ТЕМА-2. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНГІТАРНЕ ПРАВО.

ТЕМА-2. МІЖНАРОДНЕ ГУМАНГІТАРНЕ ПРАВО. ЗАНЯТТЯ-2. Міжнародні правила ведення бойових дій та відповідальність за порушення норм МГП.

Навчальна мета: 1. Вивчити обмеження загального характеру та те, що стосується методів та засобів ведення війни. 2. Зрозуміти загальні обов’язки та відповідальність командирів (військовослужбовців) за порушення норм МГП. Навчальні питання: 1. Методи і засоби ведення війни та обмеження на їх вибір. 2. Відповідальність за порушення норм МГП.

ЛІТЕРАТУРА: u 1. Женевські конвенції від 12 серпня 1949 року, додаткові протоколи до них МКЧХ. М. : Либідь, 1997 -320 С. u 2. Збірник Гаазьких конвенцій та інших угод Міжнародного комітету Червоного Хреста. М: Либідь, 1995 -300 с. u 3. Фредерик де Мулинен. Право войни. Руководство для вооружённых сил. -М. : МККХ, 2003. -352 с. u 4. Право війни. Порадник для командного складу Збройних Сил України. Київ, 1997 - 300 с. u 5. Міжнародне право правила поведінки учасників військових дій (комбатантів). Київ. Либідь, 1997, -ЗООс. u 6. Міжнародне гуманітарне право. Київ. Либідь, 1997. -300 с. u 7. Закон України "Про символіку Червоного Хреста та Червоного Півмісяця в Україні "від 8 липня 1999 року. u 8. Статут внутрішньої служби Збройних Сил України. u 9. Основи законодавства України: підручник за загальною редакцією. Кириленка В. І (Вінниця: нова книга. 2003. - 617 с. ) u 10. Калугин В. Ю. Пресечение нарушений в механизме имплементации международного гуманитарного права. - Мн. : Тесей, 2004. -400 с. u 11. Досліджуючи гуманітарне право: Підручник. /За ред. Шинкаренко Л. Г. , Евтушенко Р. І. -Вид. 2 -ге. -К. : Основа - Принт, 2008. - 152 с. u 12. Калугин В. Ю. Международное гуманитарное право. - Мн. : Тесей, 2008. - 312 с. u 13. Кримінальний кодекс України. u 14. " Біла книга, 2009 р. : Оборонна політика України" Міністерство Оборони України, 2010 р.

Положення Санкт-Петербурзької декларацiї 1868 р. виступають розгорнутою концепцiєю права, що вiдноситься до ведення бойових дiй. – “Єдиною законною метою, яку повинна мати держава пiд час вiйни, є послаблення вiйськових сил супротивника. Застосування такої зброї, яка нанесенням противнику поранень без користі збільшує страждання людей, що вибули з ладу, або робить смерть їх неминучою, повинно визнаватися негідними згаданої мети. Застосування подібної зброї суперечило б законам людяності”.

19 грудня 1968 року Генеральна Асамблея ООН одностайно прийняла Резолюцiю 2444 “Повага прав людини в період збройних конфлiктiв”. Ця резолюцiя підтвердила три головних принципи міжнародного гуманiтарного права, яких повинні дотримуватися уряди держав, що беругь участь у збройних конфліктах: 1. Право сторін, що знаходяться у конфлiктi, вибирати засоби для нанесення шкоди противнику не є необмеженим; 2. Забороняється нападати на цивільне населення; 3. Слід проводити ризницю між особами, що беруть участь у вiйськових діях та цивільними особами, з метою, щоб останні менше піддавалися небезпеці. Ст. 35 1 -го Додаткового протоколу(1977 р. ): 1. У випадку будь-якого збройного конфлiктi право сторін, що знаходяться у конфлiктi, вибирати методи та засоби ведення вiйни не є необмеженим. 2. Забороняється застосовувати зброю, снаряди, речовини та методи ведення вiйськових дiй, яки можуть спричинити надмiрнi пошкодження та надмiрнi страждання. 3. Забороняється застосовувати методи та засоби ведення вiйськових дiй, яки мають своєю метою спричинити або, як можна очікувати, спричинять значну довготривалу шкоду природному середовищу.

Виходячи з вищеназваних принципів, можна вивести загальне додаткове правило - принцип домiрностi, якого слід дотримуватися завжди. Вiйськовi дії вiдповiдають принципові домiрностi, якщо вони не завдають шкоди цивільним об’єктам i не призводять до втрат серед цивільного населення, яки були б надмірними відносно очікуваної військової переваги.

Засоби війни, які знаходяться пiд забороною: - розривнi снаряди вагою 400 г. або менше спорядженi вибуховими чи запалювальними речовинами; - кулi, яки легко розгортаються, або розплющуються в тілі людини, як от кулi з твердою оболонкою, що не повнiстю покриває сердечник чи має порізи; - отрута чи отруйнi бойовi засоби; - задушливi, отруйнi та iншi подiбнi гази, аналогiчнi рiдини, матерiали та пристрої; - бактерiологiчнi методи ведення вiйни; - зброя, основним вражаючим фактором якої є осколки, що не виявляються в тілі людини рентгеном; - мiни-пастки у формi зовнi безпечного портативного предмета, спецiально розробленого i виготовленого так, що у ньому мiститься вибухова речовина, яка вибухає вiд дотику або наближення до нього; - протипіхотні міни; - лазерна заслiплююча зброя.

Заборонені методи ведення бою: . Віроломство - визначається, як дія яка спрямована на те, щоб викликати довіру супротивника та примусити його повірити, що він має право на захист або зобов’язаний надати такий захист згідно норм міжнародного права, яке застосовується пiд час збройних конфлiктiв, з метою обману такої довіри. До віроломства можна віднести наступні дії: а) симуляція намiрiв вести переговори пiд прапором перемир’я; б) симуляція капiтуляцiї; в) симуляція небоєздатності внаслідок поранення чи хвороби; г) симуляція володіння статусом цивільної особи чи не комбатанта; д) симуляція володіння статусом, який надає захист, шляхом використання прапорів, емблем або форменого одягу ООН чи нейтральних держав. По-перше, всі ці дії стануть віроломством, якщо будуть використовуватися з метою вбити, завдати поранень чи взяти в полон. По-друге, “віроломство” полягає в здiйсненнi ворожого акту пiд прикриттям права на захист згідно норм міжнародного права, що діють пiд час збройних конфлiктiв.

Комбатант та його ознаки: u - знаходиться пiд командуванням особи, яка несе вiдповiдальнiсть за поводження своїх підлеглих; u - підкоряється внутрiшнiй дисциплiнарнiй системі, яка забезпечує дотримання норм міжнародного права, котрі застосовуються пiд час збройних конфлiктiв; u - вiдрiзняє себе від цивільного населення, носячи формений одяг або розпізнавальну емблему; u - носить відкрито зброю на виду у противника пiд час розгортання у бойовий порядок, який передує початку нападу, в якому вони повинні прийняти участь.

Найманці та шпигуни не мають права на статус військовополонених, яке надається комбатантам. Збір iнформацiї, що має військову цiннiсть в районах, які знаходяться пiд контролем супротивника, вважається законним, якщо здійснюється: а) у вiйськовiй формі одягу; б) без приховування статусу комбатанта (наприклад, без використання чужої форми одягу). Збір інформації, яка має військову цiннiсть в районах, що контролюються супротивником, розглядається як шпигунство, якщо здійснюється: а) обманним шляхом; б) навмисно таємним методом (наприклад, використовуючи військовий одяг супротивника). Шпигунством можна займатися. Одначе комбатанти, захоплені пiд час шпигунської дiяльностї, втрачають своє право на статус військовополоненого.

В пункті 1 статті 47 1 Додаткового Протоколу передбачається, що найманець не має права на статус комбатанта або військовополоненого. Щоб особу можна було квалiфiкувати як найманця, вона повинна вiдповiдати деяким умовам: 1) дана особа не повинна входити до особового складу збройних сил сторони, що знаходиться у конфлiктi; 2) повинна бути спеціально найнята для участі у конфлiктi; 3) не бути громадянином цієї країни; 4) брати участь у конфлiктi; 5) отримувати грошове забезпечення, яке перевищує платню вiйськовослужбовцiв збройних сил цієї країни. Тільки в цих випадках особа може бути визнана найманцем.

Заборонені методи ведення бою. Віроломство - визначається, як дія яка спрямована на те, щоб викликати довіру супротивника та примусити його повірити, що він має право на захист або зобов’язаний надати такий захист згідно норм міжнародного права, яке застосовується пiд час збройних конфлiктiв, з метою обману такої довіри. До віроломства можна віднести наступні дії: а) симуляція намiрiв вести переговори пiд прапором перемир’я; б) симуляція капiтуляцiї; в) симуляція небоєздатності внаслідок поранення чи хвороби; г) симуляція володіння статусом цивільної особи чи не комбатанта; д) симуляція володіння статусом, який надає захист, шляхом використання прапорів, емблем або форменого одягу ООН чи нейтральних держав. По – перше, всі ці дії стануть віроломством, якщо будуть використовуватися з метою вбити, завдати поранень чи взяти в полон. По-друге, “віроломство” полягає в здiйсненнi ворожого акту пiд прикриттям права на захист згідно норм міжнародного права, що діють пiд час збройних конфлiктiв.

- Віддання наказу не залишати нікого живим, погрожувати цим супротивнику чи проводити бойові дії на такій основі. - Заборонено знищувати солдатів, яки здаються у полон. - Не підлягають нападу члени екіпажу, які покинули літак, який терпить лихо, бо вони не мають змоги захистити себе (не розповсюджуються на вiйськовослужбовцiв десантних військ). - Забороняються напади невибiркового характеру. Цивiльнi особи та цивiльнi об’єкти не повинні бути об’єктами нападу. - Забороняються акти насильства чи загрози насильством, що мають метою тероризувати цивільне населення. - Забороняється використовувати голод, як метод ведення вiйни проти цивільного населення та піддавати нападові, руйнувати, вивозити чи робити непридатними об’єкти, необхiднi для виживання цивільного населення, спеціально з метою викликати голод.

- Забороняється використовувати присутність цивільних осіб з метою спроби захистити певні райони чи вiйськовi об’єкти. - Забороняється знищувати цiнностi, споруди, яки стримують небезпечні сили, місце яке не обороняється та демiлiтаризованi зони з об’єктами особливого захисту, якi також видрiзняються вiдповiдними знаками. - Забороняється нападати на цивільне населення та на окремих цивільних осіб у порядку репресалій. Ця заборона розповсюджується також на цивiльнi об’єкти, яки є культурними цінностями чи місцями відправлення культу, на об’єкти, необхiднi для виживання цивільного населення, я також установи та споруди, яки стримують небезпечні сили. Крім того, є заборона на спричинення шкоди природному середовищу в якості репресалій.

ВІДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ НОРМ МIЖНАРОДНОГО ГУМАНIТАРНОГО ПРАВА u Вiдповiдальнiсть за порушення норм міжнародного гуманітарного права можна розглядати, як колективну вiдповiдальнiсть або, як iндивiдуальну відповiдальнiсть конкретних правопорушникiв.

Колективна вiдповiдальнiсть сторін за порушення права збройного конфлікту може мати рiзнi форми: u Принцип негативної взаємності. Ннастає тоді, коли одна з сторін, що знаходяться у конфлiктi виявивши факт порушення певної норми Права або сукупності норм, не вважає себе більш зобов’язаною поважати цю норму або сукупність норм. u Репресалії або вiдповiднi заходи воюючих сторін - другий прояв принципу колективної вiдповiдальностi. Репресалiї - це свідоме порушення певної норми права збройного конфлікту, здійснене однією із сторін, що знаходиться у конфлiктi з метою примусити владу супротивної сторони припинити політику порушення тiєi ж самої або іншої норми того ж закону. u фiнансовiй вiдповiдальностi держави за шкоду, яку вона заподiяла неправомiрними дiями.

Індивідуальна кримінальна відповідальність. У 1949 р. у тексті усiх чотирьох Женевських конвенцiй про захист жертв вiйни були внесенi досконало розробленi положення про обов’язки держав забезпечувати кримiнальнi санкцiї та переслiдування стосовно порушникiв мiжнародного гуманiтарного права. Кожна iз 4 -х Женевських конвенцiй (статтi 50, 51, 130, 147 вiдповiдно) мiстить точне визначення дій, яки входять до складу “серйозних порушень” цiєї Конвенцiї. Серйозними порушеннями вважаються: вбивства, тортури, розправа без суду над особами, що користуються покровительством, напади на цивiльне населення, спрямування вiйськових операцiй проти устаткування пiд захистом або місцевостей, яки не обороняються, вiроломне використання емблеми Червоного Хреста, депортацiя населення окупованої території, утримання заручникiв. Як тяжкi квалiфiкуються такi порушення, яки вчиненi умисно i заподiяли смерть, калiцтва які завдали серйозної шкоди здоров’ю: атакування на цивiльне населення; невибiркова атака чи атака на споруди або установи, яки мiстять у собi небезпечнi сили, коли вiдомо, що така атака призведе до надмiрного ушкодження цивiльних об’єктiв.