Тема 10. Правові засади обмеження монополізму в економіці України
План лекції: • 1. Монопольне становище на ринку та зловживання ним. • 2. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції. • 3. Анти конкурентні узгоджені дії. • 4. Недобросовісна конкуренція. • 5. Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. Самостійна робота • 1. Поняття економічної конкуренції • 2. Правове становище Антимонопольного комітету
Мета: • з’ясувати правові засади обмеження монополізму в економіці.
Ключові терміни та поняття: • монополізм, монопольне становище, економічна конкуренція, недобросовісна конкуренція, Антимонопольний комітет України, природні монополії.
Література : • 1. Конституція України ст. 42. • 2. Закони України : “ Про захист економічної конкуренції ” від 11. 01. 2001 р. , “ Про природні монополії ” , “ Про Антимонопольний комітет ” • “ Про транспорт ” , “ Про зв’язок ”, “ Про залізничний транспорт ” Про електроенергетику ” «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року. • 3. Повітряний кодекс, • 4. Кодекс торгового мореплавства, • 5. Господарський кодекс України гл. 3.
Перше питання Монопольне становище на ринку та зловживанням ним.
Монополізм у підприємницькій діяльності • це домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку певного товару ( робіт, послуг) • Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%
Ринком товару • визнається сфера обігу товару однієї споживчої вартості, в межах якої визначається монопольне становище.
• Монопольне становище не може розглядатися як завжди негативне. Якщо воно досягається за допомогою використання нових технологій, процесів, методів організації, більш високої якості товарів та послуг, підприємливості суб’єктів порівняно з конкурентами( штучна монополія) воно є проявом конкурентної боротьби і не призводить до негативних наслідків
Зловживання монопольним становищем на ринку • це один із видів порушень антимонопольно – конкурентного законодавства, що полягає у діях чи бездіяльності суб’єкта господарювання, який посідає монопольне становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності суб’єкта господарювання або ущемлення інтересів суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Зловживання монопольним становищем на ринку • • • Нав'язування таких умов договору, які становлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту; Обмеження або припинення виробництва, а також вилучення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін; Інші дії, вчинені з метою створення перешкод доступу на ринок(виходу з ринку) суб'єктів господарювання; встановлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що призводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів; встановлення монопольно низьких цін(тарифів) на свої товари, що призводить до обмеження конкуренції.
Умови існування конкуренції • наявність майнової та організаційної незалежності постачальників товарів у кількості, достатній для виникнення змагальності між ними; • наявність майнової та організаційної незалежності покупців товарів у кількості, достатній для формування платоспроможного попиту і можливості вибору товарів; • незалежні дії постачальників та споживачів, відсутність штучного формування умов реалізації товарів на ринку; • відсутність економічних та інших перешкод у доступі до сировини, матеріалів та капіталів.
Економічна конкуренція • змагання між суб’єктами господарювання з метою отримання завдяки власним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між декількома продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати умови обороту/реалізації/ товару на ринку.
Антимонопольне регулювання • це процес обмеження монопольної діяльності, що передбачає безпосереднє державне регулювання на конкретних монополізованих ринках або діяльності конкретних монопольних утворень шляхом централізованого встановлення кількісних і якісних показників
Природні монополії • – це один з видів тих монополій, існування та функціонування яких в економіці санкціонується державою.
Специфічні ознаки природних монополій • неефективність конкурентних відносин; • наявність певних технологічних особливостей; • унікальний характер товарів, що виробляються на певному виробництві, чи послуг, що надаються; ( електроенергія, водопостачання, послуги портів та ін. ) • незалежність попиту на ринку товарів чи послуг від цінової політики.
Принципи регулювання діяльності суб’єктів природних монополій • гласності та відкритості процедур регулювання; • адресності регулювання, його направлення на конкретний суб’єкт природної монополії; • - самоокупаємості; • стимулювання підвищення якості товарів ( послуг) та задоволення попиту на них; • забезпечення захисту прав споживачів.
Під суміжними ринками • розуміють товарний ринок, який не знаходиться у стані природної монополії, для суб’єктів якого реалізація вироблених товарів/послуг/ або використання товарів/послуг/ інших суб’єктів неможлива безпосереднього використання товарів, які виробляються/ реалізуються/ суб’єктами природних монополій.
Серед суміжних ринків слід виділити: • постачання природного газу та ін. речовин, транспортування яких • здійснюється трубопровідним транспортам; • внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів • залізничним, повітряним, річковим та морським транспортом; • виробництво електричної енергії в обсягах, що перевищують • рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії/ліцензійними умовами/; • надання послуг міжміського та міжнародного телефонного зв’язку. Ст. . 6 Закону ” Про природні монополії” 20. 04. 2000 р.
Друге питання Порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Загальновизнані ознаки правопорушення • наявність діяння, що виражається в діяльності чи бездіяльності особи; • протиправність, тобто порушення прямо встановленої в законі заборони чи невиконання обов'язку, що встановлений в законі чи договорі; • наявність вини, тобто розуміння чи усвідомлення протиправності власної поведінки і наслідків, що настають; • деліктоздатність особи; • наявність шкоди чи можливості її заподіяння і причинного зв'язку між протиправним діянням та заподіяною шкодою
Основні види антиконкурентних правопорушень • монополістична діяльність • недобросовісна конкуренція.
Третє питання Антиконкурентні узгоджені дії.
Узгодженими діями • вважається укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена антиконкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
Антиконкурентні узгоджені дії • погоджені дії (угоди), що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції.
Класифікація антиконконкурентних дій • Формальні угоди – це офіційно укладені договори, домовленості про взаємні дії чи бездіяльність, які мають юридичну силу і призводять до обмеження, усунення або припинення конкуренції на певному товарному ринку. • Неформальні угоди – так звані «джентльменські угоди» , які кваліфікують як «зговір» .
Класифікація антиконконкурентних дій • • Горизонтальні узгоджені дії – це укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена між ними конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність), коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, конкурують або можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів. Вертикальні узгоджені дії – це укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена між ними конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність), коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому перебувають або можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець – покупець, постачальник – споживач).
Класифікація антиконконкурентних дій • Конгломератні узгоджені дії – це укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, будь-яка інша погоджена між ними конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність), коли суб'єкти господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів і при цьому не перебувають або не можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець – покупець, постачальник – споживач). • Змішані узгоджені дії – це будь-яка погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання, коли відбувається змішування двох чи більше вищезазначених видів узгоджених дій.
Умови дозволу узгоджених дій якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють: • вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару; • техніко-технологічному, економічному розвитку; • розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів; • розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; • раціоналізації виробництва.
Четверте питання Недобросовісна конкуренція
Недобросовісна конкуренція «будь-які дії в конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності» .
Недобросовісну конкуренцію • можна визначити як протиправну діяльність суб'єктів господарювання, що шляхом введення в оману споживачів чи інших суб'єктів господарювання, спрямована на заміну в межах одного товарного ринку власним товаром чи послугою аналогічних товарів чи послуг конкурента, які мають сталий попит.
Види правопорушень: • 1) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання; • 2) створення перешкод суб'єктам господарювання в конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції; • 3) неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці.
Неправомірне використання суб'єктом господарювання ділової репутації конкурента. • неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки (ст. 4); • неправомірне використання товару іншого виробника (ст. 5); • копіювання зовнішнього вигляду виробу (ст. 6); • порівняльна реклама (ст. 7).
Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки • Поняття «чужі позначення» , згідно із Законом, включає: чуже ім'я, фірмове найменування, знаки для товарів і послуг, інші позначення; порушенням також вважається використання рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів конкурента, який має пріоритет на їх використання
Неправомірне використання товару іншого виробника, копіювання зовнішнього вигляду виробу • є введення в господарський обіг під своїм позначенням товару іншого виробника шляхом змін чи зняття позначень виробника без дозволу уповноваженої на те особи
Порівняльна реклама • це реклама, що містить порівняння з товарами, роботами, послугами чи діяльністю іншого суб'єкта господарювання (підприємця), за умов якщо наведені відомості про товари, роботи, послуги не підтверджені фактичними даними, не є достовірними, об'єктивними, корисними для інформування споживачів.
Дискредитацією суб'єкта господарювання • вважається поширення в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання (підприємця), які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання (підприємця).
До дискредитації відносять: • схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання; • схиляння постачальника до дискримінації покупця (замовника); • схиляння суб'єкта господарювання (підприємця) до розірвання договору з конкурентом; • підкуп працівника постачальника або покупця; • купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом.
Комерційна таємниця • – це технічна, організаційна або інша комерційна інформація, яка має право на захист від незаконного використання третіми особами, за умов, що ця інформація має комерційну цінність у зв'язку з тим, що вона невідома третім особам і до неї немає вільного доступу інших осіб на законних підставах, а володілець інформації вживає належних заходів до охорони її конфіденційності.
Види посягань на право суб'єктів господарювання на комерційну таємницю: • неправомірне збирання комерційної таємниці: добування протиправним способом відомостей, що, відповідно до законодавства України, становлять комерційну таємницю, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю); • розголошення комерційної таємниці: ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої на те, з відомостями, що, відповідно до чинного законодавства України, становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю);
Види посягань на право суб'єктів господарювання на комерційну таємницю: • схиляння до розголошення комерційної таємниці: спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв'язку з виконанням службових обов'язків відомості, що, відповідно до законодавства України, становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб'єкту господарювання (підприємцю); • неправомірне використання комерційної таємниці: впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять, відповідно до законодав ства України, комерційну таємницю.
П'яте питання Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольного законодавства
Види відповідальності • • Накладання штрафу; Адміністративна відповідальність; Вилучення незаконно одержаного прибутку; Вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання; • Відшкодування збитків; • Спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей.
Основними обставинами що враховуються при визначенні розміру штрафів є • істотність впливу на конкуренцію на конкретному ринку; • розмір незаконного отриманого прибутку; • розмір збитків, заподіяних внаслідок неправомірних дій відповідача; • вчинення порушення повторно: • тривалість здійснення правопорушення: • поведінка суб’єкта господарювання після виявлення ознак правопорушення; • фінансове становище відповідача; • одночасне скоєння декількох порушень
Розмір штрафів: • • • до десяти відсотків доходу; до п’яти відсотків доходу одного відсотка доходу трьох відсотків виручки п’яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян
Адміністративна відповідальність за порушення у вигляді: • Неподання інформації АКУ та його органам в установлені строки; • подання інформації у неповному обсязі в установлені строки АКУ та його органам; • подання недостовірної інформації; • створення перешкод працівникам АКУ та його органів у проведені перевірок, оглядів, вилучені чи накладанні арешту на майно, предмети, документи або інші носії інформації;
Вилучення незаконно одержаного прибутку. • Незаконно одержаний прибуток може виникати внаслідок скоєння правопорушення у вигляді: зловживання монопольним становищем; неправомірних угод між суб’єктами господарювання; недобросовісної конкуренції, а тому підлягає стягненню судом або господарським судом у держбюджет за позовом АКУ або його органів.
Вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання • передбачає примусові безоплатні дії щодо всього або частки майна, яке є предметом правопорушення у вигляді недобросовісної конкуренції.
Спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей • публічне оголошення щодо невідповідних дійсності неправдивих, неточних та неповних відомостей у засобах масової інформації або іншим чином
Самостійна робота • конкуренція визначається як змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Функції економічної конкуренції • • регулювання, мотивації, розподілу контролю:
Правове становище Антимонопольного комітету. • Здійснення державного контролю за дотриманням законодавства; • Запобігання, виявлення і припинення порушень цього законодавства; • Контроль за економічною концентрацією; • Сприяння розвитку добросовісної конкуренції.
Система органів АК України. • Антимонопольний комітет • і створені ним територіальні відділення складають
Склад Антимонопольного комітету • Голова АКУ • Десять державних уповноважених. Голова цього органу призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою ВРУ. Державні уповноважені є незалежними у здійсненні покладених на них повноважень щодо контролю за дотриманням антимонопольного законодавства та під час розгляду справ про його порушення
Запитання для самоперевірки • • 1. Визначте , яке становище на ринку є монопольним становищем? 2. Що є зловживанням монопольним становищем? 2. У чому проявляються порушення законодавства про захист економічної конкуренції. ? 3. Визначте ознаки антиконкурентних узгоджених дій. 4. Що є недобросовісною конкуренцію? 5. Відповідальність суб’єктів господарювання за порушення антимонопольно-конкурентного законодавства. 6. . Визначте поняття економічної конкуренції 7. Визначте правове становище Антимонопольного комітету
Скачать презентацию Тема 10 Правові засади обмеження монополізму в економіці
Тема 10 Антимонопольне стьан.ppt