Тема 2 Джерела конституційного права України Доц Л

Тема 2. Джерела конституційного права України Доц. Л. В. Міхневич

Питання: o Поняття та види джерел конституційного права. o Конституція як джерело конституційного права України. o Поняття, основні риси, функції та структура Конституції. o Порядок прийняття законів. Стадії законодавчого процесу.

Література: o o o o Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // ВВРУ. – 1996. – № 20. – Ст. 141. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10 лютого 2010 р. // ВВРУ. – 2010. – № 14, / № 14 -15; № 16 -17 /, стор. 412, стаття 133. Закон України «Про комітети Верховної Ради України» від 4 квітня 1995 р. ; в редакції Закону від 22. 12. 2005 // ВВРУ. – 2006. – N 17. – ст. 146. Закон України «Про всеукраїнський референдуми» від 6 листопада 2012 року // Голос України від 12. 11. 2012 р. Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року // ВВРУ. – № 30. – ст. 260. Коментар до Конституції України – К. , 1997. – 376 с. Конституційне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. – 1 т. / За ред. В. Ф. Погорілка. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка» , 2006. – 544 с. Конституційне право України. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського. – К. : «Видавничий Дім «Ін Юре» , 2002. – 544 с. Опришко В. Ф. Конституційні основи розвитку законодавства України. – К. , 2001. – 212 с. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології. Монографія. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка» , 2008. – 336 с. Скрипнюк О. В. Конституційне право України: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / О. В. Скрипнюк. – К. : Ін. Юре, 2010. – 672 с. Історія української конституції / Упоряд. А. Слісаренко, М. Томенко. – К. , 1997. – 464 с. Шульженко Ф. П. Історія політичних і правових вчень. – К. , 2004. – 464 с.

Джерело конституційного права – це зовнішня форма, в якій знаходять свій вираз норми, які регулюють конституційно-правові відносини. o нормативно-правові акти o судові прецеденти o конституційні звичаї o міжнародні і внутрішньодержавні договори o доктрини o релігійні джерела

Класифікація джерел за механізмом нормотворення: o формалізовані – нормативно-правові акти та судові прецеденти, що створюються державними органами в результаті спеціального правотворчого процесу o неформалізовані - конституційні угоди та конституційні звичаї, народження яких не завжди пов’язане з діяльністю державних органів

Властивості джерел конституційного права: o визначеність; o загальнообов'язковість; o системність; o нормативність; o надійна державна забезпеченість. Юридична природа джерел конституційного права: o нормативність актів; o Юридична сила; o форма і структура; o дія актів в часі, просторі та за колом осіб; o засоби забезпечення реалізації актів.

Для України характерними є: o Конституція України o Закони (конституційні, органічні, ординарні o Нормативно- правові акти (звичайні)) Конституція АРК o Підзаконні нормативно-правові акти: - Акти Всеукраїнського референдуму - Акти Конституційного суду України (рішення , висновки) - Нормативні Укази Президента України - Нормативні постанови Кабінету Міністрів України постанови та рішення ВР АРК. o Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана ВРУ

Конституція o «устрій» «установлення» – це єдиний правовий акт, або система актів, за допомогою яких народ чи орган державної влади від імені народу встановлює основні принципи устрою суспільства, форми демократії, визначає статус державної влади і місцевого самоврядування, встановлює права і свободи людини та громадянина та механізм здійснення влади.

Конституція o У матеріальному значенні – це писаний акт, сукупність актів або конституційних звичаїв, що проголошують, гарантують права і свободи людини і громадянина, визначають основи суспільного устрою, форму правління і територіального устрою, основи організації центральних і місцевих органів влади, їх компетенцію і взаємовідносини та державну символіку і столицю. o У формальному значенні про конституцію говорять як про закон або групу законів, що володіють вищою юридичною силою відносно всіх інших законів і актів. Конституція – це закон для законів.

Конституція o Юридична конституція в матеріальному або формальному значенні – це завжди певна система правових норм, що здійснює загальне регулювання суспільних відносин. o Фактична конституція – це самі відносини, що існують в суспільстві та державі, тобто реальний порядок організації і здійснення державної влади, реальні стосунки між державою та особою

Класифікація конституцій: за формою організації o Кодифіковані (консолідовані) норми, що мають найвищу юридичну силу містяться в одному акті, що має відповідну назву, регулює всі головні питання конституційного характеру та приймається з дотриманням попередньо встановленої процедури – Україна, США, Японія, Німеччина, Іспанія. o Некодифіковані (неконсолідовані) норми, що мають найвищу юридичну силу містяться в різних актах, що можуть прийматися в різний час, різними органами та за різними процедурами, які лише разом (в сукупності) регулюють конституційні відносини – Швеція, Ізраїль.

За формою вираження Конституції писані неписані змішані

За порядком прийняття Конституції народні даровані договірні

В залежно від способу зміни конституції o гнучкі конституції - внесення змін шляхом прийняття звичайних законів, які містять конституційні норми. Це, як правило, неписані чи змішані конституції (Велика Британія, Ізраїль). o жорсткі конституції які змінюються парламентом одного і того ж скликання, кваліфікованою більшістю чи повторним голосуванням через певний строк та, що потребують затвердження змін на референдумі, голосування в парламенті наступного скликання, затвердження поправок суб’єктами федерацій (США, Франція). o змішані конституції містять положення, які можна змінити звичайними законами та містять положення, що потребують проходження спеціальної процедури

за формою політичного режиму o демократичні (гарантують широке коло прав і свобод, закріплюють принципи демократичної, правової, соціальної держави, дозволяють вільне утворення та діяльність політичних партій), o авторитарні (встановлюють панування однієї партії, обмежують повноваження представницьких органів, визначають широкі можливості для ліквідації чи обмеження проголошених прав і свобод), o тоталітарні (підвищена ідеологічна насиченість, аж до визнання єдиної ідеології – комунізм, іслам).

Конституції: за часом дії за формою державного устрою державного o тимчасові (прийняті правління o унітарні (Польща, на певний термін чи Франція) до настання певної o монархічні (Данія, події) Норвегія) o федеративні (США, Росія) o постійні (строк дії o республіканські o суб’єктів федерації невизначений). (Італія, Франція) (штати, землі, провінції, автономні республіки)

Риси конституції o основоположний характер; o народний характер; o реальна, формальна; o стабільність, динамізм. Юридичні властивості конституції: o політико-правовий документ, основний закон держави; o юридичне верховенство, вища юридична сила; o основа правової системи та розвитку законодавства; o особливий порядок прийняття та внесення змін; o особливий механізм реалізації

функції конституції – це основні напрямки її впливу на суспільні відносини, задоволення соціальних потреб, в яких виявляється її сутність, зміст o політична – Конституція є правовою основою політичної системи суспільства: визначає устрій держави та її відносини з людьми, їх групами та суспільством у цілому. Політична функція конституції забезпечує політичну єдність держави (ст. 5, 6, 7, 15, 36, 38 Конституції України) o ідеологічна – полягає у виховній ролі конституції, яка встановлює взаємовідносини держави з людиною, інститутами громадянського суспільства на основі їх взаємної відповідальності (ст. 15, 34, 35 Конституції України) o юридична – Конституція є вищим, основним закон держави, головним джерелом права країни, основою всієї системи правового регулювання суспільних відносин, встановлює основоположні правові приписи, які є визначальними для всіх інших галузей права

Юридичні функції Конституції o установча функція; o гуманістична функція; o організаційна функція ; o правотворча функція; o охоронна функція; o консолідуюча функція ; o обмежувальна функція ; o зовнішньополітична функція.

Конституція має: o Систему – узгоджена організація норм – внутрішня форма o Структуру - логічний зв'язок інститутів Ø Ø незалежно від місця розташування норм в конституції - зовнішня форма Преамбула (вступна частина, що визначає її цілі, історичні етапи її становлення, проголошує основні конституційні ідеали) основна частина (включає інститути та норми, що розкривають зміст конституції) прикінцеві положення (містять норми, що визначають порядок вступу її в силу) перехідні положення (визначають строки введення в дію окремих положень та порядок заміни старих норм новими)

Історія розвитку Конституції України o o o o Київська Русь Галицько–Волинська держава Литовська держава Богдана Хмельницького 1710 р. Конституція Пилипа Орлика Універсали Центральної Ради 1918 р. Конституція УНР Закони Гетьманату Закони Директорії 4 Конституції УРСР (1919, 1929, 1937, 1978). Декларація про державний суверенітет Акт проголошення незалежності. Розробка Конституції 1995 р Конституційний Договір між Президентом і ВР.

Законодавчий процес – низка послідовних стадій у процесі яких створюється законодавчий акт o Конституційний процес - це процедура, порядок, встановлений законодавством щодо прийняття та внесення змін до конституції розробки, o Законодавчий процес - це врегульована конституцією та законами діяльність парламенту по підготовці, розгляду і прийняттю законів та їх оприлюдненню

Новітній конституційний процес в Україні включає чотири етапи: o І етап – (16 липня 1990 р. – 8 червня 1995 р. ) – була прийнята Декларація про державний суверенітет України, прийнята Концепція Конституції України, розпочато підготовку проекту нової Конституції України, створено Конституційну комісію (59 осіб), розроблено перший (1992) та другий (1993) проекти Конституції України, конституційна криза (1993 -1995 рр. ), відновлення конституційного процесу, затвердження нового складу Конституційної комісії (40 осіб), підписання Конституційного Договору (1995). o ІІ етап – (8 червня 1995 р. – 28 червня 1996 р. ) – розробка та прийняття КУ. o ІІІ етап – (28 червня 1996 р. – 8 грудня 2004 р. ) – реалізація положень Основного Закону в нових законах та підзаконних нормативних актах України, початок конституційної реформи, проекти внесення змін до Конституції України, всеукраїнський референдуи 2000 р. , прийняття Закону України «Про внесення змін до Конституції України» (2004 р. ) та утворення парламентськопрезидентської форми правління. o ІV етап – (2004 р. – донині) – конституційна та парлементська криза 2007 р. , актуалізація питання про вдосконалення Конституції України, рішення Конституційного Суду України про відміну конституційної реформи 2004 р. (2010), ініціатива створення Конституційної асамблеї щодо розробки змін до конституції (2011), прийняття указу Президента (2012).

Конституційний процес (внесення змін до Конституції крім розділів І, ІІІ, ХІІІ) o Право подання законопроекту (пропозицій, поправок) (Президент, 1/3 народних депутатів) – 154 ст. КУ o Надання висновку Конституційним Судом України щодо відповідності законопроекту вимогам ст. 157 і 158 Конституції України (ст. 159 КУ). o Прийняття рішення обговорюється і схвалюється більшістю від конституційного складу ВРУ o Остаточне рішення приймається на наступній черговій сесії не менше як 2/3 від конституційного складу ВРУ - ст. 155 КУ

Конституційний процес (внесення змін до розділів І, ІІІ, ХІІІ) o Право подання законопроекту (Президент, 2/3 народних депутатів) – 156 ст. КУ o Прийняття рішення. Рішення приймається не менше як 2/3 народних депутатів. Затверджується на Всеукраїнському референдумі, що призначається Президентом України (ч. 1 ст. 156 КУ)

І стадія - підготовка законопроекту та внесення його до ВР ü за правом визначеним законом (КМ - бюджет), Розробка законопроекту ü за дорученням ВР (комітети), ü на замовлення на договірній основі (наукові установи) ü в ініціативному порядку (громадяни та юридичні особи) ü проектів законів - проекти законів, постанови ВРУ, які містять положення нормативного характеру ü проектів інших актів - постанов, резолюцій, декларацій, звернень, заяв ВРУ, які випливають із установчих, організаційних, контрольних та інших функцій ВРУ Законодавча ü пропозицій - внесення змін до тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), зміни порядку розміщення, об'єднання ініціатива розділів, глав, статей, їх частин і пунктів, виділення тих чи інших положень в окремі розділи, глави, статті ü поправки - внесення виправлень, уточнень, усунення помилок, суперечностей у тексті законопроекту ü Суб'єкти (народний депутат, Президент, Каб. Мін, Нацбанк) Реалізація законодавчої ü реєстрація законопроектів ü попередній розгляд законопроектів у комітетах ВРУ ініціативи

ІІ стадія - розгляд та обговорення проектів o включення проекту до порядку денного сесії ВР; o надання законопроекту народним депутатам; o обговорення в 3 -х читаннях: перше читання (концептуально) – обговорення основних принципів, положень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його за основу (глава 19 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України) друге читання (постатейно) – постатейне обговорення і прийняття законопроекту у другому читанні, доводяться до належної якості, узгоджується з Конституцією України (глава 20 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України); третє читання (по розділам і в цілому) – прийняття законопроекту, який потребує доопрацювання та узгодження, в цілому (глава 21 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України).

ІІІ стадія - прийняття закону Прийняття - приймається більшістю голосів від конституційного складу (при наявності кворуму) o Підготовка тексту прийнятого закону до направлення на підпис Президенту України: 1. підготовка тексту прийнятого закону для підпису Головою Верховної Ради України – текст оформляється в 10 -денний строк, передається на підпис Голові Верховної Ради України в термін від 2 до 5 днів; 2. усунення неузгодженостей та неточностей прийнятого закону (ст. 131 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» ). o

4 стадія - оприлюднення o Підписання закону Президентом України або накладання o o вето. Подолання Верховною Радою України права вето Президента України. Офіційне оприлюднення закону. Офіційними виданнями є «Відомості Верховної Ради України» , «Голос України» , «Офіційний вісник України» , «Урядовий кур'єр» , «Офіційний вісник Президента України» . Набрання чинності. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. оприлюднення підтверджується спеціальною постановою ВРУ.