Тема 10 Страховий ринок Лекція 2 години

Тема № 10 «Страховий ринок» Лекція 2 години Виконала: студентка ІІ-го курсу групи 9 ФК-10 -3 Шакович Катерина

ПЛАН: 1. 2. 3. 4. Економічна необхідність і роль страхування в забезпеченні безперервності суспільного виробництва. Форми і методи страхового захисту. Класифікація страхування, за об’єктами і за ознакою ризику. Фінансові результати страхових операцій, їх рентабельність.

Питання самостійного (4 години) вивчення: 1) Страхування кредитних і фінансових ризиків. 2) Доходи і витрати страховика. 3) Страховий ринок. Поняття страхового ринку. Учасники страхового ринку. Організаційні форми існування страхових компаній. 4) Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ ТЕМА: СТРАХУВАННЯ І СТРАХОВИЙ РИНОК. (2 ГОДИНИ) 1. 2. 3. 4. 5. План: Необхідність, суть та форми страхового захисту. Особливості фінансових відносин у сфері страхування. Функції страхування та їх економічний зміст. Класифікація страхування за об’єктами і за ознаками ризику. Страховий ринок та його структура.

Індивідуальні завдання 1. Система заходів держави з питань реформування страхової системи України (доповідь). 2. Зробити розрахунки прикладів страхування майна, медичного страхування (розрахункиіндивідуальні – презентація). 3. Підберіть і проаналізуйте матеріали, що стосуються реформування медичного страхування, страхування на випадок безробіття та пенсійного забезпечення (доповідь – презентація).

НАВЧАЛЬНА – сформувати у студентів – майбутніх фахівців систему знань про страховий ринок, його структуру, необхідність страхового захисту населення в суспільстві. ВИХОВНА – переконати студентів в необхідності набутих знань про страхування і страховий ринок з

1. Економічна необхідність і роль страхування в забезпеченні безперервності суспільного виробництва.

Страхування виникло у суспільстві у процесі еволюційного історичного розвитку. Необхідність його існування зумовлена прагненням людства захистити себе, своє майно, результати своєї праці від різкого поду не передбачуваних обставин, які приводили до майнових збитків, загибелі людей або завдання шкоди їх здоров’ю.

Згадані обставини можуть бути зумовлені: a)стихійними лихами, неврожаями, війнами, соціальними потрясіннями; b)в сучасних умовах настання подій із негативними наслідками посилюють науково-технічний прогрес, дорожньо-транспортні пригоди; c)терористичні акти; d)Розповсюдження різних хвороб тощо.

Такі обставини призводять до того, що результати діяльності людей за тривалий період часу можуть бути зведені нанівець. Тому за умов ризикового характеру функціонування всього суспільства існує потреба попередження, усунення і відшкодування збитків внаслідок настання несприятливих подій чи ризиків, а відповідносини, які складаються з цього приводу становлять зміст категорії страховий захист.

Основними ознаками категорії страховий захист є: — випадковий характер виникнення страхових подій; — вираження втрат у натуральній або грошовій формі; — об’єктивна необхідність компенсацій втрат; — необхідність подолання наслідків страхових подій і відшкодування збитків.

СТРАХУВАННЯ Як економічна категорія — це система економічних, замкнутих, перерозподільчих відносин, що охоплює: — утворення за рахунок внесків фізичних та юридичних осіб спеціального фонду коштів; — його використання для відшкодування майнових збитків внаслідок несприятливих обставин.

Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про страхування” (від 04. 10. 2001 р. ) визначає страхування як вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Характеристика змісту страхування як системи перерозподільчих відносин грунтується на виделенні таких його специфічних ознак: v платежі у фонди страхування пов’язана, як правило, з вартістю майна, а не розмірами доходів, як при бюджетних відносинах; v страхування породжує грошові перерозподільчі відносини, специфікою яких є те, що вони виникають між учасниками, котрі пов'язані з солідарним розподілом величини збитку одного із них на всіх. Саме замкнутий розподіл збитку є відмінною ознакою категорії страхування, її особливістю щодо інших фінансових категорій;

vстрахування передбачає розподіл збитку від настання страхових подій як за територіальною (просторовою), так і за часовою ознаками; v страхування передбачає поверненість страхових платежів, внесених до страхового фонду та цільове використання страхових резервів (фондів) винятково на покриття заздалегідь визначених збитків, які можуть трапитися в тих чи інших випадках.

Таким чином: ØІсторичний розвиток продуктивних сил свідчить, що страхування як особливі відносини виникло з метою захисту діяльності людини від руйнівних природних сил. Øрозвиток ринкових відносин посилив зазначені тенденції, тобто в міру розвитку товарного виробництва ризики дедалі більше пов'язувалися з виробничими відносинами людей, розширенням виробництва і техногенними факторами.

2. Форми і методи страхового захисту.

Матеріальним відтворенням економічної категорії страхового захисту є запаси матеріальних цінностей і грошові запаси, що створюють систему страхових фондів, які в сукупності становлять страховий фонд суспільства.

У процесі історичного розвитку форма страхового фонду змінювалася від натуральної до грошової. Саме грошова форма страхового фонду дає змогу відшкодовувати збитки будьякого виду та розміру і забезпечує умови для страхування ризиків незалежно від їх галузевого походження, не створюючи для цього суто галузеві резерви матеріальних ресурсів.

Цільове формування окремих страхових фондів як за способом, так і за використанням дає підстави вважати страхування фінансовими відносинами.

Джерелом формування страхових фондів, як і інших грошових фондів, є перерозподіл національного доходу. Якщо страховий фонд формується за рахунок чистого прибутку виробника, то його джерелом є додатковий продукт, а якщо за рахунок валових витрат чи внесків на соціальне страхування або заробітної плати, то його джерелом є необхідний продукт. У першому випадку спостерігається страховий захист виробника, у другому — страховий захист виробника і населення.

У практиці господарювання економічна категорія страхування проявляється через формування спеціальних цільових ресурсів, призначених для відшкодування збитків — страхових фондів. Створення страхових фондів, у свою чергу, може здійснюватись у трьох формах: ü фонди самострахування; ü централізоване страхове забезпечення; ü колективні страхові фонди.

Самострахування ґрунтується на індивідуальній відповідальності й полягає в тому, що кожна юридична і фізична особа формує власні страхові (резервні) фонди за рахунок власних доходів.

Це дорога і нераціональна форма. З цих причин сфера самострахування обмежена мінімальними потребами і виражається насамперед у створенні фінансових резервів суб’єктами господарювання та певного резервування коштів фізичними особами. Більш поширена ця форма в банківській сфері, де вищий ступінь ризику і встановлено досить високий рівень відповідальності.

Централізоване страхове забезпечення засновується на державній відповідальності й передбачає відшкодування втрат за рахунок загальнодержавних коштів. При цьому частина цих коштів виділяється в окремі фонди, наприклад резервний фонд Кабінету Міністрів. Формується він у розмірі 1% обсягу видатків загального фонду Державного бюжету і входить до складу видатків державного бюджету України. Порядок використання коштів з резервного фонду Державного бюджету України визначається Кабінетом Міністрів України.

Головними напрямами витрачання коштів резервного фонду є: фінансування витрат, пов’язаних із надзвичайними ситуаціями; фінансування робіт по ліквідації наслідків стихійних нових законів; інші заходи, які не могли бути передбачені в процесі затвердження Державного бюджету.

Одночасно встановлена вимога, згідно з якою кошти резервного фонду Державного бюджету України не можуть використовуватися на погашення боргів уряду та на збільшення сум по статтях видатків, передбачених у державному бюджеті.

Отже, страхова відповідальність держави обмежена надзвичайними подіями, а страхова забезпеченість поточної діяльності юридичних і фізичних осіб є їх прерогативою і не може бути повністю перекладена на державу.

Створення колективних страхових фондів ґрунтується на солідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а відшкодування збитків з цих фондів проводиться для тих, хто їх зазнав унаслідок певних подій і обставин.

Колективне страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фондів. Порівняно з самострахуванням воно значно дешевше, оскільки засноване на солідарній відповідальності. Ці витрати юридичних і фізичних осіб характеризують їх плату за зниження рівня ризику фінансових втрат. Раціональна організація страхової справи означає її надійність і раціональність: з одного боку, наявність централізованих коштів забезпечує високі гарантії відшкодування збитків, з іншого — дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

Таким чином: ØСтрахові фонди є матеріальним втіленням страхового захисту. ØСтраховий захист означає, що страховик має обов’язки з покриття збитків, спричинених несприятливими подіями. Шляхом певого резерву матеріальних або грошових коштів.

ØМіж учасниками страхового фонду виникають відносини, які організовуються через спеціалізовані страхові організації які беручи на себе зобов'язання щодо створення колективного страхового фонду і виплати з нього страхового відшкодування страхувальнику.

3. Класифікація страхування, за об’єктами і за ознакою ризику.

Класифікація страхування. Багатогранність та різноманітність об'єктів страхування різних категорій страхувальників, а також широкий спектр страхових відносин передбачають необхідність класифікації страхування.

У страховій справі виділяють три сфери діяльності: 1. страхування; 2. співстрахування; 3. перестрахування.

Співстрахування означає, що об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором кількома страховиками. Один із страховиків може представляти інтереси іншіх представників, все одно залишаючись відповідальним у розмірі своїй частки.

Перестрахування означає страхування одним страховиком (цементом або перестрахувальником) ризику виконання всіх або частини своїх зобов’язань перед страхувальником у іншого страховика (ценсіонара або перестраховика). При цьому страховик (цедент) залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі взятих на себе зобов’язань, а перестраховик укладає договір перестрахування тільки із страховиком (цедентом).

Залежно від спеціалізації страховика виділяють: • страхування життя, • загальні (ризикові) види страхування.

Обов'язкове страхування встановлює суспільство в особі держави. Воно означає обов'язковість внесення відповідним колом страхувальників фінансових страхових платежів і поширюється на випадки, коли відшкодування збитку зачіпає інтереси не тільки конкретної особи, але й суспільні інтереси.

В Україні обов'язкові види страхування визначені у статті 7 Закону України "Про страхування", якою передбачено 34 види обов'язкового страхування (медичне страхування, страхування спортсменів, особисте страхування від нещасних випадків тощо)

Обов'язкове і добровільне страхування грунтується на таких принципах.

Класифікація за об'єктами передбачає виділення галузей, підга-лузей, видів страхування і є найбільш повною. Всі ланки такої класифікації розташовані так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої. Вища ланка — галузь; середня — підгалузь; нижча — вид страхування. При цьому всі ланки охоплюють обов'язкову і добровільну форми проведення страхування. В основі розподілу страхування на галузі лежать принципові розходження об'єкта страхування. Відповідно до цього критерію, всю сукупність страхових відносин поділяють на 4 галузі

Майнове страхування - галузь страхування, об'єктом якої є майно юридичних і фізичних осіб. Особисте – галузь страхування, в якій об’єктом страхових відносин є життя, здоров’я, працездатність людини. Його особливість – об’єкти особистого страхування вартості (грошової оцінки) не мають, тому тут страховик не відшкодовує матерільного збитку, а надає громадянам чи їх сем’ям грошову допомогу.

Страхування відповідальності – галузь страхування в якій об’єктом страхування є відповідальність перед третіми особами, котрі можуть зазнати збитків внаслідок певної дії чи бездіяльності страхувальника. Страхування підприємницьких ризиків полягає у відшкодування втрат, що виникли внаслідок непередбачених умов у здійсненні підприємницької діяльності.

Класифікація страхування за об’єктами

Галузь Підгалузь Види 1 2 3 страхування майна юридичних осіб Майнове страхування майна фізичних осіб • страхування нерухомого майна та обладнання; • страхування наземного транспорту; • страхування багажу та вантажу; • страхування авіатранспорту; • страхування урожаю. • страхування будівель; • страхування транспорту; • страхування тварин; • страхування на випадок ремонту. страхування життя Особисте страхування • страхування на дожиття; • страхування дітей; • страхування пенсій. страхування від нещасних випадків • страхування індивідуальне; • страхування колективне(туристів, спортсменів, студентських груп). медичне страхування • страхування на випадок хвороб; • страхування здоров’я; • страхування вагітних жінок.

Галузь Підгалузь Види 1 2 3 страхування цивільної відповідальності Страхування відповідальності страхування заборгованості • страхування цивільної відповідальності транспортних засобів; • екологічне страхування; • страхування професійної відповідальності. • страхування крудитних ризиків; • страхування біржових операцій; • страхування експортноімпортних операцій.

Таким чином: Ø Необхідність класифікації страхування пов’язана за багатогранністю та різноманітністю об’єктів страхування, наявністю різних категорій страхувальників, а також широкий спектр страхових відносин.

ØЗаконодавством установлюються механізм за яким забезпечується реалізація принципів обов’язкового і добровільного страхування. ØВиділення галузей, підгалузей, видів страхування найбільш певною, тобто ланки такої класифікації розташовані так, що кожна наступна ланка є частиною попередньої.

ØВсі ланки охоплюють обов’язкову і добровільну форму проведення страхування.

4. Фінансові результати страхових операцій, їх рентабельність.

Фінансові потоки страхового ринку як прояв фінансових відносин регулюються учасниками страхового ринки і державою, яка вживає заходів зі стабілізації і розвитку страхової діяльності.

Фінансові потоки на страховому ринку з’являються за таких умов: • Здійснення страхових платежів між страхувальником і страховиком; • Виплати страхового відшкодування між страхувальником і страховиком; • Перестрахування при укладені договору перестрахування; • Перестрахування в разі виплати страхового відшкодування; • Розміщення вільних коштів страховиків на фінансовому ринку і ринку нерухомості; • Отримання страховиками прибутку від інвестиційної діяльності.

Фінанси страхового ринку формуються сукупністю фінансів його учасників – страховиків, страхувальників, і посередників. Вони функціонують як страхові фонди страхових компаній різної форми власності й фінансових ресурсів посередників страхового ринку.

Основою фінансів страхового ринку є фінанси страхових компаній. Страхова компанія створює і використовує кошти страхового фонду на відшкодування збитків страхувальників і на фінансування власних витрат з організації страхової справи, а також здійснює інвестиційну діяльність, використовуючи частину страхового фонду і власні кошти.

Грошовий обсяг страхової компанії охоплює два відносно самостійні грошові потоки: • Обіг коштів для страхового захисту, який відбувається у два етапи: формування і розподіл страхового фонду та інвестування частини коштів страхового фонду з метою отримання прибутку; • Обіг коштів, пов'язаний з організацією страхової справи.

До джерел власних фінансів страхової компанії належать: • Статутний фонд страхової компанії; • Страхові платежі страхувальників; • Прибутки страхової компанії від інвестиційної діяльності та надання інші послуг на страховому ринку; • Прибутки страхової компанії від інвестиційної діяльності на фінансовому ринку (грошовому і ринку капіталу) і ринку нерухомості.

Фінанси страхової компанії складаються із статутного і гарантійного фондів страхових резервів Гарантійний фонд страховика містить спеціальні фонди, резервні фонди і суму нерозподіленого прибутку.

Статутний фонд як джерело власного капіталу утворюється із внесків засновників компанії (згідно з українським законодавством їх має бути щонайменше три) із суми, одержаної в результаті продажу акцій страхової компанії, якщо вона організована у формі акціонерного товариства.

Уст. 2 Закону України «Про страхування» встановлено, що частка грошових внесків в оплаченому статутному фонді страховика має бути щонайменше 60% до 25% статутного фонду можуть становити державні цінні папери.

Страхова компанія може бути засновником іншої страхової компанії в Україні, але має право спрямувати до статутного фонду іншого страховика лише до 20% коштів власного статутного фонду.

Таким чином: ØОбов’язково встановлюється статутний фонд страховика, який займається страхуванням життя (1, 5 млн євро). ØФормування доходів страховика має різні канали, пов’язані з діяльністю страховика. ØВитрати страховика також пов’язані двоїстим характером страхової діяльності.

ØРезультативність діяльності страховика є валовий прибуток, який також є об’єктом оподаткування, тобто доходом держави.