Тема 10 Основи господарського права України План

Тема 10. Основи господарського права України

План 1. Господарське право України: поняття і предмет правового регулювання, Господарський кодекс України 2. Підприємницька діяльність в Україні 3. Принципи підприємницької діяльності 4. види підприємницької діяльності 5. Приватна медична практика, як вид спеціальної медичної діяльності (ПСРС) 6. Припинення приватної медичної практики (ПСРС)

Література Звід Кодексів і Законів України К. 2007, «Господарський кодекс України» стор. 97 -165. Братанюк Л. Є. Основи права і законодавства в охороні здоров’я. К. «Медицина» , 2010, Тема 10, стор. 454 -469 Шпиталенко Р. Б. Основи правознавства. К. 2004, розділ 6.

1. Господарське право України: поняття і предмет правового регулювання. Господарський кодекс України q Господарське право - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері державного управління економікою, виробництва та реабілітації продукції, виконання робіт і надання послуг для одержання прибутку.

q Господарське право є комплексною галуззю права, яке базується на нормах цивільного права щодо правоздатності фізичних та юридичних осіб, цивільно-правових угод і конкретизує їх, а також містить норми адміністративного, фінансового, трудового права, які регулюють господарську діяльність.

Господарське право і найближче до нього за змістом цивільне право співвідносяться як спеціальне і загальне. q

Головним джерелом господарського права є Господарський кодекс України, прийнятий ВРУ 29. 01. 2001 р. і введений у дію з 1. 01. 2003 р. q

Складається з 9 розділів та 418 статей.

Мета ГКУ – забезпечити проростання ділової активності суб’єктів господарювання, розвиток підприємництва і на цій основі зростання ефективності суспільного виробництва, його соціальну спрямованість.

Ст. 55 ГКУ визначено перелік суб’єктів господарювання. До них належать: 1) господарські організації – юридичні особи, державні, комунальні та інші підприємства; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проводять господарську діяльність відповідно до закону; 3) філії, представництва, інші відокремлені підрозділи, господарські організації, утворені ними для господарської діяльності.

Згідно ст. 8 ГКУ держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб’єктами господарювання.

2. Підприємницька діяльність в Україні. • Державне регулювання підприємництва – об’єктивна потреба. Роль держави в економічному житті суспільства нині значно посилюється (розроблення системи нормативноправових актів, спрямованих на регулювання ринку, підприємницької діяльності, митних правил, банківської діяльності, цін і заробітної плати, соціального захисту населення).

• Державне регулювання підприємництва – це вплив держави на діяльність підприємницьких структур з метою сприяння та забезпечення нормальних умов їхнього функціонування. Якщо держава залишиться байдужою то почнуть прогресувати монополізм, інфляція, спад ділової активності.

Для здійснення ефективного державного регулювання підприємництва потрібні відповідні механізми. • Механізми державного регулювання підприємництва – це система заходів розроблених державою, з урахуванням вимог ринку та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності.

До цієї системи належать: Øправовий та фінансовий механізми; Øадміністративні та економічні методи і регулятори.

• Підприємництво – безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг для отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку встановленому законодавством (ст. 1 Закону України «Про підприємництво» ).

§ § § Ознаки підприємництва: підприємництвом вважається безпосередня діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг; підприємництво є самостійною діяльністю; підприємництво є систематичною діяльністю; підприємництво є діяльністю на власний ризик; мета підприємницької діяльності – отримання прибутку.

Підприємництвом можуть займатися як юридичні так і фізичні особи, які набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність в такі способи: o безпосередньо як підприємець, або через приватне підприємство, що ним створюється; o із залученням, або без залучення найманої праці; o самостійно або спільно з іншими особами.

3. Принципи підприємницької діяльності. Згідно зі ст. 5 Закону України «Про підприємництво» , підприємництво здійснюється на основі таких принципів: vвільний вибір видів діяльності; vзалучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян; vвільний найм працівників;

vвільне розпорядження прибутком, що залишається після оплати платежів, установлених законодавством; vсамостійне здійснення підприємцемюридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на власний розсуд.

• • • 4. Види підприємницької діяльності. За ознакою предмета діяльності учасників правовідносин підприємницьку діяльність класифікують так: виробнича (у процесі якої виробляється певна продукція); невиробнича (ремонтні роботи, надання інформаційних послуг, транспортні перевезення); комерційна (діяльність із заняття торгівлею); фінансова; страхова; посередницька.

За ознакою суб’єкта-учасника правовідносин – підприємницьку діяльність поділяють на: § підприємництво без створення юридичної особи (просте); § підприємництво зі створенням юридичної особи (складне).

Залежно від наявності обмежень підприємницьку діяльність поділяють на: ü вільну підприємницьку діяльність, для неї не потрібна згода (дозвіл) держави в особі уповноважених органів (проводиться за принципом «дозволено все, що не заборонено законом» );

ü дозвільну – для якої потрібна згода державних органів. Дозвільною є також діяльність, що проводиться з обмеженнями, встановленими законодавством: а) обмеження пов’язані з організаційно-правовою формою підприємців (наприклад, проведення ломбардних операцій може здійснюватись певними товариствами); б) обмеження пов’язані з формою власності суб’єкта підприємництва (наприклад, виготовлення і реалізація зброї може здійснюватись тільки державними підприємцями і організаціями); в) обмеження пов’язані з необхідністю придбання ліцензій; г) обмеження діяльності пов’язані з необхідністю придбання патенту.

Ще класифікувати підприємницьку діяльність можна за ознакою законності здійснення: § тіньова. § легальна;

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: o військовослужбовцям; o службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ; o службовим особам влади й управління. органів державної