Тема 2: «Політика і влада як ключові категорії політології» Заняття 1: «Політика і влада як ключові категорії політології» Викладач: кандидат історичних наук Криленко Іван Михайлович
ЛІТЕРАТУРА: 1. Основи загальної та воєнної політології: підручник / Цюрупа М. В. ; Ясинська В. С. ; під загальною ред. Телелима В. М. – К. : Кондор-Видавництво, 2013. – 512 с. 2. Політологія: підручник для курсантів вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України / За заг. ред. В. Ф. Смолянюка. – 1 -е видання, – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002 р. – 446 с. 3. Погорілий Д. Є. Політологія: кредитно-модульний курс. Навчальний посібник. – К. : Центр учбової літератури. Фірма «Інкос» . 2008. – 432 с. 4. Рєзніков В. О. , Бондарев Г. В. Воєнні аспекти курсу політології. Навчальний посібник. – Харків, 2000 р. 5. Рєзніков В. О. , Бондарев Г. В. Альбом схем з політології. – Харків: ХІТВ, 2004. – 88 с. 2
НАВЧАЛЬНІ ПИТАННЯ 1. Політика як соціальне явище, її сутність, структура, функції 2. Політична влада, її сутність та основні типи 3
ПЕРШЕ ПИТАННЯ Політика як соціальне явище, її сутність, структура, функції 4
ПОЛІТИКА – (від грецьк. polis – місто, держава і прикметник, politikos – все, що пов’язане з містом – держава, громадянин та ін. ) – організаційна і регулятивна сфера суспільства, яка є основною в системі інших соціальних сфер: економічній, правовій, культурній, релігійній тощо. Відомий соціолог Макс Вебер відзначав, що поняття політика охоплює усі види діяльності з самостійного керівництва. 5
Групи визначень політики: 1 -а група: соціологічні визначення політики, ґрунтуючись на соціологічному підході, характеризують її через наступні суспільні явища: Ø економіку, Ø соціальні групи, Ø право, Ø мораль, Ø культуру, Ø релігію. 6
У відповідності з відображуваною сферою суспільства їх можна поділити на: ЕКОНОМІЧНІ – характеризує політику як надбудову над економічним базисом, як концентроване вираження економіки, її потреб та інтересів. СОЦІАЛЬНІ – як суперництво певних суспільних груп: класів і націй з метою реалізації своїх інтересів за допомогою влади. ПРАВОВІ – вважають політику, державу похідними від права і, насамперед, від природних прав людини, що лежать в основі публічного права, законів і діяльності держави. ЕТИЧНІ (НОРМАТИВНІ ): розгляд політики, виходячи з ідеалів, цінностей, цілей і норм, що мають реалізуватися в процесі здійснення політики. Політика – вид діяльності, спрямований на досягнення загального блага: справедливості, миру, волі та ін. 7
2 -а група: субстанціальні визначення орієнтуються на розкриття першооснови, з якої складається політика: трактування політики як дій, спрямованих на владу: її створення(захоплення), утримання і використання. ВЛАДНІ – поняття характеризують політику через організації, інститути, де втілюється влада, насамперед, через найважливіший інститут – державу. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ політика – це форма цивілізованого спілкування людей на основі права, спосіб колективного існування людини. АНТРОПОЛОГІЧНІ: 8
3 -а група: діяльнісні визначення характеризують політику як процес підготовки, прийняття і практичної реалізації обов’язкових для всього суспільства рішень: Телеологічні трактування – політика розглядається як діяльність, що спрямована на ефективне досягнення колективної мети. Політика – це соціальне явище, людська діяльність, що виражається у взаємодії між соціальними спільностями, класами, націями, народами, державами, партіями, громадянами та їхніми об’єднаннями на ґрунті політичної влади, реалізації певних цілей, з метою поліпшення умов життя людей, забезпечення суспільного і світового порядку. 9
Найважливіші ознаки й аспекти політики: 1 фіксується момент, що політика виражається, матеріалізується у діяльності політичних суб’єктів з метою викликати ті або інші політичні результати, наслідки. 2 на політичній арені діють політичні суб’єкти з різноманітними інтересами і цілями. 3 глибинна, суттєва риса політики як суспільного явища – це її прямий або непрямий зв’язок з політичною владою. 4 немає і не може бути безцільної політики. 10
Форма політики це її організаційна структура, інститути, що надають їй стійкості, стабільності, дозволяють регулювати політичну поведінку людей. Зміст політики виражається в її цілях і цінностях, у проблемах, які вона вирішує, у мотивах і механізмах прийняття політичних рішень. 11
Елементи політики: ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ, що включає внутрішній світ, менталітет, ціннісні орієнтації й установки індивідів, а також політичні погляди і теорії; НОРМАТИВНІ ІДЕЇ програми і виборчі платформи політичних партій, цільові настанови груп інтересів, політико-правові норми; ІНСТИТУТИ ВЛАДИ ТА БОРОТЬБА ЗА панування і підпорядкування, а політичної боротьби і співробітництва. 12 – також НЕЇ
Функції політики: 1 Функція державного управління розвиток всіх сфер людського суспільства (економіка, соціальна, правова, духовна тощо). 2 Функція соціального прогнозування. Політика не обмежується рішенням поточних (тактичних) завдань, вона орієнтована на досягнення віддалених (стратегічних) цілей. 3 Функція соціального регулювання. Її мета – встановлення і підтримка соціальних зв’язків між партіями, рухами, організаціями, суспільними класами, прошарками, групами, етнічними спільностями. 13
Функції політики: 4 5 Функція влади. Влада – монопольне право нав’язувати волю і керування поведінкою громадян – є основним інструментом політики, гарантом її реалізації. Функція духовно-ідеологічна. Ефективна реалізація політичних ідей і конкретних практичних програм неможлива без політичного виховання, формування політичної свідомості і політичної культури суспільства. 14
Напрямки політики: економічна екологічна науково-технічна культурно-духовна соціальна демографічна правова релігійна валютно-фінансова зовнішня національна воєнна 15
ВИСНОВОК ДО ПЕРШОГО ПИТАННЯ Політика – це специфічне соціальне явище, що охоплює все суспільство, всі сфери людської життєдіяльності, знання законів її функціонування, особливо воєнної політики, особливостей політичної участі воїнів, вироблення високої політичної культури – актуальна задача політичного виховання захисників України. 16
ДРУГЕ ПИТАННЯ Політична влада, її сутність та основні типи 17
Основою політики є ВЛАДА. Вона сприяє ефективному задоволенню загальнозначущих, групових і часток інтересів, виступає головним об’єктом боротьби і взаємодії груп, партій, рухів, держави, індивідів. Концепції влади: теологічна системна біологічна структурнофункціональна біхевіористська реляціоністська 18
СУБ’ЄКТ І ОБ’ЄКТ – безпосередні носії влади. Суб’єкт втілює активний, направляючий початок влади. Суб’єкт влади є носієм влади і впливає на поведінку об’єкта наявними у нього засобами для реалізації своїх інтересів. Суб’єктом може бути індивід, політична еліта, класи, нації, держави і навіть світове співтовариство. Об’єктом влади є учасник (учасники) владних відносин, на якого спрямовується вплив суб’єкта, що прагне за допомогою різноманітних засобів підпорядкувати собі об’єкт впливу. 19
Види влади: суспільна культурно-інформаційна сімейна примусова економічна соціальна законодавча виконавча державна судова ПОЛІТИЧНА ВЛАДА – це здатність і можливість її суб’єктів проводити власну волю у керівництві та управління суспільством та державою, здійснювати визначальний вплив на поведінку і діяльність людей за допомогою авторитету, права, багатства, примусу та інших засобів і ресурсів. 20
Шляхи завоювання, досягнення політичної влади: політична реформа політична революція контрреволюція, мілітаристський спосіб різного роду політичні перевороти 21
Основні ознаки влади: Ø легітимність – визнання її не тільки громадянами, але і світовим співтовариством. Ø легальність – її правове закріплення; Ø верховенство, обов’язковість її рішень для всякої іншої влади, здатністю на будь-які суспільні процеси; Ø публічність, тобто загальність і безособовість. Звичайно звертається, від імені всього народу, за допомогою права до всіх громадян; Ø різноманіттям ресурсів; Ø моноцентричність та ієрархічність центрів приймання рішень. 22
Функції політичної влади: Ø формування політичної системи і політичних відносин суспільства; Ø управління справами суспільства і держави на різних рівнях; Ø керівництво органами влади, політичними і неполітичними процесами; Ø контроль політичних та інших відносин і в кінцевому підсумку створення певного, характерного для того чи того суспільства типу правління, політичного режиму і державного устрою. 23
Ресурси влади У ШИРОКОМУ РОЗУМІННІ – це все те, що суб’єкт влади може використовувати для впливу на об’єкт: це особисті властивості суб’єкта (компетентність, організованість тощо); певні ознаки об’єкта (звичка підкорятися тощо); конкретна ситуація, в якій здійснюється влада (економічне становище, міжнародний стан тощо), а також інші засоби діяння. У ВУЗЬКОМУ РОЗУМІННІ – це ті засоби, за допомогою яких суб’єкт влади здійснює вплив на об’єкт влади та за яких може домагатися реалізації своїх розпоряджень. 24
Ресурси влади можна поділити на: економічні соціальні культурно-інформаційні силові нормативні демографічні ЕКОНОМІЧНІ РЕСУРСИ – всі матеріальні цінності, необхідні для виробництва та споживання, гроші, земля, продукти харчування тощо. 25
СОЦІАЛЬНІ РЕСУРСИ частково збігаються з економічними, тому що підвищення соціального статусу індивіда пов’язане з прибутком і багатством. Але соціаль-ний ресурс містить в собі і такі показники, як посада, престиж, освіта, медичне обслуговування, мешкання. КУЛЬТУРНО-ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ – інформація, а також засоби їх одержання. знання та СИЛОВІ РЕСУРСИ, НАСИЛЬСТВО – це атрибути будь-якої влади, різниця лише у „дозах” їх використання. – правові, релігійні, звичаєві та ін. соціальні норми – закони, розпорядження, традиції, моральні норми. НОРМАТИВНІ РЕСУРСИ ДЕМОГРАФІЧНІ РЕСУРСИ – специфічним ресурсом влади виступає сама людина. 26
СТРУКТУРА ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ СУБ’ЄКТИ ОБ’ЄКТИ ВЛАДИ (держава, політичні партії, політичні еліти, політичні лідери та ін. ) (індивіди, соціальні групи, спільноти, населення держави та ін. ) РЕСУРСИ ВЛАДИ (економічні, соціальні, силові, інформаційні та ін. ) МОТИВИ ВЛАДИ (страх, традиція, інтерес, переконання, авторитет та ін. ) 27
Виділяється чотири типи політичних режимів (типи влади): тоталітарна ліберальна авторитарна демократична ТОТАЛІТАРИЗМ (від лат. „totalitas” – повнота, цільність, тобто всезагальність влади) – режим, державний лад, що здійснює абсолютний контроль над всіма сферами суспільного життя. Поділяється: тоталітаризм правого толку тоталітаризм лівого толку 28
АВТОРИТАРИЗМ режим, встановлений або нав’язаний такою формою влади, що концентрується в руках однієї людини або в окремому органі влади і знижує роль інших, , представницьких інститутів (асоціацій, об’єднань, союзів тощо). Різновидності: теократичний (Іран після 1979 р. ) неототалітарний режим в умовах існування масових політичних партій (Мексика) військове правління, за якого політична діяльність або взагалі заборонена, або обмежена персоніфікований режим, коли влада належить лідеру без сильних інститутів влади, за винятком поліції (Саддам Хусейн в Іраку) 29
ЛІБЕРАЛЬНИЙ РЕЖИМ – режим, коли еволюційні процеси порушують лише верховні політичні аспекти суспільного ладу. ДЕМОКРАТІЯ – (від грец. “demos” – народ і “cratos” – влада) – народовладдя – одна з основних форм правління. Характеризується визнанням народу вищим джерелом влади, вибірністю основних органів держави, рівноправністю громадян і, насамперед, рівністю їх виборчих прав, підпорядкуванням меншості більшості прийнятті рішень, соціальною і політичною свободою. Форми демократії: представницька безпосередня 30
ВИСНОВКИ Політична влада є засобом реалізації політичних і соціальних цілей. Політична влада – це відносини панування і підкорення, за яких політична еліта ухвалює і впроваджує в життя політичні рішення, використовуючи суспільні ресурси і виступаючи від імені всього народу, а народ підкоряється еліті і більшою чи меншою мірою контролює її. 31
ПИТАННЯ ДО СЕМІНАРУ 1. Поняття та сутність політики як суспільного явища, підходи до її визначення. 2. Групи визначень політики. 3. Найважливіші ознаки й аспекти політики. 4. Функції політики. 5. Що таке об’єкт, суб’єкт влади, основні види влади. 6. Що таке політична влада, її характерні ознаки та риси. 7. Функції політичної влади. 8. Ресурси політичної влади. 9. Типи політичних режимів (типи влади). 32