Тема 11. Оборона Заняття 1. Загальні положення 1. Суть оборонного бою. Види оборони та їх характеристики. Мета оборони. Умови переходу підрозділів до оборони. Вимоги до оборони. Шляхи досягнення стійкості та активності в обороні. 2. Бойове забезпечення оборони.
У сучасних умовах оборона в будь-якій обстановці повинна поєднувати в собі маневреність та позиційність а це означає, що при будь-якій обороні повинні вміло поєднуватись і сильні вогневі удари по противнику, і досить широкий маневр силами і засобами, і рішучі контратаки або контрудари, і надійне утримання важливих районів місцевості. Тому особливого значення тепер набуває передбачення командира, його здібність своєчасно оцінити обстановку і при необхідності вивести ті з підрозділів або частин, яким неминуче загрожує поразка, вчасно відвести їх в такі райони, утримання яких забезпечить створення вигідних умов для нанесення могутніх вогневих ударів по противнику і завершення його розгрому стрімкими контратаками сильних резервів.
1. Суть оборонного бою. Види оборони та їх характеристика. Мета оборони. Умови переходу підрозділів до оборони. Шляхи досягнення стійкості та активності в обороні. Оборона являється основним видом загальновійськового бою. Оборона має на меті відбити наступ переважаючих сил противника, завдати йому максимальних втрат, утримати важливі райони (об'єкти) місцевості і тим самим створити сприятливі умови до переходу у наступ. Способи досягнення мети оборони залежать від конкретних умов обстановки і визначаються, перш за все, порядком застосування засобів озброєної боротьби і характером дій загальновійськових частин і підрозділів. Обраний варіант зриву або відбиття наступу противника, його вогневого ураження, утримання важливих районів, проведення контратак і розгрому противника, який вклинився, складає спосіб досягнення мети оборони і її ведення. Залежно від бойового завдання, наявності сил і засобів, а також від характеру місцевості, оборона може бути позиційною та маневреною. Позиційна оборона – основний вид оборони. Вона найбільш повно відповідає головній меті оборони і ведеться шляхом завдання максимальних втрат противнику в ході наполегливого утримання підготовлених до оборони районів місцевості. Позиційна оборона застосовується на більшості напрямків, насамперед там, де втрата території недопустима.
Маневрена оборона застосовується з метою завдання противнику втрат, виграшу часу та збереження своїх сил шляхом послідовних оборонних боїв на завчасно намічених та ешелонованих в глибину рубежах у поєднанні з короткими контратаками. Вона допускає залишення деякої частини території. У ході маневреної оборони батальйон у взаємодії з іншими підрозділами бригади (полку) змушує противника наступати в тому напрямку, де підготовлена стійка позиційна оборона, або противник затягується в район, який забезпечує вигідні умови для його розгрому контратаками. Батальйон, як правило, веде позиційну оборону, в окремих випадках може брати участь у маневреній обороні бригади (полку), а призначенні для оборони смуги забезпечення – вести її й самостійно. Оборона може застосовуватись навмисно, коли більш активні та рішучі дії недоцільні, або вимушено – внаслідок несприятливої обстановки, що склалася. Вона може підготовлятися завчасно, до початку бойових дій або організовуватися під час бою. Перехід до оборони може здійснюватися: в умовах відсутності зіткнення з противником або безпосереднього зіткнення з ним.
Історія розвитку оборони показує, що постійними і основними вимогами до неї є: оборона повинна бути стійкою і активною, здатною протистояти ударам усіх видів зброї, атаці значних мас танків та піхоти противника, вести активну боротьбу з його повітряними десантами, аеромобільними та диверсійно-розвідувальними групами. Вона повинна бути протитанковою і протиповітряною, глибоко ешелонованою і готовою до тривалого ведення бою в умовах застосування противником зброї масового ураження, високоточної зброї та засобів радіоелектронної боротьби. Під стійкістю оборони розуміють її можливість протистояти потужним ударам противника всіма видами засобів ураження, відбити наступ його переважаючих сил і при цьому утримувати важливі райони місцевості і знищувати угрупування противника у випадку вклинення їх в оборону. Активність оборони полягає в постійному ураженні противника всіма видами вогню, в нав'язуванні противнику своєї волі, в створенні для нього незручних умов ведення бою, в проведенні широкого маневру вогнем, силами і засобами та рішучих контратак.
Стійкість та активність оборони досягається: витримкою, стійкістю та наполегливістю військ, які обороняються, їх високим моральним духом; безперервною розвідкою противника, своєчасним розкриттям підготовки його до наступу і можливих напрямків атак; старанним маскуванням бойового порядку і введенням противника в оману відносно побудови оборони та задуму дій; вправною, різноманітною побудовою оборони; умілим використанням вигідних умов місцевості та її інженерного об ладнання; створенням старанно організованої системи вогню, особливо протитанкового в поєднанні з системами інженерних загороджень, опорних пунктів та вогневих позицій; надійною протиповітряною обороною; своєчасним маневром підрозділами, вогневими засобами та вогнем на загрозливих напрямках; негайним знищення противника, який вклинився в оборону, та його десантів, які висадилися; застосуванням в обороні несподіваних тактичних прийомів, здатних приголомшити противника, поставити його в важке становище, нав'язати йому свою волю та ініціативу; постійним виконанням заходів щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника; наполегливим і тривалим утриманням районів оборони (опорних пунктів) у поєднанні з проведенням контратак.
Підрозділи повинні стійко обороняти позиції, які займають, навіть в умовах цілковитого оточення та відсутності тактичного зв'язку з сусідами. Вони не мають права залишати позиції, які займають, і відходити без наказу старшого командира.
2. Бойове забезпечення оборони Бойове забезпечення полягає в організації та здійсненні заходів, які спрямовані на створення сприятливих умов для успішного ведення бою, ефективного застосування підрозділів, збереження їх боєздатності, виключення раптового нападу противника, зниження ефективності його вогню (ударів) по підрозділах батальйону (роти), створення сприятливих умов для організованого і своєчасного вступу в бій. У батальйоні (роті) організуються та здійснюються такі види бойового забезпечення: розвідка, захист від зброї масового ураження, радіоелектронна боротьба, тактичне маскування, інженерне та охорона. Захист від високоточної зброї противника здійснюється під час виконання заходів бойового забезпечення. Бойове забезпечення організується командиром батальйону (роти) відповідно до прийнятих ним рішень і розпоряджень вищестоящого штабу по видах бойового забезпечення.
