Тема 2 ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗКВІТ КИЇВСЬКОЇ РУСІ
Формування союзів племен та їх розселення У східних слов’ян VІ- VІІ ст. на території між Карпатами і Волгою сформувалося 14 союзів племен, що мали такі назви: поляни, деревляни, уличі, тиверці, дуліби, бужани, волиняни, білі хорвати, сіверяни, в’ятичі, радимичі, дреговичі, кривичі, ільменські словени. До початку ІХ ст. у межах України оформилося 7 східнослов’янських племінних союзів дуліби(волиняни, бужани), деревляни, білі хорвати, поляни, уличі, тиверці, сіверяни.
Господарство слов’ян
Збруцький ідол (Святовит)
Центром зародження східнослов’янської держави було Середнє Подніпров’я, де сформувалося Полянське князівство. Першим полянським князем літопис називає Кия, який з братами Щеком і Хоривом та сестрою Либідь засновує Київ (V ст. – поч. VI ст. ) Київcька Русь» . Художник Ф. Нірод. 1992 р. Кий, Щек, Хорив та Либідь. Пам'ятний знак на честь заснування Києва, 1982 р. Скульптор В. Бородай
Книжкова мініатюра з літопису про заснування Києва
ДІР ТА АСКОЛЬД (862 -882) Хасан аль Масуді (Х ст. ) називав Діра: «першим серед слов’янських царів» , що володів «великими містами і багатьма населеними країнами» . Аскольд прийняв титул кагана, для посилення свого авторитету влади. Дбав про підвищення міжнародного авторитету держави. 860 р. – похід Аскольда на Візантію, після чого він прийняв християнство.
Убивство князів Аскольда й Діра на березі Дніпра. Художник В. Топорков. Середина XIX ст.
Князь Олег (882 -912)
Князь Ігор (912 -945)
Використання “грецького вогню” під час походу Ігоря на Візантію у 941 р. (Малюнок з мадридського рукопису “Хроніка Іоана Скіліци”, візантійського історика другої половини ХІ - початку ХІІ ст. )
Літопис про вбивство Ігоря в 945 р. : «Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній все стадо, якщо не уб’ють його. Так і сей: якщо не вб’ємо його, то він усіх погубить» І послали вони до нього мужів своїх кажучи «Чого ти йдеш знову? Ти забрав єси всю данину» . І не послухав їх Ігор, і древляни, вийшовши насупроти з города Іскоростеня, вбили Ігоря і дружину його, бо їх було мало… Ісказали деревляни: «Осе князя руського ми вбили. Візьмемо жону його Ольгу за князя свого Мала і Святослава візьмемо і зробимо йому, як ото схочем» .
Княгиня Ольга (945 -964)
Помста Ольги деревлянам
Помста Ольги деревлянам
Княгиня Ольга з дарами у візантійського імператора Хрещення Ольги в Констатинополі
Полюддя в одному з князівських володінь. Картина К. Лебедева
Візантійський історик Лев Діакон (Х ст. ) про зовнішній вигляд Святослава: «…середнього зросту, не дуже високий, не дуже низький, з густими бровами, з блакитними очима, з плоским носом, з голеною бородою і густим довгим волоссям на верхній губі. Голова в нього була зовсім гола, а тільки з одного боку її висів локон волосся, що означає знатність роду; шия товста, плечі широкі і весь стан досить стрункий. Він здавався диким і похмурим. В одному усі висіла в нього золота серга, прикрашена двома перлинами, з рубіном, посеред них встановленим. Одяг на ньому білий, нічим, крім чистоти, ввід інших не відмінний » .
Промова Святослава під Доростолом (971 р. ) «Уже нікуди нам дітись, а волею і неволею доведеться стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, - то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, - тоді самі подумайте про себе» І сказали вої: «Де твоя голова ляже, там і наші голови зложимо. » )
Смерть Святослава від печенігів на чолі з ханом Курею на дніпровських порогах у 972 р.
Київська Русь за перших князів
Київська Русь за Володимира та Ярослава
Князь Володимир. Малюнок Ф. Сонцева.
Поклоніння Перуну. Гравюра другої половини XIX ст.
Грецький мудрець намовляє князя Володимира прийняти християнство. Гравюра другої половини XIX ст.
1. Хрест процесійний. Х-ХІ ст. 2. Хрести. Х-ХІІІ ст.
Златник Володимира. Святославича. Хст. Гривни. На златниках з одного боку зображено Христа, а з другого - Володимира, котрий сидить на троні з хрестом у руці, в царських відзнаках, які він отримав після одруження з візантійською царівною. З-поміж них найважливішою була корона. На деяких монетах - уперше як герб великого князя - викарбувано тризуб.
«Місто Володимира» . Фрагмент макета Д. Мазюкевич
Контури фундаменту Десятинної церкви
Літописні мініатюри про діяльність князя Володимира Бесіда Володимира Святославича з батьком Кожум'яки перед битвою зпеченігами
Пам’ятники Володимиру в Києві та Лондоні
Боротьбу за Київський престол після смерті Володимира Великого розпочали шість його синів, сьомий (Судислав) участі не брав. Старший син Святополк проголосив себе Київським князем, вбив своїх братів Бориса, Гліба і Святослава, за що отримав прізвисько Окаянний. Бориса і Гліба – першими канонізувала Руська церква. Старший син Володимира Ярослав, який княжив у Новгороді зібрав військо і остаточно розгромив Святополка на річці Альта 1019 р. Святополк втік до Польщі. У 1021 р. змушений був визнати самостійність полоцького князя Брячислава. 1024 р. – у битві під Листвином Ярослава переміг Мстислав, який вирішив припинити міжусобні війни. Брати поділили землі Київської Русі: Мстислав – на Лівобережжі ( м. Чернігів ), Ярослав – на Правобережжі (м. Київ), де він утвердився з 1019 р. Брати правили спільно до 1036 р. , після смерті Мстислава Ярослав стає єдиновладним володарем Русі.
Князь Ярослав Мудрий (1019 -1054)
1037 р. – Ярослав на місці перемоги над печенігами заклав церкву Софію Київську.
Сучасні історики О. Толочко і П. Толочко про місце Софійського собору в культурному житті Руської держави: «Одним із найвідоміших центрів культурного життя К. Русі був Софійський собор у Києві – митрополича резиденція. В його стінах укладений перший давньоруський літописний звід 1037 -1039 рр. ; написано й проголошено митрополитом Іларіоном «Слово про закон і благодать» , яке вражає глибиною національного самоусвідомлення й блиском ораторського хисту; розроблено основи першого збірника законів Київської Русі - «Руську правду» ; створено Ізборник Святослава 1073 р. ; напи ано незвичайне за своєю ідеологічною спрямованістю послання митрополита с Клима Смолятича. . . й багато інших творів» .
Фрагмент інтер’єру Софіївського собору з центральною апсидою та банею
1051 р. – заснування Києво-Печерського монастиря
Ірининська церква. Реконструкція. Макет Д. Мазюкевич
Суд за «Руською правдою» за часів князя Ярослава Мудрого. Художник В. Прохоров Уривок з Руської Правди 1. Якщо вб’є мужа, то мстить брат за брата, або син за батька, або батько за сина [чи двоюрідний брат], або племінник з боку сестри, племінник з боку брата; якщо не буде кому [не бажатиме хто] мститись, то [слід призначити] за вбитого 40 гривен. 5. Якщо ж [хто небудь] ударить [мечем] по руці і відсіче її, або вона всохне, то він [винуватець] платить потерпілому 40 гривен. Якщо нога залишиться цілою, але почне [людина] кульгати, тоді хай угамовують винного [мстять] домочадці (пораненого). А за княжого коня, якщо той з тавром, [платити] 3 гривни, а за коня смерда — 2 гривни. 26. За кобилу – 60 резан, а за вола – гривну
Уривок зі «Слова про закон і благодать» митрополита Іларіона: «Похвалимо ж і ми по Митрополит Іларіон, Автор “Слова про закон і благодать” силі нашій малими похвалами того, хто велике і дивне створив - нашого учителя і наставника, великого кагана нашої землі Володимира, онука старого Ігоря, сина славного Святослава, які в роки володарювання своєю мужністю і хоробрістю уславились в країнах багатьох. І понині перемоги і могутність їх споминаються і прославляються. Адже не в слабкій і безвісній землі володарювали, а в Руській, що знана й чувана є в усіх чотирьох кінцях землі!» .
Переписування книжок у бібліотеці при Софійському соборі в Києві Політика Ярослава Мудрого у сферах церковного життя та культури (ЛІТОПИС) Заложив Ярослав город великий Київ, а в города сього ворота є Золоті. Заложив він також церкву Святої Софії, премудрості божої, митрополію. . . І при нім стала віра християнська плодитися в Русі і роз ширятися, і чорноризці стали множитися, і монастирі почали з'являтися. І любив Ярослав церковні устави, і попів любив він велико, а понад усе любив чорноризців. І до книг він мав нахил, читаючи [їх] часто вдень і вночі. І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов'янську мову і письмо [святее], і списали багато книг. І придбав він [книги], що ними поучаються віруючі люди і втішаються ученням божественного слова. Бо як ото хто небудь землю зоре, а другий засіє, а інші пожинають і їдять поживу вдосталь, так і сей. Отець бо його Володимир землю зорав і розм'якшив, себто хрещенням просві тив, а сей великий князь Ярослав, син Володимирів, засіяв книжними словами серця віруючих людей, а ми пожинаєм, учення приймаючи книжнеє. Велика бо користь буває людині од учення книжного. Книги ж учать і наставляють нас на путь покаяння, і мудрість бо, і стриманість здобу аємо ми із словес книжних, бо се є ріки, в що напоюють всесвіт увесь. Се є джерела мудрості, бо є у книгах незмірна глибина. Ними бо в печалі ми втішаємось, вони є уздою стриманості.
Літописець назвав Ярослава «тестем Європи» - сам був одружений на шведській принцесі Інгігерд, сини - з європейськими принцесами (Ізяслав – сестра польського короля Гертруда; Святослав – онука німецького імператора Генріха ІІ; Всеволод – дочка візантійського імператора Константина Мономаха Анастасія; Єлизавета – норвезький король Гаральд Суворий, Анастасія – угорський король Андрій І, Анна – французький король Генріх І Капет, дочки – з французьким, норвезьким, угорським королями.
Анна Ярославна
Родина Ярослава Мудрого
Політичний заповіт Ярослава Мудрого (ЛІТОПИС) А коли ще він був живий, наставив він синів своїх, сказавши їм: «Осе я одходжу зі світу сього. А ви, сини мої, майте межи собою любов, бо ви єсте брати від одного отця і одної матері. І якщо будете ви в любові межи собою, то й бог буде в вас, і покорить він вам противників під вас, і будете ви мирно жити. Якщо ж будете ви в ненависті жити, у роздорах сварячись, то й самі погибнете, і землю отців своїх і дідів погубите, що її надбали вони трудом великим. Тож слухайтесь брата, пробувайте мирно. Тепер же поручаю я, замість себе, стіл свій, Київ, найстаршому синові своєму, брату вашому Ізяславу. Слухайтесь його, як ото слуха лись ви мене, нехай він вам буде замість мене.