Тема 18 Постановлення вироку План 1. Поняття

Тема 18 Постановлення вироку

План 1. Поняття і значення вироку як акту правосуддя. 2. Види вироків. Підстави постановлення обвинувального і виправдувального вироків. 3. Питання, які вирішуються судом при постановленні вироку. 4. Структура і зміст вироку. 5. Процесуальний порядок постановлення і проголошення вироку. 6. Окрема ухвала суду першої інстанції.

Пленум Верховного Суду України 29. 06. 1990 р. : • Звернути увагу судів на те, що вирок, постановлений іменем України, є найважливішим актом правосуддя і до його постановлення належить підходити з винятковою відповідальністю, суворо додержуючись вимог статей 321 -339 КПК. • Зважаючи на те, що наспіх, непослідовно, неохайно написаний вирок може викликати сумніви в його законності, обгрунтованості і справедливості, судді повинні постійно вдосконалювати стиль написання вироку, який повинен бути викладений офіційно-діловою мовою, юридично грамотно, з коротким, точним і ясним описом обставин справи, результатів дослідження доказів і висновків суду.

Вирок – акт правосуддя § Вирок – рішення суду першої інстанції про винність або невинність особи (п. 12 ст. 32 КПК); § Вирок – це судове рішення, у якому суд вирішує спір щодо законності і обґрунтованості обвинувачення (Проект КМУ-2009 р. ). § Вирок – рішення суду першої чи апеляційної інстанції про винуватість або невинуватість особи у вчиненні злочину і про призначення їй покарання чи звільнення від покарання (п. 5 ст. 6 Проект КПК Мойсика); § Вирок – (приговор) - решение, вынесенное судом первой инстанции по вопросу о виновности или невиновности обвиняемого, о применении или неприменении к нему наказания и по другим вопросам, подлежащим разрешению (п. 30 ст. 6 КПК РБ); § Вирок – (приговор) - решение о невиновности или виновности подсудимого и назначении ему наказания либо об освобождении его от наказания, вынесенное судом первой или апелляционной инстанции (п. 28 ст. 5 КПК РФ);

Внутрішні властивості вироку • законність (ст. 323 КПК); • обґрунтованість (ст. 323 КПК); • мотивованість (ст. 327, 334 КПК); • справедливість.

Зовнішні властивості вироку • виключність (п. 9 ст. 6 КПК); • обов’язковість (ст. 403 КПК); • преюдиційність (ч. 1 ст. 61 КУ).

“Значення вироку” • підводить підсумок всьому провадженню по кримінальній справі; • є актом застосування права; • є гарантією реалізації принципу презумпції невинуватості; • діє на території України; • ухвалюється іменем України; • є правовим засобом захисту прав та інтересів потерпілого, позивача і відповідача та інших учасників процесу.

1. Не встановлено події злочину Підстави постановлення вироків 2. В діянні підсудного немає складу злочину 3. Не доведено участі підсудного у вчиненні злочину Підсудний визнається винним у вчиненні злочину Якщо особа не виявлена Після набрання вироком законної сили суд виносить ухвалу про направлення справи прокурору для вжиття заходів до встановлення особи, яка вчинила злочин ВИДИ ВИРОКІВ (ст. 327 КПК України) Обвинувальний вирок З призначенням покарання Із звільненням засудженого відбування покарання Із звільненням відбування покарання з випробуванням Повинні бути судом мотивовані Виправдувальний вирок

“Обвинувальний вирок з призначенням покарання” Підставою для постановлення є така сукупність достовірних доказів, які свідчать про те, що: • • подія злочину мала місце; вона містить склад злочину; вчинив це діяння підсудний; він винен у вчиненні злочину.

Обвинувальний вирок із звільненням засудженого відбування покарання • закінчення строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80 КК); • внаслідок акту амністії, яка усуває застосування покарання за злочин( ст. 61 КПК; ст. 86 -87 КК); • якщо суд визнає, що з урахуванням бездоганної поведінки підсудного, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, і сумлінного ставлення до праці, його не можна вважати суспільно небезпечним (ч. 5 ст. 7 КПК; ч. 4 ст. 74 КК)

Обвинувальний вирок із звільненням засудженого відбування покарання з випробуванням • у разі призначення покарання з випробувальним протягом визначеного іспитового строку (ч. 1 ст. 75 КК); • у разі призначення покарання з випробуванням вагітним жінкам і жінкам, що мають дітей віком до 7 років (ст. 79 КК); • у разі призначення покарання з випробуванням неповнолітньому (ст. 104 КК);

Пленум Верховного Суду України • Вказати судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. • Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. • Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок, а не повертати справу на додаткове розслідування.

Виправдувальний вирок Відповідно до ч. 4 ст. 327 КПК України, підставою для постановлення є такі випадки, коли: üне встановлено події злочину; ü в діянні підсудного немає складу злочину; ü не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.

“Відсутність події злочину” коли: • судовим розглядом справи встановлено, що діяння, у вчиненні якого обвинувачувався підсудний, взагалі не мало місця або відсутній причинний зв'язок між діянням підсудного і шкідливими наслідками, настанням яких обумовлюється злочинність діяння, зокрема, коли шкідливі наслідки настали внаслідок дій особи, якій заподіяно шкоду, або в результаті дії сил природи тощо.

“Відсутність складу злочину” коли: 1. встановлено, що діяння, яке ставилось у вину підсудному, ним вчинено, але кримінальним законом воно не визнається злочинним, зокрема, якщо воно лише формально містить ознаки злочину, але через малозначність не являє суспільної небезпеки; 2. відсутні інші умови, за яких діяння визнається злочинним (повторність діяння, попереднє притягнення до адміністративної відповідальності тощо); 3. діяння вчинено у стані необхідної оборони чи крайньої необхідності; 4. мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, а фактично вчинене не містить складу іншого злочину; 5. підсудний не є суб'єктом злочину через відсутність спеціальних ознак, встановлених для суб'єкта даного складу злочину; 6. підсудний не досяг віку, з якого він може нести кримінальну відповідальність.

“Недоведеність участі підсудного” коли: • за недоведеністю участі підсудного у вчиненні злочину, коли факт суспільно небезпечного діяння встановлено, але досліджені судом докази виключають або не підтверджують вчинення його підсудним; • відсутні достовірні докази його винності і вичерпані всі можливості їх додаткового отримання.

“Питання, які вирішуються суддею при постановленні вироку” - чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; - чи має діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; - чи винен підсудний у вчиненні злочину; - чи підлягає підсудний покаранню за вчинений злочин; - чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання підсудного і які саме; - яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її

- чи підлягає задоволенню цивільний позов, на чию користь, в якому розмірі, чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, кошти на стаціонарне лікування; - що зробити з майном, описаним для забезпечення позову і можливої конфіскації майна; - що зробити з речовими доказами (грошима, цінностями іншими речами); - судові витрати та їх розмір; - запобіжний захід до підсудного; - примусове лікування; - заходи безпеки

Пленум Верховного Суду України 29. 06. 1990 р: • • • Всупереч вимогам закону деякі суди допускають недбалість при складанні вироків. Іноді у вступній частині вироку не вказуються всі учасники судового розгляду і перекладач, не зазначаються необхідні відомості про особу підсудного, які мають значення для справи. У мотивувальній частині обвинувального вироку інколи неповно формулюється обвинувачення, яке суд визнав доведеним, нерідко у формулювання обвинувачення включаються обставини, що не мають правового значення. Замість аналізу доказів деякі суди посилаються лише на прізвища потерпілих, свідків та інших допитаних по справі осіб, не розкриваючи змісту цих та інших джерел доказів. Істотні недоліки допускаються при викладі мотивів кваліфікації дій підсудного, призначення міри покарання, вирішення цивільного позову та інших висновків суду і прийнятих по справі рішень. Мають місце серйозні помилки при постановленні і складанні виправдувальних вироків.

ВСТУПНА ЧАСТИНА ВИРОКУ (ст. 333 КПК України) 1. Постановлений ім’ям України відповідно до ст. 321 КПК України 2. Назва суду, який виносить вирок 3. Місце і час постановлення вироку 4. Склад суду, секретар, учасники судового розгляду, перекладач (якщо він брав участь у судовому засіданні) 5. Прізвище, ім’я і по батькові підсудного, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про нього, що мають значення для справи 6. Кримінальний закон, що передбачає злочин, у вчиненні якого обвинувачується підсудний

Пленум Верховного Суду України • • • Роз'яснити судам, що відповідно до ст. 333 КПК України у вступній частині вироку належить зазначати, крім складу суду, секретаря і перекладача, всіх учасників судового розгляду: зокрема, обвинувача, захисника, потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача та їх представників, а також законного представника неповнолітнього підсудного, якщо вони брали участь у судовому розгляді, вказуючи їхні прізвища й ініціали. До відомостей про особу підсудного, які мають значення для справи і які належить зазначати у вступній частині вироку, крім тих, що прямо передбачені у ст. 333 КПК України, належать, зокрема, й такі: місце роботи чи навчання, громадянство, участь у Великій Вітчизняній війні, інвалідність, нагороди, дані про непогашену і незняту судимість. Дані про зняту чи погашену судимість не повинні заноситись до вступної частини вироку. У вступній частині вироку не слід зазначати також відомості про обраний підсудному запобіжний захід, посилатись на те, що були допитані підсудний, потерпілий, свідки, проведена експертиза, заслухані судові дебати, останнє слово підсудного тощо.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА ВИРОКУ (ст. 334 КПК України) Обвинувальний вирок 1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину 2. Обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину 3. Докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази 4. Обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання 5. Мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою – підстави для цього 6. Мотиви призначення покарання у виді позбавлення волі, якщо санкція КК передбачає й інші покарання, не пов’язані з позбавленням волі; звільнення відбування покарання з випробуванням; призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст. КК, або перехід до іншого більш м’якого основного виду покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин; звільнення відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, та у зв’язку з закінченням строків давності виконання вироку Виправдувальний вирок 1. Формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним 2. Підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення (не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого) 3. Підстави для задоволення або відхилення цивільного позову; підстави для відшкодування матеріальних збитків у випадках, і якщо застосована додатково міру покарання у вигляді конфіскації майна (ст. 29 КПК України), підстави і мотиви визнання процесуальних дій або ОРД незаконними.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА ВИРОКУ (ст. 335 КПК України) Обвинувальний вирок 1. Прізвище, ім’я та по батькові підсудного 2. Кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним 3. Покарання, призначене підсудному за кожним з обвинувачень, що визнані судом доведеними 4. Остаточна міра покарання, обрана судом 5. Початок строку відбуття покарання 6. Тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення відбування покарання з випробуванням 7. Рішення про: цивільний позов, речові докази і судові витрати, залік досудового ув’язнення, запобіжний захід до набрання вироком законної сили і вказівка на порядок і строк оскарження вироку Рішення про звернення з поданням до відповідних державних органів про позбавлення засудженого військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу – випадки ст. 54 КК України Рішення суду щодо примусового лікування підсудного – ст. 96 КК України Коли підсудному пред’явлено декілька обвинувачень і деякі з них не були доведені, то має бути зазначено, за якими з них підсудний виправданий, а за якими – засуджений Рішення про звільнення відбування покарання Посилання на ст. 69 КК України і обрана міра покарання – якщо покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин Тривалість іспитового строку, обов’язки, покладені на засудженого, трудовий колектив або особа, на яких суд покладає обов’язок за наглядом за засудженим і проведення з ним виховної роботи – у разі звільнення відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75– 79 і 104 КК України

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА ВИРОКУ (ст. 335 КПК України) Виправдувальний вирок 1. Прізвище, ім’я та по батькові підсудного 2. Підсудний в пред’явленому обвинуваченні визнаний невинним і по суду виправданим 3. Скасування запобіжного заходу 4. Скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна 5. Про речові докази 6. Про судові витрати 7. Про порядок та строк оскарження вироку

Таємниця наради суддів • вирок постановляється в окремому приміщенні – нарадчій кімнаті; • під час наради і постановлення вироку в нарадчій кімнаті можуть бути лише судді, які входять до складу суду в даній справі; • присутність у нарадчій кімнаті запасних суддів або секретаря судового засідання та інших осіб не допускається; • з настанням нічного часу суд вправі перервати нараду для відпочинку; • судді не мають права розголошувати міркування, що висловлювались у нарадчій кімнаті.

Порядок наради суддів ü Перед тим, як постановити вирок, відбувається нарада суддів під керівництвом головуючого. ü Головуючий ставить на вирішення суду питання, зазначені в статті 324 цього Кодексу. При цьому він повинен ставити кожне питання в такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь. ü При вирішенні кожного окремого питання ніхто з суддів не має права утримуватися від голосування. ü Головуючий голосує останнім. ü Всі питання вирішуються простою більшістю голосів.

ВІДНОВЛЕННЯ СУДОВОГО СЛІДСТВА (ст. 326 КПК України) 1. Під час наради при постановленні вироку суд визнає необхідним з’ясувати обставини, які мають значення для справи 2. Суд, не постановляючи вироку, своєю ухвалою, а суддя – постановою відновлює судове слідство у справі Слідство провадиться в межах з’ясування обставин, які викликали його відновлення 3. Після закінчення відновленого судового слідства, залежно від його результатів, суд відкриває судові дебати з приводу додатково досліджених обставин 4. Суд надає підсудному останнє слово 5 -1. Суд виходить до нарадчої кімнати для постановлення вироку Якщо дослідження цих обставин в суді виявилося неможливим 5 -2. Суд виходить до нарадчої кімнати, щоб винести ухвалу про направлення справи на додаткове розслідування

Складання вироку • Розв'язавши питання, що підлягають вирішенню в нарадчій кімнаті, суд складає вирок. • Вирок повинен бути написаний одним із суддів, який брав участь у його постановленні. • Вирок повинен складатися з трьох частин — вступної, мотивувальної і резолютивної. • Виправлення у вироку повинні бути застережені та підписані всіма суддями в нарадчій кімнаті до проголошення його.

ПІДПИСАННЯ ВИРОКУ І ОКРЕМА ДУМКА (ст. 339 КПК України) Вирок підписують: Усі судді Суддя, який залишився в меншості, має право викласти письмово свою окрему думку (приєднується до справи, але оголошенню не підлягає) 1. Коли кримінальна справа, в якій є окрема думка, не розглядалася судом апеляційної інстанції, то, після набрання вироком суду законної сили 2. Окрема думка разом зі справою направляється голові вищестоящого суду для вирішення питання про необхідність перегляду справи в порядку касаційного оскарження. Один суддя – коли справа розглядалась ним одноособово

Проголошення вироку • Після підписання вироку судді повертаються до залу засідання, де головуючий або один з суддів проголошує вирок. • Всі присутні в залі судового засідання, в тому числі і склад суду, заслухують вирок стоячи. • Головуючий роз'яснює підсудному, його законному представникові, а також потерпілому, цивільному позивачеві, цивільному відповідачеві та їх представникам зміст вироку, строки і порядок його оскарження та право подати клопотання про помилування. • Якщо підсудний не володіє мовою, якою постановлено вирок, то після його проголошення перекладач зачитує вирок підсудному його рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє.

УХВАЛА СУДУ Це всі рішення, крім вироку, які виніс суд першої інстанції апеляційної інстанції в судових засіданнях в колегіальному складі касаційної інстанції

ОКРЕМА УХВАЛА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ (ст. 340 КПК України) Суд, що розглядає справу у першій інстанції При наявності підстав, передбачених у ст. 23 -2 КПК України Виносить окрему ухвалу, а суддя окрему постанову встановленні у справі факти порушення закону 1. Не пізніше місяця має бути вжито заходів і про результати повідомленно суд, що виніс окрему ухвалу (постанову) встановленні причин і умов, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону, допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при розгляді справи нижчестоящим судом виявленні громадянином високої свідомості, мужності при виконанні громадського обов’язку, які сприяли вчиненню чи розкриттю злочину коли у засудженого до позбавлення волі є неповнолітні діти, які залишилися без нагляду і потребують влаштування або встановлення над ними опіки чи піклування за результатами судового розгляду в інших випадках, якщо суд визнає це за необхідне 2. Якщо залишено без розгляду – вжити заходи ст. 254 -257 КУп. АП