Тема 2. Система організації та забезпечення міжнародної військовополітичної рівноваги Лектор: кандидат економічних наук, доцент кафедри міжнародної економіки Черницька Тетяна Володимирівна
Ллойд-Джордж, англійський прем’єр-міністр: “Війна занадто серйозна справа, щоб доручати її генералам!”
Лекційні питання: w 2. 1. Військова безпека: сутність, види та механізм забезпечення w 2. 2. Загрози військово-політичній безпеці w 2. 3. Операційні моделі міжнародної безпеки w 2. 4. Роль провідних держав у забезпеченні міжнародної військово-політичної рівноваги w 2. 5. Сучасний погляд на сутність і класифікацію міжнародних конфліктів w 2. 6. Засоби та інструменти міжнародного впливу на недопущення військових конфліктів w 2. 7. Механізм гарантування національної безпеки позаблокових країн - самостійно
Військова безпека та її види Військова безпека - такий стан міждержавної та внутрішньодержавної військово-політичної ситуації, яка дає можливість нейтралізувати, припинити спроби деструктивних сил нанести шкоду воєнними засобами інтересам особистості, суспільства, держави, світовій спільноті, та забезпечити суверенітет країни, її стабільний і поступальний розвиток МІЖНАРОДНА ВІЙСЬКОВА БЕЗПЕКА РЕГІОНАЛЬНА ВІЙСЬКОВА БЕЗПЕКА НАЦІОНАЛЬНА ВІЙСЬКОВА БЕЗПЕКА 2
МІЖНАРОДНА ВІЙСЬКОВА БЕЗПЕКА – певний стан відносин між державами і народами, за якого їх інтересам не загрожують зовнішні військові загрози та небезпеки, забезпечується мирний і стабільний прогрес людства, можливість народів самостійно обирати шлях свого розвитку, своєчасна нейтралізація та припинення збройних конфліктів ілокальних війн Створення і постійне вдосконалення механізмів безпеки Обмеження насилля Орієнтація на політичні та невійськові засоби при захисті від військових загроз - відмова від диктату, насилля у відносинах між державами і народами; - рівність прав і повага інтересів безпеки всіх держав; - ненанесення шкоди безпеці інших країн; - формування відносин між державами на основі балансу інтересів, співробітництва та довіри; - сбалансоване скорочення збройних сил та озброєнь, передусім, зброї масового знищення, при узгодженому контролі над роззброєнням. Впровадження узгоджених норм і принципів глобальної безпеки у договірних зобов’язаннях держав і створення ефективних систем контрлю за їх пунктуальним виконанням 3
РЕГІОНАЛЬНА ВІЙСЬКОВА БЕЗПЕКА – це певний стан ідносин між народами того чи іншого регіону, за якого забезпечуються соціально-політична стабільність у ньому, успішна протидія воєнним небезпекам та загрозам, тиску чи агресії проти держав регіону обмежені можливості держав регіону та їх нездатність забезпечити військову безпеку своїми силами політична воля держав зі створення механізмів колективного захисту НАТО СНД - ОДКБ Організація африканської єдності (ОАЄ) ОБСЄ Ліга арабських держав (ЛАД) Організація американських держав (ОАД) 4
НАЦІОНАЛЬНА ВІСЬКОВА БЕЗПЕКА ВІЙСЬКОВА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ – стан захищеності життєвоважливих інтересів особистості, суспільства і держави від зовнішніх і внтурішніх воєнних загроз, пов’язаних із застосування військової сили чи загрозою її застосування, що характеризується відсутнітсю військової загрози чи здатністю їй протистояти. 1. Підтримка оборонного потенціалу на рівні, достатньому для забезпечення ефективної оборони та вирішення кризових ситуацій у безпосередній близкості від країни. 2. Захищеність країни від зброної агресії та готовність до збройного захисту населення, цілісності території та суверенітету країни. 4. Стан міждержавних відносин і обороноздатності країни, яке стримувало б інші країни від розв’язання війни чи збройної от развязывания войны агресії. 3. Захищеність життєвоважливих інтересів дерави, що забезпечується віськовою організацією за прямим призначенням. 5
ЗМІСТ І РІВНІ ВІЙСЬКОВОЇ БЕЗПЕКИ система ідей і поглядів на захист держави і суспільства, певну ідеологію здатність системи до береження власної стабільності (можливість стійкого динамічного розвитку), цілістності, самостійності – всупереч зовнішній експансії общественный вид діяльності, спрямованої на попередження військової небезпеки, ліквідацію військових загроз система державних інститутів, покликаних захищати суспільство та його громадян від військової експансії й силового тиску внутрішніх сепаратистів государственный стан суспільних відносин, якому притаманна захищеність інтересів держави (особистості, суспільства) від загроз, пов’язаних із силовим вирішенням міжнародних і внутрішньополітичних проблем здатність дерржави відстоювати свої життєвоважливі інтереси военный 6
ФУНКЦІЇ ВІЙСЬКОВОЇ БЕЗПЕКИ Стимулювання активності всіх соціальних і політичних сил, інтеграція їх зусиль із захисту усіма засобами, в тому числі військовими, національних, регіональних і глобальних інтересів країни від спроб ворожих сил нанести їм шкоду збройними засобами. Розробка і прийняття заходів з попередження і нейтралізації потенційних і реальних віськових загроз для демократичного, прогресивного развитку країни. Створення і підготовка Збройних сил (ЗС), здатних протистояти існуючим і потенційним небезпекам і загрозам, визначення правових основ, принципів і способів використання цих сил для забеспечення національної безпеки. Керівництво та управління діями силових структур зі збройного захисту інтересів особистості, суспільства і системи державної влади, територіальної цілісності та національної незалежності держави від зовнішніх і внутрішніх військових небезпек і загроз, протидія збройним деструктивним акціям політичних і кримінальних груп. 8
ФУНКЦІЇ ВІЙСЬКОВОЇ БЕЗПЕКИ (продовження) Забезпечення гарантій соціально-політичної стабільності суспільства, підтримка правопорядку та законності, громадянського миру в країні. Вдосконалення державного співробітництва у віськовій сфері з метою створення ефективної системи колектвної оборони і представництва інтересів держави на регіональному і глобальному рівнях. Своєчасне виявлення військових небезпек і загроз, прогнозування їх еволюції та можливих наслідків для країни у близькій та віддаленій перспективі, корегування на основі прогностичних даних змісту військової політики; створення умов для попередження чи безболісної для суспільства нейтралізації потенційних небезпек і загроз. 9
Механізм забезпечення військової безпеки є системою елементів військової безпеки, взаємодія яких дозволяє визначити та спрогнозувати віськові небезпеки і загрози, розробити стратегію й організувати на основі нормативно-правової бази скоординовану військово-політичну діяльність з їх усунення в інтересах забезпечення безпеки особистості, суспільства та держави Суб’єкти забезпечення військової безпеки Об ’ єкти забезпечення військової безпеки: інститути, організації та особи, які діють у системі військової безпеки та вирішують завдання з її забезпечення у відповідності до визначених можливостей, повноважень і компетенцій. держава, суспільство, особистість Нормативноправовий компонент Теоретикодослідницький компонент Предметнодіяльнісний компонент ВІЙСЬКОВА БЕЗПЕКА ДЕРЖАВИ 10
ПРИНЦИПИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ БЕЗПЕКИ взаємообумовленість військової безпеки держави, регіональної і міжнародної військової безпеки; забезпечення військової безпеки країни з урахуванням інтересів інших держав; ставлення до військової безпеки як до одного з найважливіших пріоритетів політики держави та інститутів громадянського суспільства; обумовленість ефективності системи військової безпеки станом суспільства, основними його цілями та перспективами розвитку; реалістичне стримування; застосування збройної сили має відбуватися на основі права і лише тоді, коли вичерпані, виявилися неефективними всі невійськові способи забезпечення безпеки; використання ЗС здійснюється рішуче, послідовно і планомірно, за принципом ескалації впритул до ліквідації збройної спроби нанести шкоду життєво важливим інтересам громадян, суспільства, держави, створення вигідних для Батьківщини умов укладання миру; застосування військової сили не допускається проти мирного населення чи для досягнення внутрішньополітичних цілей; ЗС беруть участь у війнах і збройних конфліктах для вирішення пріоритетних військово-стратегічних завдань, що відповідають інтересам країни, її союзницьким зобов’язанням. 11
Загрози військовій безпеці країни Військова небезпека – стан міждержавних чи внутрішньодержавних відносин, що характеризується сукупністю факторів, здатних за певних умов призвести до виникнення військової загрози. Військова загроза - стан міждержавних чи внутрішньодержавних відносин, що характеризується реальною можливістю виникнення віськового конфлікту між сторонами, що протистоять одна одній, високим ступенем готовності якоїнебудь держави (групи держав), сепаратистських (терористичних) організацій до застосування військової сили (збройного насилля). Залишаються неурегульованими багато регіональних конфліктів. Зберігаються тенденції до їх силового вирішення, в тому числі у вітчизняних регіонах. Існуюча архітектура (система) міжнародної безпеки, включно з її міжнародно-правовими механізмами, не забезпечує рівної безпеки всіх держав. 15
Типи моделей міжнародної безпеки: w 1) конструюються залежно від кількості суб’єктів міжнародної безпеки; w 2) визначається характером відносин між суб’єктами міжнародної безпеки.
Види моделей, що конструюються залежно від кількості суб’єктів міжнародної безпеки: w 1. Однополярна система безпеки. Передбачає посилення військово-політичних союзів, яких ведуть США. w 2. «Концерт держав» . Союз кількох «великих» держав. w 3. Багатополярна модель. Передбачається наявність багатьох центрів сили: США, ЄС, Японія, Китай, Індія, АСЕАН, Росія. Є w 4. Глобальна (універсальна) модель. Міжнародна безпека може існувати лише на глобальному рівні, коли всі учасники світової спільноти беруть участь у її створенні.
Види моделей, що визначаються характером відносин між суб’єктами міжнародної безпеки: w 1. Колективна. w 2. Всезагальна. w 3. Коопераційна.
Колективна безпека w Головним елементом є наявність групи держав, об’єднаних спільною метою (захист безпеки), і система військово-політичних заходів, спрямованих проти потенційного супротивника або агресора. w Може бути КБ таких видів: організація держав з подібними культурою, соціально-політичним розвитком, цінностями (НАТО, ЄС, СНД тощо); союз різнотипних держав, створений з метою протистояти спільним загрозам.
Всезагальна безпека w Дана концепція покликана підкреслити багатовимірний характер міжнародної безпеки, разом із не тільки традиційною «жорсткою» , а й «м’якою» безпекою, а також необхідність врахування законних інтересів не тільки вузької групи держав, а й усіх членів світової спільноти. w Інституційна основа: глобальні організації типу ООН.
Недоліки всезагальної безпеки: w певна розмитість визначення міжнародної безпеки (поняття стало синонімом суспільного блага); w відсутність пріоритетів; w технічна недопрацьованість; w слабке інституціональне підкріплення і пов’язана з цим складність втілення у практичне будівництво регіональних і глобальних систем міжнародної безпеки.
Коопераційна безпека w Поєднує у собі кращі сторони двох попередніх концепцій. З одного боку, вона визнає багатовимірний характер міжнародної безпеки, а з іншого – встановлює певну ієрархію пріоритетів і націлює суб’єктів міжнародної діяльності на розв'язок першочергових завдань.
Провідні країни світу w у сфері МБ ряд країн має можливості, котрі перевищують можливості інших країн; w їх статус був опосередковано закріплений у Статуті ООН, що передбачав для Великобританії, Китаю, СРСР, США, Франції особливу роль постійних членів Ради Безпеки ООН; w матеріалом були принцип оцінки внеску цих держав у перемогу в 2 -й світовій війні, а також особлива відповідальність, яка покладалася на них у справі підтримки міжнародної безпеки в майбутньому. Ці країни підтвердили свій особливий статус розробкою і розвитком ядерної зброї.
Співвідношення військовополітичних можливостей Індія, Японія, Бразилія, ПАР (великі “регіональні країни”) РФ, ВБ, Франція, КНР (великі країни) США супердержава
міжнародний конфлікт – w безпосереднє чи опосередковане зіткнення інтересів двох чи більше сторін (держав, груп держав, народів, політичних течій) на основі наявних між ними протиріч об’єктивного чи суб’єктивного характеру.
За своїм походженням протиріччя та породжені ними проблеми у відносинах між державами є: w територіальними, w національними, w релігійними, w економічними, w військово-стратегічними, w науково-технічними тощо.
Головна і остаточна (кінцева) форма протиріч – w політична, оскільки протиріччя усвідомлюються і вирішуються державами з притаманною їм внутрішньою, зовнішньою і військовою політикою через механізм формування і здійснення цієї політики.
Міжнародні конфлікти: w Симетричні – характеризується приблизно рівними силами втягнутих у конфлікт сторін. w Асиметричні – конфлікти з різкою відмінністю потенціалів конфліктуючих сторін.
Класифікація конфліктів за А. Раппопорт (форма протікання міжнародного конфлікту): w у формі «бойових дій» , w у формі «гри» , «гри» w у формі «дебатів» .
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНИХ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ непердбачуваність виникнення наявність широкого спектру військово-політичних, економічних, стратегічних та ін. цілей зростання ролі сучасних високоефективних систем зброї, а також перерозподілу ролі різних сфер збройної боротьби Звчасне проведення заходів інформаційного протиборства для досягнення політичних цілей без застосування військової сили, а надалі – в інтересах формування прихильної реакції світової спільноти на застосування військової сили 20
ВІЙСЬКОВИЙ КОНФЛІКТ Будь-яке зіткнення, протиборство із застосуванням військової сили з метою вирішення протиріч між народами, державами, соціальними групами Військові конфлікти війни збройні конфлікти
Фази розвитку міжнародного конфлікту w довільні, абстрактні відрізки часу, в яких розвивається даний конфлікт, вони реальні, визначаються історичними і соціальними причинами. Ці причини знаходять прояв у конкретних ознаках, що належать до змін внутрішніх характеристик держав-учасниць конфлікту, загальним політичним і конкретним інтересам, цілям, засобам, зовнішнім союзам і зобов’язанням учасників конфлікту, втягуванню нових учасників із притаманними їм і застосовними у даному конфлікті засобами боротьби, союзам і зобов’язанням, міжнародним умовам, в яких конфлікт розвивається.
Фази розвитку міжнародного конфлікту 1 • оформлені на основі об’єктивних і суб’єктивних протиріч, економічних і політичних інтересів сторін, що стикаються на міжнародній арені, принципово політичне відношення і відповідні йому економічні, ідеологічні, правові, військово-стратегічні, дипломатичні відносини з приводу даних протиріч, виражені в тій чи іншій мірі гострій конфліктній формі. 2 • суб’єктивне визначення конфліктуючими сторонами своїх інтересів, цілей, стратегій і форм боротьби для вирішення об’єктивних протиріч з урахуванням свого потенціалу і можливостей застосування мирних і немирних засобів, використання зовнішніх союзів і зобов’язань; оцінка загальної внутрішньої і міжнародної ситуації. 3 • використання сторонами широкого діапазону економічних, політичних, ідеологічних, психологічних, моральних, правових, дипломатичних і військових (але не у формі прямої збройної війни) засобів, втягнення у конфлікт в різній мірі інших держав – індивідуально, через блоки і договори, через ООН – з подальшим ускладненням системи політичних відносин і дій всіх прямих і опосередкованих учасників даного конфлікту. 4 • нарощення боротьби до найбільш гострого політичного рівня – міжнародної політичної кризи, яка може охопити відносини безпосередніх учасників, держав регіону, інших регіонів, найбільших держав, ООН, а, інколи, весь світ, перерости у світову кризу, що вже несе загрозу розв’язування збройної боротьби. 5 • міжнародний збройний конфлікт, що починається з обмеженого конфлікту і здатний розвиватися до більш високого рівня збройної боротьби із застосуванням сучасної зброї, втягненням союзників і найбільших світових держав, розширенням території.
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Тема 2 Система організації та забезпечення міжнародної військовополітичної
tema_2.pptx