ТЕМА 2. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ, ЯК ПОЧАТОК НОВОЇ ЕПОХИ (ПРОДОВЖЕННЯ 3)
Вплив на свідомість Сучасні інформаційні та РR технології зробили вплив на свідомість якісно більш ефективним, ніж вплив індустріальних технологій на неживу природу, не тільки з точки зору фізичних результатів, але і з точки зору результатів комерційних: вплив на свідомість почав приносити колосальний прибуток, оскільки зараз продати можна будь-що У другій половині ХХ сторіччя людство виявило, що перебудова системи цінностей та сприйняття людей через зовнішні канали приносить якісно більші дивіденди, ніж переробка неживої матерії. Фігурально висловлюючись: ловити перли та золото стало марною тратою часу: сучасні інформаційні та РR технології зробили по-справжньому прибутковим лише “ловлення душ”!!! Сучасні PR та інформаційні технології здатні корегувати структуру потреб як окремої людини, так і значних мас людей. Результатом цього є можливість ефективного, масового і досить докладного управління суспільним попитом. Найбільш наочний прояв цього - світовий бум такої специфічної галузі, як "public relations (PR) (зв’язки із громадскістю)". Від стандартної реклами, яка “підганяє” товар під смаки клієнта, PR відрізняється тим, що, навпаки, підганяє смаки клієнта під уже наявний товар, тобто, як і пропаганда, займається формуванням суспільної свідомості. 2
Вплив на свідомість (продовження) Приклад. Швидкість руху капіталу Швидкість руху ІНФО Швидкість осмислення ІНФО На сучасних глобальних, в тому числі фінансових ринках швидкість руху капіталу дорівнює швидкості руху інформації і набагато перевищує швидкість її осмислення!!! Тому, в короткостроковому плані рух капіталу все більше залежить не тільки від об'єктивних економічних процесів, а й від психологічних факторів - настроїв, очікувань і інстинктивних, підсвідомих реакцій декількох сотень учасників ринку!!! 3
Вплив на свідомість (продовження) Приклад (продовження). Оскільки обсяги «гарячих» грошей, що переміщуються по світу перевищують $1 трлн. за 1 робочий день, і ця «ударна хвиля» , як показали дві останні глобальні кризи, здатна перетворити в руїни майже будь-яку економіку, вплив на свідомість кількох сотень фахівців, що визначають прийняття ключових рішень в галузі фінансів (рухають ці гарячі кошти), є ключем до панування як мінімум на світових фінансових ринках. Висновки: По-перше: це створює серйозні об'єктивні передумови для монополізації глобальних фінансових ринків з боку власників найбільш ефективних технологій high-hume. По-друге: важливим є те, що настрої та очікування декількох сотень операторів, що працюють на декількох світових біржах, стають більш важливим фактором розвитку у короткостроковому періоді, ніж праця і очікування мільярдів решти людей, що живуть в усіх країнах світу. Приклад: кінофільм “Межа ризику” (Margin Call) 4
Базове соціальне протиріччя епохи глобалізації З кінця 50 -х років ХХ століття, тобто з часу, коли почалося первинне осмислення наслідків другої промислової революції, соціологи розвинених країн все більшою мірою звертали увагу на послаблення економічного і політичного впливу буржуазії, яка в індустріальному суспільстві традиційно перебувала на самому верху соціальної драбини і утворювала його еліту. Її місце поступово займали професійні менеджери - керівники великих корпорацій і значущих державних структур, що дозволило заговорити про «революцію менеджерів» . Однак подальший розвиток цієї тенденції показав, що названий феномен є лише початковим і зовнішнім проявом значно глибшого процесу - переходу контролю за процесами суспільного розвитку з рук власників капіталу в руки власників унікальних знань і вмінь, насамперед у сфері управління. Фактично вже декілька десятиліть відбувається процес поступового неухильного і широкомасштабного «заміщення грошового капіталу інтелектуальним капіталом» . Чому це відбувається? Тому, що світ і глобальний бізнес стали занадто складними для того, щоб будь-який багатій міг самостійно приймати адекватні рішення, що він міг робити ще 50 років тому. Сьогодні без серйозної мозкової та аналітичної підтримки спеціальних структур, або аналітичних центрів в сучасному світі не виробляються і не приймаються будь-які принципові та стратегічні рішення!!! (Хто є МВ? ) 5
Базове соціальне протиріччя епохи глобалізації (продовження) За таких умов протягом останніх двох десятиліть у суспільному житті розвинених країн домінуюче положення почала займати відносно нова соціальна група, яка формується з представників інтелектуальної праці, які є: - по-перше, носіями інформації про виробничі процеси і про механізм суспільного прогресу в цілому; - по-друге, тими, хто привносить спеціальні знання, талант і досвід у процес групового прийняття стратегічних рішень; - по-третє, тих, хто здатен прогнозувати розвиток суспільних процесів та впливати на свідомість людей. До усіх цих підгруп відносяться, наприклад: Ø ТОП-менеджери, Ø співробітники та члени різних аналітичних чи мозкових центрів (наприклад: RAND corporation, Heritage Foundation, Freedom House, Більдербергський клуб, Римський клуб, Центр Разумкова, тощо); Ø а також ті, кого називають інтелектуальною елітою суспільства (експерти, наукова спільнота). 6
Базове соціальне протиріччя епохи глобалізації (продовження) З огляду на це, можна вказати на початок формування в сучасних розвинутих суспільствах двох діаметральних полюсів соціального тяжіння. З одного боку, це умовно «інформаційний полюс» , представники якого є, як правило, люди з прекрасною освітою, які сповідують постматеріалістичні цінності (наприклад, самореалізація) та зайняті у високотехнологічних галузях виробництва, або в управлінні, або в мозкових центрах. З іншого боку, це умовно «матеріальний полюс» нового суспільства, з представників робітничих професій, або некваліфікованих іммігрантів, що не мають гарної освіти і не вважають її цінністю; рухомі в основному матеріальними мотивами, зазвичай вони зайняті в матеріальному виробництві, сфері послуг або є безробітними – тимчасово, або постійно. Саме ці дві нові соціальні групи виступають центрами тяжіння для тих, хто ще недавно складав опору індустріального суспільства так званий середній клас. Сьогодні в розвинутих країнах відбувається розмивання середнього класу між двома вказаними полюсами, і разом з ним - розмивання всього «суспільства добробуту» . А це служить серйозним сигналом для всього розвиненого світу про те, що він змінюється. До чого це призводить? 7
Базове соціальне протиріччя епохи глобалізації (продовження) Наприклад, до зростаючого внутрішнього розриву у розвинутих суспільствах, а саме розриву в доходах між найбільш багатими і бідними. З часів Великої Депресії в США до середини 70 -х років ХХ століття він неухильно скорочувався. А з початку 80 -х він загальмувався і упевнено пішов назад. Розрив у доходах найбільш багатих та бідних Умовні одиниці 1930 1950 1980 2000 2010 Чому це відбувається? Безпосередньою причиною цього стала зростаюча роль знань та умінь і в першу чергу - здібностей до інтелектуальної праці, які стали головною продуктивною силою суспільства і носіїв яких (представників інформаційного полюсу) стало набагато більше, ніж власників багатств, і їх статки стали незрівнянно більшими порівняно з представниками інших видів діяльності. Ця група вже стала достатньо великою і повністю забезпечила себе матеріально. 8
Базове соціальне протиріччя епохи глобалізації (продовження) Принциповим є те, що здатність продукувати нові знання відрізняє людей один від одного в набагато більшій мірі, ніж матеріальне багатство Чому це так? Дійсно, адже і багатою і бідною може бути як розумна, так і не дуже розумна людина (наприклад, отримавши спадок). А от здатність до інтелектуальної праці не можна будь-кому придбати ні за великі гроші, ні миттєво - вона в значній мірі визначається на генетичному рівні, якісною освітою та наполегливою працею. Тому, можливе соціальне протистояння між вказаними вище полюсами, що зріє в надрах сучасних розвинутих суспільств, буде носити незрівнянно більш глибокий і непримиренний характер, ніж навіть традиційний для індустріального суспільства конфлікт між буржуазією і пролетаріатом!!! як: Причини майбутнього протистояння відомі вже сьогодні - це такі нові явища, 1. принципова відмінність мотивацій у представників двох полюсів (для першого характерна постекономічна мотивація, тобто прагнення до самореалізації, а для другого – це все ще багатство); 9
Базове соціальне протиріччя епохи глобалізації (продовження) 2. постійно зменшувана залежність полюсів: якщо класична буржуазія не може існувати без пролетаріату, що і дозволяє останньому боротися за свої права, то сучасна управлінсько-інтелектуальна еліта потребує все менше традиційно зайнятих, оскільки виробляє нові знання й уміння майже без їх допомоги, а реалізує їх з усе меншою кількістю працюючих; 3. обмеженість можливостей входження до інформаційного полюсу через: особисті здібності (причому зумовленими спадковістю, а не вихованням); дорожнечу освіти; швидкістю змін (в сучасному суспільстві дуже часто, коли людина усвідомила себе недостатньо освіченою, оптимальний період для отримання сучасної освіти вже позаду, тому необхідне неперервне навчання). Верхівку нової «соціальної драбини» у нових суспільствах займає інтелектуальноуправлінська еліта і обслуговуючі її професіонали. Вона поступово і плавно трансформується в «інформаційне співтовариство» , а точніше - в «інформаційний клас» . Представники нового інформаційного класу вже забезпечили собі найвищий рівень добробуту і тому прагнуть не стільки до збільшення доходів, скільки до самореалізації. Тобто, базовим соціальним протиріччям епохи глобалізації, найбільш ймовірно, стане протиріччя між «інформаційним співтовариством» , яке розробляє та застосовує технології суспільного прогресу, технології формування свідомості, і всіма іншими соціальними верствами і групами сучасного суспільства, члени якого є простим об'єктом систематичного застосування зазначених технологій впливу. 10
Політичні відповіді на глобалізацію Якщо ми усвідомлюємо, що несе світу епоха глобалізації і бачимо не тільки її позитиви, але і негативи, то як потрібно діяти людству, щоб вижити в ній? 1. Посилити міжнародну взаємодію. Чи може світова спільнота впливати на процеси глобалізації в рамках чисто економічних процесів? не може, оскільки вони є легальними з економічної точки зору. А як може? Через політику. Завдання сучасної політики і політиків в тому, щоб пояснити громадськості, що глобалізація не означає надання карт-бланшу ринковим силам, бізнесу. Навпаки, при глобалізації зростає потреба в загальнообов'язкових міжнародних правилах, в міжнародних конвенціях і, особливо, інститутах для трансакцій, які перетинають кордони. Людство виграє в цілому лише у тому випадку, якщо глобалізація буде зрозуміла і оформлена як політичний проект, тобто якщо вона буде підвладна правилам гри, визначеним ззовні, тобто не власниками ТНК, а політичною спільнотою. Основною моделлю бізнесу в нову епоху повинна стати - Ринкова економіка з соціальною та екологічною відповідальністю (можлива суть Другого модерну). А тому глобалізацію повинна супроводжувати: більш досконала координація політики між суверенними національними державами; більш ретельний міжнародний нагляд над банками та фінансовими установами; ліквідація міждержавного податкового демпінгу; більш тісний взаємозв'язок в міжнародних організаціях та їх посилення в сенсі підвищення мобільності та ефективності. Глобалізація не знаходиться за межами сфери політичного впливу розвинених країн. Тому вони можуть використати політичні можливості для дій, спрямованих на вдосконалення 11 міжнародного співробітництва (ООН, G-7, ЄС, тощо).
Політичні відповіді на глобалізацію (продовження) 2. Ділитися суверенітетом. Оскільки самостійні дії держав не дають жаданих результатів у таких галузях, як, наприклад: – в зборі податків, – в боротьбі з безробіттям і економічними злочинами, – в питаннях безпеки, держави змушені вдаватися до транснаціональної кооперації для здійснення свого національного права, тобто делегувати частину власної влади наднаціональним органам. На відміну від звичайної інтеграції, коли національні держави для збільшення можливостей контролю змушені делегувати свої владні важелі різним регіональним інституціям, в епоху глобалізації таке делегування здійснюється на користь глобальних інституцій, оскільки таким чином у співпраці з усіма іншими вони можуть досягати поставлених внутрішніх цілей. Державний інтерес змушує частково жертвувати приватними національно-державними інтересами заради самих цих інтересів. Тобто, новий суверенітет передбачає, що поступка суверенних прав супроводжується виграшем в політичній владі на основі глобальної кооперації. 12
Політичні відповіді на глобалізацію (продовження) 3. Участь праці в капіталі. Якщо фізична праця поступово замінюється інтелектуальною, то нова соціальна політика може орієнтуватися, як на мету - на участі праці в капіталі. Обговорюваних зараз моделей багато: – від заміни часток в зарплатні частками власності (в капіталі підприємства, а тим самим в його прибутках і збитках), – до такої картини, скажімо, коли звичайні працівники насолоджуються життям за рахунок здобутих дивідендів і спекуляцій з акціями на глобальному ринку. Тобто, якщо зараз, партії та профспілки переслідують мету справедливого розподілу доходів, то завтра вони повинні переорієнтувати свої зусилля від політики податків і зарплат на політику більш справедливого розподіл капіталу. Межі цієї політики очевидні – вона підтримує або страхує лише тих, хто інтегрований у трудовій процес, але не безробітних, які стоять перед закритими воротами ринку праці. 13
Політичні відповіді на глобалізацію (продовження) 4. Зміна освітньої політики. Політична відповідь на глобалізацію в галузі освіти говорить за таке: 1. створення і вдосконалення суспільства високої освіти і знання; 2. збільшення, а не скорочення термінів отримання освіти (через її розширення); 3. ослаблення або ліквідація прив'язки освіти до певних робочих місць і професій; 4. транснаціоналізація університетських процесів освіти та освітніх програм ( «Global studies» та Болонський процес). 5. заміна традиційних «повчаючих методик» на діалог (мужність до нерозуміння); 6. орієнтація на ключові кваліфікації (компетенції) процесів професійної підготовки, що знаходять широке застосування в сучасну епоху, а саме: 1. гнучкість базових знань до їх застосування у різних галузях; 2. довічне навчання; 3. соціальна компетенція (здатність брати відповідальність на себе, брати участь у прийнятті групових рішень, не силоміць вирішувати конфлікти, тощо); 4. вміння працювати в команді; 5. відсутність боязні конфліктів; 6. розуміння інших культур; 7. широке багатопланове мислення; 8. готовність до невпевненості та парадоксів Другого модерну. 14
Політичні відповіді на глобалізацію (продовження) 5. Політизація споживання. Демократія - дорога річ. І тому не можна не нагадати тим, хто виграв від глобалізації (ТНК), про їх обов'язок демократичним інститутам, а це значить, що треба запросити віртуальних платників податків до каси (справедливо сплачувати податки). Це можна вирішити змінами у законодавстві усіх цивілізованих країн. Зрозуміло, що це не тільки європейська проблема, це проблема всього світового суспільства. Її можна вирішити за допомогою міжнародних політичних врегулювань, про що йшлося вище. від Крім того, є інші важелі, а саме, потрібно також використовувати залежність ТНК ринку, їх залежність від іміджу, тобто від споживачів. Транснаціональні економічні актори ранимі, у кожного з них є своя ахіллесова п'ята – вибір людей. Це означає, що люди можуть зробити вибір і не на їхню користь через, наприклад, ухиляння від податків, забруднення довкілля, що і є політизацією споживання (приклад SHELL, бойкоти споживання певних товарів). Сьогодні актуальним є питання: чи знайдуться свої «Емнесті Інтернешнл» або «Грінпіс» для руху споживачів, які будуть не просто заохочувати підприємства, що діють у всьому світі, через політизацію споживання, до повноцінної сплати податків з метою збереження демократичних стандартів, але і примушувати їх до цього, погрожуючи бойкотом? 15
Скачать презентацию ТЕМА 2 ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ЯК ПОЧАТОК НОВОЇ ЕПОХИ ПРОДОВЖЕННЯ
L_6.pptx