Тема 15 2 Правова поведінка та злочинність

Тема № 15. 2 Правова поведінка та злочинність: загальнотеоретична характеристика

План Правова поведінка: проблеми визначення. 2. Правомірна та неправомірна поведінка: причини, умови, мотиви. 3. Правопорушення: ознаки та класифікація. 4. Злочинність як найтяжчий прояв правопорушності. 1.

Питання 1. Поведінка — це багатоаспектна категорія, яка включає в себе наступні ознаки: це аспект діяльності чи спілкування, які відображають внутрішній стан людини; • це поведінка, що фіксується органами відчуття інших суб'єктів; • вона є соціально значущою; • вона контролюється волею людини •

Правова поведінка — це соціально значущі, свідомі вчинки суб'єктів права, що передбачені нормами права та контрольовані їх волею, які тягнуть за собою юридичні наслідки

Ознаки правової поведінки: — соціальна значущість; — суб'єктивізм; — регламентованість поведінки нормами права; — підконтрольність поведінки державі; — здатність правової поведінки породжувати юридичні наслідки

правова поведінка нормативна поведінка право не зводиться лише до норм, може здійснюватися і в ненормативній формі; Ø ґрунтується на принципі правової рівності безвідносно до нормативного чи анормативного виміру, а також зумовлення нею правових наслідків Ø Ø врегульована виключно існуючими нормами; Ø не всі норми закону чи іншого нормативного акту є правовими, вони можуть бути сумнівними в правовому сенсі, не відповідати ідеї права, бути довільними, свавільними, “узаконеним неправом”

Правовий вчинок — це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворює його склад. Складовими елементами правового вчинку є: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона

Види правової поведінки: 1) правомірна поведінка; 2) правопорушення; 3) зловживання правом; 4) об'єктивно протиправне діяння – це дія, що фактично порушує норми права, але не має хоча б однієї з ознак правопорушення (суспільна шкідливість, вина, дієздатність (осудність) правопорушника тощо)

Питання 2. Правомірна поведінка — це вольова поведінка суб'єкта права (діяльність або бездіяльність), яка відповідає приписам правових норм, не суперечить основним принципам права і гарантується державою

Правомірна поведінка в механізмі правового регулювання відображається у нормах права як модель; Ø у юридичних фактах — як конкретні життєві обставини; Ø у правовідносинах — як суб'єктивні права і обов'язки; Ø в їх реалізації — як загальна форма і засіб, Ø в правопорядку — як його зміст Ø

Ознаки правомірної поведінки: 1) є суспільно корисною соціальною поведінкою; 2) втілена в юридичну форму — відповідає нормам і принципам права; 3) виражається зовні у вигляді дії або бездіяльності; 4) здійснюється у формах реалізації норм права; 5) може спричиняти юридичні наслідки; 6) гарантується, охороняється державою

Правомірність: а) відповідність поведінки нормам права, праву взагалі; б) одиниця виміру, за допомогою якої, з погляду права, дається оцінка поведінки як такої, що має правову природу; в) здатність права регулювати певну поведінку суб'єктів, а також властивість цієї поведінки бути врегульованою правовими засобами

Класифікація правомірної поведінки: 1) 2) 3) 4) 5) 6) за суб'єктом правомірної поведінки за сферою суспільних відносин за формою зовнішнього прояву за формою об'єктивізації результатів залежно від форми реалізації правової норми залежно від психологічного ставлення суб'єкта до своєї правомірної поведінки: активна (соціально-усвідомлена), пасивна (звичаєва), конформістська, маргінальна

За своїми психологічними ознаками правомірна поведінка — це така поведінка, що контролюється свідомістю і волею особи і відповідає на запитання: чому суб'єкт чинить саме правомірно Ø Добровільна поведінка спирається на ціннісні і прагматичні мотиви у відповідності з правами та законними інтересами суб'єктів Ø Вимушена правомірна поведінка визначається змістом її мотивів, суб'єктивною стороною вчинку

Правомірна поведінка здійснюється у сфері права Ø має правову природу Ø є формою свободи Ø у механізмі правового регулювання відображається у нормах права як модель; у юридичних фактах — як конкретні життєві обставини Ø Протиправна поведінка здійснюється у сфері права Ø має антиправову природу Ø є формою несвободи чи свавілля Ø входить до механізму правового регулювання тільки як юридичний факт Ø

Основні причини правопорушень у сучасному суспільстві: 1) чинники суб'єктивного характеру низький рівень правосвідомості і правової культури, правовий нігілізм, деформації у ціннісних орієнтаціях людей; 2) конкретні протиріччя, які існують у суспільстві; 3) недоліки у правовому регулюванні, неефективна діяльність правоохоронних органів тощо

Питання 3. З формально-юридичного аспекту протиправність — це порушення вимог норм права, невиконання юридичних обов'язків, закріплених у нормативноправових документах

Правопорушення — це суспільно шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність. Ознаки правопорушень: 1) за своїм соціальним значенням – соціально шкідливе; 2) за психологічними ознаками – завжди має свідомовольовий характер; 3) за юридичною ознакою – протиправне; 4) з погляду юридичних наслідків – як юридичний факт породжує охоронні правовідносини; 5) зовнішня (об'єктивна) характеристика правопорушення полягає в тому, що воно завжди є діянням суб'єкта; 6) можливе лише тоді, коли воно вчинене деліктоздатним суб'єктом

правопорушення дисциплінарні За характером правових приписів Нормативно-правові колективні За колом осіб особисті цивільні адміністративні За галузевою ознакою кримінальні проступки злочини За ступенем суспільної небезпеки

Питання 4. Злочинність — це правова модель реального, складного і динамічного суспільне небезпечного соціально-правового явища, що успадковує і моделює лише частину його ознак і є системою злочинів, вчинених на певній території або в тій чи іншій державі чи регіоні за певний період часу, а також осіб, які винно їх вчинили

Невід'ємними ознаками (властивостями) злочинності є: v складність, мінливість (динамічність), v соціально-правовий характер v

Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були взяті до уваги органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки та судом

Про необхідність і доцільність запровадження інституту кримінальних проступків в Україні свідчать такі чинники: 1) продовження гуманізації кримінального права; 2) отримання обвинуваченими у вчиненні кримінальних проступків усіх процедурних прав і гарантій кримінального процесу; 3) зменшення випадків неправомірного використання результатів адміністративного провадження при розслідування кримінальних справ; 4) гарантування судового захисту прав особи у справах про кримінальне обвинувачення; 5) реалізація вимог Конституції України (стаття 41) про можливість конфіскації майна лише на підставі рішення суду; 6) необхідність додержання міжнародних зобов’язань України; 7) залучення іноземного досвіду; 8) врахування історичних традицій

Дякую за увагу!