Принципи картографічного моделювання Загальнонаукові принципи моделювання Принципи математичного моделювання Принципи картографічного моделювання Властивості картографічної Принципи картографічного моделювання Загальнонаукові принципи моделювання Принципи математичного моделювання Принципи картографічного моделювання Властивості картографічної моделі Властивості легенди Принципи тематичного моделювання (в науках про Землю)

Картографічне моделювання, за К. О. Саліщевим (1982 р. , 1986 р. ) базується на Картографічне моделювання, за К. О. Саліщевим (1982 р. , 1986 р. ) базується на трьох принципах: 1) математичної формалізації, яка забезпечує перехід від сферичної поверхні земної кулі до площини через застосування особливих картографічних проекцій; 2) символізації – застосування системи умовних позначень;

3) картографічної генералізації, яка проявляється у відборі головного, суттєвого та його цілеспрямованого узагальнення відповідно 3) картографічної генералізації, яка проявляється у відборі головного, суттєвого та його цілеспрямованого узагальнення відповідно до призначення, тематики й масштабу карти. Сучасний розвиток картографії вимагає застосування ще одного, дуже важливого положення – 4) принципу системності, який пронизує всі етапи проектування, складання й генералізації картографічного зображення, проектування легенди та вживання умовних позначень тощо.

Очевидно, що новітні досягнення науки і техніки вимагають застосування ще одного важливого підходу до Очевидно, що новітні досягнення науки і техніки вимагають застосування ще одного важливого підходу до картографування – ГІСтехнологій, а тому можна говорити про принцип геоінформаційних технологій і системності

2. Властивості карти як моделі Основними властивостями карти як моделі є наступні (за Берлянтом, 2. Властивості карти як моделі Основними властивостями карти як моделі є наступні (за Берлянтом, 1986 р. ): 1) просторово-часова подібність як основна властивість, яка проявляється у: а) геометричній подібності картографічного зображення та його реального прообразу – подібність розмірів та форм об’єктів картографування та їх зображень; вона забезпечує точність вимірювань за картами в межах можливостей даного масштабу;

б) часовій подібності – правильній передачі станів та розвитку явища в даний (зображений на б) часовій подібності – правильній передачі станів та розвитку явища в даний (зображений на карті) момент часу; реалізується на серіях різночасових карт, однак може проявлятися і на одній карті, яка зображає динаміку явища чи процесу; в) подібності відношень, яка проявляється у подібності зв’язків, територіальній підпорядкованості, у взаємному розташуванні об’єктів;

2) змістова відповідність – науково обґрунтоване зображення явищ, їх головних і типових особливостей із 2) змістова відповідність – науково обґрунтоване зображення явищ, їх головних і типових особливостей із врахуваннях генезису, ієрархії та внутрішньої структури. Змістова відповідність визначається рівнем вивченості явищ, повнотою та достовірністю вихідної інформації, науково обґрунтованою методикою складання та правильною генералізацією. Вона проявляється через відношення ізоморфізму та гомоморфізму картографічної моделі та об’єкта;

3) абстрактність, яка зумовлена картографічною генералізацією, цілеспрямованим відбором, узагальненням, ідеалізацією об’єктів, виключенням малозначимих, несуттєвих 3) абстрактність, яка зумовлена картографічною генералізацією, цілеспрямованим відбором, узагальненням, ідеалізацією об’єктів, виключенням малозначимих, несуттєвих для даної карти деталей, акцентування уваги на головних рисах При користуванні картою географ має справу не із розрізненими чи систематизованими фактичними даними, а із цілісним географічним образом, із системою понять, які виникають у процесі картографування й зафіксовані на ній та в її легенді;

4) вибірковість полягає в тому, що карта дає можливість роздільно зображати ті чинники, явища 4) вибірковість полягає в тому, що карта дає можливість роздільно зображати ті чинники, явища та процеси, які в реальному житті діють (існують) нерозривно. За допомогою аналітичних карт можна розчленувати взаємозв’язки, “розкласти” їх складові, проаналізувати найскладніші явища та процеси;

5) синтетичність картографічної моделі забезпечує цілісний показ явищ і процесів, які в реальних умовах 5) синтетичність картографічної моделі забезпечує цілісний показ явищ і процесів, які в реальних умовах проявляються (існують) ізольовано. Картографічний синтез пов’язаний із впровадженням узагальнюючих понять, показників, умовних позначень, із розробкою синтетичних легенд;

6) метричність забезпечується математичними законами проекції, точністю створення й відтворення карти. Наявність масштабу, класифікацій, 6) метричність забезпечується математичними законами проекції, точністю створення й відтворення карти. Наявність масштабу, класифікацій, шкал та градацій умовних позначень дає можливість виконувати за картами вимірювання якісних та кількісних характеристик явищ. Розрізняють наступні види визначень та вимірювань за картами: а) якісні визначення, виконані на основі прийнятих класифікацій;

б) кількісні вимірювання, виконані в абсолютній чи відносній шкалах; всі визначення координат, аплікат, довжин, б) кількісні вимірювання, виконані в абсолютній чи відносній шкалах; всі визначення координат, аплікат, довжин, площ, об’ємів, напрямів і т. д. відносяться до цієї категорії; в) бальні оцінки, які дають можливість характеризувати явища мірою, яка носить проміжний характер між кількісними та якісними. Бали (прості чи вагові) вводяться як порядковий номер у встановленій класифікації. Завдяки своїм метричним властивостям карти служать основою для складання математичних моделей;

7) однозначність також зумовлена застосуванням математичних законів для побудови карт. Воно розуміється дещо ширше, 7) однозначність також зумовлена застосуванням математичних законів для побудови карт. Воно розуміється дещо ширше, ніж проста відповідність точок на карті та на земній поверхні. В будь-якій точці карти із координатами X і Y існує лише одне значення (Z) картографічного зображення у вигляді функції: Z=F(X; Y). Однозначність має й інше трактування: будь -який знак, будь-яка точка чи лінія на карті мають лише одне зафіксоване у легенді позначення.

8) неперервність зображення пояснюється тим, що карта “не терпить пустоти”; для створення карти 8) неперервність зображення пояснюється тим, що карта “не терпить пустоти”; для створення карти необхідно володіти даними по всій картографованій території. Властивість реалізується лише за умови доброї вивченості території. При недостатній чи нерівномірній вивченості ця властивість карти може бути недоліком карти;

9) наочність є наслідком образного характеру картографічної моделі. У своїй діяльності дослідник ніколи не 9) наочність є наслідком образного характеру картографічної моделі. У своїй діяльності дослідник ніколи не може відмовити від наочного образу, який дає можливість охопити явища у всій його цілісності та складності, зі всіма закономірностями й випадковими деталями, штрихами. Не дивлячись на широке впровадження в картографічне виробництво засобів автоматизації та комп’ютерної графіки, роль карти на всіх етапах опрацювання інформації не тільки не зменшилася, а, навпаки, зросла. Широко застосовується візуалізація інформації в процесі її опрацювання в автоматичних та обчислювальних засобах;

10) оглядовість дає можливість досліднику охопити єдиним поглядом величезні простори. Саме ця властивість сприяла 10) оглядовість дає можливість досліднику охопити єдиним поглядом величезні простори. Саме ця властивість сприяла відкриттю багатьох географічних та геологічних закономірностей регіонального та планетарного масштабів. Жодна із відомих моделей не володіє цією властивістю в такій мірі, як карта;

11) логічність легенди не відноситься безпосередньо до картографічного зображення, однак легенда невідривна від карти, 11) логічність легенди не відноситься безпосередньо до картографічного зображення, однак легенда невідривна від карти, служить алгоритмом до неї та її логічною основою. Розробка карти завжди розпочинається із розробки її легенди. Перелічені властивості картографічної моделі тісно пов’язані між собою і навіть можуть бути виведені одна із одної.

Однак, карті властиві й деякі недоліки, а саме: 1) формалізм зображення, який призводить до Однак, карті властиві й деякі недоліки, а саме: 1) формалізм зображення, який призводить до того, що явища, що мають різну природу та походження, можуть отримати однакову картографічну інтерпретацію, якщо вони подібні зовнішньо. Єдиний шлях подолання цього недоліку – комплексне використання картографічного методу дослідження із іншими методами, що розкривають походження явища;

2) “статичність”; карта погано передає динаміку явищ, підкреслює “структуру” на користь “процесові”. Недосвідченому досліднику 2) “статичність”; карта погано передає динаміку явищ, підкреслює “структуру” на користь “процесові”. Недосвідченому досліднику об’єкти, стани, границі, дані на карті бачаться незмінними і об’єктивними; 3) “прихованість” відмінностей у вивченості території; на карті рідко застосовуються позначення, що передають недостатню обґрунтованість зображеного чи навіть його гіпотетичність в окремих частинах.

Інколи як недолік вказують на: 4) неузгодженість карт тематики; 5) невідповідність легенд. близької Інколи як недолік вказують на: 4) неузгодженість карт тематики; 5) невідповідність легенд. близької

О. М. Берлянт (1986 р. ) вказує, що серед моделей, які застосовуються в географії, О. М. Берлянт (1986 р. ) вказує, що серед моделей, які застосовуються в географії, можна намітити деяку ієрархію: Аерофотознімки та космічні знімки Карти Інші географічні моделі

Значення карти у людській діяльності проявляється через функції карти: 1) комунікативну – передача інформації; Значення карти у людській діяльності проявляється через функції карти: 1) комунікативну – передача інформації; карта є джерелом знань і сховищем (акумулятором) інформації; 2) оперативну – розв’язання важливих практичних завдань, серед яких – районне планування, проектування трас трубопроводів, ЛЕП, нове освоєння, розвідка корисних копалин, боротьба із стихійними явищами та ліквідація наслідків стихійних лих;

3) пізнавальну – для здобуття нових знань про навколишню дійсність; за Д. Анучиним, “карта 3) пізнавальну – для здобуття нових знань про навколишню дійсність; за Д. Анучиним, “карта – вікно в навколишній світ, через яке можна побачити Землю у всій її неповторності”; 4) прогностична – виявлення напрямів майбутнього розвитку явищ, які вивчаються за картою.

Використання карти в ході наукових досліджень складає суть картографічного методу дослідження (КМД). Карта виступає Використання карти в ході наукових досліджень складає суть картографічного методу дослідження (КМД). Карта виступає одночасно і як засіб наукових досліджень і як результат досліджень.

Сфера використання географічних карт надзвичайно широка: а) наукові комплексні та галузеві дослідження; б) регіональні Сфера використання географічних карт надзвичайно широка: а) наукові комплексні та галузеві дослідження; б) регіональні комплексні дослідження; в) прогноз стихійних і небезпечних явищ; г) розміщення продуктивних сил;

д) орієнтування, туризм, навігація; е) промислове, сільськогосподарське, транспортне, комунальне та житлове будівництво; є) викладання д) орієнтування, туризм, навігація; е) промислове, сільськогосподарське, транспортне, комунальне та житлове будівництво; є) викладання шкільних курсів географії, історії тощо; ж) військова справа; з) побут та повсякденне життя.

3. Основні елементи географічної карти Вивчення географічної карти неможливе без розгляду її складових – 3. Основні елементи географічної карти Вивчення географічної карти неможливе без розгляду її складових – елементів карти, а саме: математичної основи, картографічного зображення, допоміжного оснащення, елементів додаткової характеристики.

Математична основа – математично зумовлені способи побудови карти. Для того, щоб перейти від фізичної Математична основа – математично зумовлені способи побудови карти. Для того, щоб перейти від фізичної (чи топографічної) поверхні Землі до площини (карти) з математичної точки зору необхідно здійснити три операції; а) фізичну поверхню Землі спроектувати на умовну поверхню земного еліпсоїда; б) зменшити це спроектоване зображення до необхідних розмірів; в) розгорнути його в площину.

Ті особливості картографічного зображення, які виникають в результаті першої операції, зумовлені геодезичною основою; його Ті особливості картографічного зображення, які виникають в результаті першої операції, зумовлені геодезичною основою; його особливості, які виникають в результаті другої операції, – масштабом; третьої операції – картографічною проекцією.

Математична основа Геодезична основа Масштаб Картографічн а проекція Математична основа Геодезична основа Масштаб Картографічн а проекція

Геодезична основа, масштаб і картографічна проекція складають математичну основу географічної карти. Геодезична основа пов’язана Геодезична основа, масштаб і картографічна проекція складають математичну основу географічної карти. Геодезична основа пов’язана із формою та розмірами Землі, початком координат і початком висот. На формі (фігурі) Землі відобразилося її обертання навколо осі (внаслідок віддаленості приекваторіальних та приполярних частин Землі та різних величин центробіжної сили Земля повинна набути форми сфероїда із малою віссю у вигляді земної осі, що доказав І. Ньютон в кінці XVII ст. ). Однак, внаслідок нерівномірного розподілу мас, різних за густиною в товщі земної кори, в різних точках поверхні Землі створюється відхилення напряму сили тяжіння від напряму до центра Землі, тобто на форму Землі впливає сила тяжіння. Внаслідок цього дві теоретичні фігури не співпадають.

Сучасними дослідженнями встановлено, що Земля має форму геоїда. Геоїд – фігура Землі, яку утворила Сучасними дослідженнями встановлено, що Земля має форму геоїда. Геоїд – фігура Землі, яку утворила б поверхня Світового океану при деякому середньому рівні води, відсутності течій, припливів і відпливів, хвиль і т. д. і мислимо продовжена під материками так, щоб всюди була перпендикулярна до напряму сили тяжіння. Точно встановити форму та розміри цієї фігури дуже важко. Відхилення поверхні геоїда від поверхні земного сфероїда складає майже 200 м (від +78 м в районі Нової Гвінеї до -112 м південніше Індостану). Основними способами визначення форми та розмірів Землі є астрономо-геодезичний, метод тріангуляції, геофізичний (гравіметричний) та космічний.

Та обставина, що геоїд не є математично правильною і простою фігурою, перешкоджає застосуванню його Та обставина, що геоїд не є математично правильною і простою фігурою, перешкоджає застосуванню його поверхні для проектування на неї точок фізичної поверхні Землі. Тому за основу в топографо-геодезичних та картографічних роботах беруть як допоміжну геометричну поверхню земного еліпсоїда. Еліпсоїд (чи референц-еліпсоїд) – еліпс обертання, який найкраще представляє фігуру Землі, тобто, допоміжну поверхню з певними розмірами та положенням в тілі Землі.

Земний еліпсоїд Земний еліпсоїд

Всі точки із фізичної поверхні Землі проектуються на поверхню земного еліпсоїда за нормалями. Нормаль Всі точки із фізичної поверхні Землі проектуються на поверхню земного еліпсоїда за нормалями. Нормаль – лінія, яка перетинає поверхню земного еліпсоїда під прямим кутом. Положення спроектованих на земний еліпсоїд точок (географічних об’єктів) визначається їхніми географічними координатами: географічною широтою та географічною довготою. Географічна широта – кут між проведеною в даній точці нормаллю і площиною екватора. Географічна довгота – двогранний кут між площинами нульового (початкового) меридіана та місцевого меридіана.

Система географічних координат Система географічних координат

В Україна за основу прийнято референцеліпсоїд Красовського Ф. М. Його розміри: велика піввісь a=6 В Україна за основу прийнято референцеліпсоїд Красовського Ф. М. Його розміри: велика піввісь a=6 378 245 м; мала піввісь b=6 356 863 м; різниця півосей a-b=21 382 м; стиснення Землі =a-b/b=1/298, 3. В інших країнах за основу прийнято еліпсоїди Бесселя (країни Європи), Ейрі (Великобританія), Кларка (США), Евереста (Індія, Пакистан), Струве (Іспанія), Хайфорда (країни Азії, Південної Америки, Європи). Стиснення Землі коливається в них від 1/293, 5 до 1/311, 5.

Еліпсоїд Красовського Еліпсоїд Красовського

За початок координат прийнято центр круглої зали головної будівлі Пулковської обсерваторії (під Санкт-Петербургом, Росія). За початок координат прийнято центр круглої зали головної будівлі Пулковської обсерваторії (під Санкт-Петербургом, Росія). Його координати: =59 46 18, 7 пн. ш. , =30 19 38, 6 сх. д. За початок висот прийнято нульову позначку Кронштадтського футштока. Відмінність кулі від земного еліпсоїда невелика, через це, коли це доцільно, земний еліпсоїд замінюють кулею із середнім радіусом Re=6 371, 1 км. Проектування точок фізичної поверхні на поверхню земного еліпсоїда – умовне.

Масштаб – число, яке показує, у скільки разів відбулося зменшення розмірів земного еліпсоїда до Масштаб – число, яке показує, у скільки разів відбулося зменшення розмірів земного еліпсоїда до розмірів його моделі. Як правило, при проведенні третьої операції масштаб довжин не може бути збережений у всіх точках карти, тому розрізняють масштаб головний та масштаб окремий (чи частковий або поодинокий). Зменшення теж відбувається умовно.

Картографічна проекція – математичний спосіб зображення поверхні земного еліпсоїда на площині. Сфероїдальну поверхню земного Картографічна проекція – математичний спосіб зображення поверхні земного еліпсоїда на площині. Сфероїдальну поверхню земного еліпсоїда неможливо перенести на площину без розривів, накладок, перекриття картографічного зображення, тобто без спотворень. Це значить, що неможливо зберегти головний масштаб у всіх точках карти, а тому вводиться поняття поодинокого (окремого, часткового) масштабу, який враховує спотворення довжин, площ, кутів і форм.

Паралель – лінія перетину земного еліпсоїда площиною, паралельною площині екватора, всі точки якої мають Паралель – лінія перетину земного еліпсоїда площиною, паралельною площині екватора, всі точки якої мають однакову географічну широту. Меридіан – лінія на земного еліпсоїда, всі точки якої мають однакову географічну довготу і яка проходить через полюси. Картографічна сітка – система меридіанів та паралелей на картографічних творах, яка служить для відліку географічних координат.

Картографічне зображення є основною, головною частиною будь-якої карти. Це – відомості про об’єкти і Картографічне зображення є основною, головною частиною будь-якої карти. Це – відомості про об’єкти і явища, що показані на карті, їх розміщення, властивості, іноді також динаміка. До елементів топографічної (загальногеографічної) карти відноситься зображення: 1) водних об’єктів; 2) рельєфу; 3) елементів рослинного та ґрунтового покриву; 4) населених пунктів; 5) шляхів сполучення та засобів зв’язку; 6) кордонів і меж; 7) об’єктів економіки і культури.

Загальногеографічні карти Картографічне зображення Математична основа Проекція Масштаб Геодезична основа Гідрографія Рельєф Шляхи сполучення Загальногеографічні карти Картографічне зображення Математична основа Проекція Масштаб Геодезична основа Гідрографія Рельєф Шляхи сполучення і засоби зв'язку Компонування Допоміжне оснащення Легенда Картометричні графіки Довідкові дані Рослинність і ґрунти Політико адміністрати вний поділ Населені пункти Елементи економіки і культури Додаткові дані Додаткові карти і профілі Текстові і цифрові дані Діаграми, графіки, профілі

На тематичних картах можуть зображатися корисні копалини, ґрунти, тваринний світ, об’єкти промисловості, транспорту чи На тематичних картах можуть зображатися корисні копалини, ґрунти, тваринний світ, об’єкти промисловості, транспорту чи сільського господарства. Однак один елемент – води (береги морів, озер, річкова мережа) – бажано показувати на кожній карті; він необхідний для прив’язки інших елементів тематичної карти.

Довідкові дані Тематична складова Картометричні графіки Легенда Діаграми, графіки, профілі Текстові і цифрові дані Довідкові дані Тематична складова Картометричні графіки Легенда Діаграми, графіки, профілі Текстові і цифрові дані Карти врізки. Картографічне зображення Схема вивченості використані матеріали Елементи тематичної складової Таблиці Географічна основа Умовні позначення Текстові пояснення Масштаб Математична основа Шляхи сполучення Населені пункти кордони Гідрографія Компонування Проекція Тематична карта Додаткові дані Допоміжне оснащення

Для передачі елементів змісту застосовуються умовні позначення (знаки), які поділяються на площинні, лінійні та Для передачі елементів змісту застосовуються умовні позначення (знаки), які поділяються на площинні, лінійні та позамасштабні. Картографічне зображення повинно відповідати вимогам: а) геометричної точності – кожен об’єкт на карті повинен зображатися там, де він у дійсності розміщений, а розмір – відповідати масштабу карти; б) географічній відповідності – на карті повинні зображатися ті об’єкти, які передають головні географічні риси території.

Елементи оснащення (допоміжні службові елементи) – назва карти, її легенда умовні позначення, рамки, картографічна Елементи оснащення (допоміжні службові елементи) – назва карти, її легенда умовні позначення, рамки, картографічна (градусна) сітка, а також записи масштабів. Легенда карти – зведення використаних картографічних позначень із необхідними до них поясненнями, а також графіки для вимірювання за картами – відстаней, кутів чи напрямів, координат, крутизни схилів. У легенді карти важливими є: а) повнота – зведення всіх застосованих на карті знаків; б) безумовна чіткість і по можливості лаконічність текстів, які пояснюють змістове значення знаків; в) логічність у групуванні і розміщенні знаків, наприклад, за окремими елементами змісту в порядку їхнього значення.

Елементи додаткової характеристики – текстові дані, карти-врізки, профілі, графіки, діаграми, таблиці, фото. Елементи оснащення Елементи додаткової характеристики – текстові дані, карти-врізки, профілі, графіки, діаграми, таблиці, фото. Елементи оснащення та додаткової характеристики полегшують і покращують використання карти. До допоміжних елементів карти належать також відомості про виконавців карти, її рецензентів, довідкові дані про використані джерела, час та місце видання, а інколи – назва видавництва, місце та рік видання тощо.

4. Види географічних карт. Інші картографічні твори та зображення. Сучасні географічні карти характеризуються надзвичайно 4. Види географічних карт. Інші картографічні твори та зображення. Сучасні географічні карти характеризуються надзвичайно великою різноманітністю. Насамперед, виділяють три великі класи карт: карти географічні чи карти Землі; карти Місяця та планет Сонячної системи; карти астрономічні чи карти зоряного неба.

Географічні карти можна класифікувати за рядом ознак: за територіальним охопленням (за розмірами зображеної на Географічні карти можна класифікувати за рядом ознак: за територіальним охопленням (за розмірами зображеної на карті території), за тематикою (змістом), за масштабом, за математичною основою, за мовою, за епохою, за призначенням, за особливостями використання тощо.

За територіальним охопленням виділяють: карти світу, півкуль, Світового океану, материків та їх частин (частин За територіальним охопленням виділяють: карти світу, півкуль, Світового океану, материків та їх частин (частин світу та їх частин), окремих океанів, океанічних басейнів, морів, заток, проток, портових акваторій, окремих країн, частин країн, областей, штатів, районів, провінцій, окремих поселень, окремих землекористувань.

За змістом (за тематикою) виділяють карти: А) загальногеографічні, які зображають земну поверхню із основними За змістом (за тематикою) виділяють карти: А) загальногеографічні, які зображають земну поверхню із основними природними та соціально-економічними об’єктами, при цьому жоден із основних елементів змісту не показаний детально (не є темою карти) Детальність зображення залежить від особливостей зображеної території, масштабу та призначення карти;

Загальногеографічні карти Загальногеографічні карти

Б) тематичні карти, на противагу загальногеографічним, присвячені вузькій тематиці, один із елементів змісту загальногеографічної Б) тематичні карти, на противагу загальногеографічним, присвячені вузькій тематиці, один із елементів змісту загальногеографічної карти (чи якийсь інший елемент, явище, процес) стає темою цієї карти, показується детальніше, ніж інші елементи. Сюди відносяться карти природних та соціально-економічних явищ, а також їх поєднань та комплексів.

Тематичні карти Тематичні карти

За масштабом географічні карти поділяються на: а) крупномасштабні (масштаб від 1: 10 000 до За масштабом географічні карти поділяються на: а) крупномасштабні (масштаб від 1: 10 000 до 1: 200 000 включно),

б)середньомасштабні (масштаб дрібніше від 1: 200 000 до 1: 1 000 включно), б)середньомасштабні (масштаб дрібніше від 1: 200 000 до 1: 1 000 включно),

в)дрібномасштабні 1: 1 000) (масштаб дрібніше від в)дрібномасштабні 1: 1 000) (масштаб дрібніше від

Картографічними зображеннями називають різноманітні генералізовані зображення Землі, інших небесних тіл, небесної сфери, виконані в Картографічними зображеннями називають різноманітні генералізовані зображення Землі, інших небесних тіл, небесної сфери, виконані в певних картографічних умовних знаках, в певній картографічній проекції чи за іншим математичним принципом. Серед інших картографічних творів (чи зображень) виділяються такі: 1. Анагліфічна карта – карта, віддрукована двома кольорами (синьо-зеленим і червоним); при розгляді їх через спеціальні окулярисвітлофільтри дає об’ємне зображення.

Окуляри для розгляду анагліфічної карти Окуляри для розгляду анагліфічної карти

Атлас – систематизоване зібрання карт, виконаних за єдиною програмою як цілісний твір. 2. . Атлас – систематизоване зібрання карт, виконаних за єдиною програмою як цілісний твір. 2. .

3. Блок-діаграми – зображення земної поверхні при похилому промені зорі в поєднанні із 3. Блок-діаграми – зображення земної поверхні при похилому промені зорі в поєднанні із розрізами (профілями). Основою для їх складання служать топографічні карти. Ілюструють зв’язки між поверхнею та її геологічною чи тектонічною будовою, ґрунтами.

4) Глобус (від латинського globus – куля) – об’ємні кулеподібні моделі Землі з 4) Глобус (від латинського globus – куля) – об’ємні кулеподібні моделі Землі з картографічним зображенням її поверхні. При їх побудові використовують умовні позначення та генералізацію, але проектують земну поверхню в її ортогональній проекції на кулю, внаслідок чого зберігається масштаб, співвідношення площ, геометрична подібність та взаємне розміщення контурів.

Глобуси є загальногеографічні (фізичні) та тематичні (політичні, геологічні, тектонічні, рельєфні, ландшафтні). Будуються, як Глобуси є загальногеографічні (фізичні) та тематичні (політичні, геологічні, тектонічні, рельєфні, ландшафтні). Будуються, як правило, в трьох масштабах – 1: 30 000, 1: 40000000, 1: 50 000, 1: 83 000, але в окремих випадках, спеціально для музеїв, планетаріїв – 1: 10 000 і 1: 5 000, Іноді виготовляють глобуси Місяця, інших планет чи небесні глобуси

Глобуси фізичний і політичний Глобуси фізичний і політичний

Глобуси дитячий і рельєфні Глобуси дитячий і рельєфні

Глобус Місяця і Марса Глобус Місяця і Марса

7) Карта-транспарант – карта, віддрукована поліграфічним способом на прозорій плівці для проектування на екран. 7) Карта-транспарант – карта, віддрукована поліграфічним способом на прозорій плівці для проектування на екран. 8) Карти Місяця чи планет зображають поверхню, рельєф, часто інші елементи природи, будуються в картографічних проекціях, умовними знаками, генералізовані. Система координат пов’язана із віссю обертання та екваторіальною площиною небесного тіла.

Карта Місяця, створена в НАСА (США) з використанням даних орбітального зонда Lunar Reconnaisance Orbiter, Карта Місяця, створена в НАСА (США) з використанням даних орбітального зонда Lunar Reconnaisance Orbiter, запущеного американцями до Місяця в червні 2009 року.

Карта Марса Карта Марса

9) Рельєфні карти передають нерівності земної поверхні в об’ємній, трьохмірній формі. Вони готуються на 9) Рельєфні карти передають нерівності земної поверхні в об’ємній, трьохмірній формі. Вони готуються на основі загальногеографічних (топографічних) карт, зберігають їх масштаб і проекцію, знакові системи та зміст, але будуються із значним збільшенням вертикального масштабу в порівнянні із горизонтальним.

Рельєфні карти Рельєфні карти

В останні десятиріччя отримали широкий розвиток нетрадиційні картографічні зображення. Виділимо серед них такі: 1) В останні десятиріччя отримали широкий розвиток нетрадиційні картографічні зображення. Виділимо серед них такі: 1) Анаморфовані карти, карти-анаморфози, анаморфози – не просторово подібні картографічні зображення. Від звичайних карт відрізняються тим, що у рівняння проекції як приклад змінних величин вводяться не тільки географічні координати, а й сам картографований показник, наприклад, віддаленість від центра обслуговування, густота населення, валовий національний продукт, площа країни, її територія тощо. Це дає можливість перейти від масштабу довжин і площ до “масштабів” часу, цін тощо.

Картианаморфози кількості жителів та мільярдерів Картианаморфози кількості жителів та мільярдерів

Карта-анаморфоза видобутку газу Карта-анаморфоза видобутку газу

2) Анімаційні зображення – динамічна послідовність геозображень (кадрів), яка створюється при демонстрації ефекту руху; 2) Анімаційні зображення – динамічна послідовність геозображень (кадрів), яка створюється при демонстрації ефекту руху; розрізняють плоскі та об’ємні (стереоскопічні) анімації. 3) Динамічні геозображення – плоске чи об’ємне геозображення. яке відображає динаміку, еволюцію об’єктів чи явищ, траєкторії їх змін і переміщення в просторі та часі (картографічні анімації, кіноатласи тощо). Якщо воно побудовано в масштабі 1: 86 400, то це означає, що 1 секунда демонстрації дорівнює добі.

Анімаційне зображення історії змін адміністративних меж Канади, від 1867 року до сучасності Анімаційне зображення історії змін адміністративних меж Канади, від 1867 року до сучасності

4) Електронна карта – програмовокероване картографічне зображення, візуалізоване із використанням програмних і технічних засобів 4) Електронна карта – програмовокероване картографічне зображення, візуалізоване із використанням програмних і технічних засобів в прийнятій для карт проекції і системі умовних знаків. 5) Електронний атлас – система електронних карт, створених за єдиною програмою як цілісний твір, в єдиній системі візуалізації, наприклад, “Електронний атлас України”.

6) Іконокарта – комбіноване зображення, яке поєднує геометрично відкоректований знімок, трансформований в картографічну проекцію, 6) Іконокарта – комбіноване зображення, яке поєднує геометрично відкоректований знімок, трансформований в картографічну проекцію, з елементами топографічної карти: рамкою, сіткою, назвами об’єктів. Створюється на основі космічних знімків високої роздільної здатності для маловивчених районів, на які відсутні кондиційні топографічні карти. 7) Інтерактивні геозображення – геозображення, які складаються, сприймаються та аналізуються в діалоговому режимі (система із двох персональних комп’ютерів із контролем поставлених завдань).

8) Машинографічні та дисплейні геозображення – карти та знімки, які коректуються за допомогою автоматичних 8) Машинографічні та дисплейні геозображення – карти та знімки, які коректуються за допомогою автоматичних координатографів і дисплеїв. 9) Карти полів зображають через ізолінії неперервний розподіл географічних явищ чи розрахункових показників; розрізняють карти полів статики, динаміки і взаємозв’язків явищ; реальних (температур і тиску) і абстрактних (густота ерозійного розчленування, потенціал поля розсіювання) явищ.

10) Мікрофільм карти – рулонний носій картографічної інформації, який містить зменшене зображення аркушів карт 10) Мікрофільм карти – рулонний носій картографічної інформації, який містить зменшене зображення аркушів карт чи їх фрагментів; довжина мікрофільмів 60 м, ширина 35 мм, 70 мм чи 105 мм. 11) Ментальна, пізнавальна карта – карта, яка виникає в уяві дослідника чи групи дослідників в процесі пізнання дійсності й формуванні концепцій.

Мікрофільм і мікрофіш Мікрофільм і мікрофіш

Література основна: 1. Божок А. П. , Осауленко Л. Є. , Пастух В. Література основна: 1. Божок А. П. , Осауленко Л. Є. , Пастух В. В. Картографія. Підручник. – К. : Фітосоціоцентр, 1999. – Стор. 8 -20, 22 -26, 27 -28. 2. Берлянт А. М. Картография: Учебник для вузов. – М. : Аспепкт Пресс, 2002. – Стр. 5 -20. 3. Картография с основами топографии. Учебник для студентов естеств. -геогр. фак. пед. ин-тов. Под ред А. В. Гедымина. Ч. 1. Понятие о географической карте. Топографическая карта. Съёмка местности. – М. : Просвещение, 1973. – Стор. 734. 4. Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. География / Г. Ю. Грюнберг, Н. А. Лапкина, Н. В. Малахов, Е. С. Фельдман; Под ред. Г. Ю. Грюнберга. – М. : Просвещение, 1991. – Стор. 6 -13. 5. Салищев К. А. Картоведение. 2 -е изд. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. – Стор. 4 -12, 18 -20. 6. Салищев К. А. Картография: Учебник для географических специальностей унтов. 3 -е изд. , перераб. и доп. – М. : Высшая школа, 1982. – Стор. 6 -11, 14 -16. 7. Справочник по картографии / А. М. Берлянт, А. В. Гедымин, Ю. Г. Кельнер и др. – М. : Недра, 1988. – Стор. 4 -10, 31 -37. 8. Ляшенко Д. О. Картографія з основами топографії: Навчальний посібник. – К. : Наукова думка, 2008. – Стор. 7 -23, 31 -41.