Тема 2 Становлення і розвиток соціального страхування

Тема 2 Становлення і розвиток соціального страхування

План • 1. Етапи реформування системи соціального страхування в країнах світу. • 2. Становлення соціального страхування в Україні • 3. Етапність становлення пенсійного страхування в Україні.

• Мета лекції – проаналізувати становлення і розвиток системи соціального страхування. Для вирішення цієї проблеми були поставлені такі завдання: • 1. Дослідити історичні етапи реформування системи соціального страхування в розвинених країнах світу. • 2. Розглянути розвиток соціального страхування в Росії. • 3. Систематизувати етапи становлення соціального страхування у незалежній Україні.

• 1. • Поняття «соціальна держава» з’явилось у першій половині XIX ст. Така держава сприяє збереженню стабільності, суспільної злагоди, попереджає гострі соціальні конфлікти. В 1848 р. у Франції обговорювалась можливість такого визначення держави. Пізніше це поняття використовували паризькі комунари. Але конституційне закріплення це поняття дістало лише після Другої світової війни в ряді країн Європи: Франції, ФРН, Іспанії. Для побудови в Україні соціально оріентованої держави з ринковою економікою повинні забезпечуватсь державні гарантії соціального захисту працюючих та непрацюючих громадян у разі настання страхового випадку, малозабезпечених верств населення та людей похилого віку.

• Питаннями дослідження становлення і розвитку соціального страхування займались В. С. Єрмілов, що розглядав історичні паралелі медичного страхування минулого та сьогодення нашої країни, М. Л. Захаров та Э. Г. Тучкова досліджували право соціального забезпечення Росії, Л. М. Иванов – питання про страхування робочих в Росії Б. Надточий – соціальне страхування у контексті історії Е. М. Лібанова – національну систему загальнообов’язкового державного соціального страхування: сучасні проблеми та стратегія розвитку П. Д. Пилипенко – проблеми теорії трудового права.

Першою країною світу, де були започатковані відносини соціального страхування була Франція. У 1681 р. міністром фінансів Ж. Б. Кольбером було введено режим пенсійного забезпечення для моряків, у 1790 р. – для державних службовців, у 1831 р. – для військових. Протягом XIX століття були введені пенсійні режими для зайнятих у місцевих органах влади, банківських службовців, залізничників. Законодавча база у Франції: Закон «Про страхування» було введено в дію 1911 p. , а закон «Про страхування по хворобі» – у 1929 р. Було встановлено пенсійний вік 65 років, за певних умов право на пенсію виникало з 60 або 55 років.

• Італія: У 1779 р. банк «Монте дей Паскі ді Сієна» виплачував своїм службовцям пенсії по старості. Протягом XIX ст. всі банки, кредитні та ощадні каси утворили для своїх службовців спеціальні пенсійні фонди. Основи пенсійного забезпечення інших категорій трудящих були закладені наприкінці XIX ст. внаслідок створення у 1898 р. Національної каси пенсійного страхування на випадок інвалідності та по старості найманих працівників. Того ж року було прийнято Закон № 80 «Про страхування найманих працівників від нещасних випадків на виробництві» . Спочатку всі види соціального страхування і членство в Національній касі були добровільними, a сама каса була незалежною від держави. Але згодом ця каса була перетворена в Національний інститут соціального страхування, який забезпечував обов'язкове державне соціальне страхування осіб найманої праці в Італії.

• Німеччина: Наприкінці XIX ст. - закон «Про обов'язкове державне страхування на випадок хвороби» (1883 p. ), закон «Про страхування від нещасних випадків на виробництві» (1884 р. ). • Англія: У 1911— 1913 pp. було введено закони «Про страхування у зв'язку з безробіттям, хворобою та інвалідністю» . Особливістю англійської системи було те, що частину внесків сплачувала сама держава, причому за чоловіків більше, ніж за жінок. За соціальним страхуванням надавалися допомоги, пенсії, медична допомога, ліки, санаторне лікування. Пенсії по старості призначалися після досягнення 69 років. Швеція: Законодавство про обов'язкове державне соціальне страхування по старості та інвалідності було введено у 1913 - 1915 рр,

• Росія: У 1903 р. був прийнятий закон «Про винагороду робітників, що потерпіли внаслідок нещасних випадків» . Однак компенсація, що призначалася у зв'язку з каліцтвом, називалася пенсією. Цей закон не передбачав пенсійного забезпечення у старості, внаслідок інвалідності (від загального захворювання), втрати годувальника. У 1912 р. було прийнято цілий пакет законів: «Про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві» , «Про забезпечення робітників на випадок хвороби» , «Про затвердження Ради у справах страхування робітників» , «Про затвердження закладів у справах страхування робітників» .

• Протягом першої половини XX cт. системи державного соціального забезпечення були упроваджені в усіх цивілізованих державах світу. На сьогоднішній день: • Франція: Кодекс соціального забезпечення 1956 p. , Кодекс соціального страхування 2000 р. • Німеччина: Соціальний кодекс 1989 р. (зміни внесені законом від 16 грудня 1997 року). • Швейцарія: федеральний закон «Про страхування по старості та у разі втрати годувальника» від 20 грудня 1946 року. • США: федеральні закони «Про соціальне забезпечення» 1935 р. (з наступними змінами у 1999 p. ), «Про пенсії» 1937 р. , «Про соціальне забезпечення і соціальну допомогу громадянам» . • Польща: закони «Про систему соціального страхування» 1998 року, «Про пенсії по старості та інші допомоги з фонду соціального страхування» 1998 року. • Чехія: закони «Про організацію і здійснення соціального забезпечення» 1991 p. , «Про пенсійне страхування» 1995 р.

• Австрія: З 1945 року на австрійську систему соціальнотрудових відносин, що будується на засадах трипартизму значно впливає принцип соціального партнерства. Соціальними партнерами у даному випадку виступають профспілка, Палата праці, Торгова палата та Палата сільського господарства. Відповідно до австрійського Закону «Про колективну працю» основним завданням партнерства у сфері соціально-трудових відносин є допомога у вирішенні соціальних проблем. Зокрема, у частині, що стосується запобігання страйку на підприємстві, укладання колективних договорів, делегування своїх представників до установ соціального страхування, арбітражних колегій, тощо. Одними із найважливіших документів, що сприяють досягненню соціальної рівноваги є колективні договори. Метою їх укладання є врегулювання умов праці між асоціаціями роботодавців та працівників. Основним членом асоціації роботодавців є Торгова палата. Членство в ній для австрійського роботодавця є обов’язковим.

2. • Початок зародження СС в Україні припадає на 90 -ті роки XIX ст. , коли у 1899 р. почало діяти Одеське товариство взаємного страхування фабрикантів та емісників від нещасних випадків з їх робітниками і службовцями. У 1903 р. був прийнятий закон «Про винагороду робітників і службовців, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві» . У 1917 p. цей вид страхування припинив існування і був відновлений тільки у 1921 р. 3 1933 р. соціальне страхування почало перетворюватись у соціальне забезпечення.

Етапи становлення СС у незалежній Україні: • 1998 р. Прийняття Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» . • 1999 -2000 рр. - прийняті Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1999 р. ), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (2000 р. ), «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (2001 р. ). Дані закони базуються на вимогах Європейського кодексу соціального забезпечення (1964 р. ) та рекомендаціях Міжнародної Організації Праці(1944 p. )

• • • 2001 р. - відповідно до прийнятих законів запроваджено три види загальнообов'язкового державного соціального страхування. 2002 -2010 рр. Удосконалення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, впровадження пенсійного та медичного соціального страхування. 2011 р. – Верховна Рада України схвалила Закон «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» .

3. 1917 -1924 рp. До жовтневого перевороту соціальне забезпечення людей похилого віку будувалось не на основі врахування віку, а на підставі втрати працездатності та настання інвалідності. 3 1924 р. викладачі вищих навчальних закладів при досягненні 65 років були охоплені пенсійним забезпеченням по старості; з 1928 p. робітники текстильної промисловості ; з 1929 р. провідних галузей важкої промисловості та транспорту мали пенсію.

1932 р. Законодавче встановлення пенсійного віку - 55 років для жінок і 60 років для чоловіків. 3 цього часу воно було розповсюджено на робітників усіх галузей народного господарства. • 1936 р. Прийнята Конституція СРСР декларативно проголосила право всіх громадян СРСР на матеріальне забезпечення в старості. Право на пенсійне забезпечення, крім робітників, набули і службовці, тоді як колгоспникам прийшлось чекати пенсій ще майже 30 років. • 1956 р. Був прийнятий Закон «Про державні пенсії» , який закріпив існуючу на той час нерівність у соціальному забезпеченні робітників і службовців, з одного боку, і колгоспників - з іншого. Закон відділив пенсійне забезпечення від державного соціального страхування, що можна прослідкувати за ознакою методів їх фінансування. •

• 1965 р. Прийняття Закону «Про пенсії і допомоги членам колгоспу» . Пенсійний вік членів колгоспу становив: для чоловіків 65 і жінок 60 років відповідно. Розмір пенсії для рядових колгоспників складав 12 крб. (в 2, 5 рази менше середнього розміру пенсії). • 1968 р. Колгоспники отримали право на пенсію по старості з такого ж віку, як робітники та службовці, тобто для них пенсійний вік було знижено на 5 років. • 1973 р. Була здійснена реформа у галузі пенсійного забезпечення інвалідів і сімей, які втратили годувальника. • 1974 р. - Запроваджена допомога на дітей малозабезпечених сімей.

• 1985 -1990 рр. Відбулися подальші фундаментальні зміни пенсійного забезпечення. 3 прийняттям Закону «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР» та Закону «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців» майже завершився процес створення єдиної всеохоплюючої системи пенсійного забезпечення, яка діяла за єдиними умовами та нормами. Джерелом коштів для фінансування пенсій став не державний бюджет, як раніше, а Пенсійний фонд, який формувався за рахунок коштів, що відраховувалися підприємствами і організаціями, а також страхових внесків громадян. Крім того, кожному працюючому за місцем роботи щорічно заповнювалась вкладка до трудової книжки з позначкою сплаченої суми страхових внесків у розмірі одного відсотку одержаного заробітку.

• 1991 -1999 рр. У 1991 р. ВР незалежної України схвалила Закон «Про пенсійне забезпечення» - відбулося суттєве розширення спектру пільг у пенсійному забезпеченні щодо дострокового виходу на пенсію. Зросла чисельність так званих «молодих» пенсіонерів (чоловіки не досягли 60, а жінки 55 років), у тому числі з причин безробіття. • У 2011 р. Верховна Рада України схвалила Закон «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» .

ВИСНОВКИ. • Протягом 1991 -2012 p. p. було прийнято понад 20 законодавчих актів, але умов для особистої і колективно-групової форм соціального захисту прийнятного рівня в Україні створити не вдалося. Діюча в Україні система соціального страхування зберігає риси, більшою мірою характерні для соціальної допомоги, ніж для страхування. При досить високому страховому навантаженні на роботодавців рівень більшості соціальних виплат явно недостатній і не ув’язаний з обсягом внесених страхових кошів.

Питання для самопідготовки і самоконтролю знань • • • Які політичні передумови становлення та розвитку соціального страхування в Україні? Які економічні передумови становлення та розвитку соціального страхування в Україні? Які соціальні передумови становлення та розвитку соціального страхування в Україні? Вкажіть основні історичні етапи становлення та розвитку соціального страхування. Вкажіть прояви динаміки економіко-правових відносин між страховиком і страхувальником у сфері соціального страхування. Література: 5, с. 45 -52.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!!!!