Тема 2. Правовідносини соціального забезпечення
План 1. Поняття та види правовідносин соціального забезпечення. 2. Загальна характеристика соціально забезпечувальних правовідносин. 3. Об'єкти соціально забезпечувальних правовідносин 4. Страховий стаж за правом соціального забезпечення 5. Процедурні правовідносини 6. Соціально страхові правовідносини
1. Поняття та види правовідносин соціального забезпечення. Правовідносини соціального забезпечення – врегульовані нормами однойменної галузі права суспільні відносини, що існують у сфері соціального забезпечення осіб, які зазнали соціального ризику (соціально забезпечувальні відносини), а також пов'язані з ними процедурні та соціально страхові відносини.
про цед урн і ні ль уа ес оц пр ні ль іа ер ат м Види
Визначальне місце займають матеріальні правовідносини. Саме в них задовольняються соціально-економічні потреби осіб похилого віку, непрацездатних, потреби в охороні здоров’я, підтримці материнства і дитинства. Процедурні правовідносини мають похідний характер та виконують обслуговуючу місію: сприяють реалізації прав громадян в даній галузі. Процесуальні правовідносини виникають, якщо є спір про право. Їх зміст полягає в суб’єктивному праві особи на поновлення порушеного права і обов’язку відповідного державного органу розглянути спір по суті і прийняти рішення. Всі ці правовідносини є відносними (а не абсолютними), оскільки правами і обов’язками наділені обидва їх суб’єкти, за характером дії суб’єктів соціально-забезпечувальні відносини є активним.
Соціально-забезпечувальні правовідноси ни: завдяки їм відбуваєтеся реалізація права особи на отримання будь якого з видів соціального забезпечення. Це типові правовідносини матеріального характеру, всі інші правовідносини цієї системи відіграють допоміжну роль.
Соціально-страхові правовідносини : покликані забезпечи тиналежний рівень фінансування та обліку соціальних коштів, необхідних для матеріального забезпечення грома дян. Саме завдяки соціально страховим правовідносинам формується фінансова база коштів, які спрямовуються на оплату соціального забезпечення конкретного виду.
Процедурні правовідносини: полягають в організації практичної реалізації права громадян на матеріальне забезпечення.
Соціально страхові та процедурні правові відносини ма ють допоміжний характер стосовно матеріальних соціально забезпечувальних правовідносин.
За терміном дії правовідносини бувають: правовідносини, які припиняються одноразовим виконанням зобов’язань ( всі правовідносини з приводу виплати одноразових допомог (при народженні дитини, на поховання), правовідносини з приводу медичної експертизи тимчасової непрацездатності, з приводу експертизи часткової чи повної втрати працездатності та ін). правовідносини, термін здійснення яких абсолютно визначений (всі види правовідносин з приводу надання допомог сім’ям з дітьми, допомог по догляду за дитиною до досягнення неї 1, 5 річного віку та ін. ) правовідносини з відносно невизначеним терміном здійснення ( правовідносини по соціальному страхуванню, переважна більшість пенсійних правовідносин)
2. Загальна характеристика соціально-забезпечувальних правовідносин. › Вони становлять комплекс суспільних відносин, що врегу льовані нормами права, та стосуються матеріального забез печення громадян чи надання їм соціальних послуг і пільг у разі настання соціальних ризиків за рахунок коштів соціаль них фондів та бюджетів різних рівнів. › За своїми сутнісними характеристиками соціально забезпечувальні правовідносини належать до розподільчих відно син
Персоніфікація соціально забезпечувальних відносин. Обсяг права на соціальне забезпечення конкретної особи обумовлюється сумарним періодом її трудової діяльності, розміром її заробітку, сімейним станом, кількістю утриманців. Реалізації матеріальних правовідносин передують (або виникають одночасно) процедурні правовідносини. Процедурні правовідносини виникають у зв’язку із встановленням юридичних фактів (тривалість трудового стажу, встановлення групи інвалідності, встановлення факту перебування на утриманні та ін), а також у зв’язку із прийняттям рішення про надання або відмову у наданні певного виду соціального забезпечення. Процедурні правовідносини також є відносними. Крім того, це триваючі правовідносини, які припиняються разом із винесенням рішення про наявність чи відсутність обставин, що мають юридичне значення.
Характерною рисою соціально забезпечувальних правовідносин є персоніфікація (індивідуалізація). Вона виражається у тому, що обсяг права на соціальне забез¬печення конкретної особи (наприклад, розмір пенсії) зумовлюється саме її періодом трудової діяльності та сплатою страхових внесків, розміром середнього заробітку, відсотком втрати працездатності, сімейним станом, кількістю утриманців тощо.
Характерною особливістю соціально забезпечувальних правовідносин є те, що на відміну від багатьох інших право вихвідносин вони в ідеалі як відносини суспільні не можуть існувати поза сферою правового регулювання.
Об'єктивні факти — це такі передбачені юридичними нор мами конкретні соціальні обставини, які є необхідними для виникнення в особи права на певний вид соціального забезпе чення.
Види фактів Абсолютно об’єктивні(соці альні ризики та стать особи) Відносно об’єктивні (страховий стаж особи, її заробіток)
Наступний елемент юридичного складу повністю стосується сфери свідомого волевиявлення суб'єкта права на соціальне забезпечення, а тому такі факти прийнято називати діями.
Необхідним елементом юридичного фактичного складу є і рішення державного органу. Саме воно і зумовлює динаміку соціально забезпечувальних правовідносин.
Однією із сторін правовідносин з соціального забезпечення є уповноважені державні органи та установи: Міністерство праці та соціальної політики; обласні та районні управління праці та соціального захисту населення; соціальні фонди; заклади охорони здоров’я; територіальні центри соціального обслуговування; медико соціальна експертна комісія.
головний орган у системі органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування, трудової міграції, соціально трудових відносин, трудової міграції.
Повноваження: аналіз ситуації у соціально трудовій сфері на відповідній території; участь у розроблені програм з питань охорони праці; забезпечення діяльності комісії з розгляду питань, пов’язаних із наданням статусу учасника війни; здійснення державного контролю за додержанням законодавства про охорону праці, соціальний захист населення; участь у розслідуванні групових, а також смертельних нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та аварій, організація розслідування, облік та аналіз нещасних випадків невиробничого характеру; організація роботи з надання пільг інвалідам, ветеранам війни та праці, забезпечення надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово комунальних послуг; Та інші.
Спеціально уповноваженими органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами соціального забезпечення та фінансують їх надання є відповідні фонди. Соціальні фонди, цей термін відображає їх цільове призначення: реалізація соціальних завдань, тобто фінансування соціальних виплат , послуг та пільг.
Види фондів страхові нестрахові
До страхових фондів відносяться: Пенсійний фонд Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття Фонд соціального страхування від нещасних випадків Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Пенсійний фонд правовий статус визначається Законом України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та статутом. Пенсійний фонд здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Джерела формування коштів Пенсійного фонду: 1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, крім частини внесків, що спрямовується до Накопичувального фонду; 2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах; 3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду у випадках, передбачених законом; 4) суми від фінансових санкцій, застосованих відповідно до закону до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за ці порушення; 5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб; 6) добровільні внески; 7) інші надходження відповідно до законодавства. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Правове становище визначено Законом України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Правовий статус визначається Законом України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням ”.
Кошти цього фонду спрямовуються на: виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологам, допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, допомоги на поховання; на фінансування санаторно курортного лікування та оздоровлення застрахованих та членів їх сімей; забезпечення поточної діяльності та утримання органів фонду.
До нестрахових соціальних фондів відносять: Фонд для здійснення заходів ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення Фонд соціального захисту інвалідів.
3. Об'єкти соціально забезпечувальних правовідносин Об'єктами соціально забезпечувальних правовідносин вважаються конкретні матеріальні блага, з приводу яких вони виникають – визначені законодав ствомвиди соціального забезпечення.
Пенсії — це регулярні грошові виплати, які отримують громадяни від держави та спеціальних фондів після досягнення встановленого віку, у разі інвалідності, втрати годувальника, за вислугу років. Вітчизняне законодавство передбачає виплату двох видів пенсій: страхових та спеціальних. Ознаки пенсії: q грошові виплати за віком та у разі непрацездатності, коли особа звільняється від обов’язку працювати або не може працювати за станом здоров’я; q виплати зі спеціальних фондів; q розмір залежить в основному від одержуваного заробітку;
Види пенсій страхові державні соціальні
Соціальні пільги: передбачають право особи на безкош товне користування певними видами послуг (безоплатний проїзд у міському транспорті) чи їх привілейоване одержан ня (переважне право вступу до вищих навчальних закладів). Соціальні пільги — це певна підтримка, що є додатковим соціальним забезпеченням особи. Вони надаються їй неза лежновід будь яких інших видів соціального забезпечення.
Соціальні пільги надаються: ветеранам війни; ветеранам праці; особам, які мають особливі заслуги перед державою; багатодітним сім'ям; особам, які належать до постраждалих від Чорнобиль ської катастрофи; дітям сиротам; реабілітованим особам, пенсіонерам, інвалідам, дітям інвалідам.
Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг: за місцем проживання особи (удома); у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної підтримки (догляду).
Усі соціальні пільги можна поділити на: житлово комунальні; медико реабілітаційні; транспортні; соціально побутові; пенсійні; соціально трудові.
За Законом України «Про соціальні послуги» можуть надаватися такі види соціальних послуг: Соціально-побутові послуги — забезпечення продуктами харчування, м’яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації. Психологічні послуги — надання консультацій з питань психічного здоров’я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики. Соціально-медичні послуги — консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія. Послуги з працевлаштування — пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи. Юридичні послуги — надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах
4. Страховий стаж за правом соціального забезпечення Страховий стаж, що є одним з юридичних фактів, які забезпечують реалізацію соціальних прав громадян України, є порівняно новою обставиною, з якою норми права пов'язують виникнення правових відносин. Ще донедавна аналогічну функцію виконував інший юридичний факт — трудовий стаж. Термінологічно обидві ці обставини є подібними, однак вони відмінні за своїми змістовними характеристиками. v Трудовий стаж визначається як тривалість (період) трудової діяльності особи в системі суспільної організації праці і обчислюється на підставі записів до трудової книжки працівника. v Страховий стаж є сукупністю відповідних періодів, протягом яких особа самостійно або на її користь інші уповноважені суб'єкти сплачують страхові внески до спеціалізованих страхових фондів. v
Спеціальний трудовий стаж поділяється на два види: спеціальний стаж, який дає право на призначення пільгового пенсійного забезпечення в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ; так звана вислугу років як особливий вид спеціального страхового стажу, що зумовлює виникнення права на пенсію за вислугу років, якщо це передбачено спеціальними законами
Перший вид спеціального трудового стажу можна поділити на декілька підвидів. Це, зокрема: стаж на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах; стаж працівників, які безпосередньо зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсі за віком на пільгових умовах; період трудової діяльності, яка здійснювалась в районах Крайньої Півночі та місцевостях; період трудової діяльності на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Другий вид спеціального трудового стажу, що застосовується у пенсійному забезпеченні, має назву вислуга років. Вислугою років вважаються відповідні періоди виконання особою особливого виду трудової діяльності, а саме: державної служби, військової служби, служби і роботи в правоохоронних органах, а також іншої суспільно корисної діяльності, які дають право на пенсію незалежно від віку, але за умови звільнення зі служби, у зв'язку з якою призначається пенсія. v Важливою рисою вислуги років є те, що вона, як і вік та страховий стаж, належить до основних підстав, що зумовлюють право на пенсію. Таке її значення безпосередньо випливає із законодавчої презумпції про втрату професійної працездатності чи придатності внаслідок тривалого виконання того чи іншого виду діяльності до настання віку, який дає право на пенсію за віком на загальних підставах. v
Суб'єктами процедурних правовідносин соціального забезпечення виступають з одного боку — фізична особа, що звертається до компетентного органу за встановленням відповідного юридично значимого факту з іншого — уповноважені державою органи, на які покладається обов'язок встановлювати юридичні факти та приймати рішення про призначення соціального забезпечення
6. Соціально-страхові правовідносини Суб'єктами соціально-страхових правовідносин є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їхніх сімей та інші особи, а також страхувальники і страховики. Застрахованою вважається фізична особа, на користь якої здійснюється загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Суб'єктами правовідносин соціального страхування є також страхувальники. Це ті особи, які зобов'язані (або мають бажання) сплачувати страхові внески відповідно до закону чи договору. Суб'єктами, що зобов'язані перераховувати до фонду внески, є роботодавці. Страховиками у соціально-страхових правовідносинах виступають цільові страхові фонди: пенсійного страхування, страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування на випадок безробіття і страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Особливості виникнення, зміни і припинення соціально-страхових правовідносин зумовлені тим, що вони тісно пов'язані і до певної міри залежні від трудових чи цивільних правовідносин. Момент виникнення соціально-страхових правовідносин визначений законом та зумовлений обов'язковістю страхування всіх осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту). А таке ж страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), та громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності виникає з моменту добровільного укладення ними договору.
Специфіка таких правовідносин проявляється у тому, що об'єктом соціально страхових правовідносин між страхувальником та страховиком є страхові вне¬ски, які і становлять основу соціальних коштів. Натомість інший їх різновид — правовідносини щодо організації соціального страхування (реєстрація платників страхових внесків, персоніфікований облік, видача застрахованим документів, які підтверджують факт страхування, тощо) мають своїм об'єктом результат дій суб'єктів, який відображений у правовому акті, що фіксує здійснення соціального страхування щодо конкретної особи.
Література Иванова Р. И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР / Р. И. Иванова. — М. : Изд во Моск. ун та, 1986. — 176 с. Кульчицька О. І. Зміст правосуб'єктності громадян за правом со ціального забезпечення / О. І. Кульчицька // Держава і право : зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. — Вип. 21. — К. : Ін т держави і права імені В. М. Корецького НАН України, 2003. — С. 281 287. Сташків Б. І. Юрид. факти в праві соціального забезпечення : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук : 12. 00. 05 / Б. І. Сташків ; Київ. нац. ун т імені Т. Шевченка. — К. , 1997. — 19 с. Субботенко В. К. Процедурньїе правоотношения в социальном обеспечении / В. К. Субботенко. — Томск : Изд во Томского ун та, 1980. — 198 с. Тарасова В. А. Юридические фактьі в области пенсионного обеспечения / В. А. Тарасова. — М. : Изд во Моск. ун та, 1980. — 198 с. ІІІайхатдинов В. М. Теоретические проблеми советского права социального обеспечения / В. М. Шайхатдинов. — Сверд ловск : Изд во Уральского ун та, 1986. — 156 с.
Дякую за увагу!
Скачать презентацию Тема 2 Правовідносини соціального забезпечення План 1
T_2_Sotsialno-zabezpechuvalni_pravovidnosini.ppt