Тема № 2 Основи бойового застосування механізованих (танкових) підрозділів. Заняття 1 Лекція Заняття № 6. Управління підрозділами та вогнем у бою. 1
Мета вивчення теми: Мета вивчення теми А) Навчальна: Ø вивчити основи оборони та наступу механізованого взводу та порядок організації оборони командиром механізованого взводу; Ø ознайомитись з роботою командира взводу під час ведення оборони та наступу. Б) Розвиваюча: Ø розвивати просторово-часову уяву сучасного загальновійськового бою; Ø розвивати фізичні та моральні якості необхідні під час ведення сучасного загальновійськового бою. 2
Література § 1. Бойовий статут Сухопутних військ, ч. ІІІ (взвод, відділення, танк). – Київ: Видавництво «Варта» , 1998. § 2. Загальна тактика. Частина ІІІ. Взвод, відділення, танк. Навчальний посібник. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2004. § 3. “Альбом схем із загальної тактики”. Додаток до навчального посібника “Загальна тактика” - Видавництво НАДПСУ, 2003. § 4. “Робота командира взводу щодо організації бойових дій”. Навчальний посібник. – Хмельницький: Видавництво НАПВУ, В. Г. Чорноморець, 1999. § 5. “Мотострелковый (танковый) взвод в бою”. – Учебное издание. И. М. Андрусенко, Р. Г. Дуков, Ю. Р. Фомин. – М. : Воениздат, 1989. § 6 «Тактика» : Київ, : ВПЦ КНУ, 2009. 3
Навчальні питання Послідовність і зміст роботи командира взводу з організації бойових дій. Управління взводом та вогнем у бою. Порядок передачі сигналів, команд і постановка завдань по засобах зв’язку. 4
Система вогню – це спланований за єдиним планом загальновійськового командира вогонь усіх видів Система вогню взводу в обороні зброї. включає: Ø ділянки зосередженого вогню взводу, які підготовлені переднім краєм оборони; Ø зони протитанкового вогню бойових машин піхоти (танків) і суцільного багатошарового вогню всіх інших вогневих засобів взводу переднім краєм, в проміжках, на флангах і в глибині оборони; Ø підготовлений маневр вогнем бойових машин піхоти (танків) та інших вогневих засобів на напрямки, яким загрожують. 5
Вогневі можливості механізованого взводу щодо ураження противника стрілецькою зброєю N – втрати противника в живій силі (чол. ); n – кількість стрілецької зброї, яка є на озброєнні в підрозділі (од. ); l – середній коефіцієнт бойової ефективності стрілецької зброї в даному виді бою; завчасно підготовлена оборона і розвинута в інженерному відношенні – 2, 1; - на завчасно підготовленому рубежі – 2, 0; k – критичний рівень втрат своїх військ, перевищення якого може привести до зриву виконання завдання; P – необхідний рівень втрат противника, при якому він може відмовитися від даного виду бою. Кількість стрілецької зброї: АК-74 – 14 шт. ; ПКТ - 4 шт. ; РПК – 3 шт. ; СВД– 3 шт. Загальна кількість – 24 одиниці. 6
Вогневі можливості щодо ураження броньованих цілей противника Озброєння БМП ПТРК “Метис” РПГ-7 СПГ-9 Танк БМП - 3*2=6, 0 Коефіцієнт бойової ефективності Танк БМП (БТР) 2, 0 3, 0 1, 5 2, 0 0, 3 0, 5 1, 0 1, 5 2, 5 4, 0 РПГ-7 - 3*0, 3=0, 9 Знищити танки – 2 танка; БМП – 1, 5*1, 5=2, 25 БМП Відбити – 2, 0*2, 0 = 4, 0 танка – до тв 2, 25*2, 0=4, 5 БМП – до 2 мпв 7
Організація оборони командиром механізованого (танкового) взводу 8
Командир взводу одержавши бойове завдання проводить наступну роботу: Ø з'ясовує завдання; Ø оцінює обстановку; Ø приймає по карті рішення, оголошує його командирам відділень; Ø виводить взвод в указаний опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, потай розташовує його і організовує безпосередню охорону; Ø спільно з командирами відділень (танків) і приданих засобів проводить рекогносцировку; Ø віддає бойовий наказ; Ø організовує взаємодію і систему вогню; Ø організовує бойове забезпечення; Ø організовує управління; потім Øорганізовує заняття опорного пункту, створює бойовий порядок і систему вогню; Øорганізовує спостереження та інженерне обладнання опорного пункту; Øскладає схему опорного пункту; Øорганізовує підготовку особового складу, озброєння і техніки до бою; Øперевіряє готовність взводу до виконання бойового завдання і в 9 установлений час доповідає про це командиру роти.
Під час з'ясування одержаного завдання командир взводу повинен зрозуміти: Ø завдання роти і взводу; Ø які об'єкти (цілі) на напрямку дій взводу уражаються засобами старших командирів; Ø завдання сусідів і порядок взаємодії з ними; Ø час готовності до виконання завдання. 10
У висновках із з'ясування завдання командир взводу визначає: Ø місце взводу у б/порядку роти, його роль у завданні яке виконує рота; Ø побудову бойового порядку взводу; Ø що необхідно зробити з метою підготовки до оборони негайно; Ø розрахунок часу роботи командира та особового складу взводу при організації оборони. 11
Оцінюючи обстановку, командир взводу повинен вивчити: Ø склад, положення та можливий характер дій противника, місця розташування його вогневих засобів; Ø стан, забезпеченість і можливість взводу та приданих підрозділів; Ø склад, положення, характер дій сусідів і умови взаємодії з ними; Ø характер місцевості, її захисні та маскуючі властивості, вигідні підступи, загородження та перешкоди, умови спостереження і ведення Крім того, командир взводу враховує стан погоди, пору року, час доби та вогню. їхній вплив на підготовку і ведення 12 бою.
На основі з'ясування завдання та висновків з оцінки обстановки командир взводу приймає рішення, у якому визначає: Ø способи виконання одержаного завдання (якому противнику, де і якими засобами нанести ураження, які при цьому заходи вживаються для його обману); Ø завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам та вогневим засобам; Ø організацію управління. 13
У ході рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість, указує командирам відділень орієнтири і уточнює: Ø положення, склад і найбільш імовірні напрямки наступу противника, можливі рубежі переходу в атаку і напрямок дій його бойових вертольотів; Ø зображення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу і сусідів; Ø позиції відділень (вогневі позиції танків) і приданих вогневих засобів; Ø траншею і хід сполучення взводу; Ø смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; Ø основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу бойових машин піхоти (бронетранспортерів, танків), а також приданих вогневих засобів і засобів, призначених для забезпечення флангів і проміжків; Ø рубежі, ділянки і об'єкти, по яких підготовляється вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; Ø порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і позицій відділень (вогневих позицій), місце і характер інженерних загороджень, які встановлюються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем; 14 Ø місце командно-спостережного пункту.
У бойовому наказі командир взводу вказує: 1. Орієнтири. 2. Склад, положення і характер дій противника, місце розташування його вогневих засобів. 3. Завдання роти і взводу. 4. Об'єкти і цілі на напрямках дій взводу, які уражаються засобами старших командирів, а також завдання сусідів. 5. Бойові завдання відділенням (танкам), приданим підрозділам і вогневим засобам, а командир механізованого взводу, крім того, - завдання безпосередньо підпорядкованому особовому складу (розрахунку кулемета ККС). 6. Час готовності до виконання завдання ( а також час заняття оборони, готовність системи вогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту). 7. Своє місце і заступника. 15
Під час постановки бойових завдань відділенням командир механізованого взводу в бойовому наказі вказує : Ø завдання відділенням, їх позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; Ø основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; Ø ділянки зосередженого вогню відділення; завдання приданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; Ø завдання черговим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, порядок знищення розвідки противника; Ø завдання розрахунку кулемета ПК, його основну і запасну вогневу позиції, порядок спостереження і ведення вогню; Ø якими вогневими засобами забезпечити проміжки з сусідами і фланги. Після віддання бойового наказу командир взводу організовує взаємодію, 16 бойове забезпечення та управління.
Під час організації взаємодії командир взводу повинен: узгодити зусилля штатних і приданих вогневих засобів для успішного виконання поставленого завдання, правильного і єдиного розуміння всіма командирами відділень (танків) бойового завдання та способів його виконання. Ø визначити порядок знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання для атаки, в ході відбиття атаки танків і піхоти переднім краєм і у випадку виходу їх на фланги і тил; Ø указати рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; Ø визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по низько літаючих літаках, вертольотах та інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок танків); Ø узгодити дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових та інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу, відбиття атак переднім краєм оборони і знищення його у випадку вклинення в оборону; Ø указати заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також заходи щодо маскування; Ø повідомити сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними. У бойовому наказі та при організації взаємодії командир взводу віддає вказівки 17 щодо організації системи вогню.
Командир взводу, організовуючи інженерне обладнання опорного пункту, зобов'язаний указати: Ø місця для улаштування загороджень, які встановлюються особовим складом взводу; Ø ділянки розчищення місцевості для покращення спостереження і ведення вогню; Ø зображення і глибину окопів на відділення, траншеї і ходи сполучення; Ø місця відривання щілин (бліндажів), ніш та відхожих ровиків; Ø які переносні загородження для боротьби в траншеї виготовити і де розташувати; Ø що зробити для забезпечення захисту особового складу від зброї масового ураження, високоточної та запалювальної зброї; Ø де, коли і скільки одержати інструменту і матеріалів для інженерного обладнання; Ø порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту, а також добове завдання; Ø заходи щодо маскування. 18
Командир взводу особисто проводить: Ø розбивку окопів на відділення, траншеї та ходи сполучення, залучаючи до цього командирів відділень; Ø керує інженерним обладнанням опорного пункту і несе відповідальність за якісне виконання добового завдання, яке встановлене командиром роти. Е) по забезпеченню радіаційного, хімічного, біологічного захисту командир взводу указує: Ø завдання з радіаційної і хімічної розвідки; Ø порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту; Ø розподіл індивідуальних вимірювачів доз випромінювання (дозиметрів); Ø порядок проведення спеціальної обробки; Ø порядок використання термодимової апаратури машин та аерозольних (димових) засобів; Ø порядок забезпечення озброєнням військ радіаційного, хімічного, біологічного захисту; Ø місце і час технічної перевірки протигазів. Під час організації управління командир взводу указує: Ø радіодані; Ø порядок користування радіо та сигнальними засобами зв'язку. 19
Командир взводу зобов'язаний скласти схему опорного пункту, яка подається командиру роти. На схемі, як правило, вказуються: Ø орієнтири, їх номери, найменування і відстань до них; Ø положення противника; Ø смуга вогню взводу та додаткові сектори обстрілу; Ø позиції відділенню, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; Ø основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки з сусідами, їх основні та додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; Ø ділянки зосередженого вогню взводу та місця в них, п яких повинні вести вогонь відділення (танковому взводу - тільки ділянки зосередженого вогню); Ø ділянку зосередженого вогню роти та місце в ньому, по якому веде вогонь взвод; Ø рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових та інших вогневих засобів; Ø позиції вогневих засобів командира роти (батальйону) розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, та їх сектори обстрілу; Ø загородження і фортифікаційні спорудження; Ø позиції сусідніх підрозділів та межі їхніх смуг вогню 20 на флангах взводу; Ø місце командно-спостережного пункту взводу.
Під час організації підготовки особового складу, озброєння і техніки до бою, а також перевірки готовності взводу до виконання бойового завдання, командир взводу перевіряє: Ø своєчасність та правильність заняття опорного пункту взводом та позицій відділенням; Ø готовність системи вогню та зброї до ведення вогню, особливо уночі та в інших умовах обмеженої видимості; Ø знання особовим складом своїх завдань і порядку підтримування взаємодії в ході бою; Ø стан та ступінь готовності інженерних загороджень і фортифікаційного обладнання опорного пункту та позицій відділень; Ø виконання заходів щодо всебічного забезпечення бою. Перевіривши готовність взводу до бою, у встановлений час командир взводу доповідає командиру роти. 21
Вогнева засідка в обороні, яка створюється в складі взводу, може бути посилена саперами. Вона призначається для нанесення противнику максимального ураження. Успіх дій взводу у вогневій засідці досягається: ▪ дотриманням прихованості під час висування в район вогневої засідки і ретельним маскуванням; ▪ вмілою організацією системи вогню, створенням зони вогневого ураження (вогневого мішка) із широким застосуванням мін; ▪ відсутністю шаблонів в організації і способах дій відділень, БМП (БТР), танків; 22
▪ постійним веденням розвідки; ▪ правильним визначенням моменту відкриття вогню з гранично близької дистанції (впритул); ▪ застосуванням несподіваних і раптових дій; ▪ чіткою організацією взаємодії у взводі, з підтримуючою артилерією і батальйоном (ротою), від якого вислано вогневу засідку; ▪ виявленням особовим складом витримки, сміливості та ініціативи, застосуванням оманних дій. Вогнева засідка організується в місцях, які ускладнюють противнику швидке розгортання і проведення маневру для виходу з під вогню. Під час дій у вогневій засідці взводу призначається позиція (вогнева позиція), яка повинна забезпечувати приховане розташування підрозділу, мати добрі умови для спостереження, ведення вогню і шляхи відходу 23
Дії танкового взводу у вогневій засідці (варіант) 24
Побудова бойового порядку взводу повинна забезпечити знищення противника в упор, кинджальним і перехресним вогнем. Ручні протитанкові гранатомети можуть використовуватися централізовано для знищення броньованих об'єктів. Позиція вогневої засідки будується на основі вогневих позицій бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків, піхоти і вогневих засобів, на яких обладнуються укриття для особового складу і бойової техніки. Усі фортифікаційні спорудження ретельно маскуються, позиції прикриваються інженерними загородженнями. Система вогню взводу під час дій у засідці будується у поєднанні з мінно-вибуховими загородженнями, які, як правило, влаштовуються на шляхах можливого відходу противника, танкодоступних напрямках перед фронтом вогневої засідки та на її флангах. 25
Для їх обладнання можуть застосовуватися комплекти керованого мінного полю. Крім того може використатися вогонь артилерії старшого командира за викликом по заздалегідь встановленим і погодженим ділянкам вогню. Для ведення розвідки противника і виключення його раптового виходу до позиції вогневої засідки на ймовірних маршрутах його висування від механізованого взводу виставляються спостерігачі, а за наявності необхідних сил і засобів може виставлятися спостережний пост. Одержавши завдання на дію у вогневій засідці командир взводу повинен з’ясувати його, оцінити обстановку, по карті вивчити місцевість і прийняти рішення, організувати підготовку особового складу, озброєння і військової техніки до виконання завдання. 26
Потім він потай виводить взвод до місця засідки, займає позицію, організовує спостереження і безпосередню охорону, проводить рекогносцировку, уточнює завдання підлеглих, віддає бойовий наказ, організує взаємодію, управління і систему вогню, після чого організовує і керує інженерним обладнанням позиції та у встановлений час доповідає командиру батальйону (роти) про готовність до виконання завдання. У рішенні командир взводу визначає: ▪ порядок виходу в район засідки, дій під час виконання завдання і відході після його виконання; ▪ завдання відділенням, приданим підрозділам і вогневим засобам; ▪ встановлює сигнали оповіщення, управління, взаємодії та порядок дій за ними. 27
У ході рекогносцировки командир взводу вивчає: ▪ ймовірні напрямки дій противника; ▪ вибирає позиції відділенням (вогневі позиції танкам, бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам), місця встановлення мінно-вибухових загороджень; ▪ місця збору після виконання завдання і маршрут (напрямок) відходу. У бойовому наказі командир взводу вказує: у першому пункті – орієнтири, склад, можливий склад і характер дій противника; у другому пункті – завдання батальйону, взводу (позицію, смугу вогню і додатковий сектор обстрілу), місце збору після виконання завдання, маршрут маневру; у третьому пункті – бойові завдання підлеглим підрозділам (танкам), вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, створеним групам); 28
у четвертому пункті – час зайняття позиції, готовності системи вогню, обсяг і терміни інженерного обладнання опорного пункту; у п'ятому пункті – склад групи управління і вогневої підтримки і своє місце в ході наступу, а за необхідності і заступника. Командир механізованого взводу під час постановки завдань підлеглим вказує: ▪ відділенням – завдання і їх позиції, порядок дій з появою противника в період його ураження вогнем і після виконання завдання; ▪ бойовим машинам піхоти (бронетранспортерам) – основну і запасні позиції, порядок ураження противника і дії після виконання завдання; ▪ снайперу – завдання, основну і запасну вогневу позицію, порядок спостереження і ведення вогню; 29
▪ стрільцю-санітару – завдання, місце перебування, порядок надання медичної допомоги пораненим, порядок їх виносу (вивозу) під час відходу; Командир танкового взводу під час постановки завдань вказує: ▪ завдання, основні і запасні вогневі позиції взводу; ▪ танкам – порядок ураження противника вогнем і дії після виконання завдання. Під час організації взаємодії командир взводу повинен: ▪ узгодити дії відділень, бойових машин піхоти (бронетранспортерів), танків між собою в інтересах нанесення максимального ураження противнику; ▪ визначити порядок відкриття і ведення вогню при здійснені відходу (хто прикриває відхід, порядок виходу в район збору, шикування колони і порядок. руху); 30
▪ указати рубежі відкриття вогню, сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дії за сигналами. Діями вогневої засідки командир взводу (відділення, танка) керує з бойової машини. Під час організації бойового забезпечення вогневої засідки, командир взводу особливу увагу звертає на організацію розвідки противника на ймовірних маршрутах його висування і перед фронтом дій засідки, способи забезпечення її максимальної прихованості, порядок використання для ураження противника мінно-вибухових загороджень. До підходу противника до місця вогневої засідки взвод нічим себе не виявляє. При підході противника до наміченого рубежу (пункту) взвод за командою (сигналу) командира раптовим вогнем із близької відстані наносить 31
йому ураження і відтискає на заздалегідь установлені мінновибухові загородження. У противника, який висувається в колоні, в першу чергу уражаються машини, які висуваються у її голові і хвості, потім знищуються інші машини і їхні екіпажі (десант). За встановленим сигналом здійснюється виклик вогню артилерії старшого командира по заздалегідь встановленим і погодженим ділянкам вогню Про виконання завдання командир взводу (відділення, танка) доповідає його командиру, який вислав, і надалі діє відповідно до його наказу. 32
Рис. 3 Бойовий порядок посиленого механізованого взводу на БМП, що наступає в пішому бойовому порядку 33
Скачать презентацию Тема 2 Основи бойового застосування механізованих танкових
Тема2.6 такт.pptx